Ухвала суду № 58489651, 21.06.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

21 червня 2016 року Справа № 5017/3726/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМачульського Г.М. (доповідач), Кравчука Г.А., Костенко Т.Ф.,перевіривши матеріали касаційної скарги Тарутинської районної державної адміністраціїна постановуОдеського апеляційного господарського судувід03.03.2016у справі№5017/3762/2012Господарського судуОдеської областіза позовомзаступника Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі: 1. Міністерства оборони України 2. Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини районудо1. Тарутинської районної державної адміністрації 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіса"треті особи1. Кабінет Міністрів України 2. Одеська обласна державна адміністрація 3. Оперативне командування "Південь"провизнання недійсними договорів оренди та витребування майна,

В С Т А Н О В И В :

Касаційна скарга Тарутинської районної державної адміністрації не може бути прийнята до розгляду з таких підстав.

Відповідач-1 вже звертався з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.03.2016, однак ухвалою Вищого господарського суду України від 18.04.2016, касаційну скаргу повернуто на підставі п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Порядок сплати та розміри ставок судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пп. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 цього Закону при поданні до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до пп. 2 п. 2 ч.2 ст. 4 вказаного Закону (в редакції від 18.12.2012, яка діяла на час подання позову), за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Станом на час подання позову (грудень 2012) розмір однієї мінімальної заробітної плати згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" становив 1073 грн.

Таким чином Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, та передбачає, що обрахування розміру сплати судового збору здійснюється особою, яка звертається у суд із відповідною заявою, скаргою.

Ухвалою Конституційного Суду України від 03.10.2013 зі справи №-36/2013 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням компанії "Vuldi (UK) Limited" щодо офіційного тлумачення положення наведеної норми права - підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір".

Як слідує із наведеної ухвали Конституційного Суду України, однією із підстав для відмови у відкритті конституційного провадження цей Суд зазначав прогалини у законодавстві щодо ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру в якій об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру.

У зв'язку із не однаковим застосуванням підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", з метою забезпечення однакового застосування норм права відповідно до положень статті 36 частини другої п.п.2, 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" пленум Вищого господарського суду України у своїй постанові "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 №7 роз'яснив, що якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог (п.2.11).

При цьому, як вбачається із рішення Європейський суд з прав людини від 05.05.2011 зі справи "Редакція газети "Правоє дєло" та Штекель проти України", якщо є докази вважати, що суди були схильні до широкого тлумачення законодавчих положень, суди мають виходити саме із такого широкого тлумачення законодавчих положень.

При цьому таке тлумачення не буде суперечити принципу юридичної визначеності.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказане рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права, тому враховуючи широке тлумачення наведених вище законодавчих положень судовий збір із позовної заяви немайнового характеру має сплачуватись окремо з кожної з таких вимог.

Крім того, слід зазначити, що в подальшому законодавець уточнив положення закону щодо ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру в якій об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру та у частині третій статті 6 Закону України "Про судовий збір" визначив, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру, що також дає підстави для висновку щодо волевиявлення законодавця стосовно попередньої редакції Закону України "Про судовий збір" щодо сплати судового збору із позовної заяви за кожну вимогу немайнового характеру.

Як вже зазначалось у попередній ухвалі суду касаційної інстанції від 18.04.2016 про повернення касаційної скарги, рішенням Господарського суду Одеської області від 18.09.2014, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.03.2016, позов заступника Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району задоволено повністю, визнано недійсним договір оренди землі №б/н від 29.12.2007 об'єкт оренди земельна ділянка площею 17,85 га, кадастровий номер 5124780700:01:002:0033, яка розташована на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області, укладений між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області та ТОВ "Тіса"; визнано недійсним договір оренди землі №б/н від 29.12.2007 об'єкт оренди земельна ділянка площею 56,26 га, кадастровий номер 5124780700:01:002:0031, яка розташована на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області, укладений між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області та ТОВ "Тіса"; визнано недійсним договір оренди землі №б/н від 29.12.2007 об'єкт оренди земельна ділянка площею 122,13 га, кадастровий номер 5124780700:01:002:0034, яка розташована на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області, укладений між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області та ТОВ "Тіса"; визнано недійсним договір оренди землі №б/н від 29.12.2007 об'єкт оренди земельна ділянка площею 65,12 га, кадастровий номер 5124780700:01:002:0035, яка розташована на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області, укладений між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області та ТОВ "Тіса"; визнано недійсним договір оренди землі №б/н від 29.12.2007 об'єкт оренди земельна ділянка площею 27,10 га, кадастровий номер 5124780700:01:002:0030, яка розташована на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області, укладений між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області та ТОВ "Тіса"; визнано недійсним договір оренди землі №б/н від 29.12.2007 об'єкт оренди земельна ділянка площею 150,51 га, кадастровий номер 5124780700:01:002:0032, яка розташована на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області, укладений між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області та ТОВ "Тіса"; визнано недійсним договір оренди землі №б/н від 29.12.2007 об'єкт оренди земельна ділянка площею 37,60 га, кадастровий номер 5124780700:01:002:0029, яка розташована на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області, укладений між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області та ТОВ "Тіса"; визнано недійсним договір оренди землі №б/н від 29.12.2007 об'єкт оренди земельна ділянка площею 59,14 га, кадастровий номер 5124780700:01:002:0039, яка розташована на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області, укладений між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області та ТОВ "Тіса"; витребувано у ТОВ "Тіса" та повернуто Міністерству оборони України зі складанням актів прийому-передачі земельні ділянки загальною площею 535,71 га, які розташовані на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області вартістю 1765485,77 грн.

Отже, за подання касаційної скарги на оскаржувані судові рішення скаржник повинен був сплатити судовий збір окремо з кожної немайнової вимоги та виходячи із суми судового збору, сплаченого при поданні позову. Зважаючи на те, що судами розглянуто дев'ять позовних вимог Тарутинська районна державна адміністрація повинна була сплатити 11588,40.

Проте, відповідачем-1 не дотримано вказаних вимог, оскільки до касаційної скарги, додана квитанція від 23.03.2016 про сплату збору у розмірі 1653,60 грн. та квитанція від 27.04.2016 про сплату судового збору у розмірі 8650,00 грн., що у сумі складає 10303,60 грн.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Отже касаційна скарга підлягає поверненню у зв'язку із не поданням до скарги документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому розмірі.

Керуючись ст.ст. 86, 111, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Тарутинської районної державної адміністрації на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.03.2016 у справі Господарського суду Одеської області №5017/3726/2012, повернути особі, що її подала, а справу - до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Г.А. Кравчук

Т.Ф. Костенко