Постанова № 58491903, 21.06.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2016 року 810/1804/16

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Світязь-2011"

до

Київської митниці ДФС

третя особа

Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві

про

скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації та стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Світязь-2011" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 19.04.2016 №125110011/2016/010034/1, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.04.2016 №125110011/2016/00069 та стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 34000,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.06.2016 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при митному оформленні товарів, що ввозились на територію України, ТОВ "Світязь-2011" самостійно визначило їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), заявило відповідні показники в митній декларації, до якої додало документи, що її підтверджують, та в яких зазначено всі кількісні та якісні показники товарів, що ввозилися. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товарів, визначеною за ціною договору (контракту), не врахував подані позивачем документи та незаконно прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу та картку відмови в прийнятті митної декларації. Позивач наголошує на тому, що відповідач при витребуванні додаткових документів щодо підтвердження митної вартості ввезеного товару не зазначив обставин, які ці документи повинні підтвердити. Також зазначив, що митним органом у спірному рішенні не обґрунтовано причин, через які не визнано заявлену митну вартість ввезеного товару, та не наведено обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю, визначеного митним органом.

Позивач також зауважив, що з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг він подав митному органу заяву про митне оформлення товарів під гарантійне зобов'язання, здійснив коригування їх митної вартості згідно з рішенням митного органу, подавши нову митну декларацію, сплатив всі митні платежі згідно з митною вартістю товарів, яка визначена митним органом.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що під час митного оформлення задекларованого товару позивач надав не всі документи, що її підтверджують і необхідні для визначення митної вартості. Крім того, згідно із наявною в ЄАІС ДФС інформацією, митна вартість поставленого позивачем товару значно відрізнялась від наявної в базі інформації. Таким чином, у митного органу виникли обґрунтовані сумніви з приводу правильності визначення декларантом митної вартості товару. Як стверджував відповідач, оскільки позивач відмовився надати митному органу витребувані ним документи, митний орган законно та обґрунтовано прийняв рішення про коригування митної вартості, підстави для його скасування та повернення коштів митних платежів відсутні.

Третя особа будь-яких письмових пояснень або заперечень проти позову до суду не надала.

У судове засідання, призначене на 13.06.2016, з’явився представник позивача та до початку розгляду справи по суті звернувся до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи за його відсутністю в порядку письмового провадження.

Відповідач та третя особа, належно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, явку своїх представників до судового засідання не забезпечили, із клопотаннями про відкладення розгляду справи до суду не зверталися.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткову правомірність заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 січня 2016 року між продавцем - OU OMUL-FOT (Естонія) та покупцем - ТОВ "Світязь-2011" укладено контракт №01/2016, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставляти, а покупець приймати та оплачувати продукцію, іменовану надалі товар, в асортименті, по найменуванню, у кількості та обсягах, за ціною, на умовах згідно інвойсу.

Відповідно до п. 3.1-3.2 Контракту ціна товару вказується в інвойсі і відображається у Євро. Ціна товару визначається на умовах СІР Київ згідно діючих правил Інкотермс 2010.

Згідно п. 4.1 Контракту формою оплати сторони визначили 100% попередню оплату на підставі інвойсу за кожну партію товару.

На виконання умов контракту №01/2016 продавцем був підготовлений та наданий позивачу для оплати інвойс №101577 від 12.02.2016 на загальну суму поставки 12010,00 Євро, у якому був відображений наступний товар:

- Salmon Belly Flaps (черевця лосося), вагою 7000 кг за ціною 0,72 Євро за 1 кг, загальною вартістю 5040,00 Євро;

- Salmon Backbones (хребти лосося), вагою 8000 кг за ціною 0,54 Євро за 1 кг, загальною вартістю 4320,00 Євро;

- Salmon Heads (голови лосося), вагою 5000 кг за ціною 0,53 Євро за 1 кг, загальною вартістю 2650,00 Євро.

01 березня 2016 року позивач платіжним дорученням в іноземній валюті №3 здійснив 100% попередню оплату на суму 12010,00 Євро згідно наданого продавцем інвойсу №101577 від 12.02.2016.

У березні 2016 року з метою митного оформлення товару декларантом позивача подано до ВМО №1 М/п "Східний термінал" Київської митниці ДФС тимчасову митну декларацію за формою МД-2 №125110011/2016/031029 для митного оформлення товару:

- морожені обрізі атлантичного лосося (Salmo salar), що являють собою заморожену суміш обрізів після розділення м’яса риби родини лососевих, різних за формою та розміром, із шкірою або без неї, з кістками та хрящами, без харчових добавок, приправ та інших інгредієнтів, без складових сумішей, без консервантів, тепловій та кулінарній обробці не піддавались: хребти лосося (Salmon Backbones), торговельна марка: Ocean Quality, країна виробництва: GB, виробник: Ocean Quality UK Ltd, вагою нетто - 8000 кг, в картонних коробках за ціною 4320,00 Євро;

- морожені обрізі атлантичного лосося (Salmo salar), що являють собою заморожену суміш обрізів після розділення м’яса риби родини лососевих, різних за формою та розміром, із шкірою або без неї, з кістками та хрящами, без харчових добавок, приправ та інших інгредієнтів, без складових сумішей, без консервантів, тепловій та кулінарній обробці не піддавались: голови лосося (Salmon Heads), торговельна марка: Ocean Quality, країна виробництва: GB, виробник: Ocean Quality UK Ltd, вагою нетто - 5000 кг, в картонних коробках за ціною 2650,00 Євро;

- морожені шматки з черевної частини тушок риби родини лососевих (Salmo salar), із шкірою та лускою, з черевними плавцями без реберних та дрібних кісток, без харчових добавок, приправ та інших інгредієнтів, без складових сумішей, без консервантів, тепловій та кулінарній обробці не піддавались: черевця лосося (Salmon Belly Flaps), торговельна марка: Ocean Quality, країна виробництва: GB, виробник: Ocean Quality UK Ltd, вагою нетто - 7000 кг, в картонних коробках за ціною 5040,00 Євро.

На підтвердження заявленої митної вартості товару і обраного методу її визначення до тимчасової декларації №125110011/2016/031029, декларантом були подані наступні документи:

- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №125110011.6.003168 від 14.03.2016;

- міжнародна автомобільна накладна (СМR) №008185 від 03.03.2016;

- JX.79340921 від 05.03.2016;

- банківський платіжний документ, що стосується товару №3 від 01.03.2016;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 20.02.2016;

- рахунок-фактура (інвойс) №101577 від 12.02.2016;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №01/2016 від 20.01.2016;

- договір про надання послуг митного брокера №77/Г від 11.03.2016;

- сертифікат якості №01203 від 22.02.2016;

- інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару №2730 від 03.03.2016;

- інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №2730 від 03.03.2016;

- сертифікат про походження товару загальної форми №ЕЕ250138 від 03.03.2016;

- копію митної декларації країни відправлення №16ЕЕ1310ЕЕ70514710 від 03.03.2016.

Згідно платіжного доручення від 09.03.2016 №1001480362 позивачем було сплачено на рахунок відповідача передоплату за митне оформлення товару у розмірі 72000,00 грн.

14 березня 2015 року відповідачем складено Акт про взяття проб (зразків) товарів №003168 та направлено запит до Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС для перевірки правильності класифікації товарів, заявлених до митного оформлення.

За результатами проведених досліджень складено висновок №142005801-0067 від 25.03.2016, яким встановлено, що досліджені проби №№1-3 не протирічать опису відповідних товарів у гр. 31 МД від 14.03.2016 №125110011/2016/003168 (додатковій декларації до попередньої митної декларації).

15 квітня 2016 року декларантом позивача подано до ВМО №1 М/п "Східний термінал" Київської митниці ДФС додаткову митну декларацію №125110011/2016/004465 до якої додані наступні документи:

- висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №142005801-0067 від 25.03.2016;

- акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №125110011.6.003168 від 14.03.2016;

- міжнародна автомобільна накладна (СМR) №008185 від 03.03.2016;

- банківський платіжний документ, що стосується товару №3 від 01.03.2016;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 20.02.2016;

- рахунок-фактура (інвойс) №101577 від 12.02.2016;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №01/2016 від 20.01.2016;

- договір про надання послуг митного брокера №77/Г від 11.03.2016;

- інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару №2730 від 03.03.2016;

- інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №2730 від 03.03.2016;

- сертифікат про походження товару загальної форми №ЕЕ250138 від 03.03.2016;

- декларацію про походження товару №101577 від 12.02.2016;

- сертифікат якості №01203 від 22.02.2016;

- сертифікат якості №01204 від 22.02.2016;

- сертифікат якості №01205 від 22.02.2016;

- копію митної декларації країни відправлення №16ЕЕ1310ЕЕ70514710 від 03.03.2016.

Заявлена митна вартість товару по додатковій митній декларації №125110011/2016/004465 у відповідності до інвойсу №101577 від 12 лютого 2016 року склала 12010,00 Євро, що виходячи з офіційного курсу НБУ, який становив 28,856137 за 1 Євро, в національній валюті склала - 346562,21 грн.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів посадовою особою Київської митниці ДФС шляхом направлення електронного повідомлення було запропоновано декларанту подати додаткові документи на підтвердження митної вартості товару, а саме: страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; висновок експертної організації щодо вартості товарів; бухгалтерська документація.

Листом агент з митного оформлення ТОВ "Міжнародний брокерський центр" просив винести рішення щодо митної вартості товару на основі поданих документів згідно МД №125110011/2016/004465 від 15.04.2016, без урахування десятиденного терміну.

За результатом розгляду поданих декларантом позивача документів Київською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 19.04.2016 №125110011/2016/010034/1, відповідно до якого митну вартість товару відповідачем визначено за шостим (резервним) методом та збільшено вартість товару з 12010,00 Євро до 17839,00 Євро, а саме:

- хребти лосося (Salmon Backbones) - 0,68 Євро за 1 кг та 5440,00 Євро за 8000 кг, замість заявлених декларантом - 0,54 Євро за 1 кг та 4320,00 Євро за 8000 кг;

- голови лосося (Salmon Heads) - 0,72 Євро за 1 кг та 3600,00 Євро за 5000 кг, замість заявлених декларантом - 0,53 Євро за 1 кг та 2650,00 Євро за 5000 кг;

- черевця лосося (Salmon Belly Flaps) - 1,2570 Євро за 1 кг та 8799,00 Євро за 7000 кг, замість заявлених декларантом - 0,72 Євро за 1 кг та 5040,00 Євро за 7000 кг.

Як вбачається зі змісту рішення про коригування митної вартості товарів від 19.04.2016 №125110011/2016/010034/1, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) не застосовується, тому що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості не містяться всі складові митної вартості у відповідності до ст. 58 МКУ. Відповідно до Інкотермс-2010 при умовах постачання СІР вантаж страхується. До митного оформлення не надані документи та інформація щодо страхування вантажу. Методи за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовується у зв’язку з невиконанням вимог ст. 59-60 МКУ. Методи згідно із статтями Митного кодексу України 62 та 63 не застосовуються у зв’язку з відсутньою інформацією щодо ціни складових для визначення за даними методами. Резервний метод застосований відповідно до цінової інформації, яка наведена в МД: Т1-МД №209000019/2016/2199 від 12.04.2016, Т2-100270005/2016/321290 від 09.02.2016, Т3-МД №125130013/2016/505906 від 04.11.2015.

Крім цього, Київською митницею ДФС складено картку відмову в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125110011/2016/00069 від 20.04.2016.

З метою випуску задекларованого товару у вільний обіг позивач подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товару з урахуванням рішень митного органу, сплатив митні платежі та перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов'язання), обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.

Проте, не погоджуючись з прийнятим рішенням митного органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012 (далі - Митний кодекс України), а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного Кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частини четверта та п’ята статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

В силу положень частини п’ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (частини третя та четверта статті 53 Митного кодексу України).

Крім цього, відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень статті 53, частин першої, другої та п’ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов’язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Водночас, суд звертає увагу на те, що повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.03.2012 у справі №К/9991/89900/11.

За переконанням суду, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, електронне повідомлення митного органу про надання додаткових документів не містять вказівки на недоліки у поданих відповідачем документах, зокрема, що позивач в митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності.

Таким чином, відповідач витребовуючи додаткові документи не повідомив декларанта про існування обставин, що виключають можливість визначення митної вартості задекларованого товару за ціною договору (контракту).

При цьому, суд не погоджується з наведеними відповідачем у запереченнях на адміністративний позов обставинами, як на підставу для витребування у позивача додаткових документів.

Так, відповідач звертає увагу, що до митного оформлення товару декларантом не було надано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, хоча згідно з умовами поставки такі документи мали бути оформлені.

Умовами контракту від 20.01.2016 №01/2016, укладеного між компанією OU OMUL-FOT (Естонія) (продавець) та ТОВ "Світязь-2011" (покупець), передбачено, що продавець поставляє товар покупцю на умовах CIP Київ згідно діючих правил Інкотермс 2010.

При цьому, контракт від 20.01.2016 №01/2016 не містить окремого врегулювання між сторонами порядку страхування товару.

Згідно з наданим до митного оформлення інвойсом №101577 від 12.02.2016 поставка товару здійснювалась на умовах CIP Київ.

Умови поставки CIP "Carriage and Insurance Paid to ... " (Фрахт/Перевезення та страхування оплачені до (... назва місця призначення) означають, що продавець має доставити товар названому ним перевізнику. Крім того, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого місця призначення. Згідно з умовами CIP на продавця також покладається обов'язок із забезпечення страхування від ризиків втрати та пошкодження товару під час перевезення на користь покупця. Відповідно, продавець укладає договір страхування та сплачує страхові внески.

Таким чином, в разі поставки товару на умовах CIP витрати по страхуванню товару здійснюються продавцем і, відповідно, закладаються ним у контрактну ціну товару.

Страхування товару на умовах поставки CIP не є обов'язком покупця.

З поданої декларантом митному органу декларації митної вартості вбачається, що витрати на страхування та інші складові у складі митної вартості не заявлялись, а митна вартість товару визначена декларантом виключно на підставі контрактної (договірної) вартості.

Це означає, що твердження митного органу про те, що надані декларантом документи містили не всі відомості, що підтверджують числове значення митної вартості, зокрема, відомостей про витрати на страхування, не відповідають фактичним обставинам.

Щодо посилання відповідача на неподання позивачем висновку експертної організації щодо вартості товарів, то суд зазначає, що такий висновок не передбачений митним законодавством як обов’язковий.

Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України, на декларанта покладений обов’язок надання вичерпного переліку документів, до якого не входить висновок експертної організації щодо вартості товарів, який є обов’язковим документом при митному оформленні.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що у митного органу були відсутні підстави витребовувати додаткові документи, перелік яких наведений у частині третій статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, як вказувалось вище, частиною 3 статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо зазначені у частині 2 цієї статті документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язана протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Тобто, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребовування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів. А саме, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Аналіз викладених статей свідчить про обов'язок митниці зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.06.2015р. (справа №21-498а15).

Ненаведення митницею в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товарів.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить вказівок на документи, що окремо або у сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не містить обставин, які мали бути підтвердженими додатково запитаними митним органом документами.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товарів ТОВ "Світязь-2011" - за ціною договору.

Суд також приймає до уваги те, що з метою запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи, відповідно до статті 361 Митного кодексу України, органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. При цьому, управління ризиками - робота органів доходів і зборів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Цілями застосування системи управління ризиками є, зокрема: запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення більш ефективного використання наявних у органів доходів і зборів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об'єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Суд зазначає, що контролюючий орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.

Разом з цим, та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Суд зазначає, що автоматизована система аналізу та управління ризиками з об’єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.

При цьому, безліч чинників можуть впливати на формування ціни товару, зокрема, характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок, періоди поставки, наявності попиту та пропозиції тощо.

Разом з цим, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Тому, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого адміністративного суду України від 26.03.2015, винесеній у справі №К/800/42105/14, в якій зазначено, що рішення про митне оформлення товару не може базуватися виключно на інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб’єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом не передбачено. Також необхідно врахувати, що в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів та методів її визначення. Тому, така інформаційна база не містить всіх об’єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально і підлягають обчисленню.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ "Світязь-2011" митної вартості товару судом не встановлено.

Натомість, доказами, що містяться в матеріалах справи підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом, відмовив у митному оформленні товару та прийняв оскаржувані рішення, відтак таке рішення та відповідна картка відмови підлягають скасуванню, а адміністративний позов задоволенню у відповідній частині.

Щодо позовних вимог про стягнення із Державного бюджету України на користь ТОВ "Світязь-2011" коштів у сумі 34000,00 грн. , сплачених в якості гарантій з метою випуску імпортованого товару у вільний обіг, суд зазначає наступне.

У статті 27 Митного кодексу України закріплено, що якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.

Відповідно до вимог статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за №1097/14364, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Окрім того, порядок повернення таких коштів регламентовано наказом Міністерства фінансів України №787 від 03 вересня 2013 року "Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів" (далі - Порядок №787).

Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Таким чином, за Порядком взаємодії основною умовою повернення коштів є обов’язкова їх сплата та зарахування на рахунки відповідного бюджету.

У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов’язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов’язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Доказів дотримання позивачем визначеної приведеними нормами процедури повернення надмірно сплачених коштів, позивачем не надано, відтак позов у цій частині є передвчасним та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб’єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не надав суду належних та достатніх доказів на підтвердження позиції щодо правомірності застосування норм митного законодавства, а відтак, не довів правомірності своїх дій та винесення оскаржуваного рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, при розподілі судових витрат суд керується ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України та присуджує їх в користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158-163, 167, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Світязь-2011" - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 19.04.2016 №125110011/2016/010034/1.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.04.2016 №125110011/2016/00069, видану м/п "Східний термінал" Київської митниці ДФС.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Світязь-2011" (код ЄДРПОУ 40007174) судові витрати у сумі 2756 (дві тисячі сімсот п’ятдесят шість) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39470947).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.