Рішення № 58490123, 23.06.2016, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "23" червня 2016 р. Справа № 906/409/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м.Київ)

до Державного підприємства "Підприємство Бердичівського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№ 108)" (м.Бердичів Житомирської області)

про стягнення 11350,98 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 11350,98 грн., з яких 4028,07 грн. пені, 684,45 грн. 3% річних та 6638,46 грн. інфляційних нарахувань за прострочення виконання зобов'язань по договору купівлі - продажу природного газу № 532/14-ТЕ-10 від 27.11.13р.

Позивач свого представника в судове засідання не направив. Надісланим суду клопотанням від 17.06.16р. позивач просить розглядати справу без участі його представника за наявними документами, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.50).

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу № 532/14-ТЕ-10 від 27.11.13р. (а.с.12-17), позивач передав (поставив) відповідачу у період з січня 2014 року по лютий 2014 року природний газ на загальну суму 52235,77 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу за вказаний період (а.с.20-21).

Відповідно до пп.1.1 договору, продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Згідно з пп.6.1 даного договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки.

Відповідно до п.11 договору, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Згідно даних позивача, відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати отриманого природного газу виконав у повному обсязі, але з порушенням строків оплати.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 11350,98 грн., з яких 4028,07 грн. пені, 6638,46 грн. інфляційних нарахувань та 684,45 грн. 3% річних.

Господарський суд, вважає позовні вимоги обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (штраф, пеня).

Згідно з ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст.231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання (ч.2 ст.193 ГК України).

Відповідно до ст.202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, наведена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Згідно п.7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.13р. зазначено, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Таким чином, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до пп.7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно розрахунків позивача, розміри пені, інфляційних нарахувань та 3% річних становлять, відповідно, 4028,07 грн., 6638,46 грн. та 684,45грн. (а.с.10-11).

Розрахунки відповідають чинному законодавству та умовам укладеного договору.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач позов не оспорив, доказів сплати нарахованих сум пені, інфляційних нарахувань та 3% річних не подав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі - з відповідача стягується на користь позивача 4028,07 грн. пені, 6638,46 грн. інфляційних нарахувань та 684,45 грн. 3% річних за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 532/14-ТЕ-10 від 27.11.13р.

Сплата судового збору покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Підприємство Бердичівського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№108)", 13306, м.Бердичів Житомирської області, вул.Низгірецька 2, ідентифікаційний код 08680023:

- на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького 6, ідентифікаційний код 20077720 - 4028,07 грн. пені, 684,45 грн. 3% річних, 6638,46 грн. інфляційних нарахувань за прострочення виконання зобов'язань по договору купівлі - продажу природного газу № 532/14-ТЕ-10 від 27.11.13р. та 1378,00 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 23.06.16

Суддя Гансецький В.П.

Друк: 3 прим.

1 - у справу,

2,3 - сторонам (рек. з повід. про вруч).