Постанова № 58492872, 22.06.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 червня 2016 року № 826/25001/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства «Гуртово-роздрібне підприємство» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося дочірнє підприємство «Гуртово-роздрібне підприємство» (далі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач та/або контролюючий орган, податковий орган), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 06.10.2015 №0000492100.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в силу приписів Податкового кодексу України відповідач мав прийняти податкове повідомлення - рішення, а не рішення про застосування фінансових санкцій.

Більше того, дочірнє підприємство «Гуртово-роздрібне підприємство» стверджує, що порушення, встановлені податковим органом в акті перевірки не містять достатньої інформації, яка дозволяє встановити факт порушення з огляду на відсутність будь - якої деталізації порушення.

При цьому, позивач зазначає, що відповідачем не було взято до уваги, що алкогольні вироби не виготовлялися дочірнім підприємством «Гуртово-роздрібне підприємство», а були придбані останнім відповідно до договору поставки від 19.02.2015 року №4202 у ТОВ «Юнайтед Алко».

Відповідач в судове засіданні не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, письмових заперечень щодо суті позовних вимог не надав.

З урахуванням вказаних обставин, судом відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Актом Головного управління ДФС у м. Києві здійснено фактичну перевірку дочірнього підприємства «Гуртово-роздрібне підприємство» з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійснені оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за наслідком якої складено акт №26/513/21/36682927 від 17.09.2015 (далі - акт перевірки).

Відповідно до вказаного акту перевіркою встановлено факт зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв описаних в додатку №1 до акту перевірки маркованих марками акцизного податку встановленого зразка, які не видавалися безпосередньо виробнику даної продукції, чим порушено п. 20 ПКМУ від 27.12.2010 №1251 «Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів» та ст. 11 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (із змінами та доповненнями).

В подальшому, Державною податковою інспекцію у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 06.10.2015 №0000492100 (далі - оскаржуване рішення та/або спірне рішення).

Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на що звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-BP (далі - Закон №481/95-BP).

Частиною 4 ст. 11 Закону №481/95-BP, зокрема визначено, алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п. п. 14.1.107 п. 14.1 ст. 14 ПК України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку (пп. 14.1.109 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно п. 226.1 ст. 226 ПК України у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів (п. 226.2 ст. 226 ПК України).

Водночас, марки акцизного податку для вироблених в Україні алкогольних напоїв і тютюнових виробів відрізняються від марок для ввезених на митну територію України алкогольних напоїв і тютюнових виробів дизайном та кольором (п. 226.4 ст. 226 ПК України).

При цьому, в контексті приписів п. 226.5 ст. 226 ПК України маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється марками акцизного податку, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв (п. 226.7 ст. 226 ПК України).

Згідно п. 226.9 ст. 226 ПК України вважаються такими, що немарковані:

алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку;

алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;

алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251 затверджено «Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів» (далі - Положення №1251).

Відповідно до п. 20 Положення №1251 у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України покупці марок зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Контроль за наявністю марок на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу здійснюють територіальні органи ДФС, а під час ввезення таких товарів на митну територію України - територіальні органи ДФС. Маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції.

Для алкогольних напоїв використовуються марки із зазначенням суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням діючих на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Вважаються такими, що немарковані:

алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками;

алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з порушенням вимог цього Положення, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;

алкогольні напої з марками, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

З матеріалів справи слідує, що податковий орган дійшов до висновку, що алкогольні напої, зокрема, «Водка Малинівка Святкова, вміст 0,7 міцність 40% ТОВ «ПГЗ Прайм» у кількості 12 штук» були марковані марками акцизного податку встановленого зразка, які не видавалися безпосередньо виробнику даної продукції.

Статтею 17 Закону № 481/95-BP визначено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством, а саме виробництво, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь - які належні та допустимі докази, що підтверджують факт реалізації позивачем алкогольних напоїв з акцизними марками, які не видавалися виробнику.

Більше того, в акті перевірки відсутня деталізація порушення, що фактично не дає можливості встановити наявність чи відсутні факту порушення як такого.

Контролюючим органом не відображено в акті перевірки яким чином ним було встановлено факт не видачі виробнику акцизної марки. Крім того, відсутній факт фотофіксації алкогольних напоїв, що підтверджує факт зберігання їх з акцизними марками, які не видавалися виробнику.

За підсумком наведеного суд дійшов до висновку, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують порушення позивачем п. 20 Положення №1251 та ст. 17 Закону 481/95-BP.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що спірне рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Разом з цим, доводи позивача в частині необхідності винесення відповідачем саме податкового повідомлення - рішення, а не рішення про застосування штрафних санкцій судом відхиляються з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 10 підрозділу 10 XX Перехідних положень Податкового кодексу України встановлено, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу.

Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку, що вказаний пункт Перехідних положень Податкового кодексу України стосується саме застосування нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших центральних органів виконавчої влади, а не прийнятих законів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час, відповідачем доводи позивача не спростовані, належних та допустимих доказів на підтвердження встановлених порушень в акті перевірки не надано, як і не надано заперечень до суду.

З урахування вищевикладеного, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів, що підтверджують факт порушення позивачем п. 20 Положення №1251 та ст. 17 Закону 481/95-BP, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що адміністративний позов підлягає задоволенню судові витрати слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги дочірнього підприємства «Гуртово-роздрібне підприємство» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення №0000492100 від 06.10.2015 про застосування фінансових санкцій, прийняте Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Судовий збір у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. присудити на користь дочірнього підприємства «Гуртово-роздрібне підприємство» за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов