Рішення № 58490537, 21.06.2016, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.06.2016 Справа № 920/583/16за позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації

"Сумигаз", м. Суми

до відповідача: Відділу культури Путивльської районної державної адміністрації,

м. Путивль, Сумська область

про стягнення 7698,28 грн.

Суддя Ю.О. Зражевський

За участю представників:

від позивача: Сіденко Л.В., довіреність №30/10 від 01.02.2016.

від відповідача: не з'явився

При секретарі судового засідання Завалій Г.В.

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь 6 834,28 грн. основного боргу по Договору №ТП-Б-24-491/2013 на постачання природного газу за регульованими цінами від 25.01.2013, 656,09 грн. інфляційних збитків та 207,91 грн. - 3% річних.

Представник позивача у судовому засіданні 21.06.2016 підтримував заявлені позовні вимоги.

Від представника відповідача у судове засідання 21.06.2016 надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Беручи до уваги те, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, проте не скористався своїм правом на захист шляхом подання відзиву на позовну заяву, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

25.01.2013 між позивачем - Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» та відповідачем - Відділом культури Путивльської районної державної адміністрації був укладений договір №ТП-Б-24-491/2013, за умовами якого постачальник (позивач) постачає природний газ споживачу (відповідачу) в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача (установи і організації, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів), а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Договірні обсяги постачання газу споживачу наводяться в додатку 2 до Договору (п.2.1).

Згідно з п. 2.6 договору послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до Договору.

Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником (п. 2.9 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, поставив відповідачу природний газ на суму 6834,28 грн., що підтверджується Актом №СУМ00009135 від 28.04.2015, підписаним сторонами та скріпленим печатками підприємств.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач своїх зобов'язань з оплати за поставлений природний газ за квітень 2015 року не виконав, у зв'язку з чим за останнім станом на 25.05.2016 утворилась заборгованість у розмірі 6834,28 грн.

Відповідно до п. 4.6 договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем до 20 числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок (зазначений в рахунку-фактурі) постачальника суми, визначеної двостороннім актом прийому передачі, виходячі з розрахунку вартості обсягу постачання газу у звітному місяці.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач доказів сплати боргу у розмірі 6834,28 грн. не подав, дана заборгованість відповідача підтверджується наявними у справі доказами, зокрема Актом приймання-передачі № СУМ00009135 від 28.04.2015 та актом звіряння взаємних розрахунків від 20.10.2015, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача зазначеної суми є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача, інфляційне збільшення заборгованості нараховано позивачем за період з травня 2015 по квітень 2016, що складає 656,09 грн.

Проте, згідно абз. 3 п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часту, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи зазначені роз'яснення, господарський суд перераховує інфляційне збільшення заборгованості за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.4.1 Інформаційно-аналітичний центр "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА: ЗАКОН", 2016, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, тобто з червня 2015.

Відповідно до перерахунку, інфляційне збільшення заборгованості за період з червня 2015 по квітень 2016 становить 507,61 грн.

Беручи до уваги те, що позивачем невірно визначено період, з якого нараховується інфляційне збільшення заборгованості, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків підлягають частковому задоволенню, а саме, в частині стягнення 507,61 грн. В частині стягнення 148,48 грн. інфляційних збільшень вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 207,91 грн. 3% річних підлягають задоволенню, оскільки вони нараховані у відповідності з вимогами діючого законодавства.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам, що становить 1351,42 грн.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділу культури Путивльської районної державної адміністрації (вул. Першотравнева, буд. 84, м. Путивль, Сумська область, 41500, код 02230307) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» (вул. Береста, 21, м. Суми, 40030, код 03352432) 6834,28 грн. основного боргу, 507,61 грн. інфляційних збитків, 207,91 грн. - 3% річних та 1351,42 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складене 23.06.2016.

Суддя Ю.О. Зражевський