Постанова № 58491279, 16.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2016 р. Справа№ 910/26436/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

За участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Кобилецький В.В. - за дов.

від третьої особи-1: не з'явився

від третьої особи-2: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Приватного закладу «Історико-меморіальний музей «Героїзм і Холокост»

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2016

у справі №910/26436/15 (суддя Прокопенко Л.В.)

за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва»

до Приватного закладу «Історико-меморіальний музей «Героїзм і Холокост»

третя особа-1: Печерська районна у місті Києві державна адміністрація

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Київська міська рада

про стягнення 76 737,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою (із урахуванням заяв про уточнення позовних вимог від 09.11.2015 № з-20 та від 24.02.2016 №б/н) до Приватного закладу «Історико-меморіальний музей «Героїзм і Холокост» (далі, відповідач) про стягнення 92 588,87 грн. та виселення з нежитлового приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе відповідно до умов Тимчасової угоди від 02.03.2015 зобов'язань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2016 залучено до участі у справі Печерську району у місті Києві державну адміністрацію як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (далі, третя особа-1).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2016 у справі №910/26436/15 позовні вимоги задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Приватного закладу «Історико-меморіальний музей «Героїзм і Холокост» на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» заборгованість в розмірі 92 588,87 грн., судовий збір в розмірі 3 045,00 грн.

Виселено Приватний заклад «Історико-меморіальний музей «Героїзм і Холокост» та будь-яких інших осіб з нежитлового приміщення площею 410,40 кв. м, розташованого за адресою м. Київ, вул. Німанська, 7.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач свої обов'язки щодо своєчасної та повної сплати відповідно до договору не виконав, внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість у розмірі 92 588,87 грн. Також, судом встановлено, що відповідач користується нежитловими приміщеннями без правових підстав, а тому підлягає виселенню.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватний заклад «Історико-меморіальний музей «Героїзм і Холокост» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2016 у справі №910/26436/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідач не погоджується з прийнятим рішенням суду, вважає його прийнятим на підставі не повністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права та при недотриманні норм процесуального права.

Як зазначає відповідач, музей подав до Печерської районної у місті Києві державної адміністрації заяву та перелік відповідних документів для укладення договору оренди нежилих приміщень за адресою: м. Київ, вул. Німанська, 7. Однак, Печерська районна у місті Києві державна адміністрація повідомила музей, що зможе передати на погодження Київради вказані документи лише після того, як музей прийме вказані приміщення по акту приймання передачі та підпише тимчасову угоду про їх використання. Таким чином, як стверджує скаржник, музей, який хотів отримати у користування спірні приміщення, вимушений був підписати Тимчасову угоду від 02.03.2015 та акт прийому-передачі нежитлових приміщень в будинку №7 по вул. Німанській у м. Києві.

Відповідач зазначає, що отримав документ, що підтверджує правомірність користування орендованими приміщеннями (акт прийому-передачі та тимчасову угоду) лише 31.07.2015. Разом із вказаними документами музею був переданий розрахунок заборгованості за період з 02.03.2015 по 07.07.2015.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач наголосив на тому, що Тимчасова угода від 02.03.2015 є нікчемною та, відповідно, не породжує ніяких правових наслідків (стягнення заборгованості), оскільки не відповідає вимогам Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київради від 21.04.2015 №415/1280.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Приватного закладу «Історико-меморіальний музей «Героїзм і Холокост» було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Отрюх Б.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 17.05.2016.

У судовому засіданні, призначеному на 17.05.2016, представник відповідача подав клопотання про залучення до участі у справі Київської міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 до участі у справі як третю особу-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Київську міську раду (далі, третя особа-2), розгляд справи відкладено на 31.05.2016.

У судове засідання, призначене на 31.05.2016, представники позивача та третьої особи-1 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Представники відповідача та третьої особи-2 подали у судовому засіданні 31.05.2016 клопотання про продовження строку розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 продовжено строк вирішення спору, розгляд справи відкладено на 16.06.2016.

13.06.2016 представник третьої особи-2 подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду пояснення у справі, у яких просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін, справу просив розглядати у його відсутності.

Представники позивача та третіх осіб у судове засіданні, призначене на 16.06.2016, не з'явились.

З огляду на те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення позивача та третьої особи-1 про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштових відправлень, та враховуючи викладене третьою особою-2 у поясненнях клопотання про розгляд справи у відсутності її представника, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача та третіх осіб.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається із наявної у матеріалах справи копії витягу зі Статуту Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» від 30.01.2015 (далі, Статут; а.с. 14-15), Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» створене з метою забезпечення ефективного управління, належного утримання житлового та нежитлового фонду, утримання прибудинкових територій, об'єктів благоустрою та отримання прибутку (пункт 2.1. Статуту).

Пунктом 2.2.16. Статуту визначено, що предметом діяльності підприємства є, зокрема, передача в оренду комунального майна територіальної громади міста Києва в установленому порядку.

Як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, житловий будинок №7 по вул. Німанській з вбудованими нежитловими приміщеннями напівпідвального поверху площею 410,4 кв.м., згідно розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 №1112 «Про питання організації управління районами в місті Києві», як об'єкт комунальної власності територіальної громади міста Києва, переданий до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації та згідно розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 20.09.2013 №509 перебуває на балансовому утриманні комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва».

Як вбачається із матеріалів справи, 01.03.2015 приміщення площею 410,40 кв.м, розташоване за адресою м. Київ, вул. Німанська, передано по акту приймання-передачі Приватному закладу «Історико - меморіальний музей «Героїзм і Холокост».

Згідно вказаного акту Приватний заклад «Історико - меморіальний музей «Героїзм і Холокост» до моменту прийняття рішення Київською міською радою зобов'язується сплачувати по тимчасовій угоді нарахування по орендній платі та відшкодування витрат по земельному податку, а також комунальні послуги. Ключі від прийнятого приміщення знаходяться у директора музею ОСОБА_3

02.03.2015 між позивачем та відповідачем у зв'язку зі зверненням користувача до орендодавця та проходженням процедури надання користувачу в оренду приміщення загальною площею 410,40 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Німанська, 7, керуючись Законом України «Про оренду державного та комунального майна», рішенням Київради від 22.09.2011 №34/6250 «Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва», розпорядженням Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 20.09.2013 №509 «Про перезакріплення майна, що перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва переданого до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації», актом прийому-передачі нежитлових приміщень в будинку №7 по вул. Німанській від 01.03.2015, було укладено Тимчасову угоду на використання приміщення загальною площею 410,40 кв. м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Німанська, 7 (далі, Тимчасова угода).

Відповідно до пункту 2 Тимчасової угоди сторони домовились, що з 2 березня 2015 року користувач за користування приміщенням загальною площею 410,40 кв.м., розташованим за адресою: м. Київ вул. Німанська, 7, сплачує плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22 вересня 2011 року №34/6250 - 2%. Розмір плати згідно з розрахунком плати (Додаток №1), що є невід'ємною частиною Тимчасової угоди, складає 8 297,6 грн. Крім плати за користування приміщенням, користувач сплачує компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташоване приміщення. Загальна сума до сплати становить 13 526,57 грн.

Розмір плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції, опублікований у поточному місяці (пункт 3 Тимчасової угоди).

До вирішення Київрадою питання надання відповідачу майна в оренду платежі, зазначені в пунктів 2 Тимчасової угоди, вносяться користувачем на рахунок позивача, починаючи з 02 березня 2015 року незалежно від наслідків господарської діяльності користувача не пізніше 20 числа поточного місяця.

У відповідності до пункту 5 Тимчасової угоди користувач в зв'язку з використанням даного приміщення до вирішення Київрадою питання надання майна в оренду чи передачі вказаного приміщення по акту позивачу зобов'язується, зокрема, здійснювати плату.

Тимчасова угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами та діє до моменту вирішення Київрадою питання надання майна в оренду користувачу, але не пізніше 02.09.2015 (пункт 6 Тимчасової угоди).

Згідно пункту 7 Тимчасової угоди сторони погодили, що користувач після припинення дії тимчасової угоди 02.09.2015 у випадку не вирішення Київської міською радою питання щодо надання майна в оренду користувачу зобов'язаний протягом 10 календарних днів передати приміщення по акту приймання-передачі підприємству.

Вказана Тимчасова угода підписана повноважними представниками сторін, недійсною у судовому порядку не визнавалась.

Позивач зазначив, що відповідачем не виконано взятих на себе зобов'язань відповідно до Тимчасової угоди від 02.03.2015, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість зі сплати за користування майном в розмірі 92 588,87 грн.

На адресу відповідача 17.09.2015 позивачем було направлено лист №432-2770, відповідно до якого позивач повідомив, що нежитлові приміщення загальною площею 410,40 кв.м, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Німанська, 7, були передані в користування відповідачу відповідно до Акту прийому-передачі нежитлового приміщення в будинку № 7 по вул. Німанська від 01.03.2015 та відповідно до пункту 7 Тимчасової угоди від 02.03.2015 відповідач після припинення дії тимчасової угоди зобов'язаний передати приміщення по Акту приймання-передачі орендодавцю та балансоутримувачу. Крім того, відповідача було повідомлено, що станом на 16.09.2015 він має заборгованість по орендній платі в сумі 92 588,87 грн. з огляду на вказане, позивач просив відповідача здати приміщення по акту прийому-передачі строком до кінця поточного місяця (30.09.2015) та сплатити заборгованість за оренду приміщення в сумі 92 588,87 грн.

Відповіді або заперечень на вказаний лист від відповідача на адресу позивача не надходило. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Водночас, у матеріалах справи наявна копія акту про відмову від підписання акту приймання - передачі (а.с. 24-25), відповідно до якого представники відповідача відмовились звільняти приміщення.

З огляду на зазначене, позивач звернувся до господарського суду із позовом (із урахуванням уточнень позовних вимог) про стягнення з відповідача 92 588,87 грн. заборгованості за Тимчасовою угодою та виселення відповідача зі спірного приміщення.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладена між сторонами Тимчасова угода є договором найму (оренди).

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина 1 статті 762 Цивільного кодексу України).

Майно, передане у користування відповідачу, є об'єктом комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно частини 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт передачі приміщення в користування відповідачу підтверджується наявним у матеріалах справи актом приймання-передачі нежитлових приміщень від 01.03.2015 (а.с. 12). З урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України, враховуючи умови пунктів 2-4 Тимчасової угоди, відповідач повинен був сплачувати передбачену Тимчасовою угодою плату за користування спірним приміщенням щомісячно до 20 числа поточного місяця.

Водночас, матеріали справи свідчать, що відповідач свого обов'язку зі сплати передбачених Тимчасовою угодою платежів належним чином не виконав, у зв'язку з чим у відповідача за період 01.03.2015 по 29.09.2015 виникла заборгованість за користування приміщенням у сумі 92 588,87 грн. Належних та допустимих доказів на спростування заявленої позивачем до стягнення з відповідача суми заборгованості відповідачем суду не надано. З огляду на це, висновки суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача визначеної грошової суми є обґрунтованими.

Відповідно до частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічні приписи містяться у частині 2 статті 291 Господарського кодексу України.

Згідно статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Тимчасова угода діє до моменту вирішення Київською міською радою питання щодо надання майна в оренду користувачу, але не пізніше 02.09.2015 (пункт 6 Тимчасової угоди).

Київська міська рада рішення щодо передачі в оренду нежитлового приміщення в будинку №7 по вул. Німанська Приватному закладу «Історико-меморіальний музей «Героїзм і Холокост» не приймала. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Як уже зазначалося, позивач листом №432-2770 від 17.09.2015 повідомив відповідача про необхідність повернути приміщення по акту прийому-передачі строком до кінця поточного місяця (30.09.2015) у зв'язку із припиненням дії тимчасової угоди 02.09.2015.

З огляду на зазначене, строк дії Тимчасової угоди припинився 02.09.2015.

Матеріали справи не містять доказів повернення спірного приміщення позивачу після закінчення строку дії Тимчасової угоди. Натомість, у матеріалах справи наявний акт про відмову від підписання акту приймання - передачі (а.с. 24-25), відповідно до якого представники відповідача відмовились звільняти приміщення.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Обов'язок відповідача повернути орендоване майно після припинення дії Тимчасової угоди 02.09.2015 у випадку не вирішення Київською міською радою питання надання майна в оренду користувачу встановлено сторонами і у пункті 7 Тимчасової угоди.

З огляду на припинення дії Тимчасової угоди у зв'язку із закінченням строку, на який її було укладено, та відсутності прийнятого Київською міською радою рішення щодо передачі в оренду нежитлового приміщення в будинку №7 по вул. Німанська Приватному закладу «Історико-меморіальний музей «Героїзм і Холокост», у відповідача відсутні правові підстави для продовження користування спірним майном.

Враховуючи зазначене, правомірним є висновок місцевого господарського суду про те, що вимога позивача про виселення відповідача з нежитлового приміщення площею 410,40 кв. м., розташованого за адресою м. Київ, вул. Німанська, 7, підлягає задоволенню.

Доводи скаржника з приводу того, що він був вимушений підписати Тимчасову угоду від 02.03.2015 та акт прийому-передачі нежитлових приміщень в будинку №7 по вул. Німанській у м. Києві, а дана Тимчасова угода є нікчемною, та, відповідно, не породжує ніяких правових наслідків (стягнення заборгованості), оскільки її укладення не відповідає вимогам Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київради від 21.04.2015 №415/1280, не приймаються колегією суддів до уваги враховуючи наступне.

За змістом статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 Цивільного кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Нікчемність такого правочину законом не встановлена.

З приводу посилань скаржника на те, що судом першої інстанції не повинна була розглядатись вимога позивача про виселення відповідача із приміщення, оскільки вказана вимога була заявлена після початку розгляду справи по суті з порушенням норм статті 22 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що уточнена позовна заява № з-20 від 09.11.2015, у якій позивачем окрім вимоги про стягнення заборгованості також було заявлено вимогу про виселення відповідача зі спірного приміщення, була подана до суду 09.11.2015, тобто до початку розгляду справи №910/26436/15 по суті (перше судове засідання у справі №910/26436/15 було призначене на 10.11.2015). Вказана заява не порушувала приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України та не передбачала одночасну зміну предмету та підстав позову, а тому була правомірно прийнята до розгляду судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, а заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймає до уваги, оскільки останні не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Приватного закладу «Історико-меморіальний музей «Героїзм і Холокост» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного закладу «Історико-меморіальний музей «Героїзм і Холокост» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2016 у справі №910/26436/15 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2016 у справі №910/26436/15 залишити без змін.

Матеріали справи №910/26436/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко