Постанова № 58493094, 22.06.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 червня 2016 року № 826/28067/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Апеляційного суду Дніпропетровської області провизнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась з позовом до Державної судової адміністрації України (далі по тексту - відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач -2) та Апеляційного суду Дніпропетровської області (далі по тексту - відповідач-3) про визнання протиправною бездіяльності відповідачів в не нарахуванні та невиплаті позивачу вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою на день досягнення 65-річного віку і реалізованого права на відставку судді згідно з п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України та ст. 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; зобов'язання відповідача - 1 виділити відповідачу-3 кошти для проведення виплати позивачу вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою на день досягнення 65-річного віку і реалізованого права на відставку судді згідно з п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України та ст. 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у сумі 241164,00грн. та стягнення з відповідача - 3 на користь позивача вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою на день досягнення 65-річного віку і реалізованого права на відставку судді згідно з п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України та ст. 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в сумі 241164,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачами невиплачено позивачу вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат на момент подання заяви про відставку та звільнення з роботи.

Представник відповідача-1 проти позовних вимог заперечив з підстав їх необґрунтованості, у зв'язку з тим, що 01.04.2014р. набрав чинності Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014р. №1166-VІІ, пунктом 28 розділу ІІ якого статтю 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» про виплату судді, який вийшов у відставку вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, виключено.

Представники відповідачів 1 та 2 в судове засідання не прибули, будь-яких пояснень з приводу заявлених позовних вимог до суду не надали.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України суд дійшов переконання про можливість подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Позивачем після переходу судом по справі у письмове провадження було подано заяву, відповідно до якої останній просив суд замість відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області зазначити належного відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України.

Відповідно до п. 9 постанови Кабінету Міністрів України від 15.04.2015, № 215 "Про затвердження Положення про Державну казначейську службу України" Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2011, № 651 "Про утворення територіальних органів Державної казначейської служби" визначено перелік територіальних органів Державної казначейської служби, які утворюються, такого органу, як Головне управління Державної казначейської служби України чинним законодавством України не визначено. Таким чином, суд не приймає до уваги подану позивачем заяву про заміну неналежного відповідача. У даному випадку, суд вважає, що належним відповідачем буде саме - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 з грудня 2000 року по грудень 2014 року обіймала посаду судді апеляційного суду Дніпропетровської області.

27 листопада 2013 року позивачем до Вищої ради юстиції України подано заяву про звільнення з посади судді у зв'язку з відставкою.

Постановою Верховної Ради України від 25 грудня 2014 року №59-VIII "Про звільнення суддів" відповідно до пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції України ОСОБА_2 звільнено з посади судді апеляційного суду Дніпропетровської області.

Наказом апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2014 року №229-к позивача звільнено з посади судді апеляційного суду Дніпропетровської області.

Позивач зазначає, що станом на момент звернення з даним адміністративним позовом до суду, відповідачами не нараховано та не виплачено ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою на день досягнення 65-річного віку.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи дану справу, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На час звернення позивача до Вищої ради юстиції в листопаді 2013 року була чинною норма статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка передбачала право судді у разі виходу у відставку на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою судді.

Відповідно до положень статті 126 Конституції України суддя у разі подання ним заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням звільняється з посади органом, що його обрав або призначив - в даному випадку Верховною Радою України.

Постановою Верховної Ради України від 25 грудня 2014 року позивача було звільнено у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Законом України від 27 березня 2014 року №1166 "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", який набрав законної сили з 1 квітня 2014 року виключено статтю 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, в даному випадку, до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача (25 грудня 2014 року).

Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року №1-2/2013, на яке посилається позивач, ухвалено раніше ніж набрав чинності Закон України від 27 березня 2014 року № 1166 "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", а тому його висновки не розповсюджуються на положення вказаного Закону.

Дана правова позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.11.2015р. у справі №826/4136/15.

У той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів ст. 110 ЦПК України та п. 4 ч. 4 ст. 105 КАС України, особа може звернутися до суду з заявою про стягнення збитків, внаслідок бездіяльності.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко