Ухвала суду № 58493257, 23.06.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 червня 2016 рокусправа № 804/16031/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року по справі

за позовом ОСОБА_2 до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - Криворізька південна ОДПІ), в якому просить визнати протиправним та скасувати винесене відповідачем 08.09.2015 року податкове повідомлення - рішення №696-17, яким їй визначена сума грошового зобов'язання з орендної плати фізичних осіб в розмірі 3664,01 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2015 року позовні вимоги задоволено, стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачену суму судового збору в розмірі 487,20 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Криворізькою південною ОДПІ подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно ст.41 КАС України, не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що 08.09.2015 року Криворізькою південною ОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення №696-17, яким ОСОБА_2 визначена сума грошового зобов'язання з орендної плати фізичних осіб за 2015 рік в розмірі 3664,01 грн.,яке оскаржене позивачем в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги позивача податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарга позивача без задоволення.

Не погодившись з податковим повідомленням - рішенням №696-17 від 08.09.2015 року , позивач оскаржила його в судовому порядку.

Відповідно до ст. 125, 126 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав і посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України який, відповідно до п. 1.1 ст. 1 ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За змістом пп. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 ПК України, плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України - це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Приписами п. 288.1 ст. 288 ПК України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Згідно з п. 287.1 ст. 287 ПК України, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до п. «а» ч.1 ст.141, ч.3,4 ст. 142 ЗК України, підставою припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова землекористувача від права користування земельною ділянкою; припинення права власності або права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки; власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє орган державної реєстрації.

При цьому, приписами п. 287.8 ст. 287 ПК України встановлено, що власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок на землю за площі під такими приміщеннями (їх частинами), з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №86470 від 26.02.2003 року та свідоцтва про право власності ОСОБА_2 з зазначеного часу числилась власником нежилого приміщення у багатоквартирному житловому будинку за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 40,4 кв.м.

22.06.2005 року між ОСОБА_2 та Криворізькою міською радою укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого Орендодавець на підставі рішення №3276 від 22.06.2005 року передає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, кадастровий номер - НОМЕР_1, загальною площею 56 кв.м, що розташована за адресою АДРЕСА_1 для розміщення вбудованої нотаріальної контори, строком дії 10 років.

Рішенням Криворізької міської ради № 2853 від 29.07.2014 року припинено дію даного договору за згодою сторін.

Оскільки право позивача на користування спірною земельною ділянкою припини лося 29.07.2014 року, відповідачем не надано суду доказів фактичного користування позивачем вищезазначеною земельною ділянкою після дати припинення дії договору, підстави щодо обов'язку обчислити, задекларувати та сплатити до бюджету суму земельного податку за земельну ділянку під нежитловим приміщенням у позивача відсутні.

В силу викладеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності здійснення відповідачем нарахування позивачу податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2015 рік в розмірі 3664,01 грн. відповідно до винесеного податковим органом 08.09.2015 року податкового повідомлення - рішення №696-17.

Доводами апеляційної скарги вказані обставини не спростовуються.

Судом першої інстанції правомірно у відповідності до приписів ст. 94 КАС України, стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача здійснені ним документально підтверджені судові витрати в сумі 487,20 грн.

Оскільки судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ч. 1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова