Постанова № 58491902, 15.06.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2016 р. Справа № 809/445/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боршовського Т.І.

за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача Філійовича М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4

до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000081302, № 0000071302 від 31.03.2016 року,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (надалі - відповідач, ГУ ДФС в Івано-Франківській області) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000081302, № 0000071302 від 31.03.2016 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами документальної невиїзної перевірки з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності позивачем згідно митної декларації від 14.12.2015 року № 206020000/2015/400984 та на підставі встановлених порушень, відображених у акті перевірки № 118/09-19-17-01-15/1956104527 від 12.03.2016 року, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: форми "Р" від 31.03.2016 року № 0000071302, за платежем «Податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів» на загальну суму 10943,47 грн.; форми "Р" від 31.03.2016 року № 0000081302 за платежем «Акцизний податок на транспортний засіб» на загальну суму 54717,36 грн. Позивач вважає, що висновки контролюючого органу щодо невірного задекларованих коду товару згідно УКТЗЕД, дати першої реєстрації та терміну використання вантажного автомобіля, ввезеного на територію України, а також неправильного застосування коефіцієнта щодо ставки акцизного податку, ґрунтуються на помилковій оцінці працівниками відповідача інформації, викладеної в листі офіційного дилера Даймлер АГ у Львові та Львівській області ТОВ «Західно-український автомобільний дім» від 20.01.2016 року за № 02/01 стосовно дати виготовлення та дати першої реєстрації вантажного автомобіля, та інформації з інтернет-сайту VIN.SU про дату випуску вказаного вантажного автомобіля. При цьому, ОСОБА_4 стверджує, що використання вищезазначених документів під час проведення перевірок платників податків не передбачено чинним законодавством України, а тому прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення № 0000081302, № 0000071302 від 31.03.2016 року є безпідставними та підлягають скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив та просив суд в його задоволенні відмовити повністю. Обґрунтування проти позову викладено в письмових запереченнях від 23.05.2016 року № 423/09-19-10-02/10. Зокрема, представник відповідача вказує на те, що в ході документальної невиїзної перевірки з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності позивачем згідно митної декларації від 14.12.2015 року № 206020000/2015/400984 контролюючий орган виявив заниження сплати позивачем митних платежів при митному оформленні вантажного автомобіля внаслідок невірно задекларованої позивачем дати реєстрації вказаного вантажного автомобіля, що вплинуло на помилкове визначення ставки акцизного податку як для вантажного автомобіля, що був у використанні до 5 років. При цьому, представник позивача зазначив, що підставою для такого висновку про порушення позивачем вимог Митного кодексу України став лист офіційного дилера Даймлер АГ у Львові та Львівській області ТОВ «Західно-Український автомобільний дім» від 20.01.2016 року № 02/01 з інформацією щодо дати виготовлення вантажного автомобіля та дати його першої реєстрації, яка не співпадає з відомостями, які вказані позивачем в митній декларації від 14.12.2015 року № 206020000/2015/400984. Таким чином, вказує відповідач, оподаткування даного автомобіля підлягає за ставкою акцизного податку 0,8 євро/см.куб., як для вантажного автомобіля, що використовувався від 5 до 8 років.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, судом встановлено таке.

11.12.2015 року через митний пост «Шегині-Медика» Львівської митниці ДФС України громадянином ОСОБА_5 по дорученню позивача на митну територію України ввезено автомобіль виробника «DAIMLERCHRYSLER AG» (Німеччина), а саме: вантажний автомобіль марки «Mersedes-Benz», модель Vito 115, номер кузова НОМЕР_4.

14.12.2015 року на митному посту «Коломия» Івано-Франківської митниці здійснено митне оформлення вантажного автомобіля за кодом УКТЗЕД НОМЕР_5 митною вартістю 47008,00 грн. згідно митної декларації від 14.12.2015 року № 206020000/2015/400984 (а.с. 57). При митному оформленні даного автомобіля вказано дату першої реєстрації - 29.12.2010 року, відповідно ставка акцизного податку складала 0,02 євро/куб.см., як для вантажного автомобіля, що використовувався до 5 років.

Позивачем під час митного оформлення автомобіля сплачено наступні платежі: ввізне мито в розмірі 10 відсотків в сумі 4700,80 грн.; спеціальне мито в розмірі 5 відсотків в сумі 2350,40 грн.; акцизний податок за ставкою 0,02 євро за 1 куб.см. об'єму двигуна в сумі 1122,41 грн.; податок на додану вартість в розмірі 20 відсотків в сумі 11036,32 грн. Загальна сума платежів склала 19209,93 грн.

12.03.2016 року головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи податків і зборів з фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС України в Івано-Франківській області ОСОБА_6 на підставі ст.ст. 345, 351 Митного кодексу України та наказу ГУ ДФС України в Івано-Франківській області № 124 від 16.02.2016 року проведено документальну невиїзну перевірку з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності платником податків ОСОБА_4 згідно митної декларації від 14.12.2015 року № 206020000/2015/400984, за результатами якої складено акт № 118/09-19-17-01-15/1956104527 від 12.03.2016 року (а.с. 12-18).

Підставою для проведення перевірки позивача слугував лист № 02/01 від 20.01.2016 року офіційного дилера Даймлер АГ у Львові та Львівській області ТОВ «Західно-Український автомобільний дім» на запит Івано-Франківської митниці ДФС, згідно якого датою виготовлення вантажного автомобіля марки «Mersedes-Benz», модель Vito 115, номер кузова НОМЕР_4 вказано 02.12.2009 року, а дата першої реєстрації - 14.01.2010 рік (а.с. 72-73).

Перевірка проведена на підставі наказу ГУ ДФС в Івано-Франківські області № 124 від 16.02.2016 року та повідомлення від 17.02.2016 року № 19/09-19-17-01-15.

Вказане повідомлення вручено позивачу за адресою: м.Коломия, вулиця Петлюри 133В, - 19.02.2016 року, в підтвердження чого подано відповідачем рекомендоване повідомлення 7601836530003.

31.03.2016 року ГУ ДФС в Івано-Франківській області на підставі акту перевірки від 12.03.2016 року № 118/09-19-17-01-15/1956104527 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000081302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем акцизний податок на транспортні засоби в загальному розмірі 54717,36 грн., в тому числі за основним платежем 43773,89 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 10943,47 грн., та № 0000071302, яким ОСОБА_4 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів в загальному розмірі 10943,47 грн., з яких 8754,78 грн. за податковими зобов'язаннями та 2188,69 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 19-20).

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про те, що ввезений вантажний автомобіль відповідає коду УКТ ЗЕД 8704, як такий, що використовувався від 5 до 8 років, що підтверджується листом офіційного дилера Даймлер АГ у Львові та Львівській області ТОВ «Західно-Український автомобільний дім» від 20.01.2016 року № 02/01, з посиланням на витяг з баз даних виробника у вигляді копії карти даних та vehicle information, в яких зазначено дату виготовлення вантажного автомобіля - 02.12.2009 рік, а дата першої реєстрації - 14.01.2010 рік, тому для оподаткування даного автомобіля повинна застосовуватися ставка акцизного податку 0,8 євро/см.куб.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Митного Кодексу України (надалі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (ч. 2 ст. 1 МК України).

Згідно із ч. 1 ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (ч. 1 ст. 52 МК України).

В даному випадку митна вартість вантажного автомобіля марки «Mersedes-Benz», модель Vito 115, номер кузова НОМЕР_4, вказана в митній декларації від 14.12.2015 року № 206020000/2015/400984, яка стала об'єктом документальної невиїзної перевірки з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності позивачем, яка проводилась в період з 09.03.2016 року по 11.03.2016 року.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості (п. 4, п. 5 ч. 5 ст. 54 МК України).

Згідно із ч. 6 ст. 265 МК України декларування товарів, що належать громадянам, може здійснюватися цими громадянами або іншими громадянами, уповноваженими на це власниками зазначених товарів нотаріально посвідченими дорученнями.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 МК України декларант зобов'язаний, зокрема, у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу Х цього Кодексу (п. 4); у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів (п. 5).

Згідно із ч. 1 ст. 293 МК України особою, на яку покладається обов'язок із сплати митних платежів, є декларант.

Особою, на яку покладається обов'язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків (ч. 2 ст. 293 МК України).

В даному випадку згідно митної декларації від 14.12.2015 року № 206020000/2015/400984 особою, відповідальною за фінансове врегулювання зазначено ОСОБА_4, яка, окрім цього, є власником вантажного автомобіля, щодо якого здійснено митне оформлення.

Пунктом 8 частини 1 статті 336 МК України передбачено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів в тому числі і направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих органу доходів і зборів.

Відповідно до частини 1 статті 345 МК України, документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи (ч. 3 ст. 345 МК України).

Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України (ч. 6 ст. 345 КМ України).

Як уже зазначалось вище, за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності платником податків ОСОБА_4 згідно митної декларації від 14.12.2015 року № 206020000/2015/400984 складено акт № 118/09-19-17-01-15/1956104527 від 12.03.2016 року.

Згідно із ч. 1 ст. 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Відповідно до ч. 2 ст. 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться, зокрема, у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів (п. 1 ч. 2 ст. 351 МК України); надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України (п. 2 ч. 2 ст. 351 МК України).

Статтею 352 МК України передбачено, що посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 МК України результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу доходів і зборів та керівником підприємства, що перевірялося, або уповноваженою ним особою. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Рішення про визначення грошових зобов'язань підприємства, що перевірялося, приймається керівником органу доходів і зборів або особою, яка виконує його обов'язки, з урахуванням результатів розгляду заперечень підприємства (у разі їх наявності). Керівник підприємства або уповноважена ним особа можуть бути присутні під час прийняття такого рішення (ч. 11 ст. 354 МК України).

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно із п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених ідпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 180.1 ст. 180 ПК України для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є, зокрема, будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу (п. 190.1 ст. 190 ПК України).

Ставки податку встановлюються від бази оподаткування в розмірі 20 відсотків (п. 193.1 ст. 193 ПК України).

Згідно із п. 206.1 ст. 206 ПК України під час ввезення товарів на митну територію України суми податку підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, крім операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

Відповідно до абз. 5 п. 215.1 ст. 215 ПК України до підакцизних товарів належать серед іншого і транспортні засоби для перевезення вантажів.

Ставки податку встановлюються цією статтею і є єдиними на всій території України (п. 215.2 ст. 215 ПК України).

Так, акцизний податок справляється з таких товарів та обчислюється за такими ставками: моторні транспортні засоби для перевезення вантажів, що використовувалися з кодом товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_5 за стакою податку у твердій сумі з одиниці реалізованого товару (продукції) (специфічні) 0,02 євро за 1 куб.см об'єму циліндрів двигуна (п. 215.3.5-2 ст. 215 ПК України). При цьому передбачено, що ставки податку для транспортних засобів, що відповідають коду 8704 згідно з УКТ ЗЕД, застосовуються для автомобілів, що використовувалися з 5 до 8 років з коефіцієнтом 40.

Відповідно до п.п. 14.1.163 п. 14.1 ст. 14 ПК України перша реєстрація транспортного засобу - це реєстрація транспортного засобу, яка здійснюється уповноваженими державними органами України щодо цього транспортного засобу в Україні вперше.

Транспортні засоби, що використовувалися, - це транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби (п.п. 14.1.251 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388. При цьому, згідно вказаного Порядку, якщо на транспортні засоби уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право їх експлуатувати, вони вважаються використовуваними. Датою початку користування (вводу в експлуатацію) транспортних засобів, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, вважається дата їх першої реєстрації, визначена в реєстраційних документах, які видано уповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці транспортні засоби на постійній основі. У разі відсутності реєстраційних документів першої реєстрації транспортних засобів датою початку використання транспортного засобу вважається календарна дата його виготовлення (день, місяць, рік).

Як вбачається з митної декларації від 14.12.2015 року № 206020000/2015/400984, громадянином ОСОБА_5 по дорученню позивача ввезено на митну територію України транспортний засіб марки MERSEDES-BENZ, модель Vito 115, номер кузова НОМЕР_4, загальна кількість місць, включаючи місце водія - 3, номер двигуна н/в, потужність двигуна - 110 квт., з дизельним типом двигуна, робочий об'єм циліндрів двигуна 2148 см. куб., вантажопідйомність - 1,155 т., маса в разі максимального завантаження - 2,940 т., бувший у використанні, колісна формула 4*2, тип кузова - фургон, та здійснено його митне оформлення згідно вимог чинного законодавства. Датою реєстрації вказаного автомобіля зазначено 29.12.2010 року, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу, виданого уповноваженим органом Федеративної республіки Німеччина (а.с. 82), технічним паспортом автомобіля (а.с. 78), договором купівлі-продажу транспортного засобу від 10.12.2015 року (а.с. 80). Зазначені документи були долучені до вказаної митної декларації.

Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, а також допитаний як свідок ОСОБА_6, ні під митного оформлення транспортного засобу, ні під час проведення документальної невиїної перевірки, від позивача не вимагалося подачі офіційно перекладених копій вказаних документів.

Натомість представниками позивача надано в судовому засіданні офіційно перекладені копіїї свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу, виданого уповноваженим органом Федеративної республіки Німеччина, технічного паспорту автомобіля, договору купівлі-продажу транспортного засобу від 10.12.2015 року (а.с. 79, 81, 83-84) та висновок експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості ввезеного автомобіля № 528 від 14.12.20145 року (а.с. 62-66).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Як встановлено судом, з дослідження змісту листа Івано-Франківської митниці ДФС від 05.02.2016 року № 160/7/09-70-25-30, показів свідка ОСОБА_6, який проводив документальну невиїзну перевірку, документом, який слугував підставою для проведення перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень був лист офіційного дилера Даймлер АГ у Львові та Львівській області ТОВ «Західно-Український автомобільний дім» від 20.01.2016 року № 02/01. Вказаний лист про те, що згідно з витягу з баз даних виробника у вигляді копії карти даних та vehicle information дата виготовлення вантажного автомобіля марки MERSEDES-BENZ модель Vito 115, номер кузова НОМЕР_4 вказана 02.12.2009 року, а дата реєстрації - 14.01.2010 рік.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що згідно п. 1 ч. 2 ст. 351 МК України, п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 ПК України про те, що отримання інформації від виробників товарів, може бути підставою для проведення документальної невиїної перевірки платника податків, в даному випадку й позивача, за результати митного оформлення товару згідно митної декларації від 14.12.2015 року № 206020000/2015/400984.

В той же час, відповідачем так і не доведено суду згідно ч. 2 ст. 71 КАС України про те, що інформація, отримана від ТОВ «Західно-Український автомобільний дім» від 20.01.2016 року № 02/01, є офіційною інформацією виробника товару, а також, що найголовніше, про те, що вказане товариство є володільцем та розпорядником інформації про дату первинної реєстрації транспортного засобу (дозволу на першу експлуатацію).

Як встановлено судом з дослідження офіційного веб-сайту генерального представництва Daіmler AG в Україні: http://www.mercedes-benz.ua/, генеральним представником Daіmler AG в Україні є ПАТ «АВТОКАПІТАЛ». При цьому, ТОВ «Західно-Український автомобільний дім» є дилером ПАТ «АВТОКАПІТАЛ» в м.Львові та Львівській області.

Позивачем подано суду копію листа ПАТ «АВТОКАПІТАЛ» № 25/04/01 від 22.04.2016 року, згідно якого ПАТ «АВТОКАПІТАЛ» повідомило про те, що в нього, як генерального представника Daіmler AG, відсутній доступ до баз даних «DAIMLERCHRYSLER». При цьому, в індивідуальному порядку генеральне представництво може запитувати у виробника автомобілів марки «Мерседес-Бенц» лише інформація про дату виготовлення автомобілів та їхні технічні характеристики і лише з врахуванням необхідності дотримання законодавства про доступ до вказаної інформації (а.с. 55). При цьому, як вбачається зі змісту вказаного листа генерального представника Daіmler AG в Україні, в перелік інформації, що може бути отримана від виробника автомобілів, з дотримання законодавства про доступ до вказаної інформації, не входить інформація про первинну реєстрацію транспортних засобів (першого допуску до експлуатації).

Що стосується інформації з інтернет-сайту VIN.SU, то вона лише стосується дати випуску вантажного автомобіля, задекларованого позивачем в митної декларації від 14.12.2015 року № 206020000/2015/400984, і вказане інформація не відрізняється від тієї, що вказана в зазначеній митній декларації й заперечується обома сторонами.

За таких обставин, наведена інформація офіційного дилера та інформація із інтернет-сайту VIN.SU не є інформацією, отриманою від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів.

Також вказана інформація не може бути визнана судом документально підтвердженою інформацію, отриманою від уповноважених органів іноземних держав про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірності відомостей, що в них містяться, які надійшли від уповноважених органів іноземних держав, в розумінні п. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 351 МК України.

В даному випадку, офіційною документально підтвердженою інформацією щодо дати першого допуску транспортного засобу до експлуатації (первинної реєстрації) є технічний паспорт на автомобіль, який входить до переліку обов'язкових документів, що надаються митному органу при розмитненні транспортного засобу. Як встановлено судом вище, й не заперечено відповідачем, позивачем було долучено до митної декларації технічний паспорт на автомобіль марки MERSEDES-BENZ, модель Vito 115, номер кузова НОМЕР_4, а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 10.12.2015 року, видані уповноваженим органом Федеративної Республіки Німеччина, згідно яких дата першого допуску вказаного автомобіля до експлуатації - 29.12.2010 року.

Щодо заперечень представника відповідача про сумнів в достовірності відомостей щодо дати першої реєстрації автомобіля, зазначеної у технічному паспорті на автомобіль, з посиланням на лист Івано-Франківської митниці ДФС № 801/7/09-70-19-30 від 08.06.2016 року, який підтверджує факт звернення Івано-Франківської митниці ДФС до представника митної служби при Посольстві Федеративної Республіки Німеччина в Україні стосовно можливого внесення реєстраційними органами міста Галле до тимчасових (транзитних) реєстраційних документів транспортних засобів недостовірної інформації про дату їх першої реєстрації, то суд не може взяти їх до уваги з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 14.1.251 п. 14.1 ст. ПК України транспортними засобами, що використовувалися, є транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.

Зважаючи на зміст поданої представником відповідача копії листа № 801/7/09-70-19-30 від 08.06.2016 року, слід звернути увагу на те, що даний документ не спростовує наведених представниками позивача фактів щодо дати виготовлення та дати першої реєстрації вантажного автомобіля марки MERSEDES-BENZ модель Vito 115, номер кузова НОМЕР_4. Натомість, зазначений лист № 801/7/09-70-19-30 від 08.06.2016 року свідчить лише про наявні сумніви в контролюючого органу щодо достовірності дати першої реєстрації вказаного транспортного засобу та передчасність прийняття ГУ ДФС в Івано-Франківській області оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Зокрема, як встановлено судом з пояснень представника відповідача, показів свідка ОСОБА_6, змісту вказаного листа митного органу, ні на час проведення документальної невиїзної перевірки позивача, ні на час розгляду цієї адміністративної справи, відповідачем не було отримано від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про неавтентичність поданих ОСОБА_4 Івано-Франківській митниці документів (технічного паспорту, свідоцтва про рестрацію трасопртного засобу) щодо товарів, митне оформлення яких завершено - вантажного автомобіля марки MERSEDES-BENZ модель Vito 115, номер кузова НОМЕР_4, чи недостовірність відомостей, що містяться в цих документах.

Таким чином, дані, які зазначені у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № HAL-S-1-344/15-00090, виданому установою з допуску автотранспортних засобів до експлуатації 06122 Гаале 10.12.2015 року, та технічний паспорт автомобіля WR 686793, суд вважає достовірними та такими, що не можуть бути спростовані листом ТОВ «Західно-Український автомобільний дім» від 20.01.2016 року № 02/01.

Окрім цього, за наявності обгрунтованих сумнівів у достовірності даних, наведених у реєстраційних документах на автомобіль, що видані іноземним державним органом, контролюючий орган мав би вжити передбачених ст.ст. 351, 352 МК України, ст. 83 ПК України заходів щодо отримання до проведення перевірки від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про неавтентичність поданих позивачем документів чи недостовірності відомостей, що в них містяться, а також згідно п. 73,3 ст. 73, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України запропонувати ОСОБА_4 надати пояснення та додаткові документи, в тому числі й офіційний переклад поданих документів, які б підтверджували правильність визначення бази та об'єкта оподаткування при ввезенні на митну територію України транспортного засобу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.01.2015 у справі № 21-425а14.

Як встановлено судом з пояснень представників сторін, показів свідка ОСОБА_6 відповідач до призначення позапланової невиїзної перевірки, посилаючись на отримання інформації від виробника товару, не звертався до позивача з письмовим запитом про надання належним чином завірених копій документів, їх офіційного перекладу, в підтвердження дотримання вимог митного та податкового законодавства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності згідно митної декларації від 14.12.2015 року № 206020000/2015/400984.

Суд також, з огляду на доводи відповідача в обґрунтування правомірності податкових повідомлень-рішень, які є предметом оцінки в цій адміністративній справі, змушений вказати суб'єкту владних повноважень - відповідачу у справі на те, що одним з принципів податкового законодавства України відповідно до норм статті 4, пункту 56.21 статті 56 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності дій, рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання фіскальному органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено належними та допустимими доказами, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких встановлена судом.

Такий підхід національного законодавства також узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції". Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вказану практику Європейського Суду з прав людини, норму частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України судом було запропоновано відповідачу надати суду додаткові докази в підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про недобросовісність позивача.

Однак відповідачем таких доказів, окрім листа Івано-Франківської митниці ДФС № 801/7/09-70-19-30 від 08.06.2016 року, оцінку якому надано судом вище, подано не було.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено правовий порядок для суб'єктів владних повноважень, згідно якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 21.1 статті 21 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно встановлених в частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріїв правомірності рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень, їх посадових осіб - рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вище встановлено судом, відповідачем не подано суду належних, допустимих та достатніх доказів того, що податкові повідомлення-рішення № 0000071302 та № 0000081302 від 31.03.2016 року відповідають встановленим частиною 2 статті 19 Конституції України, пунктом 21.1 статті 21 Податкового кодексу України, частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень. Натомість позивачем відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України доведено суду поданими доказами дотримання ним вимог митного та податкового законодавства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності згідно митної декларації від 14.12.2015 року № 206020000/2015/400984.

За таких обставин, оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0000071302 та № 0000081302 від 31.03.2016 року прийняті відповідачем без встановленої законом підстави, передчасно та необґрунтовано - за відсутності на час їх прийняття належних та допустимих доказів вчинення позивачем порушень митного та податкового законодавства України.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_4 до ГУ ДФС в Івано-Франківській області належить задовольнити: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000081302, № 0000071302 від 31.03.2016 року.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 656,62 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.543968003.1 від 27.04.2016 року. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, позивачу належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області судові витрати по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області № 0000071302 та № 0000081302 від 31.03.2016 року.

Стягнути з Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (податковий номер 39394463), за рахунок бюджетних асигнувань даного суб'єкта владних повноважень, на користь ОСОБА_4 (податковий номер НОМЕР_3) - 656 (шістсот п'ятдесят шість) гривень 62 копійки витрат по сплаті судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.

Постанова складена в повному обсязі 21.06.2016 року.