Рішення № 58485350, 30.03.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/7214/15-ц 30.03.2016 30.03.2016 30.03.2016

Провадження №22-ц/784/696/16

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої : Буренкової К.О.,

суддів: Крамаренко Т.В., Лівінського І.В.,

із секретарем судового засідання: Тищенком Л.С.

за участю: ОСОБА_1 позивачки, її представника - ОСОБА_2, ОСОБА_3 представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 лютого 2016 року у справі за її позовом до ТОВ «Кей Колект» про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту та договору іпотеки,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Кей Колект» про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту та договору іпотеки.

Позивачка зазначала, що 30 травня 2008 року між її батьком ОСОБА_4 та АКІБ «УкрСиббанк» (далі - Банк) було укладено договір про надання споживчого кредиту №11354493000.

З метою забезпечення виконання вказаного кредитного договору 02 червня 2008 року між Банком та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір ВКК №626105, за умовами якого останній передав в іпотеку Банку квартиру №16, розташовану у будинку №47 по вул. Малій Морській у м. Миколаєві.

14 лютого 2011 року ОСОБА_4 помер. 24 жовтня 2011 року вона отримала свідоцтво про право на спадщину на ? частину вказаної квартири.

13 січня 2015 року вона дізналася про те, що вказана квартира знаходиться в іпотеці, а іпотекодержателем є ТОВ «Кей Колект».

Мотивуючи свої вимоги, позивачка посилалась на те, що кредитний договір не відповідає положенням Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: ОСОБА_4 як позичальника не було повідомлено про умови кредитування, зокрема про вартість кредиту. Крім цього, кредитним договором встановлено несправедливі та дискримінаційні умови по відношенню до її батька як споживача, не повідомлено останнього про зміну процентної ставки за користування кредитними, а наданням кредиту в іноземній валюті на її батька як позичальника було покладено всі ризики знецінення національної валюти України, що є зловживанням Банком своїми правами.

Позивачка також вказала, що договір іпотеки було укладено без попередньої згоди органу опіки та піклування, незважаючи на те, що на час його укладення вона була неповнолітньою і постійно проживала у квартирі №16 та в квартирі №15, які були обєднані в одну квартиру, чим порушено її житлові права.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просила визнати недійсними договір про надання споживчого кредиту №11354493000 від 30 травня 2008 року та договір іпотеки ВКК №626105 від 02 червня 2008 року, укладені між Банком і ОСОБА_4

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 лютого 2016 року ОСОБА_1 в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивачки просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити. Позивачка посилається на те, що висновки суду не відповідають доказам, які вона надала на підтвердження своїх вимог та положенням матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. При цьому колегія відповідно до ч.3 ст. 303 ЦПК України вважає за можливе вийти за межі апеляційної скарги, оскільки рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що 30 травня 2008 року між ОСОБА_4 та Банком було укладено договір про надання споживчого кредиту №11354493000 в розмірі 24000 доларів США на строк до 29 травня 2029 року (а.с.5-8).

З метою забезпечення виконання зобовязань за вказаним кредитним договором 02 червня 2008 року між Банком та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір ВКК №626105, за умовами якого останній передав в іпотеку квартиру №16, розташовану по вул. Малій Морській у м. Миколаєві (а.с.23-26).

14 лютого 2011 року ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.11).

24 жовтня 2011 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину на ? частину квартири №16, розташованої у будинку №47 по вул. Малій Морській, у м. Миколаєві 47 (а.с.12-13).

12 грудня 2011 року між Банком та ТОВ «Кей-Колект», укладено договір факторингу №1, відповідно до умов якого до останнього перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором, укладеним між Банком та ОСОБА_4, щодо повернення суми кредиту; сплати процентів за користування кредитом; сплати сум комісійної винагороди за надання та користування кредитними коштами (а.с. 45 47). 12 грудня 2011 року між Банком та ТОВ «Кей-Колект» в нотаріальному порядку посвідчено договір відступлення права вимоги також за згаданим договором іпотеки, укладеним між Банком та ОСОБА_4 (а.с. 48 49).

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 30 ЦПК України відповідач - це особа, на яку вказує позивач як на порушника своїх прав.

Як видно із позовної заяви, ОСОБА_1 як спадкоємець позичальника та іпотекодавця ОСОБА_4 звернулась із позовом до ТОВ «Кей-Колект» про визнання недійсними згаданих кредитного та іпотечного договорів, які укладені між Банком та ОСОБА_4 Мотивуючи свої вимоги, позивачка вказувала на порушення прав спадкодавця ОСОБА_4 з боку Банку, а не ТОВ «Кей-Колект».

Тобто, ТОВ «Кей-Колект» є неналежним відповідачем у даній справі. Питання щодо заміни неналежного відповідача належним відповідачем в порядку, передбаченому ч.1 ст. 33 ЦПК України, судом першої інстанції не вирішувалось, а апеляційна інстанція відповідно до глави 1 розділу V ЦПК України не наділена повноваженнями щодо вирішення даного питання.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не звернув увагу на вказані обставини, чим допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому відповідно до п.4 ч.1, ч.3 ст. 309 ЦПК України оскаржуване рішення не може вважатись законним. У звязку з чим, його слід скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в позові до ТОВ «Кей-Колект» як до неналежного відповідача.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 лютого 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_1 до ТОВ «Кей Колект» про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту та договору іпотеки відмовити.

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча: К.О. Буренкова

Судді: Т.В. Крамаренко

ОСОБА_5