Постанова № 58491021, 22.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2016 р. Справа№ 910/21234/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Калатай Н.Ф.

Ропій Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Бовсунівської Л.О.,

представників:

від прокурора не з'явився,

від позивача 1 Пухтицький І.М., дов. від 06.01.2016 №220/31/д,

від позивача 2 Пухтицький І.М., дов. від 30.12.2015 №350/153/832/пс,

від відповідача не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Військової частини А0215

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 (підписане 06.10.2015)

у справі №910/21234/15 (суддя Полякова К.В.)

за позовом Військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави

в особі 1. Міністерства оборони України

2. Військової частини А0215

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росінтек-Україна»

про стягнення пені та штрафу у сумі 81 989,94 грн,

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Вінницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - Міністерство, або позивач 1), Військової частини А0215 (далі - ВЧ А0215, або позивач 2) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росінтек-Україна» (далі - ТОВ «Росінтек-Україна») про стягнення пені в сумі 23 425,70 грн та штрафу в сумі 58 564,24 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 у справі №910/21234/15 позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на корить позивача 2 - 23 425,70 грн пені за прострочення постачання товару.

В іншій частині у позові відмовлено.

Стягнуто з відповідача у дохід Державного бюджету України 522 грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач 2 прийняті за договором від 11.11.2014 №279/14 зобов'язання виконав та відповідно до п.п.1.4, 5.1 цього правочину направив відповідачу повідомлення від 05.11.2014 №350/129/138/2752/ПС про готовність до виконання умов договору та закупівлю товару на загальну суму 836 632 грн. Оскільки відповідач у порушення зобов'язань, прийнятих за договором, поставку товару не здійснив, суд першої інстанції, перевіривши наданий прокурором розрахунок пені погодився з строками та сумами нарахування та стягнув з ТОВ «Росінтек-Україна» пеню в сумі 23 425,70 грн.

В частині стягнення з відповідача штрафу у сумі 58 564,24 грн, господарський суд відмовив з тих підстав, що у даному випадку відсутня відмова відповідача від постачання товару, а має місце зменшення позивачем 2 обсягів закупівлі, а тому підстави для накладення на відповідача передбаченого п.7.2 договору 7% штрафу відсутні.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач 2 звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що ТОВ «Росінтек-Україна» відмовилось від постачання товару, визначеного договором, а тому з нього, у відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст.230 Господарського кодексу України (далі - ГК України), підлягає стягненню пеня та штраф, визначені п.7.2 договору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 відновлено Військовій частині А0215 пропущений строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі №910/21234/15, розгляд скарги призначено на 22.06.2016. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28.

Доказом належного повідомлення прокурора та позивачів про час і місце розгляду апеляційної скарги є повідомлення про вручення поштових відправлень (ухвали суду від 23.05.2016) - 26.05.2016 (позивачу 1), - 30.05.2016 (позивачу 2 та прокурору), які долучені до матеріалів справи.

Доказом належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду апеляційної скарги є конверт, повернутий органом поштового зв'язку на адресу апеляційного суду з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

У судовому засіданні 22.06.2016 представник позивачів підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 скасувати, постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представники прокурора та відповідача в судове засідання не з'явились. Про дату та час проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Враховуючи, що Військовий прокурор Вінницького гарнізону Центрального регіону України та ТОВ «Росінтек-Україна» належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без їх участі, з метою дотримання вимог ст. 102 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), на думку колегії суддів, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивачів, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, 11.11.2014 між Військовою частиною А0215 (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росінтек-Україна» (постачальник) укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти №279/14 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується у 2014 році поставити замовнику товар, зазначений у п.1.2 та у специфікації товару (додаток №1 до договору), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.

Найменування товару: лот №3 - шланги герметичні Т6-0760-440-1,2 (далі - товар), код 30.30.5 частини повітряних і космічних літальних апаратів, інші, згідно з державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010. Кількість товару зазначена у специфікації товару (п.1.2 договору).

Відповідно до п. 1.4 договору постачальник здійснює постачання товару за цим договором після відправлення замовником (командиром військової частини А 0215) письмового повідомлення про готовність до виконання умов договору, яким замовник визначає обсяги купівлі товару.

Згідно з п.3.1 договору сума цього договору становить 836 632 грн, у тому числі ПДВ 20% у розмірі 139 438,67 грн. Сума цього договору включає всі витрати постачальника, які пов'язані з постачанням товару. У випадку перевищення постачальником суми договору, сума перевищення оплаті не підлягає.

Пунктом 5.1 договору передбачено строк постачання товару: товар постачається до 01.12.2014. Товар постачається після відправлення замовником постачальнику повідомлення про готовність до виконання умов договору.

У п.10.1 договору наведено, що він набирає чинності з моменту підписання його двома сторонами. Строк дії договору до 31.12.2014, а в частині гарантійних зобов'язань - до повного їх виконання.

Укладений між позивачем 2 та відповідачем договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Частини 1, 2 ст.712 ЦК України визначають, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 ЦК України).

Як зазначалось вище, товар постачається до 01.12.2014. Товар постачається після відправлення замовником постачальнику повідомлення про готовність до виконання умов договору.

Згідно листа від 05.11.2014 №350/129/138/2752/ПС Тимчасово виконуючого обов'язки командира ВЧ А0215 вбачається, що замовник повідомив постачальника про готовність до виконання умов договору у повному обсязі на загальну суму 836 632 грн.

Однак, відповідач зобов'язання щодо поставки товару - шлангів герметичних Т6-0760-440-1,2 у строк до 01.12.2014 не виконав.

Відповідно до п. 1.3 договору його істотною умовою, зокрема, є можливість зменшення замовником обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків на цілі, що передбачені специфікацією товару (додаток №1 до договору). У цьому випадку замовник у 10-денний строк від дати отримання інформації про зменшення бюджетних призначень письмово повідомляє постачальника про зменшення обсягів закупівлі, на підставі чого сторони укладають додаткову угоду відповідно до п. 11.3 цього договору.

Зміни і доповнення до договору вносяться тільки у письмовій формі, без застосування електронної пошти, шляхом укладення додаткової угоди у порядку, передбаченому чинним законодавством, з урахуванням Закону України «Про здійснення державних закупівель» (п.11.3 договору).

Закон України «Про здійснення державних закупівель» визначає, що він застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт та послуг за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1 мільйон 500 тисяч гривень.

Частина 5 ст.40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» визначає, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.

Додаткової угоди, якою б сторони змінили (пролонгували) строк поставки, ніж той, що зазначений у п.5.1 договору, між замовником та постачальником укладено не було.

За твердженнями прокурора, ТОВ «Росінтек-Україна» неодноразово пропонував перенести термін поставки товару у зв'язку з неможливістю його постачання з підприємства, яке знаходиться на території Російської федерації.

Однак, суд апеляційної інстанції до таких обставин відноситься критично та виходить з такого.

Згідно з п.п.8.1, 8.2 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Сторони домовились, що достатнім доказом існування обставин, зазначених у п. 8.1 цього договору та строку їх дії, служать довідки, які видаються повноважними органами (за місцем виникнення форс-мажорних обставин).

Проте, належних та допустимих доказів існування обставин, зазначених у п.8.1 договору, матеріали справи не містять.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частини 1, 2 ст.216 ГК України визначають, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ч.2 ст.231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 7.2 договору визначено, що за порушення строків постачання товару або заміну його на якісний понад строки, зазначені у п.п.2.2, 2.4, 5.1 цього договору, постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення постачання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. У разі відмови від постачання товару сплачується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару.

30.12.2014 між ВЧ А0215 та ТОВ «Росінтек-Україна» укладено додаткову угоду №1 про зміни умов договору, за змістом якої у зв'язку із фактичним обсягом видатків замовника, на підставі п.1.3 договору, замовником прийнято рішення про зменшення обсягу закупівлі до 0 (нуля) одиниць 0,00 грн.

В позовній заяві прокурор просить стягнути пеню в сумі 23 425,70 грн (з 01.12.2014 по 29.12.2014) та штраф в сумі 58 564,24 грн (836 632 грн * 7%).

Перевіривши розрахунок прокурора в частині стягнення з відповідача пені, суд першої інстанції правомірно визнав його таким, що підлягає задоволенню.

В частині позовної вимоги прокурора про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7% річних, колегія суддів виходить з такого.

Як зазначалось вище, замовник прийняв рішення про зменшення обсягу закупівлі товару до 0 (нуля) одиниць 0,00 грн, що обумовлено укладенням 30.12.2014 між замовником та постачальником додаткової угоди №1.

Доказів того, що ТОВ «Росінтек-Україна» письмово відмовилось від постачання товару ВЧ А0215 матеріали справи не містять. Натомість, сам позивач 2 зменшив обсяги закупівлі до 0 (нуля) одиниць 0,00 грн (додаткова угода до договору від 30.12.2014 №1).

Пункт 7.2 договору передбачає, що за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості товару.

Умовами договору, зокрема, п.5.1 було визначено кінцевий строк поставки товару до 01.12.2014.

Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 грудня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 30 листопада 2014). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено «по 1 грудня 2014» або «включно до 1 грудня 2014», то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 грудня 2014. Аналогічна правова позиція викладена в п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14.

Отже, відповідач вважається таким, що прострочив виконання взятих на себе зобов'язань за договором з 01.12.2014.

Враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги зміст укладеного між замовником та постачальником договору, положення ст.231 ГК України, за висновками колегії суддів відповідач не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання перед позивачем 2 понад 30 днів. Відтак правові підстави для накладання на відповідача передбаченого п.7.2 договору штрафу відсутні.

Виходячи із заявлених позивачем вимог, наведених скаржником заперечень та встановлені судом обставини доводи апелянта спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Військової частини А0215 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 у справі №910/21234/15 - без змін.

2. Матеріали справи №910/21234/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Н.Ф. Калатай

Л.М. Ропій