Постанова № 58491269, 21.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2016 р. Справа№ 910/30279/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Рудченка С.Г.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Будова Н.М. довіреність № 3-НЮ від 06.01.16

від відповідача: Писаренко О.І. довіреність № ЮР20-02/16 від 04.02.16

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17 березня 2016 року

у справі № 910/30279/15 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"

до Приватного акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року"

про зобов'язання вчинити дії та стягнення 10 711, 70 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про зобов'язання вчинити дії та стягнення пені у розмірі 7 719, 62 грн. та 3 002, 08 грн. штрафу за Договором №ПЗ/НРП-12896/НЮ на проведення капітального ремонту лінійного обладнання від 27.04.2012 р.(а.с.7-11).

17 березня 2016 року Відповідач звернувся з клопотанням про зміну назви підприємства, в зв'язку з перейменуванням з ПрАТ "Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року" на ПрАТ "Київський електровагоноремонтний завод", на підтвердження чого надав докази, що відповідні зміни зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 02.02.2016 р. (а.с. 202-211).

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/30279/15 від 17 березня 2016 року, задоволено клопотання щодо зміни найменуваня відповідача; в частині позовних вимог щодо зобов'язання ПрАТ "Київський електровагоноремонтний завод" виконати гарантійний ремонт електричних машин - провадження припинено; в частині позовних вимог щодо стягнення штрафу та пені - відмовлено (а.с. 214-219).

04 квітня 2016 року Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 17 березня 2016 року у справі №910/30279/15, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 17 березня 2016 року у справі №910/30279/15 скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги ДТГО "Південно-Західна залізниця" в повному обсязі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 травня 2016 року апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/30279/15 від 17 березня 2016 року передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Рудченка С.Г.

12 травня 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/30279/15 від 17 березня 2016 року прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Рудченка С.Г., Агрикової О.В., справу призначено до розгляду на 07 червня 2016 року.

25 травня 2016 року від представника відповідача надійшли заперечення на апеляційну скаргу.

07 червня 2016 року розгляд справи №910/30279/15 за апеляційною скаргою Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 17 березня 2016 року відкладено на 21 червня 2016 року.

У судовому засіданні 21 червня 2016 року представник Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" надав суду пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення з відповідача штрафу та пені та прийняти у цій частині нове рішення, яким вказані вимоги задовольнити.

Представник ПрАТ "Київський електровагоноремонтний завод" в судовому засіданні 21 червня 2016 року надав пояснення, в яких заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

27 квітня 2012 року між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (далі - позивач, замовник) та Приватним акціонерним товариством "Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року" (далі - відповідач, виконавець) був укладений Договір №ПЗ/НРП-12896/НЮ на послуги з виконання робіт по капітальному ремонту основного лінійного обладнання МВРС (надалі - Договір) (а.с. 12-15).

Відповідно до умов цього договору виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги з виконання робіт по капітальному ремонту основного лінійного обладнання моторованого рухомого складу у 2012 році, переданого замовником виконавцю (п. 1.1. Договору).

На виконання вказаного Договору, відповідачем було проведено капітальний ремонт електричних машин: тяговий двигун РТ-51М, компресор ЕК-7, що підтверджується Актом приймання з капітального ремонту рухомого складу, вузлів та агрегатів від 30.05.2012 р. (а.с.28); фазорозчіплювач РФ-ё, електронасос ЕЦТ, РМ-ЕД9М, тяговий двигун РТ-51-М, підтверджується Актом приймання з капітального ремонту рухомого складу, вузлів та агрегатів від 08.11.2012 р. (а.с.29)

Пунктом 2.7. Договору передбачено, що на виявлені дефекти капітального ремонту в гарантійний термін експлуатації складається акт-рекламація.

Відповідно до п. 14 Акту-Рекламації № 53 від 22.11.2012 р. в гарантійний термін експлуатації стався випадок виходу з ладу тягового електродвигуна РТ-51 по причині пробою ізоляції головного полюса. Згідно з п. 3 вказаного Акту, з ладу вийшов Тяговий двигун РТ-51 зав № 85262/5349 (а.с. 20).

Відповідно до п. 14 Акту-Рекламації № 43 від 13.08.2013 р. в гарантійний термін експлуатації стався випадок виходу з ладу двигуна компресора по причині пробою ізоляції обмотки статора. У п. 3 вказаного Акту зазначено, що з ладу вийшов двигун компресора АОСВ-72 зав. № 382 (а.с. 21).

Відповідно до п. 14 Акту-Рекламації № 11 від 15.04.2014 р. в гарантійний термін експлуатації стався випадок виходу з ладу тягового електродвигуна РТ-51 по причині руйнування підшипникового вузла ум № 32419, що призвело до провороту внутрішнього кільця підшипника та заклинювання якоря електродвигуна. У п. 3 вказаного Акту зазначено, що з ладу вийшов Тяговий електродвигун РТ-51 зав. № 25059/69114 (а.с. 22).

Відповідно до п. 2.4. Акту-Рекламації № 9 від 14.04.2014 р. вийшов з ладу Асинхронний розщеплював фаз РФ-1Д зав. № 1031 (а.с. 23).

Відповідно до актів-рекламацій та визнаних претензій електричні машини: тягові двигуни заводські №85262/5439, №25059/69114, двигун компресора АОСВ заводський №382, асинхронних розчіплювачів фаз заводські №0326, №1031 відправлені на гарантійний ремонт до Відповідача, що підтверджується актом від 16.02.2015 р.

Відповідно до Акту звірки обладнання (електричні машини), яке знаходиться на гарантійному ремонті у Відповідача від 16.02.2015 р., Відповідачем не було проведено гарантійний ремонт вище вказаним електричним машинам та не повернуто їх в моторвагонне депо Фастів-1 (а.с. 24-27).

З цих підстав позивач звернувся до суду з позовною вимогою про зобов'язання відповідача виконати гарантійний ремонт електричних машин: тягових двигунів заводські №85262/5439, №25059/69114, двигун компресора АОСВ заводський №382, асинхронних розчіплювачів фаз заводські №0326, №1031 та повернути їх в моторвагонне депо Фастів-1 в місячний термін.

Проте, в процесі розгляду справи, Позивачем були надані пояснення відповідно до яких він просив суд припинити провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача виконати гарантійний ремонт електричних машин: тягових двигунів заводські №85262/5439, №25059/69114, двигун компресора АОСВ заводський №382, асинхронних розчіплювачів фаз заводські №0326, №1031 та повернути їх в моторвагонне депо Фастів-1 в місячний термін, оскільки Відповідач зобов'язання по виконанню гарантійного ремонту електричних машин: тягових двигунів заводські №85262/5439, №25059/69114, двигун компресора АОСВ заводський №382, асинхронних розчіплювачів фаз заводські №0326, №1031 та зобов'язання повернути їх в моторвагонне депо Фастів-1 виконав повністю

Так, 18.12.2015 р. замість тягового двигуна заводський №85262/5439 відповідач поставив позивачу тяговий двигун заводський №15494/836; 16.09.2015 р. замість тягового двигуна заводський №25059/69114 Відповідач поставив Позивачу тяговий двигун заводський №7703; 09.09.2015 р. замість двигуна компресора АОСВ заводський №382 Відповідач поставив Позивачу двигун компресора АОСВ заводський №266402; 21.05.2015 р. замість асинхронного розчіплювала фаз заводський №0326 Відповідач поставив асинхронний розчіплював фаз заводський №1095; 29.05.2015 р. замість асинхронного розчіплювала фаз заводський №1031 Відповідач поставив асинхронний розчіплював фаз заводський №2821 (а.с. 188-191).

Отже, Відповідачем були виконані зобов'язання по виконанню гарантійного ремонту електричних машин в повному обсязі, тобто в цій частині відсутній предмет спору між сторонами спору.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з тим, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача виконати гарантійний ремонт електричних машин: тягових двигунів заводські №85262/5439, №25059/69114, двигун компресора АОСВ заводський №382, асинхронних розчіплювачів фаз заводські №0326, №1031 та повернення їх в моторвагонне депо Фастів-1 в місячний термін підлягають припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 7 719, 62 грн. та 3 002, 08 грн. штрафу за Договором №ПЗ/НРП-12896/НЮ від 27.04.2012, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до умов п. 7.2. Договору, сторони дійшли згоди, що за несвоєчасну видачу об'єктів з ремонту згідно з умовами даного договору, Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі 0,1% від ціни одиниці ремонту об'єкту, що зазначена в додатку 1, за кожну прострочену добу затримки, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% одиниці ремонту. Окрім цього, Відповідач сплачує Позивачу неотриманий прибуток (упущену вигоду) на підставі калькуляції, яка складається за період простою об'єктів капітального ремонту з вини Відповідача.

Тобто в Договорі чітко зазначено право позивача на стягнення з відповідача неустойки (штрафу, пені) саме за неналежне виконання зобов'язань з капітального ремонту, а не гарантійного.

Як вбачається з тексту Договору, письмової згоди про застосування відповідальності у вигляді штрафу та пені за неналежне виконання саме гарантійного ремонту, відповідно до ст. 231 ГК України сторони не досягли, а тому, вимога позивача стягнути з відповідача пеню в сумі 7 719, 62 грн. та штраф в сумі 3 002, 08 грн. за порушення виконання зобов'язання є необґрунтованою.

При цьому, посилання позивача на норми ч. 2 ст. 231 ГК України, з урахуванням якої він вимагає стягнути з відповідача зазначені штраф та пеню, колегія суддів визнає помилковими з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Зазначеною нормою врегульований лише розмір неустойки, проте вона не відміняє дію норм закону, якими встановлена обов'язкова письмова форма для згоди сторін щодо застосування такого виду відповідальності як неустойка (штраф, пеня).

Враховуючи, що у тексті Договору сторони не дійшли згоди щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) за неналежне зобов'язання по виконанню гарантійного ремонту, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 7 719, 62 грн. та штрафу в розмірі 3 002, 08 грн. задоволенню не підлягають як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону та умовах Договору, а доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з вищевикладеного колегія суддів зазначає, що апелянт не надав суду достатніх доказів в розумінні статті 33, 34 ГПК України, які б могли стати підставою для задоволення апеляційної скарги.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні Господарського суду міста Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17 березня 2016 року у справі №910/30279/15 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 17 березня 2016 року у справі №910/30279/15 задоволенню не підлягає.

Судові витрати, згідно до ст. 49 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст.ст. 105 ГПК, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 17 березня 2016 року у справі №910/30279/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17 березня 2016 року у справі №910/30279/15 залишити без змін.

3. Справу №910/30279/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді С.Г. Рудченко

О.В. Агрикова