Рішення № 58490198, 18.05.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2016Справа №910/5780/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція»

до Комунального підприємства «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва»

про стягнення 48 976,91 грн.

Суддя А.М. Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Мельник Н.В.- представник, довіреність №3 від 12.01.2016 р.;

від відповідача: не з'явився (у судовому засіданні 27.04.2016 р. Клинківська М.В. - представник, довіреність №103/46-134 від 22.03.2016 р.);

В судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» про стягнення коштів у розмірі 48 976,91 грн., а саме 25 560,86 грн. за спожиту теплову енергію, відсотків річних у сумі 857,47 грн., інфляційних втрат у сумі 9 606,63 та пені 12 951,95 грн., а також судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №460096 від 01.10.2014 р. в частині своєчасної оплати за поставлену теплову енергію у гарячій воді, внаслідок чого у останнього утворився борг, за наявності якого позивачем нараховані відповідачу пеня, відсотки річних та інфляційні втрати у зазначених вище розмірах.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2016 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №910/5780/16 та призначено розгляд справи на 27.04.2016 р.

У судовому засіданні 27.04.2016 р. судом оголошено перерву до 18.05.2016 р.

В судове засідання 27.04.2016 р. з'явились уповноважені представники сторін.

У судове засідання 18.05.2016 р. з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача у судове засідання 18.05.2016 р. не з'явився.

Про дату, час та місце розгляду даної справи 18.05.2016 р. відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою представника відповідача б/н від 27.04.16 р. про оголошення перерви.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 27.04.2016 р. через відділ діловодства (канцелярія) Господарського суду м. Києва представником позивача подано клопотання №09/юр/434 від 26.04.2016 р. про долучення документів до матеріалів справи, в якому позивачем, зокрема повідомляється, що між ним та відповідачем не існує інших правовідносин, крім зазначених у позовній заяві, додаткові угоди до спірного правочину не укладались. Зазначене клопотання судом задоволено, документи долучені до матеріалів справи.

Також судом повідомлено, що до початку судового засідання 27.04.2016 р. через відділ діловодства (канцелярія) Господарського суду м. Києва представником відповідача подане клопотання б/н б/д про долучення документів до матеріалів справи, серед яких, зокрема, відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме, за період з 01.10.2014 р. до 16.02.2015 р., посилаючись при цьому на той факт, що КП «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» втратило статус виконавця комунальних послуг у зв'язку з набранням чинності з 26.04.14 р. Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії", а також з 16.02.15 р. не є балансоутримувачем майна внаслідок прийняття Дарницькою районною в м. Києві державною адміністрацією 13.02.15 р. розпорядження № 61, яким з 16.02.15 р. на праві господарського відання об'єкти житлового та нежитлового фонду передані до сфери управління Дніпровської районної ради в м. Києві державної адміністрації.

На думку відповідача у комунального підприємства відсутні правові підстави та повноваження щодо забезпечення споживачів комунальними послугами в якості їх виконавця або виробника, у зв'язку з чим відсутні підстави надавати житлово - комунальні послуги, зокрема, з постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно і нарахування позивача не підлягають оплаті відповідачем. Клопотання судом задоволено, документи долучені до матеріалів справи.

Крім того, судом повідомлено, що до початку судового засідання 18.05.2016 р. через відділ діловодства (канцелярія) Господарського суду м. Києва представником позивача подані пояснення №09/юр/492 від 12.05.2016 р., в яких останній зазначає, що оскільки стороною Договору на яку покладено обов'язок з оплати вартості спожитої теплової енергії є відповідач, то і спірна заборгованість за договором є заборгованістю саме відповідача перед позивачем, зважаючи на споживання теплової енергії і після передачі об'єктів та підписання відповідних актів. Крім того, відповідно до загального акту приймання-передачі об'єктів передача фактично відбулась лише 01.04.2015 р. Пояснення долучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 18.05.16 р. представник позивача подав клопотання б/н від 18.05.2016 р. про долучення документів до матеріалів справи, яке судом задоволено, документи долучені до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами на час проведення судового засідання 18.05.2016 р. суду не надано.

Про поважні причини неявки уповноваженого представника відповідача в судове засідання 18.05.16 р. суд не повідомлено.

Відповідно до пункту 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова №18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2. Постанови №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судовому засіданні, беручи до уваги те, що представник позивача проти розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечував, суд здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники позивача та відповідача в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

В судовому засіданні 18.05.2016 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, відповів на питання суду.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані позивачем докази та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 01.10.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» (енергопостачальна організація за договором, позивач у справі) та Комунальним підприємством «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено Договір № 460069 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір), предметом якого є вироблення, систематичного постачання та передавання у власність покупця теплової енергії у вигляді гарячої води (надалі - товар) у період з 01.10.2014 р. по 30.09.2015 р. у кількості 323.351 Гкал, з максимальним навантаженням 0,156 Гкал/год, в: опалення 0,141 Гкал/год; гарячого водопостачання 0,015 Гкал/год (п.1.1 Договору).

Розділами 2 - 9 Договору сторони узгодили умови і порядок поставки, обов'язки та права енергопостачальної організації та покупця, облік теплової енергії, розрахунки за теплову енергію та відповідальність сторін тощо.

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що цей Договір укладений на термін з 01.10.2014 р. по 30.09.2015 р. і вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо жодна зі сторін даного договору не заявить іншій стороні протилежне не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору. В частині розрахунків дія договору триває до повного їх завершення.

За умовами п.10.4 Договору він може бути припинений за спільною письмовою згодою сторін, при умові відсутності заборгованості.

Вказаний Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками покупця та енергопостачальної організації.

Окрім того сторонами узгоджені та підписані додатки №№ 1 - 4 до Договору, які є його невід'ємною частиною, а саме схема абонентської теплотраси, яка знаходиться на балансі покупця, обсяг поставки теплової енергії у вигляді гарячої води на опалювальний сезон 2014-2015рр., тарифи, анкетні дані покупця тощо.

Також сторонами була укладена Додаткова угода до Договору № 460069 на постачання теплової енергії у гарячій воді щодо уточнення статусу платника податку на прибуток покупця та енергопостачальної організації.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором енергопостачання, який підпадає під правове регулювання параграфу § 5 глави 54 Цивільного кодексу України та § 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Окрім того, суд зазначає, що відносини між позивачем та відповідачем регулюються спеціальним законодавством у сфері енергопостачання, а саме Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 р., Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007р. (далі - Правила).

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно приписів ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами першою і другою статті 275 та частиною шостою статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія є товарною продукцією, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Теплогенеруюча організація визначена приписами вказаної статті закону як суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Споживачем теплової енергії є юридична або фізична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. За частиною 5 статті 19 наведеного Закону споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Частиною 4 статті 19 та статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу, своєчасне укладення якого з теплопостачальною організацією є основним обов'язком споживача теплової енергії.

Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначені Правилами, відповідно до п. 3 яких споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

При цьому пунктом 4 Правил визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Договору поставка товару здійснюється енергопостачальною організацією на межу балансової належності, визначену у Додатку №1 до Договору. Подача теплової енергії покупцю та заповнення систем теплоспоживання покупця теплоносієм здійснюється виключно на підставі нарядів встановленої форми, що виписуються енергопостачальною організацією.

Облік спожитої теплової енергії виконується по приладам обліку, що встановлені на межі балансової належності покупця та енергопостачальної організації у відповідності до чинного законодавства (п.5.1 Договору).

Відповідно до Додатку №3а до Договору (Довідка «Дані по будинках (спорудах) КП «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва»), копія якого міститься в матеріалах справи, вбачається, що опалення і гаряче водопостачання будинку за адресою: м. Київ, вул. Луначарського, 3Г (№ особового рахунку 460069) здійснюється від теплових мереж Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція».

За приписами ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Розрахунки з покупцем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, по групах споживачів, що затверджені розпорядженнями (рішеннями) Київської міської держадміністрації, а також органами місцевого самоврядування, актами інших органів, що затверджують (погоджують, встановлюють) тарифи на теплову енергію для енергопостачальної організації за кожну відпущену Гігакалорію (грн./1 Гкал). Тарифи можуть змінюватись у зв'язку зі змінами розмірів складових складових калькуляцій собівартості теплової енергії (ціна паливо тощо), також в інших випадках, передбачених діючими законодавством та нормативними актами. У разі зміни тарифів на теплову енергію сторони здійснюю розрахунки за новими тарифами, з дня їх введення в дію згідно умов даного Договору (п. 6.1 Договору).

У відповідності до п. 3 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв на: проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з нормативними документами, міжопалювальний період для систем опалення, ліквідацію наслідків аварій або дії обставин непереборної сили.

Пунктом 29 Правил передбачено, що теплова енергія постачається безперервно, якщо договором не передбачено інше.

За умовами п.2.7 Договору подача теплової енергії за договором здійснюється виключно після звернення покупця, на підставі наряду на включення, та за умови здійснення передоплати за теплову енергію на момент її подачі, визначеної енергопостачальною організацією з максимального теплового навантаження за цим Договором по кожному параметру теплоносія за період не менше 30 календарних днів.

Зокрема, в матеріалах справи містяться копії наряду № 29671 від 31.10.14 р. на включення об'єкту за адресою : вул. Луначарського. 3Г в зв'язку з початком опалювального сезону, а також наряду № 35793 від 09.04.15 р. про відключення об'єкту за вказаною адресою в зв'язку із закінченням опалювального сезону.

Ввідповідно до п. 23 Правил розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Розрахунки з покупцем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, по групах споживачів, що затверджені розпорядженням (рішенням) Київської міської державної адміністрації (п.6.1 Договору).

Згідно Додатку № 4 до Договору тарифи на теплову енергію у вигляді гарячої води для споживачів теплової енергії станом на 01.10.14 р. за 1 Гігакалорію складають без урахування ПДВ опалення, гаряче водопостачання - 359,42 грн./Гкал

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що покупець сплачує енергопостачальній організації: за кожну прийняту Гкал теплової енергії; за теплові втрати; за заповнення мережною водою теплових мереж та місцевих систем теплопостачання; за забруднення зворотньої мережної води.

Відповідно до п.6.4 Договору всі розрахунки по цьому договору виконуються на підставі рахунків, які покупець отримує від енергопостачальної організації, виключно у грошовій формі за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України.

Згідно п.6.5 Договору покупець щомісяця з 07 по 14 число отримує в енергопостачальній організації оформлені бланки актів приймання-передачі товарної продукції, актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та рахунок-фактури на сплату теплової енергії з урахування недоплати або переплати за попередні періоди. По одному примірнику підписаних актів звірки та приймання-передачі товарної продукції покупець повертає в енергопостачальну організацію не пізніше 15 числа поточного місяця. В разі непідписання або неповернення вчасно акту звіряння цей документ вважається прийнятим в редакції енергопостачальної організації.

Окрім того, як погоджено сторонами в п.6.8 Договору в разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, покупець зобов'язаний у 10-денний термін з часу отримання платіжних документів (але не пізніше 25 числа поточного місяця - наступного за звітним) письмово повідомити про це енергопостачальну організацію та протягом цього ж строку направити свого представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання відповідного акту. В іншому випадку відмова покупця сплатити виставлений рахунок енергопостачальної організації вважатиметься безпідставною.

Покупець самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком-фактурою не пізніше 25 числа поточного місяця, в тому числі теплову енергію, яка використана субабонентами покупця (п.6.6 Договору).

Загальна сума договору складається із суми планової вартості обсягів місячних поставок теплової енергії протягом вказаного у п.10.1 строку дії Договору та складає 116 288,23 грн. (п.6.9 договору).

Судом встановлено за матеріалам справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, що на виконання умов вищезазначеного Договору та додатків до нього за період з 01.10.2014 р. по 01.08.2015 р. позивачем здійснено постачання відповідачу теплової енергії у вигляді гарячої води на загальну суму 25 560,86 грн., обсяг якої підтверджується наданими позивачем копіями особистих карток (табуляграм) за Договором та актів приймання-передавання товарної продукції за спірний період.

Як вбачається із матеріалів справи, заперечень щодо факту отримання та обсягів поставленої позивачем теплової енергії за спірний період з боку відповідача до суду не надходило, докази пред'явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів та термінів постачання теплової енергії у гарячій воді, докази опротестування даних, зазначених в облікових картках (табуляграмах) та розрахункових документах за період з 01.10.14 р. по 01.08.15 р., а також будь-які заперечення щодо повного та належного виконання ТОВ «Євро-Реконструкція» умов Договору з боку відповідача відсутні.

При цьому, враховуючи положення п. 6.5 Договору щодо визначеного сторонами порядку отримання табуляграм фактичного споживання теплової енергії за попередній період, можливість посилання на відсутність (неодержання) вказаних документів як на підставу невиконання зобов'язань зі своєчасної та повної оплати теплової енергії, в обсязі, який фактично був спожитий у спірний період, у відповідача відсутня.

За таких обставин, судом встановлено, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання з постачання теплової енергії, обумовлені Договором, а відповідачем, у свою чергу, прийнято та спожито теплову енергію без будь - яких зауважень.

Разом з тим, як встановлено судом згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, покупцем поставлену на підставі спірного Договору в спірний період теплову енергію оплачено не було.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, свої зобов'язання щодо оплати у встановлений термін спожитого обсягу теплової енергії в сумі 25 560,86 грн., всупереч вимогам господарського та цивільного законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію в зазначеному вище розмірі, яку позивач просив стягнути в позовній заяві.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним Договору № 460069 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.10.2014 р. або його окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо укладення та досягнення згоди по всіх істотних умовах спірного Договору на час його підписання та під час виконання виконання з боку відповідача відсутні.

Разом з тим, відповідач, заперечуючи про наявності заявленої до стягнення заборгованості та обов'язку щодо її оплати зазначає, що у зв'язку з набранням чинності з 26.04.2014 р. Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" № 1198-18 від 10.04.14 р. у Комунального підприємства «Керуючи дирекція Дніпровського району м. Києва», починаючи з 26.04.2014 р. відсутні правові підстави надавати житлово-комунальні послуги, а у позивача - вимагати у відповідача оплати за їх споживання.

Отже, на думку відповідача, прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" та набрання ним чинності є саме тією обставиною, яка є підставою для припинення зобов'язання.

Суд вважає за необхідне зазначити, що 26.04.2014 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії", яким було внесено зміни до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", зокрема, ст. 19 було доповнено частиною 4, відповідно до якої виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Одночасно, ст. 29 вказаного нормативно-правового акту було доповнено частиною 3, відповідно до якої договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

При цьому суд зауважує, що прийняття змін до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 26.04.2014 року не передбачає автоматичного розірвання договорів у сферах теплопостачання та надання житлово - комунальних послуг, які діяли до прийняття цього закону. Даний Закон лише визначає, що виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). Окрім того, зазначені зміни до закону не встановлюють строків, порядку оформлення відносин суб'єктів, які здійснюють діяльність у сфері комунальних послуг.

Також, оскільки стороною спірного Договору, на яку покладено обов'язок по оплаті вартості спожитої теплової енергії, є відповідач, то і спірна заборгованість за договором є заборгованістю саме відповідача перед позивачем. До того ж припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати наданих послуг, приймаючи до уваги також підтвердження факту надання таких послуг матеріалами справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України у справі № 910/14306/15 від 16.12.15 р.

Суд зазначає, що Розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 17.06.2013 № 335 закріплено з 02.09.2013 на праві господарського відання за Комунальним підприємством "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" об'єкти житлового та нежитлового фонду територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації та елементи зовнішнього благоустрою згідно з додатками № 1, 2, 3.

Як свідчить акт прийняття-передачі основних засобів від 30.10.13 р., копія якого наявна в матеріалах справи, Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва передало, а Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" прийняло на баланс , зокрема, і нежитловий фонд.

Поряд із цим судом критично оцінюються заперечення відповідача проти позовних вимог, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо відсутності у нього обов'язку сплачувати за поставлену позивачем теплову енергію у гарячій воді за період з 01.10.2014 р. по 01.08.2015 р. у зв'язку з тим, що Розпорядженням Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 13.02.2015 р. №61 було закріплено з 16.02.2015 р. за КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» об'єкти житлового і нежитлового фонду територіальної громади м. Києва, переданого до сфери управління Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації та елементи зовнішнього благоустрою.

При цьому відповідно до рішення Київської міської ради № 823/1687 від 23 липня 2015 правонаступником усіх прав, обов'язків та майна Комунального підприємства "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» є Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, яке є відповідачем у даній справі.

Суд зазначає, що акти приймання - передачі на баланс житлового фонду можуть свідчити лише про передачу об'єктів та не свідчать про автоматичне припинення зобов'язань відповідача за спірним Договором.

Окрім того станом на час проведення судового засідання 18.05.16 р. розподільчого балансу та акту приймання - передавання об'єктів (житлових та нежитлових будівель) з балансу відповідача на баланс КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» сторонами суду не надано.

Також суд звертає увагу на відсутність заперечень щодо факту отримання та обсягів поставленої позивачем теплової енергії за спірний період з боку відповідача.

В свою чергу, за приписами п. 1 ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

При цьому, як встановлено судом, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис про перебування юридичної особи - відповідача в процесі припинення з 23.12.15 р.

Поряд із цим суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Частиною 6 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено, що приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.

Однак, згідно з відомостей із цього Єдиного державного реєстру, останній не містить дати державної реєстрації відповідних змін. А тому, на дату винесення судом рішення КП по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва не може вважатися правонаступником КП "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" у спірних зобов'язальних правовідносинах.

В матеріалах справи містяться підписані покупцем акти приймання - передавання товарної продукції, зокрема, за лютий 2015 р. від 28.02.15 р., за червень 2015 р. від 30.06.15 р., а також підписані енергопостачальною організацією та покупцем акти звіряння за Договором, а саме: від 31.12.14 р. станом на 01.01.14 р., від 31.01.15 р. станом на 01.02.15 р., від 28.02.15 р. станом на 01.03.15 р., від 31.03.15 р. станом на 01.04.15 р. та від 30.06.15 р. станом на 01.07.15 р., що в сукупності додатково свідчать про факт отримання відповідачем теплової енергії від позивача, отримання переліку передбачених умовами Договору документів на підтвердження факту її отримання та визначення суми оплати, а також обізнаності відповідача про наявність і розмір заборгованості за Договором.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості за поставлену теплову енергію відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з Комунального підприємства «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» заборгованості за поставлену теплову енергію та підлягає задоволенню у розмірі 25 560,86 грн.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 611 та 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за спожиту активну електроенергію, визначене умовами Договору, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення проценти річних в сумі 857,47 грн. за період 26.10.14 р. по 01.02.16 р. та 9606,63 грн. інфляційних нарахувань за період 26.10.14 р. по 31.01.16 р., які він просив стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.

Згідно п.1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова № 14) з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Згідно п. 3 Постанови № 14 інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 1.9 Постанови № 14 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97 р. при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення відсотків річних та інфляційних нарахувань судом встановлено, що розмір процентів річних та втрат від інфляції, перерахований судом у відповідності до умов Договору та положень законодавства в межах визначеного позивачем періоду становить 859,32 грн. процентів річних та 12248,84 грн. втрат від інфляції, що є більшим, ніж нараховано та заявлено позивачем. Проте, виходячи з того, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яким позивач не скористався, суд не вправі самостійно збільшувати розмір позовних вимог, зокрема, в частині процентів річних та втрат від інфляції, тому позовні вимоги в частині стягнення процентів річних та втрат від інфляції за несвоєчасну оплату поставленої теплової енергії підлягають задоволенню в сумах, нарахованих позивачем, а саме 857,47 грн. процентів річних та 9606,63 грн. втрат від інфляції відповідно.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.12 р. №6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Керуючи дирекція Дніпровського району м. Києва» (вул. Челябінська, буд. 9-Г, м. Київ, 02002, код 38133008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро - Реконструкція» (вул. П. Мирного, 28, оф. 20, м. Київ, 04050, код 37739041) 25560,86 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 857,47 грн. відсотків річних, 9606,63 грн. інфляційних нарахувань та 1378,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 17 червня 2016 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення.

Суддя А.М.Селівон