Постанова № 58493126, 22.06.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 червня 2016 року № 826/1185/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за участю третьої особи - уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіної Любові Олександрівни, про стягнення коштів,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою, в якій просив стягнути на його користь з відповідача кошти у розмірі 2483,96 грн.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача та третьої особи у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували та просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

17.06.14 постановою Правління Національного банку України № 365 ПАТ «Старокиївський банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.

На підставі вказаної постанови, 17.06.2014 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення № 50 «Про виведення з ринку та запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Старокиївський банк», яким, зокрема, призначено уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію у ПАТ «Старокиївський банк» Пантіну Л.О., а тимчасову адміністрацію запроваджено строком на три місяці: з 18.06.2014 по 18.09.2014 включно.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, 24.06.2014 на рахунок позивача у ПАТ «Старокиївський банк», тобто вже після введення тимчасової адміністрації, ДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві перераховано кошти у розмірі 2489,63 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1074 ЦК України, у редакції, чинній на момент перерахування вказаних коштів, встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Спеціальним законом, яким унормовано процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з яким тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом (ч. 1 ст. 2 цього Закону).

При цьому, кредитор - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань (п. 54 ч. 1 ст. 2 названого Закону).

З огляду на наявність у позивача документально підтверджених вимог до банку щодо його майнових зобов'язань, зокрема, рішення Апеляційного суду міста Києва від 11.03.2015 у справі № 752/13123/14-ц, залишеного без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.07.2015, про стягнення з ПАТ «Старокиївський банк» на користь позивача коштів в сумі 3930,73 грн., в тому числі спірних 2483,96 грн., суд вважає, що позивач є кредитором ПАТ «Старокиївський банк» у розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Разом з тим, згідно з ч. 1, п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у редакції, чинній на момент перерахування вказаних коштів, з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Водночас, позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на п. 5 ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яким передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на здійснення операцій з переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки, починаючи з наступного дня після запровадження процедури тимчасової адміністрації.

В той же час, зміни в частину 6 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» шляхом доповнення її пунктом 5, у вказаній редакції, внесено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання негативному впливу на стабільність банківської системи» від 04.07.2014 № 1586-VII, який набрав чинності лише 11.07.2014.

Отже, з огляду на, по-перше, наявність на момент перерахування (24.06.2014) на рахунок позивача у ПАТ «Старокиївський банк» від ДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві коштів у розмірі 2489,63 грн., передбачених п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обмежень, по-друге, внесення зазначених змін в частину 6 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» після такого перерахування, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність зазначеного посилання позивача, а відтак не приймає його до уваги.

Поряд з цим, 11.09.2014 Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 563 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк».

В свою чергу, на виконання такої постанови, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 17.09.2014 № 92 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Старокиївський банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», яким вирішено розпочати процедуру ліквідації ПАТ «Старокиївський банк» з 18.09.2014, а уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку призначено Пантіну Л.О. строком на один рік з 18.09.2014 по 18.09.2015 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 27.08.2015 № 156 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «Старокиївський банк» строком на один рік по 18.09.2016 включно та делеговано Пантіній Л.О. всі повноваження ліквідатора, визначені статтями 37, 38, ч.ч. 1, 2 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Частиною 1 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено черговість спрямування уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів коштів, одержаних в результаті ліквідації та реалізації майна банку.

Враховуючи, що постановою Правління Національного банку України від 11.09.2014 № 563 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк», суд погоджується з твердженням третьої особи про те, що виплата та стягнення коштів з банку-боржника, у якого відкликано банківську ліцензію можливі лише в порядку черговості, встановленої статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Отже, на момент винесення Апеляційним судом міста Києва рішення від 11.03.2015 у справі № 752/13123/14-ц, залишеного без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.07.2015, про стягнення з ПАТ «Старокиївський банк» на користь позивача коштів в сумі 3930,73 грн., в тому числі спірних 2483,96 грн., ПАТ «Старокиївський банк» вже перебував у стані припинення, що виключає можливість стягнення коштів у будь-який інший спосіб, ніж встановлено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

З матеріалів справи також вбачається, що ВДВС Голосіївського РУЮ в м. Києві 11.05.2015 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 47405289 про стягнення з ПАТ «Старокиївський банк» на користь ОСОБА_1 боргу у розмірі 3930,73 грн., в тому числі 2489,63 грн., що перераховані ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві.

Така постанова винесена на підставі п. 31 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого виконавче провадження підлягає закінченню у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.

З письмових пояснень уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» також видно, що останньою акцептовано кредиторські вимоги позивача та внесено їх до реєстру вимог кредиторів, в тому числі спірну суму у розмірі 2489,63 грн., яку віднесено до 4 черги задоволення вимог, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з такого реєстру.

Відповідно до наявного в матеріалах справи протоколу засідання виконавчої дирекції Фонду від 18.12.2014 № 261/14, вирішено затвердити реєстр вимог кредиторів ПАТ «Старокиївський банк», акцептованих уповноваженою особою Фонду.

Згідно з ч. 4 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

Отже, суд вважає, що позивач не позбавлений можливості захистити свої майнові права в порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Судом також враховується, що задоволення вимог окремих кредиторів поза межами процедури ліквідації банку порушує в цілому баланс інтересів кредиторів банку та не узгоджується з положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», якими передбачено, що під час ліквідаційної процедури неплатоспроможного банку визначається загальна сума його заборгованості перед кредиторами (пасив), формується ліквідаційна маса банку (актив) та здійснюється її реалізація з подальшим спрямуванням коштів, одержаних від продажу майна банку, на погашення акцептованих (визнаних) вимог кредиторів в порядку черговості відповідно до статті 52 цього Закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку.

За таких обставин позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи положення ст. 94 КАС України, судовий збір сплачений позивачем відшкодуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко