Рішення № 58489823, 14.06.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.06.16р. Справа № 904/5337/15

За позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", м. Київ

до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дім страхування", м. Дніпропетровськ

про відшкодування шкоди в сумі 17 074,12 грн.

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

У червні 2015 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" звернулося до господарського суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед" про відшкодування шкоди в сумі 17 074,12 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що виплативши своєму страхувальнику відповідно до договору добровільного страхування транспортного засобу № 1745836 від 01.03.2013 року страхове відшкодування, він набув на підставі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" право зворотної вимоги до відповідальної за заподіяний збиток особи, якою є відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної у вчиненні ДТП особи, та який зобов'язаний відповідно до вимог Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відшкодувати позивачу понесені збитки в повному розмірі призначеного до виплати страхового відшкодування.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2015 року (суддя Панна С.П.), яке постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.01.2016 року залишено без змін, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2016 року постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.01.2016 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2015 року у справі № 904/5337/15 скасовані, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

При цьому Вищий господарський суд України зазначив, що суди безпідставно не надали належної оцінки наявній в матеріалах справи постанові слідчого СВ Київського РВ ХМУ ГУ МВС України і Харківській області про закриття кримінального провадження від 14.06.2013 року, наданій позивачем в якості як доказу існування вини учасника ДТП - ОСОБА_1 Крім того, Вищий господарський суд України зазначив, суди не надали належну оцінку наявній в матеріалах справи заяві страхувальника позивача - ОСОБА_2 про утримання несплаченої ним частини страхового платежу з суми призначеного до виплати страхового відшкодування. Не дослідили суди належним чином і складені позивачем розрахунок страхового відшкодування від 10.07.2013 року та страховий акт № СТО-13-4776/1 від 10.07.2013 року, в яких зазначено суму страхового платежу, який підлягає утриманню. Не перевірили суди також і правильність проведеного позивачем розрахунку суми страхового відшкодування та безпідставно не надали належної оцінки висновку експертного дослідження № АХ6930СН-18.04/2 від 18.04.2013 року.

Матеріали справи містять копію статуту приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дім страхування", затвердженого загальними зборами акціонерів приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед" протокол зборів № 84 від 22.01.2016 року, відповідно до якого новим найменуванням приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед" є приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Дім страхування".

20.05.2016 року позивачем надані письмові пояснення де вказує, що відмова у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінального процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у господарській справі разом з іншими доказами у справі у порядку, передбаченому Господарського процесуального кодексу України, зокрема на предмет того, чи встановлено в них факт вини особи. Вказана позиція відповідає висновкам Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеним в абз. 4 ч. 4 постанови Пленуму № 4 від 01.03.2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки". Відповідно до страхового акту з суми 17 584 грн. 12 коп. утримано (на підставі заяви страхувальника) суму 2 612 грн. 70 коп. в рахунок погашення наступної частини страхового платежу за договором № УБ698326, що не було сплачено на момент настання страхового випадку (п 13.4 вищевказаного договору). З огляду на постанову Вищого господарського суду України від 10.05.2016 року в даній справі, утримання позивачем суми обов'язкового страхового платежу, який йому має сплатити страхувальник, з суми призначеного до виплати страхувальнику страхового відшкодування є фактично взаємозаліком однорідних грошових вимог між сторонами договору та не спричиняє зменшення визначеної страховиком суми страхового відшкодування.

10.06.2016 року до господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання позивача про розгляд справи без участі представника публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта".

Відповідач свого повноважного представника у судове засідання не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України за адресою, зазначеною у позові, яка збігається з адресою місцезнаходження відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань станом на 18.04.2016 року (а.с.40, том 2).

Відповідно до підпункту 3.9.1. пункту 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Доказом належного повідомлення відповідача про судовий розгляд справи є наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення представнику відповідача поштового відправлення (а.с.65 том 1).

Відзиву на позов відповідач суду не надало. За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Згідно протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 15.04.2016 року справу № 904/5337/15 (Вх. № 4-2972/16) передано на розгляд судді Бондарєву Е.М.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2016 року справа №904/5337/15 прийнята до провадження з призначенням її до розгляду на 10.05.2016 року, після чого розгляд справи відкладався до 30.05.2016 року та до 14.06.2016 року.

У судовому засіданні 14.06.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2013 року між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", як страховиком, та ОСОБА_2, як страхувальником, укладено договір добровільного страхування транспортного засобу № 745836 за умовами якого страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування (страхову виплату) в порядку і на умовах, визначених даним договором, а страхувальник зобов'язався сплатити страховий платіж у визначений цим договором строк та виконувати інші умови договору.

Застрахованим транспортним засобом, зокрема, визначено "Daewoo Lanos TF69Y ЗНГ", д. н. АХ6930СН на страхову суму - 46120,00 грн.

Згідно п. 4.1 договору на страхування беруться ризики, зазначені у п. 1.2 цього договору, що самостійно обираються страхувальником за таким переліком:

- пошкодження - пошкодження або повна загибель транспортного засобу, його складових його страхових частин та застрахованого ДО внаслідок нижченаведених подій;

- дорожньо-транспортна пригода, а саме подія, що сталась під час експлуатації транспортного засобу, внаслідок якої завдано матеріальних збитків, у тому числі зіткнення з рухомими або нерухомими предметами (іншими транспортними засобами, спорудами, перешкодами, тваринами тощо), перевертання, наїзд, падіння транспортного засобу;

- протиправні дії третіх осіб, які пов'язані з незаконним заволодінням застрахованого транспортного засобу, а саме: знищення застрахованого транспортного засобу в цілому, пошкодження, знищення або викрадення окремих його частин, деталей, вузлів, механізмів, що входять до заводської комплектації0, а також пошкодження, знищення чи викрадення застрахованого ДО;

- пожежа, вибух - пожежа, вибух, незалежно від місяця їх виникнення (як у застрахованому транспортному засобі, так і поза ним), у тому числі внаслідок самозаймання, короткого замикання електропроводки, за винятком вибухів, що відбуваються під час робочого процесу двигунах внутрішнього згорання, або внаслідок протиправних дій третіх осіб;

- стихійне явище (удар блискавки, буря, вихор, шторм, ураган, смерч, злива, град, затоплення, землетрус, переміщення чи осідання ґрунту, сель, обвал, зсув, паводок, повінь, снігопад, льодохід;

- зовнішній вплив - зовнішній вплив на застрахований транспортний засіб сторонніх предметів, у тому числі викид каменів або інших твердих фракцій з-під коліс транспортного засобу, самовільне падіння дерев, гілок або інших предметів, дій тварин, птахів, за винятком випадків, передбачених у пп. 4.1.1.1 - 4.1.1.4 цього договору.

Відповідно до п. 1.11 договору термін дії договору з 02.03.2013 року до 01.03.2014 року.

Отже, умовами вищевказаного договору сторонами погоджено, що до переліку страхових випадків включено пошкодження або знищення автотранспортного засобу внаслідок ДТП.

07.04.2013 року о 01:20 годині відбулася дорожньо-транспортна пригода (зіткнення двох автомобілів) за участю: "Daewoo Lanos", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, та "Skoda Octavia", державний реєстраційний номер 0403РРІ50, під керуванням ОСОБА_1, що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № Д/2025 від 21.06.2015 року (а. с. 13, том 1).

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було, зокрема, пошкоджено застрахований позивачем автомобіль "Daewoo Lanos", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до умов договору добровільного страхування наземних транспортних засобів серії № 745836 від 01.03.2013 дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої завдано пошкоджень автомобілю "Daewoo Lanos", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, є страховим випадком.

18.04.2013 року ТОВ "Гарант-Асістанс" (спеціаліст ОСОБА_4Є.) складене дослідження № АХ6930СН-18.04/2 (а. с. 20-22, том 1).

Відповідно до експертного дослідження № АХ6930СН-18.04/2 від 18.04.2013 року, складеного спеціалістом ТОВ "Гарант-Асістанс", який відповідно до Сертифікату ФДМУ № 12231/11 від 22.07.2011 року є суб'єктом оціночної діяльності, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Daewoo Lanos, д.р.н. АХ6930СН, в результаті пошкодження автомобіля склав 30 588,70 грн.

Зазначена вище ДТП відповідно до умов договору страхування транспортного засобу № 745836 від 01.03.2013 та норм чинного законодавства України, була визнана позивачем страховим випадком, про що 10.07.2013 складено страховий акт № СТО-13-4776/1, відповідно до якого розмір страхового відшкодування, що підлягав виплаті страхувальнику, склав 17 584,12 грн.

На виконання умов вказаного договору страхування, на підставі заяви страхувальника ОСОБА_2 про виплату страхового відшкодування та страхового акту № СТО-13-4776/1 від 10.07.2013 року позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування в сумі 14 971,42 грн., що підтверджується платіжним дорученням №71098 від 24.10.2013 року на суму 42 273,78 грн. та реєстром одержувачів сум відшкодувань за рахунок коштів ПАТ "НАСК "Оранта".

Після виплати своєму страхувальнику страхового відшкодування позивач звернувся до відповідача, як страховика цивільно-правової відповідальності особи, винної у вчиненні 07.04.2013 року ДТП, - ОСОБА_1, із заявою № 09-06-06/23126 від 08.12.2014 року на виплату страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 17 584,12 грн.

Однак, відповідач відповіді на заяву не надав, страхове відшкодування в порядку регресу позивачу не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом до відповідача у даній справі про стягнення з останнього страхового відшкодування у розмірі 17 074,12 грн. (за вирахуванням від суми призначеного до виплати страхового відшкодування (17 584,12 грн.) суми франшизи (510,00 грн.), передбаченої полісом відповідача № АС/1579208).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 ст. 9 Закону України "Про страхування").

При цьому, відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, після виплати позивачем страхового відшкодування за шкоду, завдану внаслідок ДТП застрахованому автомобілю Daewoo Lanos, д.р.н. АХ6930СН, до позивача перейшло право зворотної вимоги відшкодування збитків, яке страхувальник позивача мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідач станом на дату виникнення ДТП 07.04.2013 року був страховиком цивільно-правової відповідальності ОСОБА_1 водія автомобіля Skoda Октавія, д.р.н. 0403РР150, за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним автомобіля марки Skoda Октавія, д.р.н. 0403РР150, згідно з полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № АС/1579208.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

У випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

В обґрунтування наявності вини водія автомобіля Skoda Октавія, д.р.н. 0403РР150, - ОСОБА_1 у спричиненні 07.04.2013 року ДТП позивач послався на постанову про закриття кримінального провадження від 14.06.2013 року.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. (ч. 1 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до вимог чинного законодавства України вирок суду у кримінальній справі за ст. 286 КК України або постанова у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП дійсно є доказом вини особи у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

Відмова у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінального процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у господарській справі разом з іншими доказами у справі у порядку, передбаченому Господарського процесуального кодексу України, зокрема на предмет того, чи встановлено в них факт вини особи.

Вказана позиція відповідає висновкам Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеним в абз. 4 ч. 4 постанови Пленуму № 4 від 01.03.2013 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки".

Відповідно до постанови слідчого СВ Київського РВ ХМУ ГУ МВС України і Харківській області про закриття кримінального провадження від 14.06.2013 року встановлено, що ОСОБА_1 07.04.2013 року, який керував автомобілем Skoda Октавія, д.р.н. 0403РР150, порушені Правила дорожнього руху, а саме п. 1.5. та п. 10.1. Правил дорожнього руху України, тобто встановлена вина ОСОБА_1 у вчиненні ДТП.

Крім того, відповідно до п. 36.4. ст. 36 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які, зокрема, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

З огляду на викладене, страховик цивільно-правової відповідальності особи, винної у вчиненні ДТП, в порядку ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" має відшкодувати страховику за договором майнового страхування, який сплатив страхове відшкодування своєму страхувальнику потерпілому внаслідок ДТП, збитки, понесені останнім у звязку з виплатою страхового відшкодування.

Відповідно до страхового акту № СТО-13-4776/1 від 10.07.2013 року загальна сума нарахованого позивачем до виплати страхового відшкодування склала 17 584,12 грн. При цьому, виплачено позивачем було 14 471,42 грн.

Зменшення вказаної суми страхового відшкодування відбулось внаслідок утримання позивачем, відповідно до заяви страхувальника позивача ОСОБА_2 про утримання несплаченої ним частини страхового платежу з суми призначеного до виплати страхового відшкодування (а.с. 18 том 1), з нарахованої до виплати суми страхового відшкодування (17 584,12 грн.) суми несплаченого страхового платежу (2 612,70 грн.), який страхувальник мав сплатити за умовами договору добровільного страхування на момент настання страхового випадку.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про страхування" страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Слід зазначити, що утримання позивачем суми обов'язкового страхового платежу, який йому має сплатити страхувальник, з суми призначеного до виплати страхувальнику страхового відшкодування є фактично взаємозаліком однорідних грошових вимог між сторонами договору та не спричиняє зменшення визначеної страховиком суми страхового відшкодування.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що страхове відшкодування розраховано позивачем на підставі дослідження № АХ6930СН-18.04/2 від 18.04.2013 року, виконаного ТОВ "Гарант-Асістанс", а саме головним спеціалістом ТОВ "Гарант-Асістанс" ОСОБА_4, а товариство відповідно до Сертифікату ФДМЦ № 12231/11 від 22.07.2011 року є суб'єктом оціночної діяльності, та проведені дослідження і висновок були перевірені начальником ТОВ "Гарант-Асістанс", який має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ№ 6363 від 04.10.2008 року, видане ФДМУ.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджуються наявними у справі доказами.

Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача у сумі 1 827,00 грн.

За приписом статті 25 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи (абз. 1 п. 1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Матеріали справи містять копію статуту приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дім страхування" (а.с. 11-23, том 1), затвердженого загальними зборами акціонерів приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед" протокол зборів № 84 від 22.01.2016 року, відповідно до якого новим найменуванням приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед" є приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Дім страхування".

Керуючись статтями 1, 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дім страхування" (49101, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Короленко, будинок 21, ідентифікаційний код 21870998) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, ідентифікаційний код 00034186) 17 074,12 грн., як відшкодування шкоди, витрати, повязані зі сплатою судового збору у сумі 1827,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.06.2016 року.

Суддя ОСОБА_5