Постанова № 58492078, 17.06.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2016 р. Справа № 809/259/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Григорука О.Б.,

при секретарі Пиріг Х.І.,

за участю: представника позивача - Талалаєвої О.Ю., представників відповідача - Пазинюк А.В., Павлінець Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Карат Італ" до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0003772201, 0003782201 від 06.11.2015, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Карат Італ» звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську ГУ ДФС України в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0003772201 та №0003782201 від 06 листопада 2015 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач при прийнятті оскаржуваних повідомлень рішень необґрунтовано дійшов висновку про безтоварність господарських операцій та відсутність у позивача права на включення до валових витрат коштів сплачених за поставлений товар, оскільки товариство за результатами господарської діяльності правомірно сформувало витрати, що підтверджується даними первинних бухгалтерських документів. Вважає безпідставним покладення відповідальності на позивача за можливі порушення, допущені контрагентами позивача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у адміністративному позові та поясненнях, просив визнати протиправними та скасувати оскаржувані повідомлення-рішення.

Представники відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечили з мотивів викладених у письмових запереченнях. Зазначили, що позивачем в порушення вимог Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» сформовано валові витрати за рахунок коштів, що були сплачені по операціях, які носять безтоварний характер. Вважають дії податкового органу правомірними, а податкові повідомлення - рішення такими, що відповідають вимогам податкового законодавства.

Розглянувши адміністративний позов, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, дослідивши докази, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Карат Італ» зареєстроване як юридична особа 26.07.2002 Івано-Франківським міським управлінням юстиції та взято на облік як платник податків 30.07.2002 Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську.

З 23.09.2015 по 13.10.2015 Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську проведено планову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, єдиного внеску, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт №4022/09-15-22-01/32076641 від 21.10.2015 (т.4, а.с.45-93).

Згідно висновків акту, перевіркою встановлено ряд порушень вимог податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності ТОВ «Карат Італ», зокрема:

- пп. 14.1.27, пп. 14.1.36, пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, пп.138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6, п. 138.8 ст. 138 пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 5358638,00 грн., в тому числі за 2012 рік - у сумі 346453,00 грн., за 2013 рік - у сумі 1666891, 00 грн., за 2014 рік - у сумі 3345294,00 грн.;

- п. 57.1 ст. 57, п. 2 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого перевіркою встановлено заниження авансових платежів з податку на прибуток всього у сумі 3964766,00 грн.

За результатами проведеної перевірки у зв'язку з встановленими порушеннями, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0003772201 від 06.11.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 6698298,00 грн., в тому числі 5358638,00 грн. за основним платежем та 1339660,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення - рішення №0003782201 від 06.11.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок прибуток (авансові платежі) в розмірі 4955958,00 грн., в тому числі 3964766,00 грн. за основним платежем та 991192,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як встановлено судом підставою для вищевказаних висновків акту перевірки, став в тому числі і висновок податкового органу про безтоварність проведених операцій між позивачем та його контрагентами.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, судом встановлено наступне.

Висновки податкового органу про наявність вказаних порушень ґрунтуються на тому, що ТОВ «Карат Італ» протягом 2012-2014 років віднесено до витрат, що враховуються при визначенні податку на прибуток, оплату по поставлену продукцію - шкірсировину із контрагентами ТОВ «Маріс ЛТД», ТОВ «Сиурат - 2011», ТОВ «Агро-Хім-Холдинг», ПП «ВКП «Селеніт-К».

При цьому, податковим органом заперечується факт здійснення позивачем господарських операцій із вказаними контрагентами. Із врахуванням встановлених обставин, зокрема, наявності вироку у кримінальних справах щодо посадових осіб контрагента ТОВ «Маріс ЛТД», встановлених обставин при здійсненні досудового слідства щодо посадових осіб ТОВ «Сиурат - 2011», ТОВ «Агро-Хім-Холдинг» та відсутність в усіх контрагентів, в тому числі, ПП «ВКП «Селеніт-К» виробничих потужностей та можливостей здійснювати постачання товару, наявні первинні документи на думку податкового органу не свідчать про отримання товару саме від цих контрагентів.

При розгляді справи судом встановлено, що позивачем здійснено віднесення до витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток, сплачені кошти згідно укладених договорів із контрагентами.

Зокрема, в матеріалах справи міститься укладений із ПП «ВКП «Селеніт-К» договір купівлі-продажу №24 від 21.03.2014 (т.1, а.с.106). Згідно умов вказаного договору позивач здійснив купівлю шкір великої рогатої худоби мокро-солені, обряджені боєнського походження. На підтвердження факту здійснення господарської операції та поставки товару позивачем долучено до матеріалів справи первинну документацію, зокрема, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, ветеринарні свідоцтва (т.1, а.с.109-129), а також платіжні доручення, які підтверджують факт здійснення перерахування коштів, як оплату за товар по договору №24 від 21.03.2014 (т.1 а.с.131-144).

Щодо господарських операцій із вказаною юридичною особою слід зазначити наступне.

В акті перевірки податковим органом встановлено та зафіксовано, що ПП «ВКП «Селеніт-К», мав станом на момент спірних правовідносин у штаті 1 особу - директор та головний бухгалтер ОСОБА_4 Також, суд зазначає, що в матеріалах справи містяться пояснення осіб, які зазначені у товарно-транспортних накладних як водій, - ОСОБА_5, та протокол допиту свідка, попередженого про кримінальну відповідальність - ОСОБА_6, які заперечили здійснення перевезення вантажу від ПП «ВКП «Селеніт-К» до ТОВ «Карат Італ» (т.3, а.с.205, 206; т.4, а.с.139, 140).

Крім цього, на підтвердження господарських операцій та наявності необхідних документів позивачем додано копії ветеринарних свідоцтв (т. 1, а.с.111, 114, 117, 120, 123, 126, 129). Враховуючи те, що товар є товаром тваринного походження, наявність ветеринарних свідоцтв є обов'язковим документом, при переміщенні партій товару, яка поставлялась позивачу, згідно вимог Закону України «Про ветеринарну медицину». При цьому, податковим органом з метою встановлення факту наявності належним чином виданих ветеринарних свідоцтв вчинено запит до начальника управління ветеринарної медицини в Дніпровському районі (т.3 а.с.229). Згідно листа наданого у відповідь на запит відповідача повідомлено, що ветеринарні свідоцтва щодо яких направлений запит, Дніпровською районною державною лікарнею ветеринарної медицини не видавались (т.3 а.с.230).

Таким чином, надані позивачем на підтвердження реальності господарської операції письмові докази не спростовують висновків податкового органу викладених у акті перевірки про відсутність у ПП «ВКП «Селеніт-К» виробничих можливостей для реалізації товару - шкірсировини та недоліки первинної документації складеної на підтвердження фактичної поставки.

Також, суду надано договір купівлі-продажу №15 від 03.03.2014, укладений між позивачем та ТОВ «Агро-Хім-Холдинг» (т.1 а.с.85) та договори купівлі-продажу №16 від 30.11.2012, №01 від 03.01.2013 та №11 від 23.01.2014, укладені між позивачем та ТОВ «Сиурат-2011» (т.2, а.с.23-25). Згідно умов вказаних договорів позивач здійснив купівлю шкіри великої рогатої худоби мокро-солені, обряджені боєнського походження. На підтвердження факту здійснення господарської операції та поставки товару позивачем долучено до матеріалів справи первинну документацію, зокрема, накладні, товарно-транспортні накладні, ветеринарні свідоцтва (т.1, а.с.88-94, т.2 а.с.29-103), а також платіжні доручення, які підтверджують факт здійснення перерахування коштів, як оплату за товар по договору №15 від 03.03.2014 (т.1 а.с.96-105) та по договорах №16 від 30.11.2012, №01 від 03.01.2013 та №11 від 23.01.2014 (т.2 а.с.105-129).

З приводу наданих доказів слід зазначити, що в матеріалах справи міститься обвинувальний акт щодо посадових осіб ТОВ «Агро-Хім-Холдинг» та ТОВ «Сиурат-2011» (т.4, а.с.108-131), згідно якого встановлено, що вказаними посадовими особами контрагенти позивача створені з метою прикриття фіктивного підприємництва, а самі посадові особи заперечили факт здійснення поставок, в тому числі, позивачу. Вказане також частково підтверджується висновком спеціаліста Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 29.07.2015 №19 (т.4, а.с.1-31) щодо непідтвердження вчинення підпису посадовою особою вказаних контрагентів - Ковалевською Я.М. у видаткових та товарно-транспортних накладних.

Окрім вказаних обставин, податковим органом здійснено запити до закладів ветеринарної медицини, які також не підтвердили видачу ветеринарних свідоцтв, які супроводжували партії товару.

Також, суд зазначає, що в матеріалах справи містяться протоколи допитів свідків, попереджених про кримінальну відповідальність, - осіб, які зазначені у товарно-транспортних накладних як водії, - ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, лист перевізника ПП «Стівон», які заперечили здійснення перевезення вантажу від ТОВ «Сиурат-2011» до ТОВ «Карат Італ» (т.4, а.с.34, 35, 133-138).

У зв'язку із вищенаведеним, суд вважає, що позивачем не спростовано висновки податкового органу висвітлені у акті перевірки №4022/09-15-22-01/32076641 від 21.10.2015.

Щодо господарських операцій позивача із ТОВ «Маріс ЛТД» (в подальшому ТОВ «Маріс ЛТД» перейменовано у ТОВ «Лістер») суд зазначає наступне.

Відповідно до договорів № 46/07 від 21.07.2014, №15-0/14 від 15.08.2014, укладених між позивачем та ТОВ «Маріс ЛТД» (т.1, а.с.173, 174). позивач здійснив купівлю шкіри великої рогатої худоби мокро-солені, обряджені боєнського походження. Зі сторони контрагента позивача - ТОВ «Маріс ЛТД» вказані договори підписані директором - Дорогобідом С.І. На підтвердження факту здійснення господарської операції та поставки товару позивачем долучено до матеріалів справи первинну документацію, зокрема, накладні, товарно-транспортні накладні, ветеринарні свідоцтва (т.1, а.с.177-206), а також платіжні доручення, які підтверджують факт здійснення перерахування коштів, як оплату за товар (т.1, а.с.208-228). Вказаними документами позивач спростовує доводи податкового органу про безтоварність господарської операції.

Однак, слід зазначити, що на підтвердження висновків викладених у акті перевірки відповідачем надано вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі №200/17923/15-к від 12.10.2015, який набрав законної сили 12.11.2015 (т.4, а.с.200-203). Згідно вказаного вироку було затверджено угоду про визнання винуватості від 26.08.2015 Дорогобіда С.І. Як встановлено вказаним вироком посадова особа ТОВ «Маріс ЛТД» Дорогобід С.І. заперечив свою участь у створенні та діяльності ТОВ «Маріс ЛТД», зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів.

Крім цього, в матеріалах справи міститься подані податковим органом письмові докази - протоколи допиту свідків, які попереджені про кримінальну відповідальність ОСОБА_12, ОСОБА_13, пояснення фізичної особи - підприємця ОСОБА_14, ОСОБА_15, лист ТОВ «МК «Прайм», які спростовуються факт здійснення перевезень товару, особами, які зазначені у товарно-транспортних накладних, як водії або перевізники (т.3, а.с.197- 200, 204, 237-242, т.4. а.с.141).

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинні документи, які стали підставою для формування валових витрат, підписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до витрат є безпідставним.

За таких обставин, суд вважає, що поданими позивачем доказами не спростовано доводи відповідача щодо відсутності у ТОВ «Карат Італ» підстав для віднесення до валових витрат сплачених коштів ТОВ «Маріс ЛТД».

В усіх вищезазначених випадках, серед документів, які надані позивачем в обґрунтування реальності господарських операцій наявні ветеринарні свідоцтва, які, згідно вимог Закону України «Про ветеринарну медицину», є обов'язковими документами, що супроводжують товари тваринного походження.

З вказаного приводу суд зазначає, що відповідачем подано письмові докази, які доводять, що вказані ветеринарні свідоцтва не видавались контрагентам уповноваженими посадовими особами ветеринарної медицини або підтверджують, що бланки ветеринарних свідоцтв, взагалі не видавались (т.3, а.с.189-196, 207-211, 227-230, 235, 236, т.4, а.с.142).

Беручи до уваги усі встановлені обставини у сукупності суд зазначає, що інформація, яка міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини другої ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності. У зв'язку з цим самі лише первинні документи не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість поставки між суб'єктами, вказаними в цих документах як постачальник та покупець.

Вказане відповідає правовому висновку, висловленому у постанові Верховного Суду України від 22.09.2015 у справі за позовом ТОВ «Ампір СВ» до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Крім цього, обґрунтовуючи подальше використання для власної господарської діяльності сировини, яка надійшла від контрагентів, представником позивача надано суду акти приймання-передачі давальницької сировини для перероби, складеними позивачем та ТОВ «Шкіряник», акти надання послуг (виконання робіт), накладні на відвантаження, а також вантажно-митні декларації та видаткові накладні, які свідчать про подальшу реалізацію напівфабрикату вет-блу та відповідні договори, укладені із третіми особами (т.1, а.с.145-172, 229-250, т.2, а.с.1-22, 132-250, т.3, а.с.1-36). Також, надано документи, які підтверджують наявність орендованих площ, необхідних для здійснення господарської діяльності (т.2, а.с.130, 132), карти складського обліку матеріалів за 2012 - 2014 роки та звіти по використанню давальницької сировини (т.3, а.с.45- 126).

Однак, з вказаного приводу суд зазначає, що усі зазначені вище документи не дають можливості ідентифікувати та встановити, що сировина надана на переробку є саме тою, яка надійшла від контрагентів, внаслідок господарських операцій, реальність яких заперечується відповідачем. Крім цього, податковим органом не заперечується сам факт здійснення такої переробки давальницької сировини, яка придбана позивачем від інших контрагентів, внаслідок господарських операцій, при здійсненні яких відповідачем не встановлено порушень щодо порядку оформлення та відображення таких операцій у бухгалтерському та податковому обліку позивача.

В обґрунтування заявленого адміністративного позову позивач покликається індивідуальний характер відповідальності платника податків і на неможливість притягнення ТОВ «Карат Італ» до відповідальності за невиконання податкового обов'язку чи інші порушення, допущені іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Однак, виходячи із матеріалів справи у суду є достатні підстави вважати, що ТОВ «Карат Італ» діяв без належної обачності стосовно вибору своїх контрагентів. При цьому, є встановленими обставини, які спростовують реальність господарських операцій. За таких обставин, підстави для віднесення до валових витрат сум сплачених позивачем за такими операціями у ТОВ «Карат Італ» відсутні.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.

Разом з тим відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до принципу змагальності кожна зі сторін повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Враховуючи наявні письмові докази, суд зазначає, що при розгляді справи позивачем не спростовано наявність обставин, на які покликається відповідач, обґрунтовуючи безтоварність здійснених господарських операцій із контрагентами.

Оскільки відповідачем доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Григорук О.Б.

Постанова складена в повному обсязі 22.06.2016