Рішення № 58490415, 15.06.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2016Справа №910/28511/15

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "НОВА"

про стягнення 46 782,16 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" про стягнення страхового відшкодування у порядку регресу у розмірі 12 095, 84 грн. Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування згідно договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-2801-15-00115 від 05.05.2015 р., внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2015 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.12.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати певні документи.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2015 р. у справі № 910/28511/15 позов задоволено частково та присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" 9 230, 96 коп. - страхового відшкодування та 929 грн. 52 коп. - судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2016 р. рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2015 р. у справі № 910/28511/15 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.04.2016 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2016 р. та рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2015 р. у справі № 910/28511/15 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

27.04.2016 р. матеріали справи № 910/28511/15 надійшли до Господарського суду міста Києва та відповідно автоматизованого розподілу передані на розгляд судді Пригунової А.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2016 р. суддею Пригуновою А.Б. дану справу прийнято до свого провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 30.05.2016 р.

У порядку ст. 86 Господарського процесуального кодексу України справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 15.06.2016 р.

У процесі провадження у справі від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" надійшло клопотання про розгляд даної справи без участі його представника.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився.

Приймаючи до уваги, що учасники були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 15.06.2016 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.05.2015 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 28-2801-15-00115 за умовами якого застраховано майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем «Toyota Corolla», державний номер НОМЕР_1.

Строк дії договору з 15.05.2015 р. до 14.05.2016 р.

09.06.2015 р. в місті Києві по бульвару Дружби Народів 115 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Toyota Corolla», що належить ОСОБА_1, під керуванням останнього та автомобіля «ВАЗ», державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2.

У відповідності до постанови Печерського районного суду міста Києва від 23.09.2015 р. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення.

За змістом довідки № 65635376 про дорожньо-транспортну пригоду, виданої Міністерством внутрішніх справ України ДАІ Печерського РУ ГУ МВСУ в місті Києві винним у вчиненні адміністративного правопорушення є ОСОБА_2.

Згідно рахунку-фактури № С-00072596 від 24.06.2015 р., виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Автосаміт ЛТД», вартість відновлюваного ремонту автомобіля «Toyota Corolla», державний номер НОМЕР_1, становить 13 670,84 грн.

Відповідно до страхового акту № ДККА-44995 від 24.06.2015 р. Приватного акціонернлого товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" розмір страхового відшкодування становить 12 595, 84 грн.

При цьому, відповідно до страхового акту № ДККА-44995 від 24.06.2015 р. Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "Українська страхова група" частина страхового відшкодування у розмірі 2 864,88 грн. підлягає зарахуванню в рахунок непогашеного страхового платежу за договором № 28-2801-15-00115 від 05.05.2015 р., інша частина страхового відшкодування у розмірі 9 730, 96 грн. - перерахуванню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосаміт ЛТД».

Платіжним дорученням № 12537 від 25.06.2015 р. Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосаміт ЛТД» страхове відшкодування відповідно до страхового акту № ДККА-44995 від 24.06.2015 р. у розмірі 9 730, 96 р.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність водія за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу - автомобіля «ВАЗ», державний номер НОМЕР_2 застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «НОВА», за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/0532125, за яким ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майну встановлено у розмірі 50 000,00 грн. та франшиза - 500,00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" зазначає, що у зв'язку з тим, що ним було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля «Toyota Corolla», державний номер НОМЕР_1, позивач, відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», набув право вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Тож, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу - автомобіля «ВАЗ», державний номер НОМЕР_2, застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "НОВА", позивач просить стягнути з останнього шкоду, завдану з вини водія застрахованого транспортного засобу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Положеннями ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Згідно зі ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування» визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

У відповідності до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За таких обставин, у зв'язку з пошкодженням автомобіля «Toyota Corolla», державний номер НОМЕР_1, у водія автомобіля «ВАЗ», державний номер НОМЕР_2, виник обов'язок відшкодувати власнику пошкодженого автомобіля витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу.

Разом з тим, як встановлено судом Приватне акціонерне товариство " Страхова компанія "Українська страхова група" здійснило виплату страхового відшкодування власнику автомобіля «Toyota Corolla», державний номер НОМЕР_1 на підставі договору добровільного страхування, а відтак - у нього виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду.

В той же час, судом встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «ВАЗ», державний номер НОМЕР_2 була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "НОВА" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/0532125.

В постанові Вищого господарського суду України від 18.04.2016 р. у справі № 910/28511/15 суд наголосив про необхідність всебічно і повно дослідити наявні в матеріалах справи докази, на підставі чого встановити розмір фактичних витрат позивача, понесених на здійснення страхового відшкодування, і, в залежності від встановлених обставин, вірно застосувати правові норми, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до частини 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, суд відзначає, що до за правилами ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Виходячи зі змісту наведеної норми зарахування зустрічних однорідних вимог є однією з форм припинення зобов'язання, внаслідок якого має місце індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника. Зарахування можливе за наявності таких умов: зустрічність вимог - одночасна участь сторін у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі); настання строку виконання зобов'язання або визначення строку моментом запитання, або щоб термін виконання не був вказаний взагалі, тобто виконання можна було вимагати в будь-який момент; ясність вимог - відсутність спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання; звернення з заявою однієї сторони до іншої.

Як зазначалось вище, згідно страхового акту № ДККА-44995 від 24.06.2015 р. розмір страхового відшкодування становить 12 595, 84 грн., з яких 2 864, 88 грн. підлягають зарахуванню в рахунок непогашеного страхового платежу за договором № 28-2801-15-00115 від 05.05.2015 р., а 9 730, 96 грн. - перерахуванню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосаміт ЛТД».

При цьому, зарахування Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія "Українська страхова група" страхового відшкодування відповідає умовам п. 12 договору добровільного страхування наземного транспорту № 28-2801-15-00115 від 05.05.2015 р.

Дослідивши наявні у справі документи, здійснивши оцінку наведених обставин, суд дійшов висновку, що зарахування Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" сатини суми страхового відшкодування в рахунок погашення страхового платежу не суперечить приписам ст. 601 Цивільного кодексу України.

При цьому, платіжним дорученням № 12537 від 25.06.2015 р. позивачем було здійснено оплату страхового у розмірі 9 730, 96 грн.

Відтак, загальна сума понесених Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" витрат, у зв'язку з пошкодженням автомобіля, який застраховано за договором страхування наземного транспорту № 28-2801-15-00115 від 05.05.2015 р. становить 12 595, 84 грн.

Між тим, заявлена до стягнення Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" сума відшкодування, зменшена на розмір франшизи за полісом № АІ/0532125.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених обґрунтувань, суд дійшов висновку про задоволення позова у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "Українська страхова група" задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА» (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 11, код ЄДРПОУ 31241449), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32, літ. А, код ЄДРПОУ 30859524) страхове відшкодування в порядку зворотної вимоги у розмірі 12 095, 84 (дванадцять тисяч дев'яносто п'ять грн. 84 коп.) грн. та 1 827, 00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 21.06.2016 р.

Суддя Пригунова А.Б.