Постанова № 58492504, 09.06.2016, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2016 р. Справа №818/535/16

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Терехова О.Ю.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Петренко О.М.,

третьої особи - Чеботарьова Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області, третя особа - В.о. начальника Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області Чеботарьов Ю.Ю. про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_5, звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Конотопській ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області, третя особа в.о. начальника Конотопської ОДПІ Чеботарьов Ю.Ю. в якому просить:

- скасувати наказ в.о. начальника Конотопської ОДПІ №16-щ від 04.04.2016 року Ю.Ю. Чеботарьова, поновити її на роботі у Конотопській ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області на посаді головного державного ревізора - інспектора.

- стягнути з відповідача середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивачка з грудня 1995 року працювала в Конотопській ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області на різних посадах.

03 лютого 2016 року її повідомили, що з 04.04.2016 року відбудуться зміни в організації роботи і буде проведено скорочення штатів. Наказом в.о. начальника Конотопської ОДПІ №16-щ від 04.04.2016 року Ю.Ю. Чеботарьова ОСОБА_1 було звільнено з посади головного державного ревізора - інспектора відділу погашення заборгованостей згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Позивач вважає дане звільнення незаконним, оскільки воно відбулося з порушенням чинного законодавства.

Так, позивач має безперервний стаж роботи в Конотопській ОДПІ більше 20 років, вона є самотньою матір'ю, проживає разом із 9 річною донькою. У в сім'ї більше немає осіб з самостійним заробітком. Крім цього, вона має високу кваліфікацію - обіймала керівні посади, працювала начальником відділу, в 2003 та 2005 p.p. проходила курси підвищення кваліфікації. Ці обставини під час звільнення не були враховані.

Крім цього, ст. 49-2 КЗпП України передбачено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Позивач зазначає, що в порушення вказаних вимог інша робота їй керівництвом ОДПІ не пропонувалась.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача та третя особа проти позову заперечували та просили у позовних вимогах відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до наказу Конотопської ОДПІ від 18 січня 2016 року № 13 "Про введення в дію організаційної структури Конотопської ОДПІ» та Наказу Конотопської ОДПІ від 03 лютого 2016 року № 65 "Про введення в дію штатного розпису», в Конотопської ОДПІ відбулося скорочення, під час якого відбулося масове вивільнення працівників, в кількості 26 осіб.

Першочергове право залишення на роботі при звільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у відповідності до статті 42 КЗпП, було надано працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому було враховано службові записки керівників структурних підрозділів, допущення систематичного неякісного виконання працівниками своїх службових обов'язків та наявність задокументованих стягнень або попереджень про недоліки в роботі.

З лютого 2016 року ОСОБА_1 під розпис було вручено попередження наступне вивільнення, та згідно наказу Конотопської ОДПІ №16-0 від 4 квітня 2016 року ОСОБА_1 було звільнено з посади головного державного ревізора-інспектора відділу погашення заборгованостей згідно п.1 ст.40 КЗпП України, за скороченням штатної чисельності. На момент отримання працівниками попереджень про наступне вивільнення у відділі погашення заборгованостей згідно штатного розпису було 4 посади: начальника відділу, дві посади головного державного ревізора-інспектора, старшого державного ревізора-інспектора. Одну з посад обіймала ОСОБА_6, яка перебувала у відпусти по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку. Після проведеного скорочення відділ погашення заборгованостей ліквідується, в новому штатному розписі Конотопської ОДПІ є сектор погашення боргу, в якому існує тільки дві штатні одиниці, а саме: завідувач сектору, головний державний ревізор-інспектор. На посаду головного державного ревізора-інспектора була призначена ОСОБА_6, яка на даний час перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 6-ти річного віку.

Вакантні посади в Конотопській ОДПІ були відсутні.

Також, протягом 2015-2016 року відносно головного державного ревізора-інспектора відділу погашення заборгованостей ОСОБА_1, щодо повноти та якості виконання своїх службових обов'язків, проводились перевірки та вживались заходи реагування.

Крім того начальником відділу погашення заборгованостей складена доповідна записка №3/23-18 від 01.02.2016, відповідно до якої головний державний інспектор Денисенко І.Л. не в повній мірі виконувала свої службові обов'язки, а саме не займалася аналітичною роботою по виявленню новостворених боржників, динаміки боргу, не проводила роз'яснювальної роботи щодо необхідності сплати боргу, належним чином не займалась підготовкою матеріалів для подачі їх до суду про стягнення заборгованості боржників та інших заходів, направлених на погашення податкового боргу фізичних осіб.

Внаслідок неповного виконання своїх обов'язків ОСОБА_1, ті обов'язки, які були покладені на неї особисто відповідно до наказу Конотопської ОДПІ від 06.10.2015 №450 були розподілені між іншими працівниками відділу.

Також відповідач стверджує, що ОСОБА_1 не є одинокою матір'ю, оскільки є розлученою жінкою і те, що дитина проживає разом з матір'ю, не дає достатніх підстав стверджувати, що батько не бере участі у її вихованні. У разі ухилення батька від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини мати має право звернутися до суду з позовом про позбавлення його батьківських прав, проте відсутні будь які судові рішення про позбавлення батьківських прав батька дитини ОСОБА_7

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, третьої особи, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з грудня 1995 року працювала в Конотопській ОДПІ на різних посадах. Остання займана посада - головний державний ревізор - інспектор відділу погашення заборгованостей Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області.

На виконання постанови КМУ від 21.10.2015 року №840 «Про внесення змін у додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2015 року №85» щодо затвердження граничної чисельності працівників територіальних органів ДФС, згідно наказу ДФС України від 25 грудня 2015 року № 996 "Про затвердження чисельності працівників податкових органів ДФС», наказу ДФС України від 11 січня 2016 року № 17 «Про введення в дію структур територіальних органів ДФС та затвердження методичних рекомендацій щодо їх побудови», наказу Конотопської ОДПІ від 18 січня 2016 року № 13 "Про введення в дію організаційної структури Конотопської ОДПІ» та наказу Конотопської ОДПІ від 03 лютого 2016 року № 65 "Про введення в дію штатного розпису», в Конотопської ОДПІ відбулися зміни організаційної структури та скорочення штатної чисельності працівників (а.с. 49 - 54).

В зв'язку із зазначеним, 03 лютого 2016 року ОСОБА_1 було повідомлено про зміни організаційної структури та скорочення штатної чисельності працівників Конотопської ОДПІ, попереджено про наступне вивільнення та зазначено про відсутність вакантних посад (а.с. 12).

Наказом Конотопської ОДПІ №16-щ від 04.04.2016 року ОСОБА_1 було звільнено з посади головного державного ревізора - інспектора відділу погашення заборгованостей згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 14).

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, приймаючи рішення про звільнення особи з публічної служби, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти відповідно до правил ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд не погоджується із правомірністю звільнення позивача із займаної посади, виходячи із наступного.

Під час розгляду справи судом встановлено, що до отримання ОСОБА_1 попередження про наступне вивільнення, у відділі погашення заборгованостей Конотопської ОДПІ згідно штатного розпису було 4 посади: начальника відділу, дві посади головного державного ревізора-інспектора, старшого державного ревізора-інспектора (а.с. 56). Після зміни організаційної структури та скорочення штатної чисельності працівників відділ погашення заборгованостей був ліквідований, в зв'язку з чим було скорочено посади начальника відділу, дві посади головного державного ревізора-інспектора, та одна посада старшого державного ревізора-інспектора.

В новому штатному розписі Конотопської ОДПІ було створено сектор погашення боргу, в якому існує тільки дві штатні одиниці, а саме: завідувач сектору, головний державний ревізор-інспектор (а.с. 54).

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що на посаду головного державного ревізора-інспектора сектору погашення боргу була призначена ОСОБА_6, яка на даний час перебуває у відпустці по догляду за дитиною, в зв'язку з чим звільнення ОСОБА_6 згідно ст.184 КЗпП України не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства. Також в запереченні та в поясненнях під час розгляду справи представник відповідача та третя особа зазначали, що звільнення ОСОБА_1 відбулося у зв'язку з відсутністю вакантних посад у Конотопській ОДПІ. Судом встановлено, що дане твердження відповідача спростовується матеріалами справи .

Так з матеріалів справи суд вбачає, що під час скорочення в Конотопській ОДПІ на посади в інших підрозділах були переведені, зокрема, наступні працівники:

- ОСОБА_8 в зв'язку із скороченням посади на якій перебувала, переведена на посаду головного державного інспектора відділу обслуговування платників;

- ОСОБА_9, в зв'язку із скороченням посади на якій перебував, переведений на посаду завідувача сектору матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури;

- ОСОБА_10, в зв'язку із скороченням посади на якій перебувала, була переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи;

- ОСОБА_11, в зв'язку із скороченням посади на якій перебувала, була переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора сектору погашення боргу;

- ОСОБА_12, в зв'язку із скороченням посади на якій перебувала, була переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу податків і зборів з юридичних осіб;

- ОСОБА_13 в зв'язку із скороченням посади на якій перебувала, була переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу обслуговування платників;

- ОСОБА_14 зв'язку із скороченням посади на якій перебувала, була переведена на посада головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно - перевірочної роботи.

Суд зазначає, що жодна з перелічених вище посад не була запропонована відповідачем ОСОБА_1

Суд зазначає, що правовий статус посадових осіб державних службовців, їх права та обов'язки, на момент виникнення спірних правовідносин, визначалися Конституцією України та Законом України «Про державну службу».

Порядок, умови проходження і припинення державної служби встановлено Законом України «Про державну службу» та нормами КЗпП України. Спеціальні підстави припинення державної служби передбачені статтею 30 Закону України «Про державну службу» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин). Крім зазначених підстав державна служба припиняється у випадках передбачених КЗпП України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно із частинами 2, 3 статті 36 КЗпП України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини 2 статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Положеннями статті 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Отже, у першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов'язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.

Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом приготування довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Тобто, ці обставини повинен був з'ясовувати сам суб'єкт владних повноважень, приймаючи відповідне рішення.

Суд зазначає, що під час судового засідання відповідач не довів суду наявності у працівників, яким було запропоновано інші посади в Конотопській ОДПІ, більш високої продуктивності праці та кваліфікації ніж у ОСОБА_1, враховуючи, що стаж роботи позивачки в Конотопській податковій інспекції складає 21 рік 9 місяців, вона має спеціальне звання - радник податкової та митної справи ІІ рангу та має вищу економічну освіту.

Крім того, згідно ст.184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Згідно пункту 9 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 № 9, визначено, що одинока мати - це жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама.

З матеріалів справи суд вбачає, що ОСОБА_1 має доньку ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком якої шлюб було розірвано (а.с. 15, 17). Відповідно до довідки Конотопського навчально-виховного комплексу загальноосвітньої школи І ступеня - дошкільного навчального закладу «Казка», батько ОСОБА_15 участі у вихованні доньки не приймає. (а.с. 24). Згідно довідки Конотопського місьрайонного відділу виконавчої служби, ОСОБА_1 з 06.04.2015 року по 19.05.2016 року аліментів на утримання доньки від ОСОБА_16 не отримувала, заборгованість становить 25399,65 грн., в зв'язку з чим ухвалою Конотопського місьрайонного суду Сумської області ОСОБА_16 було оголошено в розшук (а.с. 82 - 84). Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 є жінкою, яка виховує і утримує дитину сама, отже на неї розповсюджується дія ст.184 КЗпП. Зазначені факти не буди враховані відповідачем при прийнятті оскаржуваного наказу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ є таким, що не відповідає нормам законодавства.

Також суд зазначає, що у разі незаконного звільнення з роботи працівник, згідно з ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Одночасно з цим повинно бути вирішене питання про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Судом встановлено, що кількість днів вимушеного прогулу складає 45 днів, розмір середньоденної заробітної плати позивачки складає 173,54 грн., відтак, на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 7809,30 грн.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області, третя особа - В.о. начальника Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області Чеботарьов Ю.Ю. про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Скасувати наказ Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області від 04.04.2016 року № 16-О.

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного держаного ревізора-інспектора відділу погашення заборгованостей Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області.

Стягнути з Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (пр. Миру, 2, м. Конотоп, Сумська область, 41600, код ЄДПРОУ 38486783) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 7 809,30 грн. (сім тисяч вісімсот дев'ять гривень 30 коп.).

Допустити до негайного виконання постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного держаного ревізора-інспектора відділу погашення заборгованостей Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 1 995,72 грн. (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто п'ять гривень 72 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 14.06.2016 року.

Суддя (підпис) В.О. Павлічек

З оригіналом згідно

Суддя В.О. Павлічек