Рішення № 58490048, 13.06.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2016Справа №910/13595/15

За позовом Виробничо-енергетичного об'єднання «ВІТРОЕНЕРГОПРОМ»

До Державного підприємства «ЕНЕРГОРИНОК»

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1.Міністерство енергетики та вугільної промисловості України

2.Національна комісія, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

Про стягнення 29 138 722,45 грн.

За участю Прокуратури міста Києва

Суддя Спичак О.М.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Севостянов С.С. - по дов.

від відповідача: Сніжко В.Ю. - по дов., Стилик О.Ю. - по дов.

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: Усачова А.І. - по дов.

прокурор: Вакулюк Д.С. - по посв.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Виробничо-енергетичне об'єднання "ВІТРОЕНЕРГОПРОМ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "ЕНЕРГОРИНОК" про стягнення 29 138 722,45 грн.

Ухвалою суду від 28.05.2015 року було порушено провадження у справі № 910/13595/15 та призначено її до розгляду на 12.06.2015 року.

12.06.2015 року представником відповідача подано клопотання про здійснення фіксування судового процесу, яке судом розглянуто та задоволено.

Представник відповідача через канцелярію суду подав клопотання про колегіальний розгляд справи, а в судовому засіданні 12.06.2015 року надав усні пояснення, відповідно до яких підтримав дане клопотання.

У даному судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення, відповідно до яких вирішення клопотання про колегіальний розгляд справи залишив на розсуд суду.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача про призначення колегіального розгляду справи, не знаходить підстав для його задоволення, оскільки дана справа не відноситься до категорії складних та може бути вирішена судом одноособово.

Представник позивача у судовому засіданні 12.06.2015 року заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники відповідача у судовому засіданні надали усні пояснення, відповідно до яких залишили вирішення клопотання про відкладення розгляду справи на розсуд суду.

Крім того, судом у даному судовому засіданні було зазначено, що клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - Служби безпеки України, Кабінету Міністрів України, Міністерства енергетики та вугільної помисловості України та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, подані представником відповідача 12.06.2015 року через канцелярію суду, будуть розглянуті судом у наступному судовому засіданні.

Клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи судом розглянуто та задоволено частково.

Відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву в судовому засіданні до 22.06.2015 року.

У судовому засіданні 22.06.2015 року представник відповідача надав усні пояснення, відповідно до яких підтримав раніше подані клопотання про залучення третіх осіб.

Представник позивача у даному судовому засіданні надав усні пояснення, відповідно до яких проти задоволення клопотань про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - Кабінету міністрів України та Служби безпеки України заперечував, а клопотання про залучення третіх осіб - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг підтримав.

Клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - Кабінету міністрів України та Служби безпеки України, судом розглянуто та відхилено, оскільки рішення у даній справі не вплине на їх права та обов'язки.

Клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг судом розглянуто та задоволено, залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 30) та Національну комісію, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057 м. Київ, вул. Смоленська, 19).

У зв'язку з залученням до участі у справі третіх осіб, суд відклав розгляд справи на 06.07.2015 року.

Через канцелярію суду 06.07.2015 року від Прокуратури міста Києва надійшло повідомлення про вступ прокурора у справу, а в судовому засіданні прокурор надав усні пояснення.

Представник позивача 03.07.2015 року через канцелярію суду подав додаткові пояснення до заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, а в судовому засіданні 06.07.2015 року через канцелярію суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Представник відповідача через канцелярію суду 06.07.2015 року подав письмові заперечення на заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, відзив на позовну заяву, а також клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

У судовому засіданні 06.07.2015 року представник третьої особи-2 заявив усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні.

Представник третьої особи-1 в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду від 22.06.2015 року не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання третьої особи-1, суд частково задовольнив клопотання третьої особи-2 та відклав розгляд справи на 27.07.2015 року.

У судовому засіданні 27.07.2015 року представник третої особи-1 подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Представник відповідача у даному судовому засіданні надав усні пояснення, відповідно до яких підтримав раніше подану заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути заборгованість за договором № 5745/01 від 27.10.2009 року за поставлену електроенергію у травні 2015 року в сумі 9 055 987,29 грн., та 7 037 522,78 грн. за поставлену електроенергію у червні 2015 року.

Суд, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, прийняв заяву щодо збільшення позовних вимог. Заява в частині зобов'язння ДП "Енергоринок" підписати акти купівлі-продажу електричної енергії за травень та червень 2015 року буде розглянута судом у наступному судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи № 910/13595/15, предметом спору даної справи є стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу електроенергії № 5745 від 27.10.2009 року.

Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 273 від 08.05.2015 року визначено перелік виробників електричної енергії, установки (устаткування та/або енергетичне обладнання) яких знаходяться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. Згідно додатку до наказу ВЕО "Вітроенергопорм" включено до даного переліку.

Відповідно до пп. 1 п. 8 постанови Кабінету Міністрав України № 263 від 07.05.2015 року "Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження" оптовий постачальник не здійснює купівлі та оплати електричної енергії у виробників електричної енергії, що провадять діяльність на неконтрольованій території, крім купівлі різниці перетоків електричної енергії. Відповідно до п. 1 даної постанови некотрольована територія - це територія, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

ВЕО "Вітроенергопорм" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання незаконним наказу Міненерговугілля від 08 травня 2015 року № 273 "Про затвердження переліку виробників електричної енергії" (далі - оскаржуваний наказ) із дня його прийняття у частині віднесення ВЕО "Вітроенергопром" (п.п. 18, 19 додатку до наказу) до переліку виробників електричної енергії, установки (устаткування та/або енергетичного обладнання) яких знаходяться на території, де органи державної влади не здійснюють, або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження та скасування оскаржуваного наказу у зазначеній частині.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2015 року у справі № 826/9295/15 вжито заходи забезпечення адміністративного позову, зупинено дію наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 273 від 08.05.2015 року "Про затвердження переліку виробників електричної енергії" у частині віднесення позивача до переліку виробників електричної енергії, установки (устаткування та/або енергетичне обладнання) яких знаходяться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. Дана ухвала діє до вирішення справи №826/9295/15 по суті та набрання судовим рішенням у справі законної сили.

Зважаючи на той факт, що предметом спору у справі № 910/13595/15 є заборгованість за договором купівлі-продажу електроенергії № 5745 від 27.10.2009 року за період з травня по червень 2015 року, а предметом спору у адміністративній справі № 826/9295/15 є визнання незаконним та скасування наказу Міненерговугілля від 08 травня 2015 року № 273, незаконність якого, на думку позивача, покладено в основу даного позову, суд прийшов до висновку про неможливість розгляду справи № 910/13595/15 до остаточного вирішення спору у справі № 826/9295/15, у зв'язку з чим ухвалою суду від 27.07.2015 було зупинено провадження у даній справі до вирішення Окружним адміністративним судом міста Києва справи № 826/9295/15.

05.04.2016 Виробничо-енергетичне об'єднання "ВІТРОЕНЕРГОПРОМ" через канцелярію Господарського суду м. Києва звернулося із заявою про поновлення провадження у справі з якої вбачається, що обставини, які були підставою для зупинення провадження по справі відпали.

Згідно з частиною 3 статті 79 ГПК України господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

У зв'язку з тим, що відпали обставини, які зумовили зупинення провадження у справі № 910/13595/15, Господарський суд поновив провадження у даній справі та призначив справу до розгляду на 18.04.2016.

Представник позивача у судовому засіданні 18.04.2016 подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а також надав усні пояснення, відповідно до яких підтримує подані 20.07.2015 та 10.11.2015 заяви про збільшення позовних вимог.

Заяву, подану через канцелярію суду 14.08.2015, в частині залишення заяви про збільшення позовних вимог від 17.07.2015 без розгляду представник позивача не підтримує та просить суд не брати її до уваги.

Питання щодо прийняття заяв про збільшення позовних вимог буде вирішено судом у наступному судовому засіданні.

У судовому засіданні, відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 22.04.2016 о 12:00.

У судовому засіданні 22.04.2016 представник позивача надав усні пояснення, відповідно до яких заяву про збільшення позовних вимог, подану 10.11.2015 не підтримав та просив суд її не розглядати, а також підтримав заяву про збільшення позовних вимог від 20.07.2015, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором купівлі-продажу №5745/01 від 27.10.2009 за поставлену електроенергію у травні 2015 в сумі 9 055 987,29 грн. та червні 2015 в сумі 7 037 522,78 грн., а також зобов'язати відповідача підписати акти купівлі-продажу електричної енергії за травень та червень 2015 року.

Представник відповідача 18.04.2016 через загальний відділ діловодства подав письмові заперечення на заяву про збільшення позовних вимог від 17.07.2015, а в судовому засіданні надав усні пояснення, відповідно до яких проти даної заяви заперечував.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 встановлено, що статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п., а тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Зважаючи на те, що вимога щодо зобов'язання підписання актів купівлі-продажу електричної енергії за травень та червень 2015 року є додатковими позовними вимогами, заява про збільшення позовних вимог в даній частині судом не приймається.

Також, 22.04.2016 представник позивача через загальний відділ діловодства суду подав додаткові письмові пояснення, а в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав.

Представники відповідача у даному судовому засіданні надали усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечували.

Також, представники третіх осіб-1,2 та прокурор у судовому засіданні надали усні пояснення по суті спору.

У судовому засіданні 22.04.2016, відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву в судовому засіданні до 11.05.2016.

Від відповідача через загальний відділ діловодства суду 06.05.2016, 10.05.2016 та 11.05.2016 надійшли клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, які судом розглянуто та задоволено.

Присутні у судовому засіданні 11.05.2016 представники учасників судового процесу надали усні пояснення у справі.

Представник третьої особи-1 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 11.05.2016, відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 20.05.2016.

Представник позивача 19.05.2016 через канцелярію суду подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до яких просив суд стягнути з відповідача 29 138 722,45 грн., а в судовому засіданні 20.05.216 надав усні пояснення, відповідно до яких дану заяву підтримав.

Судом, відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, прийнято заяву про зменшення позовних вимог.

У даному судовому засіданні присутні учасники судового процесу надали усні пояснення у справі.

Представник третьої особи-1 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 20.05.2016, відповідно до ч. 3 ст. 77, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, оголошено ухвалу про перерву до 27.05.2016р.

25.05.2016 року позивач подав до канцелярії суду додаткові письмові пояснення по суті спору.

Представник третьої особи-2 в судове засідання не з'явився, проте 26.05.2016 року подав до канцелярії суду клопотання, в якому просив суд не розглядати справу без його участі, відклавши її розгляд, посилаючись на неможливість присутності представника у зв'язку із відрядженням останнього.

Представник позивача проти задоволення поданого клопотання не заперечував.

В судовому засіданні представники відповідача та третьої особи-1 підтримали, подане представником третьої особи-2, клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв'язку з неявкою третьої особи-2 та згодою учасників судового процесу, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання представника третьої особи-2 та відкласти розгляд справи.

Ухвалою від 27.05.2016р. розгляд справи було відкладено на 13.06.2016р.

У судовому засіданні 13.06.2016р. представниками позивача, відповідача та прокурором було підтримано раніше висловлену правову позицію по суті спору.

Представником третьої особи 2 під час розгляду справи 13.06.2016р. надано усні пояснення з приводу позовних вимог Виробничо-енергетичного об'єднання «ВІТРОЕНЕРГОПРОМ».

У судовому засіданні 13.06.2016р. судом було відмовлено в задоволенні клопотання Виробничо-енергетичного об'єднання «ВІТРОЕНЕРГОПРОМ» про забезпечення позову, виходячи з наступного.

Згідно із ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, в тому числі, забороною на вчинення певних дій.

Відповідно до п.1 Постанови №16 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» визначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Проте, позивачем не було наведено жодних належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів вчинення відповідачем дій, які б могли призвести до ускладнення виконання судового рішення по справі.

З огляду на наведене вище у сукупності клопотання заявника про забезпечення позову було залишено судом без задоволення.

Третя особа 1 у судове засідання 13.06.2016р. не з'явилась, представника не направила, всіма правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористалась, проте, була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи.

З приводу неявки представника Міністерства енергетики та вугільної промисловості України суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Аналогічними правами наділено у відповідності до ст.27 Господарського процесульного кодексу України третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, незважаючи на те, що третя особа 1 в процесі розгляду справи 13.06.2016р. не скористалась всіма правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа підлягає розгляду за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 13.06.2016 року на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.10.2009р. між Державним підприємством «ЕНЕРГОРИНОК» (ДПЕ) ТА Виробничо-енергетичним об'єднанням «ВІТРОЕНЕРГОПРОМ» (ВАД) було укладено договір №5745/01, відповідно до п.1.1 якого ВАД зобов'язується продавати, а ДПЕ зобов'язується купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату відповідно до договору.

У п.2.1 договору №5745/01 від 27.10.2009р. вказано, що сторони визнають свої зобов'язання згідно з договором між Членами оптового ринку електроенергії (ДЧРОЕ) України, чинними додатками до нього та керуються його положеннями при виконанні цього правочину. У разі виявлення неузгодженості між положеннями ДЧРОЕ та цього договору, перевагу мають положення ДЧРОЕ.

Згідно п.2.2 укладеного між сторонами правочину ВАД зобов'язується продавати, а ДПЕ зобов'язується купувати вироблену електроенергію в точках поставки - на межі балансової належності електричних мереж, що визначені в актах розмежування балансової належності електричних мереж. Точки обліку електричної енергії наведені у додатку №1 «Перелік місць встановлення приладів та систем розрахункового обліку».

Пунктом 2.3 договору №5745/01 від 27.10.2009р. передбачено, що тариф на електроенергію, яку ВАД продає ДПЕ, затверджується постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України.

Відповідно до п.2.4 спірного правочину вартість електроенергії, купленої ДПЕ у ВАД в розрахунковому місяці, визначається на підставі тарифу відповідно до п.2.3 та фактичних обсягів електроенергії, купленої ДПЕ у ВАД.

За умовами п.3.1 договору №5745/01 від 27.10.2009р. обсяг фактично проданої та купленої електроенергії визначається на підставі погодинних даних автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії, яка охоплює точки обліку згідно з Інструкцією про порядок комерційного обліку електричної енергії.

ВАД до шостого числа місяця, наступного за розрахунковим, надає ВАД електронною поштою акт про продаж ДПЕ електроенергії, виробленої ВАД, за формою додатку №6 до договору. ВАД до 10 години сьомого числа місяця, наступного за розрахунковим, надає ДПЕ підтвердження акту за факсограмою. До п'ятнадцятого числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим, ДПЕ надає ВАД поштою підписаний зі свого боку акт у двох примірниках. ВАД у триденний термін після отримання актів, підписує їх зі свого боку у двох примірниках та надає до ДПЕ один примірник поштою (п.п.3.7-3.10 договору №5745/01 від 27.10.2009р.).

Зі змісту п.4.1 укладеного між сторонами правочину вбачається, що розрахунок за куплену ДПЕ електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок ВАД, (для розрахунків за куплену електроенергію) та на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання (для розрахунків з податку на додану вартість) та, за згодою сторін, іншими формами, що передбачені чинним законодавством. Платіж на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання є невід'ємною частиною розрахунку за куплену ДПЕ електроенергію.

У п.4.2 договору №5745/01 від 27.10.2009р. вказано, що платежі за отриману ДПЕ у ВАД електроенергію здійснюються кожного банківського дня з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання ДПЕ відповідно до алгоритму ОРЕ, який затверджується НКРЕ.

Договір вступає в силу з 01.11.2009р. та діє до 31.12.2029р. (п.8.6 договору №5745/01 від 27.10.2009р. в редакції додаткової угоди №10324/09 від 17.02.2014р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №5745/01 від 27.10.2009р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов'язків.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору №5745/01 від 27.10.2009р. Виробничо-енергетичним об'єднанням «ВІТРОЕНЕРГОПРОМ» було вироблено та продано, а Державним підприємством «ЕНЕРГОРИНОК» куплено у період з лютого по квітень 2015р. (включно) електроенергію на загальну суму 29 931 066,71 грн., на підтвердження чого заявником представлено до матеріалів справи наступні акти купівлі-продажу електроенергії: б/н від 28.02.2015р. на суму 5 515 410,95 грн., б/н від 31.03.2015р. на суму 12 881 940,95 грн., б/н від 30.04.2015р. на суму 11 533 714,81 грн. Вказані акти підписані представниками обох сторін без жодних зауважень та заперечень і скріплені печатками юридичних осіб.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача були підтверджені, Державним підприємством «ЕНЕРГОРИНОК» грошові кошти за куплену у лютому-квітні 2015р. електроенергію перераховано на рахунок Виробничо-енергетичного об'єднання «ВІТРОЕНЕРГОПРОМ» в повному обсязі не було, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 29 138 722,45 грн., що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

У відповідності до п.5 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв'язку.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці, відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі регулюються Законом України «Про електроенергетику».

Статтею 15 зазначеного Закону передбачено, що купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких перевищують граничні показники (крім випадків, передбачених цим Законом), та весь її оптовий продаж здійснюються на оптовому ринку електричної енергії України. Функціонування інших оптових ринків електричної енергії в Україні забороняється.

Електрична енергія, вироблена на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), може бути реалізована на оптовому ринку електричної енергії України, за договорами зі споживачами або за договорами з енергопостачальниками.

Оптовий ринок електричної енергії України зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, всю електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за "зеленим" тарифом незалежно від величини встановленої потужності чи обсягів її відпуску. Енергопостачальники зобов'язані купувати електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії, у випадках, обсягах та за цінами, визначеними цією статтею.

Оптовий ринок електричної енергії України створюється на підставі договору; у договорі визначаються мета та умови діяльності, права, обов'язки та відповідальність сторін (частини 1, 4, 5, 8, 9 статті 15). Такий Договір (ДЧОРЕ) укладено 15.11.1996р.

Статтею 151 Закону України «Про електроенергетику» передбачено, що для проведення розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричної енергії України та спожиту електричну енергію енергопостачальники, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, їх відокремлені підрозділи та оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Для проведення розрахунків з погашення заборгованості за спожиту електричну енергію з використанням механізмів погашення заборгованості, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", енергопостачальники, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, і оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установі уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості. Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання в уповноваженому банку для зарахування коштів за електричну енергію затверджується та доводиться до відома споживачів національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Кошти з поточних рахунків із спеціальним режимом використання енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, перераховуються згідно з алгоритмом оптового ринку електричної енергії виключно на: поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії зальними електричними мережами; поточний рахунок енергопостачальника; поточний рахунок із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості оптового постачальника електричної енергії (ч.3 ст.151 Закону України «Про електроенергетику»).

Відповідно до ч. 11 ст. 151 Закону України "Про електроенергетику" на поточні рахунки із спеціальним режимом використання не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями учасників оптового ринку електричної енергії.

За визначенням, яке міститься у статті 1 зазначеного Закону, поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового ринку електричної енергії (далі - поточні рахунки) - рахунки суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території та оптове постачання електричної енергії, відкриті в уповноваженому банку і призначені виключно для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії.

Алгоритм оптового ринку електричної енергії - порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, який встановлюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Згідно з пп. 2 п. 5 Положення про Національну комісію з питань регулювання електроенергетики України, затвердженого Указом Президента України № 335/98 від 21.04.1998, остання в межах своєї компетенції має право погоджувати договір між членами оптового ринку електричної енергії України та спеціалізоване програмне забезпечення, що застосовується на оптовому ринку електроенергії. Комісія відповідно до покладених на неї завдань бере участь у регулюванні платіжно-розрахункових відносин оптового ринку електроенергії, ринків газу, нафти та нафтопродуктів, встановленні правил функціонування оптового ринку електроенергії, ринків газу, нафти і нафтопродуктів та у здійсненні контролю за їх дотриманням, здійснює інші функції у відповідності з п. 4 Положення про Національну комісію з питань регулювання електроенергетики України.

Алгоритм ОРЕ України на момент виникнення спірних правовідносин було встановлено постановами №1052 від 03.09.2008р., №2 від 21.12.2011р. та №1036 від 26.07.2013р. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Протягом лютого - квітня 2015 року НКРЕ прийнято постанови, якими внесено зміни до алгоритму розподілу коштів Оптового ринку електроенергії:

- Постанова №203 від 18.02.2015р. НКРЕ «Про внесення змін до постанов Національної комісії регулювання електроенергетики України від 03.09.2008р. № 1052 та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 21.12.2011р. №2, від 26.07.2013р. № 1036»;

- Постанова №870 від 24.03.2015р. НКРЕ «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 21.12.2011 №2». Зазначеною постановою визначено, що кошти, які були нараховані та не перераховані відповідно до постанови № 203, залишаються на поточному рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії до прийняття окремого рішення. Строк дії Постанови НКРЕ від 24.03.2015р. № 870 встановлений з 25.03.2015р. по 31.03.2015р.;

- Постанова НКРЕ №1173 від 01.04.2015р. «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 21 грудня 2011 року № 2». Зазначена Постанова діяла на період тимчасових надзвичайних заходів на ринку електричної енергії, передбачених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.03.2015р. № 280-р «Про вжиття тимчасових надзвичайних заходів на ринку електричної енергії», тобто до 30.04.2015р. Постановою № 1173 визначено, що кошти, які були нараховані та не перераховані відповідно до постанов НКРЕ №203 та № 870, залишаються на поточному рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії до прийняття окремого рішення.

Положеннями вказаних постанов НКРЕ внесені зміни до алгоритмів розподілу коштів Оптового ринку електроенергії, зокрема, щодо припинення перерахувань виробникам електричної енергії платежів, які нараховані по установках (устаткуванню та/або енергетичному обладнанню), що знаходяться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, відповідно до переліку, визначеного центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі.

Для забезпечення реалізації постанов НКРЕ №203, №870, №1173 наказами Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 88 від 12.02.2015р. та №100 від 18.02.2015 визначено перелік виробників електричної енергії, установки (устаткування та/або енергетичне обладнання) яких знаходяться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Наказами Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №88 від 12.02.2015р. та №100 від 18.02.2015р. Виробничо-енергетичне об'єднання «ВІТРОЕНЕРГОПРОМ» внесено до переліку виробників електричної енергії, установки (устаткування та/або енергетичне обладнання) яких знаходяться на території, де органи влади не здійснюють або здійснюють не у повному обсязі свої повноваження.

Одночасно, 07.05.2015р. Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №263 «Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження».

Відповідно до змісту означеної Постанови Кабінету Міністрів України купівля та продаж з 1 травня 2015 р. електричної енергії, переміщеної з території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (далі - неконтрольована територія), на іншу територію України та/або з контрольованої території на неконтрольовану територію, здійснюється на контрольованій території оптовим постачальником електричної енергії та на неконтрольованій території суб'єктами господарювання, що здійснюють виробництво електричної енергії на електроустановках, розташованих на неконтрольованій території та визначених Міністерством енергетики та вугільної промисловості, та/або Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Донецькобленерго" у Донецькій області і товариством з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" у Луганській області.

Наказом №273 від 08.05.2015р. Міністерства вугільної промисловості України визначено перелік виробників електроенергії, установки (устаткування та/або енергетичного обладнання) яких знаходиться на території, де органи державної влади не здійснюють або здійснюють не у повному обсязі свої повноваження. До означеного переліку включено, в тому числі, позивача.

Посилаючись на віднесення Виробничо-енергетичного об'єднання «ВІТРОЕНЕРГОПРОМ» до переліку виробників електричної енергії, установки (устаткування та/або енергетичне обладнання) яких знаходяться на території, де органи державної влади не здійснюють або здійснюють не у повному обсязі свої повноваження, Державним підприємством «Енергоринок» було зупинено оплату купленої у позивача електроенергії, в результаті чого і утворилась спірна заборгованість.

Одночасно, як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, Виробничо-енергетичне об'єднання «ВІТРОЕНЕРГОПРОМ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Новоазовський» звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про визнання незаконними та скасування наказів №88 від 12.02.2015р. та №100 від 18.02.2015р. Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Постановою від 23.04.2015р. Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №826/3905/15 позовні вимоги Виробничо-енергетичного об'єднання «ВІТРОЕНЕРГОПРОМ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Новоазовський» було задоволено: визнано незаконними та скасовано накази №88 від 12.02.2015р. та №100 від 18.02.2015р. Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в частині віднесення, в тому числі, Виробничо-енергетичного об'єднання «ВІТРОЕНЕРГОПРОМ» до переліку виробників електричної енергії, установки (устаткування та/або енергетичне обладнання) яких знаходяться на території, де органи влади не здійснюють або здійснюють не у повному обсязі свої повноваження. Вказане судове рішення набуло законної сили.

Одночасно, у травні 2015р. Виробничо-енергетичне об'єднання «ВІТРОЕНЕРГОПРОМ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Новоазовський» звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про скасування, в тому числі, наказу №273 від 08.05.2015р. Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Постановою від 12.08.2015р. Окружного адміністративного суду міста Києва, яка залишена без змін ухвалою від 22.10.2015р. Київського апеляційного адміністративного суду та ухвалою від 23.06.2015р. Вищого адміністративного суду України позовні вимоги Виробничо-енергетичного об'єднання «ВІТРОЕНЕРГОПРОМ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Новоазовський» було задоволено: визнано протиправними та скасовано, зокрема, постанову №273 від 08.05.2015р. Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в частині включення Виробничо-енергетичного об'єднання «ВІТРОЕНЕРГОПРОМ» до переліку виробників електричної енергії, установки (устаткування та/або енергетичне обладнання) яких знаходяться на території, де органи влади не здійснюють або здійснюють не у повному обсязі свої повноваження.

Наразі, господарський суд зазначає, що наведеними вище судовими рішеннями фактично було скасовано акти, які стали для Державного підприємства «Енергоринок» підставою для не здійснення розрахунків з позивачем за придбану у лютому-квітні 2015р. електроенергію.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача підтверджені, після скасування означених вище актів, грошові кошти на рахунок Виробничо-енергетичного об'єднання «ВІТРОЕНЕРГОПРОМ» так і не було перераховано.

Наразі, господарський суд звертає увагу відповідача на те, що постанова №263 від 07.05.2015р. Кабінету Міністрів України не передбачала нівелювання обов'язку Державного підприємства «Енергоринок» розрахуватись за електроенергію отриману у попередні періоди, а навпаки, відповідно до п.8 вказаної Постанови оптовий постачальник здійснює відповідно до законодавства погашення заборгованості за закуплену у виробників електричну енергію та послуги за диспетчерське (оперативно-технологічне) управління і передачу електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами.

Тобто, у будь-якому випадку посилання відповідача на означену вище постанову, в якості обґрунтування правомірності неоплати електроенергії отриманої від позивача, суд до уваги не приймає.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до пункту 2.1 Інструкції про порядок використання коштів оптового ринку (ІВКОР), що є додатком до ДЧОРЕ, кошти оптового ринку - це кошти, які надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання місцевих постачальників та оптового постачальника, та є власністю учасників оптового ринку і підлягають розподілу згідно з алгоритмом, затвердженим НКРЕ.

Згідно із п. 6.11 ІВКОР розрахунки в оптовому ринку здійснюються кожного календарного дня, а платежі виконуються кожного банківського дня, крім попередньої оплати та авансових платежів. Днем платежу виробникам та іншим учасникам розподілу коштів оптового ринку є два банківських дні після дня повідомлення про належний платіж (п. 6.12.2 ІВКОР).

Відповідно до п. 1.7.2 Постанови НКРЕ №2 від 21.12.2011р. "Про алгоритм розподілу коштів поточного рахунка із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії" встановлено, що ДП "Енергоринок" щоденно із суми коштів, що надходять на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії до 15 числа (включно) повинно здійснити остаточний розрахунок із виробниками електричної енергії з альтернативних джерел енергії, забезпечивши їм 100% оплату фактичної товарної продукції попереднього розрахункового періоду з урахуванням авансових платежів.

Так, відповідно до пункту 8 ДЧОРЕ до обов'язків розпорядника коштів оптового ринку електричної енергії віднесено дотримання ІВКОР згідно з Правилами оптового ринку електричної енергії України, а також установлено, що розпорядник коштів оптового ринку електричної енергії не зобов'язаний платити за куплену електричну енергію інакше, ніж передбачено ІВКОР.

Правила ринку електричної енергії України затверджені постановою НКРЕ № 921 від 12.09.2003.

Правила є невід'ємною частиною ДЧОРЕ і визначають механізм функціонування Оптового ринку електричної енергії України в частині надання даних, розподілу навантажень між генеруючими джерелами, формування оптових цін купівлі-продажу електричної енергії та платежів на оптовому ринку (пункт 1.2.1 Правил оптового ринку електричної енергії України).

Правила Оптового ринку електричної енергії як невід'ємна частина ДЧОРЕ є додатком № 2 до ДЧОРЕ.

Відповідно до п.15.1.2 ДЧОРЕ Мінпаливенерго, НКРЕ, Антимонопольний комітет погоджують зміни та доповнення до цього Договору. У разі їх незгоди зміни та доповнення не набирають чинності.

Відповідно до пункту 6.3 ІВКОР під час проведення розрахунків за електричну енергію кошти (за винятком коштів, що перераховуються згідно з окремими рішеннями Уряду), що надходять на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника з поточних рахунків із спеціальним режимом використання Місцевих постачальників, а також кошти, що перераховуються з поточних рахунків із спеціальним режимом використання оптового постачальника на рахунки Виробників та інших учасників розподілу коштів, у розрахунковому періоді, зараховуються як поточна оплата електричної енергії, придбаної у цьому ж періоді.

Пунктом 7.3 ІВКОР встановлено, що кошти, які перераховані на поточний рахунок оптового ринку, повинні використовуватися на виплати учасникам розподілу коштів в обсягах, які визначаються відповідно до алгоритму, затвердженого НКРЕ.

Кошти з поточних рахунків із спеціальним режимом використання оптового постачальника перераховуються учасникам розподілу в порядку та в терміни, встановлені постановами Кабінету Міністрів України у відповідності до алгоритму, встановленого НКРЕ, на підставі платіжних доручень оптового постачальника. Як встановлено пунктом 10.1.2 ІВКОР, НКРЕ може вносити зміни до алгоритму оптового ринку на таких підставах: у разі виникнення Надзвичайної ситуації в оптовому ринку, за рішенням Ради ринку, а також відповідно до рішень та доручень Кабінету Міністрів України. До алгоритму енергопостачальників НКРЕ вносить зміни щомісяця відповідно до Порядку (пункт 8.8 ІВКОР).

Відповідно до пунктів 6.4 та 6.5 ІВКОР оплата за продану виробником та іншими суб'єктами електричну енергію оптовому постачальнику здійснюється на їх рахунки згідно з умовами двосторонніх договорів. Банкір ринку здійснює перерахування коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання оптового постачальника, які надійшли від постачальників за попередній день, відповідно до алгоритму та на підставі розпорядження власника рахунку.

Тобто, враховуючи наведене вище, з огляду на скасування наказів №88 від 12.02.2015р. та №100 від 18.02.2015р., №273 від 08.05.2015р. Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, суд дійшов висновку, що у Державного підприємства «Енергоринок» були відсутні підстави для не здійснення перерахування грошових коштів на рахунок позивача в якості оплати отриманої на підставі договору №5745/01 від 27.10.2009р. у період з лютого по квітень 2015р. електроенергії, а отже, відповідачем повинно було бути внесено плату на рахунок позивача.

Наразі, посилання відповідача на те, що спосіб захисту прав та законних інтересів, що обраний позивачем, не може бути застосовано до відповідача, суд також до уваги не приймає. При цьому, суд зазначає наступне.

Способи захисту за своїм призначенням можуть вважатись визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Тобто, метою застосування судом певного способу захисту прав та законних інтересів осіб є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Отже, останнє направлене на настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Дійсно, Державне підприємство «Енергоринок» в своїй діяльності керується постановами НКРЕ, проте, наведеними постановами також передбачено відповідальність відповідача за порушення алгоритму та не здійснення розрахунків з виробниками електричної енергії. Слід зазначити, що саме Державне підприємство «Енергоринок» виставляє доручення на списання грошових коштів з рахунків зі спеціальним режимом використання, а отже, з огляду на відсутність законних підстав для неперерахування грошових коштів на рахунок позивача, оптовий покупець повинен був розрахуватись за придбану у Виробничо-енергетичного об'єднання «ВІТРОЕНЕРГОПРОМ» електроенергію.

Крім того, слід зазначити що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У ст.11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973р. Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Одночасно, у рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2013р. Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що зобов'язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав). Аналогічну позицію наведено у постанові від 29.05.2013р. Вищого господарського суду України по справі №5011-5/14825-2012.

Отже, виходячи з наведеного вище, приймаючи до уваги позицію Конституційного Суду України та момент фактичного виникнення у позивача дебіторської заборгованості в заявленому до стягнення розмірі, враховуючи відсутність у відповідача ґрунтовних заперечень з приводу розміру фінансових зобов'язань перед заявником, з огляду на всі фактичні обставини справи, господарський суд дійшов висновку, щодо задоволення позовних вимог Виробничо-енергетичного об'єднання «ВІТРОЕНЕРГОПРОМ» до Державного підприємства «ЕНЕРГОРИНОК» про стягнення 29 138 722,45 грн.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.32,33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «ЕНЕРГОРИНОК» (01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, 27, ЄДРПОУ 21515381) на користь Виробничо-енергетичного об'єднання «ВІТРОЕНЕРГОПРОМ» (01021, м.Київ, Печерський район, вул.Кловський узвіз, буд.7, ЄДРПОУ 24647172) заборгованість в розмірі 29 138 722,45 грн. та судовий збір в розмірі 73080 грн.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

21.06.2016

Суддя О.М. Спичак