Постанова № 58491277, 15.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2016 р. Справа№ 911/39/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Кропивної Л.В.

Смірнової Л.Г.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін: від позивача - Мироненко О.О.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Українська зернова компанія «Грейнкор»

на рішення господарського суду Київської області від 09.02.2016р.

по справі № 911/39/16 (суддя Ярема В.А.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Екоіл»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Українська зернова компанія «Грейнкор»

про стягнення 208 979,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 09.02.2016р. позовні вимоги задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Українська зернова компанія «Грейнкор» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Екоіл» 206 213,65 грн. заборгованості, 1 322,03 грн. 3% річних, 1 443,49грн. інфляційних втрат та 3 134, 69грн. судового збору.

Не погодившись із прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Українська зернова компанія «Грейнкор» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 09.02.2016р. у справі №911/39/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016р. товариству з обмеженою відповідальністю «Українська зернова компанія «Грейнкор» відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська зернова компанія «Грейнкор» своїх представників в судове засідання не направило, про причини неявки суд не повідомило.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

За таких обставин, справа розглядається за відсутності представників відповідача, який належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

16.09.2015р. між ТОВ «ТД Екоіл» (постачальник) та ТОВ «Українська зернова компанія «Грейнкор» (покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів №16092015/1, за умовами якого постачальник зобов'язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти, іменовані далі за текстом - «товар», найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару. /а.с. 16/.

23.09.2015р. сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору поставки нафтопродуктів №16092015/1 від 16.09.2015р., за умовами якої постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар по цінам та в кількості, що визначені сторонами, а саме: дизельне паливо кількістю 23 827 літрів на загальну суму 346 682,85 грн. /а.с. 22/.

По видатковій накладній №216 від 29.09.2015р. та ТТН №29092015-1 від 29.09.2015р., позивач передав, а відповідач прийняв дизельне паливо у кількості 23 827 л, на загальну суму 356 213,65 грн. /а.с. 23, 24/.

Згідно п. 1 додаткової угоди № 1 від 23.09.2015р. умови оплати визначені наступним чином: 50% вартості товару (173 341,43 грн.) - передоплата, відповідно до рахунку-фактури, 50% (173 341,43 грн.) - гарантований платіж протягом 5 (п'яти) банківський днів з дати відвантаження товару, що вказується у видаткових накладних.

За отриманий товар відповідач розрахувався частково, на суму 150 000,00грн., що підтверджується випискою з банку. /а.с. 25/.

Доказів погашення заборгованості на спірну суму матеріали справи не містять.

За статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві ціну проданого товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, та перевіривши нарахування інфляційних витрат та 3% річних, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

З наведених у даній постанові обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Київської області від 09.02.2016р. у справі №911/39/16.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Київської області від 09.02.2016р. у справі №911/39/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Матеріали справи № 911/39/16 повернути до господарського суду Київської області.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді Л.В. Кропивна

Л.Г. Смірнова