Постанова № 58492125, 25.03.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2016 року № 810/5589/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс»

до

державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про

скасування повідомлення,

в с т а н о в и в:

до Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ «Васт-Транс» з позовною заявою до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, про скасування повідомлення від 07.10.2015 № 11399/10/10-13-15-01.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, позивач визначив його митну вартість за основним методом – за ціною договору (контракту), заявив цей показник у декларації митної вартості, до якої додав документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України. Однак, орган доходів і зборів не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу і в подальшому відмовив у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товарів.

На думку позивача, рішення митного органу про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу прийнято з порушенням чинного законодавства, а тому відмова в митному оформленні товарів є безпідставною.

У призначений для розгляду справи час в судове засідання з’явився представник позивача, представник відповідача не з’явився з невідомих для суду причин, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності не надав.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАСУ, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, просив суд в задоволенні позову відмовити.

У наданих суду запереченнях відповідач зазначив, що під час здійснення митного контролю у митного органу виникли сумніви щодо достовірності наданих декларантом до митного оформлення документів, оскільки ці документи містили розбіжності. Крім того, згідно із наявною в ЄАІС Держмитслужби України інформацією, митна вартість поставленого позивачем товару значно відрізнялась від наявної в базі інформації. Таким чином, дії митниці щодо визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за шостим (резервним) методом є законними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України.

Дослідивши матеріали справи, із наданням їм відповідної правової оцінки, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке:

18.09.2015 позивачем подано до ДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2015 року, в якій у рядку 23.2 задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 238132, 00 грн.

Разом з вищезазначеною податковою декларацією ТОВ «Васт-Транс» подано такі документи: розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3); заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (Д4).

07.10.2015 відповідач прийняв повідомлення № 11399/10/10-13-15-01, відповідно до якого позивач не має права на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість відповідно до пункту 200.18 статті 200 розділу V Податкового кодексу України, оскільки не відповідає критеріям на автоматичне бюджетне відшкодування, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, а саме: сума податкового боргу ?0.

Не погоджуючись із повідомленням № 11399/10/10-13-15-01 від 07.10.2015, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, суд зазначає наступне:

відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі ст. 1 ПКУ, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, бюджетне відшкодування – відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними урозділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовані ст. 200 ПКУ.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПКУ, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з п. 200.8 ст. 200 ПКУ, до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Положеннями п. 200.18 ст. 200 ПКУ передбачено, що платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті, подали відповідну заяву та відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку.

Автоматичне бюджетне відшкодування здійснюється за результатами камеральної перевірки, яка проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним терміном отримання податкової декларації, та відповідно до вимог, визначених статтею 76 цього Кодексу.

Пунктом 200.19 ст. 200 ПКУ встановлено, що право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку мають платники податку, які відповідають одночасно таким критеріям, що визначені пунктом 200.19 статті 200 ПКУ.

Зокрема, відповідно до п.п. 200.19.4 п. 200.19 ст. 200 ПКУ, одним з вищезазначених критеріїв є те, що платники податку не мають податкового боргу.

З оскаржуваного повідомлення № 11399/10/10-13-15-01 від 07.10.2015 випливає, що підставою для позбавлення позивача права на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість є невідповідність позивача критерію, визначеному в п.п. 200.19.4 п. 200.19 ст. 200 ПКУ (не мають податкового боргу).

Суд зазначає, що Порядок визначення відповідності платника податку на додану вартість критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1128, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1454/26231 (далі – Порядок № 1128).

Пунктом 2 Порядку № 1128 передбачено, що для отримання права на автоматичне бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен відповідати одночасно критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 розділу V Кодексу.

Пункт 4 Порядку № 1128 визначає дані, на підставі яких формуються критерії, та порядок їх обрахунку.

Відповідно до п.п 4 п. 4 Порядку № 1128, до даних, на підставі яких формуються критерії, та порядок їх обрахунку – платники податку не мають податкового боргу.

Для формування цього критерію (ПБ) використовуються зведені показники загальної суми податкового боргу платників податків до бюджетів усіх рівнів (із врахуванням суми боргу за основним платежем, пені, за штрафними (фінансовими) санкціями) на перше число місяця, другого за звітним періодом.

Суд зазначає, що відмова в автоматичному бюджетному відшкодуванні з підстав наявності податкового боргу (сума податкового боргу ?0), що відображено в оскаржуваному повідомленні, є безпідставною та спростовується наявними в матеріалах справи письмовими доказами. Так, згідно з актом ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 23.10.2015 № 7598-20, станом на 01.10.2015 позивачу визначено від’ємне значення сальдо розрахунків (без урахування пені) – 0; несплачена пеня – 0; позитивне сальдо – 2952898, 86 грн. Податковий борг відсутній.

Належних доказів, які свідчили б про наявність у позивача податкового боргу у спірний період, відповідачем суду не представлено. З викладеного виплаває, що позивач відповідає критерію, визначеному в п.п. 200.19.4 п. 200.19 ст. 200 ПКУ (не має податкового боргу) та, відповідно, має право на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ за серпень 2015 року в розмірі 238132, 00 грн., у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.

В силу п. 1 ч. 2 ст. 162 КАСУ, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАСУ передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження позиції щодо правомірності застосування норм податкового законодавства під час прийняття рішення про невідповідність позивача критеріям, визначеним в п.п. 200.19.4 п. 200.19 ст. 200 ПКУ, а відтак, відповідач не довів суду правомірність прийняття оскаржуваного повідомлення. Заперечень з відповідними доказами в обґрунтування позиції щодо правомірності винесення оскаржуваного повідомлення від 07.10.2015 № 11399/10/10-13-15-01, відповідач суду не надав.

Таким чином, ТОВ «Васт-Транс» відповідає критерію, визначеному в п.п. 200.19.4 п. 200.19 ст. 200 ПКУ (не мають податкового боргу) та, відповідно, має право на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ за серпень 2015 року.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАСУ, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 53, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 – 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати повідомлення державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 07.10.2015 № 11399/10/10-13-15-01.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» понесені ним судові витрати в розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.