Рішення № 58490584, 21.06.2016, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2016 р. Справа № 909/445/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А., секретар судового засідання Кучма І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніплит", вул. Заводська, 4, смт. Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область,77552

до відповідача: суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 вул. Довбуша, 29А, смт.Перегінське, Рожнятівський район, Івано-Франківська область, 77662

про стягнення 17744.47 грн. заборгованості в тому числі: 13371,36грн. авансового платежу, 174,74грн. -3% річних, 774,20грн. інфляційних втрат, 2488,17грн пені та 936,00грн. штрафу

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 ( довіреність №7/14 від 04.01.16) - представник;

від відповідача: не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Уніплит" звернулось до суду з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 13371,36грн. авансового платежу, 174,74грн. -3% річних, 774,20грн. інфляційних втрат, 2488,17грн пені та 936,00грн. штрафу. Ухвалою суду від 01.06.16 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 14.06.16. У порядку ст.77 ГПК України, ухвалою суду від 14.06.2016року розгляд справи було відкладено.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує, просить суд стягнути з відповідача 177744,47грн. Позовні вимоги позивач виклав у позовній заяві, вказуючи при цьому, на:

- укладення між сторонами Договору поставки лісової сировини № 40/09-2015 від 02 лютого 2015року згідно умов якого, позивач здійснив попередню оплату за сировину в сумі 13371,36грн.

- неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань, в частині поставки товару (сировина- тріска технологічна)

- п.7.4. Договору, на підставі якого, відповідачу нараховано 2488,17грн.- пені та 936,00грн. штрафу.

- приписи ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно яких, позивачу нараховано 774,20грн. - інфляційних втрат, 174,74грн. - 3% річних;

- норми ст.ст. 509, 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду матеріалів справи повідомлялися належним чином, зокрема надсиланням копії ухвали від 14.06.2016року на відповідну адресу відповідача.

В свою чергу, згідно частини 3 пункту 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Від учасників судового процесу не надійшло жодних заяв, клопотань, зокрема, про неможливість взяти участь в судовому засіданні або надати суду докази з причин, що від них не залежать.

Ухвалами господарського суду Івано-Франківської області від 01.06.2016року та від 14.06.2016року було зобов'язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву з посиланням на мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовних вимог.

Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмету спору шляхом письмових пояснень та заперечень, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 21.06.2016року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, із врахуванням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

02 лютого 2015 року між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Уніплит" (покупець) було укладено договір поставки лісової сировини №40/09-2015.

Відповідно до умов договору відповідач прийняв на себе договірне зобов'язання надати позивачу сировину, а позивач зобов'язується прийняти сировину та оплатити її вартість на умовах договору. Предметом постачання була - тріска технологічна.

На виконання умов даного договору позивач 14 грудня 2015 року здійснив попередню оплату за сировину в сумі - 13371,36 грн. що підтверджується відповідним платіжним врученням № 12106.

Згідно п.6.3. вищевказаного договору сировина має бути поставлена постачальником протягом п'яти календарних днів з моменту зарахування попередньої оплати.

Відповідач, порушуючи умови договору, не здійснив поставку сировини.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою здійснити поставку оплаченого товару, проте, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, сировину не поставив, передоплату не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 13371,36грн.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання, позивач провів нарахування 774,20грн. індексу інфляції за весь час прострочення, а також 174,74 грн. три проценти річних . Крім того, п.7.4. договору передбачена відповідальність постачальника за несвоєчасну поставку сировини у вигляді пені та штрафу, сума яких згідно розрахунків становить: пеня -2488,17грн., штраф - 936,00 грн.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, договорів та інших правочинів.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у встановлений строк (термін).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України визначено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У розумінні приписів наведеної норми умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, доведеної до продавця. Законодавство не визначає форму пред'явлення такої вимоги покупця, тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову, що і було зроблено.

Оскільки попередню оплату поставки товару здійснено, а товар на всю спірну суму попередньої оплати відповідачем не поставлено, то суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення 13371,36грн. заявленої суми попередньої оплати з відповідача.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання, або не виконав його у строк, встановлений законом або договором.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема, припинення чи зміна зобов'язання, якщо це передбачено договором або законом, сплата неустойки. За статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобовязання у відсотках до суми невиконаного зобовязання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у звязку з простроченням зобовязання.

Відтак, суд приходить до висновку про застосування такої відповідальності, як пеня та штраф, за невиконання зобов'язань у господарських правовідносинах, що не мають грошового характеру, отже до стягнення належить позовна вимога про стягнення з відповідача 2488,17грн. пені та 936грн. штрафу.

Водночас, суд, щодо стягнення 3 річних та інфляційних збитків зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Так, між позивачем та відповідачем виникли договірні зобов'язання, при цьому позивач належним чином виконав покладені на нього зобов'язання, а саме провів передоплату за товар, але відповідач у передбачені договором строки товар не поставив, кошти отримані в якості передплати за поставку не повернув..

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, суд відмовляє в частині стягнення з відповідача, заявлених на підставі ст. 625 ЦК України та 3% річних та інфляційних нарахувань, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже вказаною статтею передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобовязання.

Натомість, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобовязання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобовязань, а з інших підстав повернення сплаченого авансу за непоставлений товар. За своєю суттю обовязок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобовязання в розумінні статті 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 24.02.2016року у справі № 910/27689/14, у Постанові Вищого господарського суду України від 24.03.2016року у справі № 917/2572/13, у Постанові Верховного суду України від 16.09.2014року справ № 921/266/13-г/7.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, на основі вище вказаного, обґрунтованими є позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 13371,36грн. - основного боргу, 2488,17грн. пені, 936,00грн. штрафу.

В частині стягнення з відповідача 774,20грн. інфляційних втрат та 174,74грн. -3% річних - відмовити.

Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, правило ст.49 Господарського процесуального кодексу України, щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною ставкою (п. 4.1.постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України"№7 від 21.02.13р.).

Керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 599, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніплит", вул. Заводська, 4, смт. Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 вул. Довбуша, 29А, смт.Перегінське, Рожнятівський район, Івано-Франківська область про стягнення 17744.47 грн. заборгованості в тому числі: 13371,36грн. авансового платежу, 174,74грн. -3% річних, 774,20грн. інфляційних втрат, 2488,17грн пені та 936,00грн. штрафу - задовольнити частково.

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 вул. Довбуша, 29А, смт.Перегінське, Рожнятівський район, Івано-Франківська область ( ІН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніплит", вул. Заводська, 4, смт. Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область ( код ЄДРПОУ 30905968 ) - 13 371,36грн. ( тринадцять тисяч триста сімдесят одна грн. 36коп.) авансового платежу, 2488,17грн. ( дві тисячі чотириста вісімдесят вісім грн.17коп.) пені та 936,00грн.( дев'ятсот тридцять шість грн.00коп). штрафу та 1304,28грн. ( одна тисяча триста чотири грн.28коп.) судового збору.

В частині стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи Абрам Юрій Васильович вул. Довбуша, 29 А, смт.Перегінське, Рожнятівський район, Івано-Франківська область 174,74грн. -3% річних, 774,20грн. інфляційних втрат - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.06.16

Суддя Шкіндер П.А.