Ухвала суду № 58485224, 23.06.2016, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/2673/16-ц

Номер провадження 2-з/489/26/16

Ухвала

Іменем України

23 червня 2016 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

при секретарі Недавній А. С.,

розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 (далі-позивач) до ОСОБА_2 (далі-відповідач), третя особа - ОСОБА_3 про припинення права власності та визнання права власності,

встановив

В травні 2016 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що сторони у справі та третя особа є співвласниками домоволодіння. Вказує, що частка відповідача розміром 8/100 є незначною і не може бути виділена в натурі, спільне користування будинком неможливе.

Позивач просив суд припинити право власності відповідача на 8/100 часток житлового будинку, визнати за позивачем право власності на 8/100 часток спірного будинку, дозволити позивачу внести на депозитний рахунок суду суму еквівалентну вартості 8/100 часток будинку, сплатити відповідачу з депозитного рахунку суду вартість 8/100 часток будинку.

23.06.2016 від представника позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову. Зазначає, що існує підозра про відчуження 8/100 часток спірного будинку та здійснення цього може зробити неможливим виконання рішення суду. Просив накласти арешт на 8/100 часток житлового будинку, що належать відповідачу.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини.

В процесі тлумачення норм ЦПК України щодо забезпечення позову Конституційний Суд України в рішенні від 31 травня 2011 року у справі N 1-18/2011 звернув увагу на таке.

Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Разом з тим у Кодексі встановлено систему захисту прав особою, щодо якої застосовано заходи забезпечення позову. Складовими такої системи є: співмірність видів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами; можливість суду вимагати від позивача забезпечити його вимогу заставою; відшкодування особі збитків, завданих забезпеченням позову; право на апеляційне оскарження ухвали суду щодо забезпечення позову (частина третя статті 152, частина четверта статті 153, стаття 155, пункт 2 частини першої статті 293 Кодексу) ( 1618-15 ).

Аналіз зазначених положень Кодексу дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, яка ініціює питання про застосування заходів забезпечення позову, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано.

Частина 3 статті 151 ЦПК України встановлює, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Позов може бути забезпечено шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії (п. 1, 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Як вбачається з матеріалів справи 8/100 часток житлового будинку за адресою: пров. 5 Нагірний, 3 в м. Миколаєві належать на праві власності ОСОБА_2 згідно з рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 12.05.2016.

Враховуючи позицію Пленуму Верховного суду України, висловлену в постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд приходить до висновку, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог.

Суд приходить до висновку про можливість забезпечення позову шляхом накладення арешту, оскільки цей спосіб унеможливить відчуження або передачу нерухомості іншим особам.

З огляду на зазначене, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, оскільки у суду є підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Керуючись ст. ст. 151, 152 ЦПК України, суддя

ухвалив

Заяву представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про припинення права власності та визнання права власності - задовольнити.

Накласти арешт на 8/100 часток житлового будинку №3, що знаходиться за адресою: пров. 5 Нагірний, 3 в м. Миколаєві та належить на праві власності ОСОБА_2.

Копію ухвали направити для виконання - Реєстраційній службі Миколаївського міського управління юстиції. Для відома відповідачу.

Особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали може подати до суду заяву про їх скасування, яка розглядається судом протягом двох днів.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвалу може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя В. В. Кокорєв