Ухвала суду № 58492306, 23.06.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2667/16

УХВАЛА

23 червня 2016 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Завальнюк І.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Любашівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання дій неправомірними та скасування вимоги про сплату боргу,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просив визнати незаконними дії Любашівської обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області щодо складання вимоги № Ф-28295-15 від 03.02.2016 р.; скасувати вимогу Любашівської обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області № Ф-28295-15 від 03.02.2016 р. про сплату боргу з єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообовязкове державне соціальне страхування в загальному розмірі 2537,85 грн.

Ухвалою суду від 06.06.2016 року зазначений позов відповідно до ст.108 КАС України залишений без руху, оскільки позивачем всупереч ч.3 ст.106 КАС України до матеріалів адміністративного позову не додано документу про сплату судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову із однією вимогою майнового характеру, з приводу чого було встановлено пятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення значених в ній недоліків.

Вищевказана ухвала була направлена на зазначену в позовній заяві адресу ОСОБА_1 та отримана ним особисто 14.06.2016 р.

22 червня 2016 року до канцелярії суду надійшла заява позивача про відстрочення оплати судового збору, в обґрунтування якої заявник зазначив про відсутність зі свого боку обовязку сплачувати судовий збір за подання до суду адміністративного позову, оскільки на його думку ОСОБА_2 України «Про судовий збір» є нечинним. Крім того, позивач вважає, що Конституція України гарантує фінансування судів, у зв'язку із чим судовий збір за його зверненнями до суду підлягає сплаті за рахунок Державного бюджету України.

Вивчивши надані матеріали, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору та повернення адміністративного позову у зв'язку із неусуненням недоліків, які слугували підставою для залишення позову без руху.

Відповідно до ч.1 ст.88 КАС України, ст.8 Закону України «Про судовий збір» суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

У клопотанні сторона повинна навести обставини, які свідчать про її незадовільне (скрутне) матеріальне становище, та подати суду відповідні докази. Такими доказами можуть бути документи про рівень доходу позивача; документи про заборгованість перед іншими особами, наприклад, за комунальні послуги; документи про стягнення заборгованості з позивача в межах виконавчого провадження тощо.

З урахуванням вищезазначених правових норм, умовою зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат є незадовільний майновий (матеріальний) стан сторони, незалежно від того, чи є сторона фізичною особою чи юридичною. При цьому суд позбавлений можливості надати оцінку майновому стану ОСОБА_1 через відсутність належних та допустими доказів на підтведження зазначених обставин, а в обґрунтування самого клопотання заявник не послався на жодний факт, який міг би розглядатися в якості підстави для відстрочення сплати судового збору. При цьому наведені позивачем в обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору доводи є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на приписах чинного законодавства.

Так, права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша статті 55 Конституції України).

Відповідно до частини першої статті 67 Основного Закону України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

При цьому за змістом статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Статтею 87 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що судовий збір разом з витратами, пов'язаними з розглядом справи, належить до судових витрат. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Закон України № 3674-VI від 08.07.2011 р. «Про судовий збір» (далі ОСОБА_2) визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Цим Законом запроваджено єдиний підхід до визначення ставок судового збору, уточнено перелік процесуальних документів, за подання до суду яких судовий збір не справляється, уточнено порядок сплати та повернення сплаченого судового збору, позбавлено пільг зі сплати цього збору ряду органів державної влади. Також запроваджено перевірку зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України перед відкриттям провадження у справі.

ОСОБА_2 прийнятий 08.07.2011 р. і набрав чинності з 01.11.2011 р., офіційно опублікований у виданнях: Голос України, 2011, 08, 03.08.2011 N 142; Урядовий кур'єр, 2011, 08, 04.08.2011 N 141; Офіційний вісник України, 2011, N 59 (12.08.2011), ст. 2349; Відомості Верховної Ради України, 2012, N 14 (06.04.2012), ст.87.

За змістом Закону судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади (ч.3 ст.9 Закону).

Платники судового збору це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (ст.2 Закону).

Судовий збір формує спеціального фонд Державного бюджету України, витрати якого проводяться відповідно до Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України, та є обов'язковим для всіх суб'єктів платежем за надання певних видів державних послуг, який перераховується до Державного бюджету України та є його складовою частиною.

На момент звернення позивача до суду та вирішення питання про відкриття провадження по справі ОСОБА_2 України «Про судовий збір» неконституційним не визнався і є чинним, у звязку із чим відповідні доводи позивача щодо повноважень осіб, які підписали нормативний акт з питань справляння судового збору, а також окремі уявлення позивача щодо правозастосування положень Конституції України, формування дохідної частини Державного бюджету України тощо суд залишає поза увагою як такі, що базуються на помилковому тлумаченні законодавства та невірних уявленнях позивача щодо встановленої системи зборів в Україні. При цьому суд враховує, що за прецедентною практикою ЄСПЛ зміст пункту 1 статті 6 Конвенції не може сприйматись як вимога до суду давати детальну відповідь на кожен довід сторони.

Суд розяснює позивачу, що «право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети.

Водночас сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до правосуддя, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету. З огляду на це адміністративні суди зобов'язані забезпечити доступ до суду з неухильним дотриманням вимог Закону про судовий збір, у тому числі й щодо відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

В той же час є категорії позивачів, які звільняються від сплати судових зборів на підставі передбачених законом положень. Зокрема пільги щодо сплати судового збору вичерпно регламентовані в статті 5 Закону і судом не встановлено, що позивач відноситься до будь-якої з пільгових категорій за даним адміністративним позовом, що б дозволяло звільнити його від сплати судового збору.

Поряд із тим, обґрунтування пов'язаних з відстроченням сплати судового збору обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на позивача, який в даному випадку будь-яких обґрунтувань та доказів на підтвердження свого незадовільного майнового стану не надав.

Згідно з п.1 ч.3 ст.108 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Приймаючи до уваги те, що до теперішнього часу заявником недоліки не усунено, а в обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору позивачем не зазначено жодного доводу чи обставини, рівно як і не надано доказів, які б дозволяли таке відстрочення, суд вважає за потрібне позовну заяву ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними та скасування вимоги про сплату боргу відповідно до п.1 ч.3 ст. 108 КАС України повернути позивачу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 88, 108 КАС України,

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору відмовити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Любашівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання дій неправомірними та скасування вимоги про сплату боргу повернути позивачу.

Розяснити позивачу, що повернення заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня отримання копії ухвали апеляційної скарги.

Суддя _____І.В. Завальнюк