Постанова № 58491148, 15.06.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2016 р. Справа № 922/1766/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Потапенко В.І., суддя Гребенюк Н. В. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Бєлкіній О.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_1, за довіреністю від 05.01.16р. № 297;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу стягувача- Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вх. №1596 Х/3) на ухвалу господарського суду Харківської області від 10.05.2016 р. у справі № 922/1766/14

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території", м. Харків

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2014 року Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Харківського обласного комунального підприємства Дирекція розвитку інфраструктури території , в якому просило суд стягнути з відповідача основного боргу у розмірі 40462546,40 грн., пені у розмірі 2322873,42 грн., інфляційних витрат у розмірі 441601,19 грн. та 3 % річних в розмірі 857441,89 грн., а також витрат зі сплати судового збору.

16.06.2015 року господарським судом Харківської області по справі № 922/1766/14 було винесено рішення на підставі якого було стягнуто на користь позивача заборгованість у сумі 40462546,40 грн., пеня у розмірі 232287,34 грн., інфляційні витрати у розмірі 441601,19 грн., 3 % річних у розмірі 857441,89 грн., а також судовий збір у розмірі 73080,00 грн. Надано відстрочку виконання рішення суду до 16.12.2015 року.

25.04.2016 року Харківське обласне комунальне підприємство Дирекція розвитку інфраструктури території звернулось до господарського суду Харківської області з заявою у відповідності до ст. 121 ГПК України про відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 16.06.2015 р. по справі № 922/1766/14 .

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.05.2016 р. у справі № 922/1766/14 заяву Харківського обласного комунального підприємства Дирекція розвитку інфраструктури території від 16.06.2016 р.про відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 16.06.2015 р. у справі № 922/1766/14 задоволено частково.

Відстрочено виконання рішення господарського суду Харківської області від 16.06.2015 р. у справі № 922/1766/14 до 01.12.2016 р.

Стягувач-Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України подав на ухвалу господарського суду Харківської області від 10 травня 2016 року у справі № 922/1766/14 до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обстаивн, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, порушення норм матеріального і процесуального права, просить цю ухвалу скасувати та відмовити в задоволенні заяви Харківського обласного комунального підприємства Дирекція розвитку інфраструктури території про відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 16.06.2016 р. у справі № 922/1766/14 у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги стягувач посилається на те, що господарський суд першої інстанції безпідставно частково задовольнив заяву боржника про надання відстрочки виконання рішення суду за недоведеності боржником тих виключних обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду згідно зі статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, таких як загроза банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках, відсутність майна, на яке можливо звернути стягнення, визначивши підставою для надання такої розстрочки скрутне фінансове становище боржника, обумовлене несвоєчасністю розрахунків споживачів теплової та електричної енергії та різницею у встановлених розмірах тарифів на житлово-комунальні послуги відповідача і економічно обґрунтованими витратами на їх виробництво, обмежившись лише розглядом виключно пасивної частини балансу боржника, без врахування збиткового фінансового стану стягувача.

При цьому стягувач звертає увагу, що Законом України «Про державний бюджет України на 2016 рік» взагалі не передбачено виділення коштів із спеціального фонду державного бюджету України та спрямування їх на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості із різниці

в тарифах.

Також стягувач вказує, що судом до винесення оскаржуваної ухвали вже двічи надавалась відстрочка виконання рішення господарського суду Харківської області від 16.06.2015 р. у справі № 922/1766/14, а саме: самим цим рішенням суду на 6 місяців -до 15.04.2015 р. та ухвалою від 21.12.2015 р. до 01.05.2016 р., і надання оскаржуваною ухвалою третьої відстрочки виконання вказаного рішення до 01.12.2016 р. на думку стягувача є незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує інтереси стягувача.

Представник боржника у відзиві на апеляційну скаргу ( вх. № 5897 від 08.06.2016 р.) та в судовому засіданні проти її задоволення заперечує, просить оскаржувану ухвалу залишити без змін.

В обґрунтування своїх заперечень на апеляційну скаргу боржник посилається на те, що господарський суд першої інстанції, надаючи оскаржуваною ухвалою відстрочку виконання рішення, у відповідності зі статтею 121-2 ГПК України врахував сукупність виключних обставин, які з обєктивних причин, що не залежать від волі боржника ускладнюють виконання рішення суду і які були наведені в заяві боржника про надання вістрочки виконання рішення суду та підтверджені наданими ним доказами.

При цьому боржник зазначає на безпідставність доводів стягувача, що боржником не надано доказів в підтвердження того, що:

-існує загроза банкрутства боржника;

- відсутність коштів на банківських рахунках боржника;

-відсутність майна, на яке можливо звернути стягнення.

Боржник зазначає, що такі доводи не відповідають обставинам справи, оскільки висновком судово-економічної експертизи №70 від 25.05.2015 р., яка була проведена по даній справі було встановлено, що стягував знаходиться у кризовому становище, його фінансова стійкість є дуже низькою та він близький до банкрутства, до того ж розрахуватися зі стягувачем без отримання зовнішнього належного йому фінансування не може. Крім того надана до суду першої інстанції остання фінансова звітність свідчить про той факт, що загальні збитки на кінець 2015 року складають 166123 тис. грн. (баланс графа пасиву 1420). Фактично ситуація з моменту проведення судової економічної експертизи та з моменту надання останньої відстрочки, законність надання якої підтвердив Вищий господарський суд України при розгляді цієї справи у постанові від 29.03.2016 р., до моменту звернення боржника до суду із заявою про відстрочення судового рішення не змінилась, тому що субвенції боржнику не були надані у повному обсязі, необхідному для погашення усієї заборгованості, хоча він і зміг у 2015 році (лист 03-10/1021 від 22.04.2016 р. Департаменту житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації) частково погасити значну заборгованість з найдавнішим строком виникнення за рахунок наданих у 2015 році субвенцій, однак загальний борг на 01.04.2016 року залишається у розмірі 134046,72 тис, грн.

Стосовно грошей на рахунках боржника він зазначає, що основна частина усіх грошей, що поступають від споживачів перераховується, як вже вказувалося вище, саместягувачу, як гарантованому постачальнику газу, а та що залишається використовується на виплату заробітної плати та на підтримання технологічного процесу виробництва комунальних послуг, та у відповідності до коефіцієнтів перерозподілу грошей, є дуже незначна, тому що у боржника немає грошей, щоб своєчасно виплачувати не тільки заробітну плату, борг по якій значний (згідно з даними графи балансу 1630 - заборгованість по заробітній платі складає 1.858 млн. грн. на кінець звітного періоду), а і виконувати інші поточні платежі необхідні для підтримання технологічного процесу ( баланс за 2015 рік графа 1615 -заборгованість за товари, роботи, послуги на кінець 2015 року склала 168230 тис. грн.) та розраховуватися з бюджетом (баланс за 2015 рік графа 1620 - заборгованість перед бюджетом на кінець 2015 року склала суму у розмірі 7884 тис. грн.). Відносно майна, за рахунок якого стягував сподівається погасити заборгованість за отриманий природний газ, то:

по-перше - усе майно, що знаходиться у боржника йому не належить, тому як передано селищними громадами у оперативне управління, що підтверджують надані договори укладені між боржником на місцевими органами влади на передачу майна в оперативне управління (є у матеріалах справи та були надані при розгляді заяви про відстрочку, що надавалась 29.04.2016 року);

по-друге - залишок вартості майна згідно з тим же балансом за 2015 рік складає 39641 тис. грн. (графа 1010 балансу), але справжня його вартість ще набагато нижче, тому що обладнання, що надавалось боржнику селищними громадами ще вводилося до експлуатації на прикінці 80 років або на початку 90 років минулого століття, тобто має вік більше 20 років;

по-третє - на грошові кошти, що знаходяться на рахунках з спеціалізованим режимом використання відкритих у відповідності до вимог ст.ст. 4, 18 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» та постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 247 «Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ» (на 1.10.2015 р. на підставі статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" та постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 792 «Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ»), у відповідності до п. 10 ст. 18 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» (на 1.10.2015 р. на підставі п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 792 «Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ») не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями суб'єктів ринку природного газу (згідно до ст. 1 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» до суб'єктів ринку природного газу відноситься «Відповідач»).

На підставі наданих документів до справи боржник наголошує на той факт, що на цей час не може розрахуватися зі стягувачем без отримання належних йому субвенцій з Державного бюджету України, тому що інших джерел фінансування у нього не має. Примусове стягнення з боржника суми боргу за цією справою не приведе до належного виконання рішення суду, а тільки погіршить стан боржника, що може привести до його банкрутства та зупинення діяльності усього технологічного процесу виробництва комунальних послуг (теплопостачання, водопостачання та водовідведення), яку у подальшому не можливо буде відновити. Це у кінцеву результаті не дасть стягувану очікуваного результату по отриманню грошей за поставлений газ, навпаки витрати боржника збільшаться за рахунок виконавчого збору, який буде нарахований при примусовому виконанні рішення суду, що відповідно зменшить відповідні відрахування на користь стягувача.

Також боржник зауважує, що він не зловживає тим, що звертається до суду за черговою відстрочкою, тому що на цей час не існує чітко визначеного строку у якій Держава повинна компенсувати витрати з різниці в тарифах на комунальні послуги, які саме виникли з причин незалежних від боржника (фіксовані тарифи, які встановлювалися державними органами влади на комунальні послуги, довгий час не покривали собівартості їх виробництва), крім того єдиним доступним та законним засобом захисту у боржника залишається його право на звернення до суду за відстрочкою виконання рішення. До того ж суд не надає великого строку на відстрочку (загальний строк відстрочки з моменту прийняття рішення складає менше одного року), тому що кожного разу, надаючи її сподівається, що причини та обставини, що не залежать від боржника будуть усунені, враховуючи це, вважає, що правова позиція викладена раніше при вирішенні питання про надання відстрочки виконання рішення по даній справі не може змінитися доки не будуть усунені об'єктивні причини та обставини, що послужили підставою для надання відстрочки виконання рішення суду. З огляду на надані боржником документи суд першої інстанції прийшов до висновку, що жодна з причин та обставин не змінилась, як у числовому вираженні, так і з підстав виникнення цих причин та обставин.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, надаючи їм юридичну оцінку в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення уповноважених представників боржника та стягувача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Частиною 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може розстрочити або відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

В пунктах 7.1.1, 7.1.2, 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України розяснено, що відстрочка-це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Зі змісту наведеної вище норми частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України вбачається можливість надання судом від строчки виконання рішення лише у виняткових випадках, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у встановлений строк або встановленим способом.

При вирішенні питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду, господарський суд повинен врахувати, що вона не порушить баланс інтересів сторін, а саме досягнення мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з майновим інтересом кредитора.

При цьому боржник повинен довести, що відстрочка виконання рішення суду не сприятиме ухиленню від виконання судового рішення, у зв'язку з чим суд повинен дослідити обставини вжиття боржником заходів, спрямованих на виконання судового рішення.

Слід врахувати, що надання відстрочки не звільняє від виконання судового рішення і спрямовано на зменшення негативних наслідків для боржника при одночасному досягненні інтересу для кредитора, оскільки повинно сприяти в повному обсязі виконанню судового рішення.

Отже, виходячи із вищенаведеного, відстрочка виконання рішення суду можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають своєчасне виконання рішення, дотримуючись балансу майнових інтересів сторін. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Разом з тим Господарський процесуальний кодекс України не визначає конкретного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому господарський суд самостійно, за правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, встановлює конкретні обставини, які перешкоджають своєчасному виконанню судового рішення та носять винятковий характер.

При цьому приписи статті 121 Господарського процесуального кодексу України не обмежують господарський суд будь-якими конкретними термінами відстрочки виконання рішення, а відтак господарський суд самостійно визначає такі терміни з урахуванням балансу інтересів сторін.

В пункті 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського України від 17 жовтня 2012 року № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України розяснено, що підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В обґрунтування заяви про надання відстрочки виконання рішення боржник послався на наступні обставини.

З моменту надання останньої відстрочки виконання рішення господарського суду Харківської області від 16.06.2015 р. у справі № 922/1766/14 (21.12.2015 р.) боржнику у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 4.06.2015 р. № 345 субвенції з Державного бюджету України на погашення заборгованості з різниці в тарифах, яка виникла у ХОКП Дирекція розвитку інфраструктури території через невідповідність тарифів на послуги з теплопостачання, водопостачання та водовідведення для населення, надійшли гроші у розмірі 29607027,88 грн., які за вказівкою Департаменту житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури ( лист № 03-10/1021 від 24.04.2016 р. наданий до матеріалів справи) були направленні: у першу чергу на погашення різниці в тарифах по договорам укладеним між ХОКП Дирекція розвитку інфраструктури території та Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, як безпосередньому постачальнику природного газу, за отриманий імпортований природний газ для потреб у виробництві теплової енергії, за послуги з водопостачання та водовідведення, що безпосередньо надавалися населенню, релігійним організаціям та національним творчим спілкам і їх регіональним осередникам; у другу чергу на погашення заборгованості перед Дочірньою компанією Газ України НАК Нафтогаз України та Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, що виникла раніше ніж заборгованість по справі № 922/1766/14. Департамент житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури у своєму листі № 03-10/1021 від 24.04.2016 р. також зазначив, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 р. Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг регулюється порядок перерозподілу коштів отриманих ХОКП ДРІТ, у відповідності до якого залишок грошей, що залишається у ХОКП ДРІТ згідно встановлених нормативів розподілу грошей затверджених постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг повинен бути направлений ХОКП ДРІТ на виплату заробітної плати робітникам та на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії, не про яке погашення іншої заборгованості та нарахувань на заборгованість перед ПАТ НАК Нафтогаз України за отриманий природний газ, розрахунком розподілу грошей не передбачено. Виходячи з цього ХОКП ДРІТ не в змозі самостійно проводити будь-які перерахування на користь ПАТ НАК Нафтогаз України, до того ж у нього відсутні на це гроші. Єдиним джерелом на підставі якого відповідач може на цей час погасити заборгованість та нарахування зроблені на заборгованість є отримання з Державного бюджету України заборгованості з різниці в тарифах, яка виникла через невідповідність тарифів на послуги з теплопостачання, водопостачання та водовідведення. Однак гроші (субвенції), що отримувало ХОКП ДРІТ починаючи з 2012 року з Державного бюджету України на погашення заборгованості з різниці в тарифах, яка виникла через невідповідність тарифів на послуги з теплопостачання, водопостачання та водовідведення у відповідності до вимог вказаних у постановах Кабінету Міністрів України, якими був затверджений порядок перераховування субвенцій з державного бюджету України на погашення заборгованості з різниці в тарифах (дивися постанови КМУ № 517 від 11.06.2012 р., № 167 від 20.03.2013 р., № 30 від 29.01.2014 р., № 345 від 4.06.2015 р.) використовувались у першу чергу на погашення заборгованості, що виникла перед газопостачальними постачальниками за отриманий природний газ, що використовувався для потреб населення, крім того слід узяти до уваги той факт, що у 2012 році з Державного бюджету України була перерахована на погашення різниці в тарифах тільки половина необхідного обсягу субвенцій, а у 2013 році ні яких субвенцій на погашення різниці в тарифах по Харківській області не було перераховано. Тому на початок 2014 року виникла значна заборгованість з різниці в тарифах перед комунальними підприємствами Харківської області, у тому числі ХОКП ДРІТ. Не зважаючи на той факт, що відповідач у 2014 році та у 2015 році отримав значну суму субвенцій на погашення різниці в тарифах, однак станом на 1.04.2016 року залишилась заборгованість Державного бюджету України з різниці у тарифах на теплову енергію, послуги водопостачання та водовідведення за послуги надані населенню сума у розмірі 15660772,00 грн. та за послуги надані бюджетним організаціям сума у розмірі 118386,0 тис. грн. Звертає увагу на здороження природного газу для виробництва теплової енергії, яке відбувається з початку 2015 року, у свою чергу змінення тарифів на теплопостачання, повязаних з здороженням природного газу, відбулося тільки починаючи з початком опалювального сезону, а саме з жовтня 2015 року.

Боржник, розшифровуючи наведені у листі Департаменту житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури № 03-10/1021 від 24.04.2016 р. цифри надав до господарського суду першої інстанції докази того, що обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, водопостачання та водовідведення, що залишився не виплаченим виглядає наступним чином: за послуги надані населенню: по теплопостачанню за період з вересня 2015 року по квітень 2016 року у сумі 13984629,00 грн.; по водопостачанню та водовідведенню за період з вересня 2015 року по квітень 2016 року у сумі 1676093,00 грн. ; за послуги надані підприємствам та організаціям, що фінансуються з державного або місцевого бюджету: по теплопостачанню станом на 01.04.2016 року у сумі 114843,9 тис. грн.; по водопостачанню та водовідведенню станом на 1.04.2016 року у сумі 3542,1 тис. грн. В підтвердження вказаних цифр надав до суду розрахунки заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на теплову енергію, водопостачання та водовідведення.

Боржник вказує, що тарифи на теплопостачання починаючи з 2011 року не змінювались тривалий час. Тільки 23.04.2014 року постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері комунальних послуг № 438 були затверджені нові тарифи для населення на рівні лютого 2013 року, а вже 27.06.2014 року постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері комунальних послуг № 828 були затверджені нові тарифи для потреб бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) знову ж на рівні лютого 2013 року. 28.11.2014 року постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг № 519 були затверджені більш-менш обґрунтовані тарифи для споживачів на рівні червня 2014 року. Разом з цим, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг № 404 від 27.02.2015 року були встановлені нові тарифи на теплову енергію для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення), яка набрала чинності з 1.03.2015 р. Та тільки 31.03.2015 року та 30.04.2015 року постановами НКРЕКП № 1171 від 31.03.2015 року та № 1419 від 30.04.2015 р. тарифи на теплопостачання були збільшенні з урахуванням збільшення ціни на газ, що відбулося наприкінці 2014 року на початку 2015 року. Фактично тарифи за останніми постановами НКРЕКП почали діяти на початку опалювального сезону 2015 2016 року, тобто з жовтня 2015 року. Збільшення тарифів на комунальні послуги до рівня економічно обґрунтованих тарифів на думку відповідача є дуже позитивних сигналом, що повинен у подальшому зменшити заборгованість ХОКП ДРІТ перед кредиторами, головним з яких є ПАТ НАК Нафтогаз України. Крім того відповідач вказував на той факт, що є єдиним учасником серед підприємств теплопостачання України інвестиційного проекту, на підставі якого були надані кошти міжнародної фінансової допомоги для встановлення обладнання з виготовлення паливних брикетів та котлів для їх опалення і забезпечення тепловою енергією обєктів комунальної власності, виходячи з цього за міжнародні гроші (фактично для підприємства безкоштовна у якості експерименту) на підприємстві встановлюється обладнання японської фірми ТОВ ОСОБА_2 Інвестмент Україна на суму у розмірі 12 мільйонів ЄВРО упродовж двох років, починаючи з 2014 року, що у подальшому дасть значну економію споживання газу. Факт участі відповідача у інвестиційної програми на цей час підтверджує: заява до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про розгляд інвестиційного проекту або проектної (інвестиційної) пропозиції від 18.12.2012 року, лист № 0147/457 від 14.12.2012 року Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації, лист № 3720-07/13 від 05.11.2013 року Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України, лист № UA 18-23/01 від 23.01.2015 року японської фірми ТОВ ОСОБА_2 Інвестмент Україна, лист № UA 19-26/01 від 26.01.2015 року японської фірми ТОВ ОСОБА_2 Інвестмент Україна, лист № UA31-14/09 від 14.09.2015 р.

Підсумовуючи усе вказане боржник зазначив, що на цей час він знаходиться у тяжкому фінансовому стані, який з одного боку виник із за несвоєчасного перерахування субвенцій з Державного бюджету України на погашення заборгованості з різниці в тарифах, яка виникла у ХОКП Дирекція розвитку інфраструктури території через невідповідність тарифів на послуги з теплопостачання, водопостачання та водовідведення економічно обґрунтованим витратам на їх виробництво, з другого боку важливим фактом є заборгованість населення за спожиті послуги, яка, виникає з наступних причин: недостатня платоспроможність населення; зростання цін на комунальні послуги; відсутність у боржника як надавача послуг, реальних важелів впливу на боржників, тому як законні важелі впливу на споживачів вимагають часу, при цьому у деяких випадках значного часу та зусиль з боку працівників боржника, відповідальних за своєчасні розрахунки споживачів, до того ж у деяких випадках в силу норм Закону України Про виконавче провадження стягнення заборгованості з фізичної особи не можливе, якщо сума заборгованості, що підлягає стягненню не перевищує десяти мінімальних заробітних плат, а фізичній особі належить тільки одне житлове приміщення, у якому вона мешкає. Також існує заборгованість бюджетних організацій, що фінансуються з державного або місцевого бюджетів, з причин їх недостатнього та не своєчасного фінансування. В підтвердження збиткової діяльності, боржник надав до суду останню фінансову звітність: баланси, звіти про фінансові результати, звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємств від надання послуг теплопостачання, водопостачання та водовідведення, звіти з праці.

Зважаючи на наведені обставини боржник зазначив, що негайне примусове стягнення боргу може привести до негативних наслідків, а саме: збільшення заборгованості за рахунок виконавчого збору; не змозі ХОКП ДРІТ виконувати зобовязання перед працівниками по заробітної платі та перед бюджетами різних рівнів по податкам та зборам; не можливості підтримувати технологічний процес по наданню якісних послуг з теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що в кінцевому результаті викликає соціальну напруженість серед споживачів, яких обслуговує ХОКП ДРІТ; звертанню інвестиційного проекту, на підставі якого надається обладнання за кошти міжнародної фінансової допомоги. Зазначив, що ХОКП ДРІТ є важливим та значимим підприємством Харківської області, тому як надає послуги з теплопостачання, водопостачання споживачам більшої частини Харківської області.

Колегія суддів зазначає, що в основу ухвали про надання розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

У зв'язку з тим, що відстрочка виконання рішення подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 року, відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співрозмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Таким чином, відстрочка виконання судового рішення дозволить акумулювати необхідні фінансові кошти для повного його виконання, а тому, зважаючи на вищенаведені обставини, в даному випадку наявні виняткові обставини для розстрочення виконання рішення суду.

Колегія суддів зауважує, що відстрочка виконання рішення є правом суду. При цьому, в даному випадку надання відстрочки виконання рішення ґрунтується на обставинах справи, встановлених судом при дослідженні поданих сторонами доказів, а також, виходячи з принципу розумності та справедливості

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі.

Ці дані встановлюються згідно з частиною 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Надаючи у відповідності зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України оцінку наведеним у заяві боржника фактичним даним в їх сукупності, господарський суд першої інстанції обґрунтовано визнав наведені в цій заяві обставини такими, що носять винятковий характер та спричиняють неможливість негайного виконання рішення суду, врахувавши при цьому наступні обставини.

- Відповідач є комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб споживачів у тому числі населення та державних органів в теплопостачанні у вигляді опалення та гарячого водопостачання. Підприємство не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг, тому постачає теплову енергію по вартості нижчої її собівартості;

- На підприємстві склалась дуже складна економічна ситуація, яка виникла у зв'язку зі збитковістю послуг з теплопостачання. До моменту прийняття нових тарифів у 2014 року тарифи на теплопостачання покривали лише на 55 % витрат на їх виробництво, станом на кінець 2014 року 87 % витрат на їх виробництво, фактично економічно обґрунтовані тарифи були встановлені боржнику тільки з 1 квітня 2015 року та почали діяти з початком опалювального сезону 2015 -2016 року, тобто з жовтня 2015 року;

- Однією з причин тяжкого економічного стану боржника є дефіцит коштів, пов'язаний з систематичними неплатежами, в основному, з боку населення за спожиті послуги. Борги населення за комунальні послуги у відповідності до інформації про нарахування, надходження та заборгованість за теплову енергію по ХОКП ДРІТ досягли по теплопостачанню суму у розмірі 37276601,28 грн., крім того заборгованість населення перед боржником виникла по деяким підставам, що не залежать від волі відповідача, зокрема норми діючих на цей час законів (мається на увазі ч. 7 ст. 52 ЗУ Про виконавче провадження) захищають споживачів (фізичних осіб) від примусового стягнення, у тому числі від стягнення заборгованості за комунальні послуги, однак не передбачають у даному випадку компенсації надавачам комунальних послуг, що веде до прямих збитків комунальних підприємств, до яких відноситься боржник;

- Крім населення несвоєчасно розраховуються з боржником бюджетні установи (організації), які заборгували суму у розмірі 18164439,69 тис. грн., що також не залежать від волі відповідача, а з причин несвоєчасного фінансування цих установ з місцевого та державного бюджетів;

- Субвенції, які надаються державою, не мають постійного чинного правового механізму з компенсації витрат з різниці в тарифах на теплову енергію, тому виплата такої компенсації та строки виплати у повній мірі залежать від своєчасного внесення законодавчим органом таких витрат до Закону України "Про Державний бюджет на кожний рік"; від фінансування в даному бюджетному році у повному обсязі цих витрат згідно з витратами, передбаченими Закону України "Про державний бюджет"; від строку виконання виконавчими органами влади обов'язків по перерахуванню закладених витрат бюджету у вигляді субвенцій до отримувачів;

- Обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію склав суму у розмірі 134046,72 тис. грн., яка складається з не доплаченої державою суми у розмірі 15660,72 тис. грн. за надані послуги населенню та 118386,0 тис. грн. за надані послуги бюджетним організаціям, вказані цифри підтверджуються затвердженими розрахунками заборгованості за минулі періоди з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, водопостачання та водовідведення, а також Департаментом житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури, як головним розпорядником коштів обласного бюджету, крім того, як було зазначено у листі Департаменту житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації № 03-10/1021 від 22.04.2016 р. на цей час до порядку денного включений Проект Закону про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування суб'єктів господарювання у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення зареєстрований 22.04.2015 р. за №2706, згідно статей 2,3 Проекту Закону передбачено встановити мораторій на нарахування та стягнення із субєктів господарювання, до яких відноситься ХОКП ДРІТ, штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних збитків, а також підлягають зупиненню виконавчі провадження по стягненню заборгованості за газ, штрафні санкції та інші нарахування (3 % річних та інфляційні збитки) нараховані на таку заборгованість до моменту отримання субєктами господарювання, що надають послуги з теплопостачання та водопостачання повного розрахунку по заборгованості з різниці у тарифах;

- Тяжкий фінансовий стан боржника підтверджує надана фінансова звітність (баланс та звіт про фінансові результати за 2015 рік, звіт про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг теплопостачання за січень-грудень 2015 року, звіт про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг водопостачання та водовідведення за січень-грудень 2015 року, звіти з праці за січень-грудень 2015 року по кожному структурному підрозділу відповідача) - фінансові показники відповідача в деяких випадках не змінились, а в більшості погіршилися з причин недостачі оборотних грошових коштів, тобто висновок про тяжкий фінансовий стан з моменту його підтвердження висновком судово-економічної експертизи №70 від 25.05.2015 р. не змінився в бік покращення, що також підтверджує інша фінансова звітність, що вже була у справі;

- Неможливість самостійного погашення боргу боржником перед позивачем без отримання належних боржник субвенцій з Державного бюджету підтверджує Департамент житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації у листі № 03-10/1021 від 22.04.2016 р., крім того боржником надані до суду договори, рішення та акти прийому-передачі майна від міських, селищних та сільських рад, які вказують на той факт, що усе майно, що знаходиться у боржника числиться на балансі останнього, ні є його власністю, а належить територіальним громадам, тому на нього не може бути покладене примусове стягнення боргу, також на гроші, що знаходяться на рахунках з спеціалізованим режимом використання у відповідності до п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 792 Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ не може бути звернено стягнення за зобовязаннями субєктів ринку природного газу (згідно до ст. 1 Закону України Про засади функціонування ринку природного газу до субєктів ринку природного газу відноситься Відповідач);

- Своєчасне звернення боржника до Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг для затвердження економічно обґрунтованих тарифів та затвердження національною комісією регулювання ринку комунальних послуг тарифів значно менших від тих, що обґрунтовано просив відповідач прийняти;

- стягнуті судом суми 3 % річних та інфляційні збитки по даній справі та нарахування на суму боргу по господарській справі №922/5887/15 за час наданої відстрочки відповідачу (це 3 % річних у розмірі 695565,47 грн. та інфляційні в розмірі 12613250,49 грн.) мають компенсувати всі негативні наслідки затримки розрахунку з боку відповідача;

- Боржник є єдиним учасником серед підприємств теплопостачання України інвестиційного проекту, на підставі якого були надані кошти міжнародної фінансової допомоги для встановлення обладнання з виготовлення паливних брикетів та котлів для їх опалення і забезпечення тепловою енергією обєктів комунальної власності, виходячи з цього за міжнародні гроші (фактично для підприємства безкоштовна у якості експерименту) на підприємстві встановлюється обладнання японської фірми ТОВ ОСОБА_2 Інвестмент Україна на суму у розмірі 12 мільйонів ЄВРО упродовж двох років, починаючи з 2014 року, що у подальшому дасть значну економію споживання газу, однак слід узяти до уваги той факт, шо у разі блокування діяльності боржника це може позначитися на реалізації інвестиційного проекту, та у відмові у наданні подальшої міжнародної фінансової допомоги;

- Окремо суд приймає до уваги той факт, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 р. Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу (з наступними змінами та доповненнями) постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг регулюється порядок перерозподілу коштів отриманих ХОКП ДРІТ без згоди на це відповідача. Залишок грошей, що залишається у боржника згідно із встановленими нормативів розподілу грошей затверджених постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг незначний, так у січні 2015 року боржник зовсім не мав право на будь-які гроші від споживачів, у березні 2015 року боржник міг залишити в себе 47,45% грошей отриманих від населення, на березень 2016 року має право залишити в себе 10,76% грошей отриманих від населення, тобто саме з тієї категорії споживачів, яка гірше усього розраховується за отримані послуги та тарифи по якій не були економічно обґрунтованими, що підтверджують затверджені розрахунки обсягу заборгованості за минулі періоди з різниці в тарифах. До того ж боржнику потрібні гроші на виплату заробітної плати робітникам та на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії, водопостачання та водовідведення, існує несвоєчасне отримання оплати від населенням за спожиті комунальні послуги, крім того примусове стягнення не дасть очікуваного результату, тобто виконання рішення суду, тому як примусове стягнення не можливе на гроші, що поступають на спеціальні рахунки відкриті у установах банків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 р. Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу, крім того вказані гроші поступають позивачу в оплату за отриманий відповідачем газ, а ті гроші, що залишаються у підприємства настільки мізерні, що примусове стягнення за рахунок цих грошей буде відбуватися тривалий час та може зруйнувати господарську діяльність відповідача, витрати на відновлення якої будуть набагато більшими від отриманих позивачем грошей;

- Тривалий строк, необхідний для реалізації закладеної програми у Державному бюджеті України по погашенню заборгованості з різниці в тарифах за комунальні послуги, що надає підприємство, тобто виходячи з практики виплати субвенцій відповідачу, такі надаються у останньому кварталі бюджетного року.

Зважаючи на вищенаведені виняткові обставини в їх сукупності, господарський суд першої інстанції правомірно врахував той факт, що прострочка платежів боржника об'єктивно виникла не з його вини, а внаслідок неузгодженості в сфері виділення бюджетних коштів та не покриття тарифами собівартості енергоносіїв, у звязку з введенням в дію порядку примусового перерозподілу грошей, які направляються до ПАТ НАК Нафтогаз України та не передбачають погашення існуючого боргу та нарахувань на суму боргу перед ПАТ НАК Нафтогаз України, крім того у разі отримання заборгованості з різниці у тарифах з Державного бюджету України у продовж 2016 року підприємство зможе повністю розрахуватися з позивачем та погасити заборгованість разом з усіма нарахуваннями зробленими на суму боргу, тому суд частково задовольняє заяву відповідача та надає відстрочку виконання рішення до 1.12.2016 року, тобто надається час необхідний для вирішення питання по погашенню заборгованості з різниці у тарифах, яка повинна бути компенсована з Державного бюджету. Крім того суд вважає, що таким чином враховуються інтереси позивача, тому як примусове стягнення з відповідача суми боргу за цією справою не приведе до належного виконання рішення суду, а тільки погіршить становище відповідача, що може привести до його банкрутства та зупинення діяльності, яку у подальшому не можливо буде відновити.

Також господарський суд першої інстанції, при вирішенні спірного питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду правильно наголосив на тому факті, що його правова позиція викладена раніше при вирішенні питання про надання відстрочки виконання рішення по даній справі не може змінитися доки не будуть усунені обєктивні причини та обставини, що послужили підставою для надання відстрочки виконання рішення суду. З огляду на надані боржником документи господарський суд першої інстанції правильно встановив, що жодна з причин та обставин не змінилась, як у числовому вираженні, так і з підстав виникнення цих причин та обставин.При цьому, господарський суд першої інстанції також правильно врахував той факт, що не було жодних змін нормативних актів, які регулюють взаємостосунки між сторонами по справі, які могли вплинути на вирішення питання відстрочки виконання рішення суду. До того ж у разі зміни судом його правової позиції у конкретній справі, він повинен обґрунтувати цю зміну належним чином та вказати на ті факти, як змінилися та суттєво вплинули на правовідносини сторін, інакше зміна правової позиції суду та його не послідовність підриває довіру до усієї судової влади.

Зазначеним спростовується доводи стягувача, що боржником не надано доказів в підтвердження того, що:

-існує загроза банкрутства боржника;

- відсутність коштів на банківських рахунках боржника;

-відсутність майна, на яке можливо звернути стягнення.

Отже, матеріалами справи підтверджується сукупність обставин, які носять винятковий характер та свідчать про неможливість негайного одночасного виконання рішення суду, з якими частина 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України повязує можливість розстрочення виконання рішення господарського суду.

Встановивши зазначені обставини на підставі належної оцінки сукупності належних та допустимих доказів, господарський суд першої інстанції правомірно, з дотриманням балансу інтересів обох сторін частково задовольнив заяву боржника , відстрочивши виконання рішення суду до 01.12.2016 р, а не до 31.12.2016 р., як просив боржник в своїй заяві.

Вищенаведеним аналізом обставин справи спростовуються доводи апеляційної скарги щодо відсутності конкретних виключних обставин, з якими стаття 121-2 ГПК України повязує підстави для надання відстрочки виконання рішення суду.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необгрунтованою, підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні, у звязку з чим її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 91, 99, 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 10.05.2016 р. у справі № 922/1766/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 17.06.2016 р.

Головуючий суддя Потапенко В.І.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Слободін М.М.