Постанова № 58490945, 15.06.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2016 р. Справа № 922/2696/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Білецька А.М., суддя Слободін М.М.,

при секретарі Бєлкіній О.М.,

за участю представників:

прокурора Ногіна О.М. посв. № 032167 від 11.02.2015 р.,

1-го відповідача ОСОБА_1 дов. № 08-11/7783/2-15 від 30.12.2015 р.,

2-го відповідача ОСОБА_2 дов. б/н від 14.03.2016р.,

3-го відповідача не зявився,

третьої особи не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області, м. Харків, (вх. № 1153Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 25.06.2015р. у справі № 922/2696/15,

за позовом Заступника прокурора Харківської області, м. Харків,

до 1) Харківської міської ради, м. Харків,

2) Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Дварім", Харків,

3) Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, м. Харків,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної інспекції сільського господарства в Харківській області, м. Харків

про скасування рішення, визнання недійсним рішення та зобовязання вчинити певні дії

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.06.2015р. у справі №922/2696/15 (суддя Макаренко О.В.) відмовлено в задоволенні позову заступника прокурора Харківської області про визнання незаконним та скасування п. 6 додатку до рішення сесії Харківської міської ради "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів" від 17.04.2013 р. №1094/13; визнання незаконним та скасування п. 6 додатку 1 до рішення сесії Харківської міської ради "Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктів" від 03.07.2013 р. №1195/13; визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку, площею 2,0000 га з кадастровим номером 6310136600:10:001:0353 від 09.08.2013р. №4885965; зобов'язання реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції Харківської області внести запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про скасування запису про право власності №2067834 від 09.08.2013 р.; зобов'язання Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Дварім" передати, а Харківську міську раду прийняти земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 6310136600:10:001:0353, про що скласти акт прийому - передачі.

Заступник прокурора Харківської області з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 25.06.2015р. у справі №922/2696/15 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

1-й відповідач, Харківська міська рада, у запереченнях на апеляційну скаргу та в судовому засіданні просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства. При цьому, 1-й відповідач вказує, що провадження у справі в частині зобовязання реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області внести запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про скасування запису про право власності №2067834 від 09.08.2013 р. підлягає припиненню в порядку ч. 1 п. 1 ст. 80 ГПК України.

2-й відповідач, Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Дварім", у письмових запереченнях на апеляційну скаргу та в судовому засіданні вказав, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його цілком обґрунтованим та законним, вважає, що судом були об'єктивно і повно досліджені всі матеріали справи, без порушення норм матеріального чи процесуального права, наполягає на правомірності рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

3-й відповідач, Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції, відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не зявився та про причини неявки суд не сповістив.

Третя особа, Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, відзиву на апеляційну скаргу не надала, в судове засідання також не зявилася, 16.05.2016р. до суду від неї надійшли листи (вх. № 4906, № 4908) з клопотанням про розгляд зазначеної справи без її участі у звязку з тим, що кваліфіковано представляти інтереси третьої особи фактично не має можливості (відсутній юрисконсульт).

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обовязковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обовязком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника 3-го відповідача та третьої особи за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи прокурора, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 6 Додатку до рішення 23 сесії Харківської міської ради "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів" від 17.04.2013 р. №1094/13 ОК "ЖБК "Дварім" надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею, орієнтовно, 2,0000 га, яка належить територіальній громаді м. Харкова, (категорія земельної ділянки - житлова та громадська забудова, класифікація видів цільового призначення земель - для колективного житлового будівництва (02.02)) для будівництва житлової забудови по Білгородському шосе, 34 та подальшої експлуатації об'єкту.

Надалі відповідно до пункту 6 рішення сесії Харківської міської ради VI скликання від 03.07.2013 р. № 1195/13 "Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктів" ОК "ЖБК "Дварім" надано у власність земельну ділянку (кадастровий номер 6310136600:10:001:0353), яка належить територіальній громаді м. Харкова, за рахунок земель житлової та громадської забудови, площею 2,0000 га для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови по Білгородському шосе, 34. Будівництво виконати до 31.12.2015 р.

Державним реєстратором реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності на зазначену земельну ділянку від 09.08.2013 р. №7783176. На підставі вказаного свідоцтва ОСОБА_3 прийнято рішення про державну реєстрацію прав від 09.08.2013 р. №4885965, відповідно до якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності від 09.08.2013 р. №2067834.

Прокурор у позовній заяві зазначає про те, що вищевказані спірні рішення Харківської міської ради прийнято всупереч вимогам ст. 41 Земельного кодексу України, ст. ст. 133, 135, 137 ЖК УРСР та Примірного статуту житлового-будівельного кооперативу, затвердженого постановою ОСОБА_1 Міністрів УРСР від 30.04.1985 р. №186, що і стало підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні даного позову, суд першої інстанції виходив з наступного.

Згідно зі ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень Харківської міської ради, окрім іншого, віднесено розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Правосуб'єктність, у тому числі земельна, житлово-будівельних (житлових) та гаражно-будівельних кооперативів визначається Законом України "Про кооперацію", положеннями актів господарського та цивільного законодавства про юридичну особу та підприємство, статутами відповідних кооперативів. У частині, що не суперечить чинному законодавству України, застосовуються Примірний статут житлово-будівельного кооперативу, затверджений постановою ОСОБА_1 Міністрів СРСР від 30.04.85 N 186, а також Примірний статут кооперативу по будівництву та експлуатації колективних гаражів-стоянок для автомобілів та мотоциклів, що знаходяться у особистій власності громадян, затверджений постановою ОСОБА_1 Міністрів УРСР від 16.11.62 N 1318. За типом такі кооперативи є обслуговуючими (ст. 6 Закону України "Про кооперацію").

Проаналізувавши зміст постанови Верховного Суду України від 17.06.2014 р. у справі №21-195а14, суд першої інстанції вважає безпідставними посилання прокурора у позові на дану постанову, оскільки підставами позову у справі №21-195а14 були інші обставини, а саме: надання земельних ділянок з перевищенням встановлених повноважень щодо права розпорядження землями комунальної власності територіальних громад.

Судом першої інстанції встановлено, що ОК ЖБК "Дварім" отримав у власність земельну ділянку (кадастровий номер 6310136600:10:001:0353), яка розташована в межах міста Харкова, належить територіальній громаді міста Харкова, за рахунок земель житлової та громадської забудови, площею 2,0000 га для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови по Білгородському шосе, 34. Отже, надання спірної земельної ділянки ОК "ЖБК "Дварім" відбулося у межах компетенції Харківської міської ради.

Зі змісту Статуту ОК "ЖБК "Дварім" вбачається, що датою його державної реєстрації є 19.02.2013 р.

В підпункті 1 пункту 1 Статуту ОК ЖБК "Дварім" зазначено, що він створений його засновниками на добровільних засадах базуючись на нормах Конституції України, Цивільного кодексу України, Житлового кодексу УРСР, на підставі Закону України "Про кооперацію" та у відповідності із чинним законодавством України, на підставі рішення загальних зборів засновників. За напрямом діяльності кооператив є житлово-будівельним кооперативом.

Згідно з підпунктом 2.6. пункту 2 Статуту кооператив може набувати прав на землю згідно діючого законодавства. Земля може бути передана кооперативу на умовах оренди, або безоплатно власність. Кооператив також може набути право власності на землю за цивільно-правовими угодами.

Згідно з підпунктом 1.5. пункту1 Статуту засновниками кооперативу є ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Відповідно до п.3.3.1 "Державного класифікатору України класифікація організаційно-правових форм господарювання", затвердженого Наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики, від 28.05.2004 р. №97 кооператив - юридична особа, утворена фізичними та (або) юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Отже, найменування ОК "ЖБК "Дварім" визначає його тип та напрям діяльності відповідно до різновидностей юридичних осіб організаційно-правових форм кооперативи, що узгоджується із п. 1.2. "Вимоги щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу", затверджених Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, від 09.06.2004 р. № 65, відповідно до якого, назва юридичної особи може складатися з власної назви юридичної особи, а також містити інформацію щодо мети діяльності, виду, способу утворення, залежності юридичної особи та інших відомостей згідно з вимогами до найменування окремих організаційно-правових форм суб'єктів господарювання, установлених Цивільним та Господарським кодексами України та законами України. Юридична особа, крім повного найменування, може мати скорочене найменування.

Таким чином, як зазначив суд першої інстанції, доводи прокурора про те, що ОК ЖБК Дварім не є житлово-будівельним кооперативом, а є обслуговуючим кооперативом є помилковими, оскільки поняття обслуговуючий кооператив та житлово-будівельний кооператив характеризують тип і напрям діяльності кооперативу та не є тотожними.

Державна реєстрація 2-го відповідача (ОК "ЖБК "Дварім") на час розгляду справи не скасована та не визнана недійсною у встановленому законом порядку, тому суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання прокурора про незаконність створення ОК "ЖБК "Дварім". Разом з тим, суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання прокурора щодо невідповідності статуту ОК "ЖБК "Дварім" вимогам ст. ст. 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту, на які посилається прокурор в позовній заяві.

Суд першої інстанції також не прийняв до уваги те, що Харківська міська рада мала можливість з'ясувати при вирішенні прийняття про надання ОК "ЖБК "Дварім" безоплатно спірної земельної ділянки та зобов'язана була з'ясувати правовий статус, мету та підстави створення цього кооперативу відповідно до ЖК та Примірного статуту, оскільки рішення про створення ОК "ЖБК "Дварім" та список його членів, у разі створення саме ЖБК, повинен був затвердити виконавчий комітет саме Харківської міської ради, відповідно до абз. 1 п. 8 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою ОСОБА_1 Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984р. №470, облік таких громадян здійснюється виконавчим комітетом саме Харківської міської ради; статут ОК "ЖБК "Дварім" зареєстрований саме в цьому виконавчому комітеті під номером 14801020000055092 від 19.02.2013р.

Враховуючи недоведеність з боку прокурора порушень відповідачами норм чинного законодавства, діючого на момент виникнення спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування п. 6 додатку до рішення сесії Харківської міської ради "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів" від 17.04.2013 р. №1094/13 і про визнання незаконним та скасування п. 6 додатку 1 до рішення сесії Харківської міської ради "Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктів" від 03.07.2013 р. №1195/13 є неправомірними, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з нормами ч.ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції від 17.07.1997 р. ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 р., Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно положень ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до приписів статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі Стретч проти Обєднаного Королівства Великої Британії та Північної Ірландії від 24.06.2003р. зазначено, що є неприпустимим визнання недійсним договору, відповідно до якого покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його майна на підставі того, що державний орган порушив закон.

Отже, позиція Євросуду полягає в тому, що особа субєкт приватного права не може відповідати за помилки державних органів при укладенні останніми відповідних договорів, а держоргани не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що вони при укладанні цих договорів припустилися помилки.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини Стретч проти Сполученого Королівства від 24.06.2003 р. майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком Суду в зазначеній справі наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Тобто визнання недійсними рішення публічного органу та договору, згідно з якими майно отримане у власність від держави, та подальше позбавлення цього права на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим та незаконним.

Застосовуючи практику Європейського суду з прав людини при вирішенні питання щодо припинення права власності приватної особи на майно внаслідок певних порушень, допущених з боку органу публічної влади при прийнятті рішення про передачу майна у власність, суд приходить до висновку, що порушення допущені Харківською міською радою (органом місцевого самоврядування) при прийнятті рішення про надання у власність спірної земельної ділянки 2-му відповідачу не можуть бути підставою для позбавлення його цієї земельної ділянки, оскільки не вчиняв жодних порушень та не знав і не міг знати про наявність певних порушень з боку 1-го відповідача при прийнятті рішення про надання у власність земельної ділянки 2-му відповідачу.

Враховуючи вищевикладене та враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка в даному випадку має бути застосована судом з огляду на те, що порушення, допущені органами місцевого самоврядування, не повинні впливати на правомірні очікування особи, і покладати на останню негативні наслідки таких порушень, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів щодо наявності у діях ОК "ЖБК "Дварім" умислу на незаконне одержання земельної ділянки у користування, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог прокурора.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що в п. 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України зазначено, що не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Враховуючи викладене, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що в позові слід відмовити, але з інших підстав.

На підставі викладеного, оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 25.06.2015р. у справі № 922/2696/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області, м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 25.06.2015р. у справі № 922/2696/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 25.06.2015р. у справі № 922/2696/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Слободін М.М.