Постанова № 58483246, 22.06.2016, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/1549/16-а

Номер провадження 2-а/629/36/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2016 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Мішуровської С.Т.,

при секретарі судових засідань - Казмерчук М.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лозова Харківської області адміністративну справу за уточненим позовом ОСОБА_2 до Лозівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Харківської області про зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з уточненим адміністративним позовом до Лозівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області, в якому просить визнати дії Лозівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківської області щодо невиплати йому пенсії з 01 червня 2015 року незаконними; зобов'язати Лозівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківської області відновити з 01 червня 2015 року виплату йому пенсії у повному обсязі без обмеження розміру, призначеної відповідно до Закону України «Про прокуратуру»; стягнути з Державного бюджету України на його користь сплачений судовий збір в сумі 551,20 грн. Позивач посилається на те, що він є пенсіонером органів прокуратури України, в органах прокурора тури Харківської області працює з травня 1996 року. В липні 2012 року йому на законних підставах призначена пенсія за вислугу років згідно ст. 50-! Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 12.07.2001 року (№ 2663-111) в розмірі 80 % від середнього заробітку посади заступника Лозівського міськрайонного прокурора Харківської області відповідно довідки прокуратури Харківської області, і з того часу він має право на отримання пенсії з врахуванням відповідних підвищень що надавалися постановами уряду. Це положення Закону України «Про прокуратуру» є і в редакції від 23.12.2010 року в ст. 50-1. З 01.04.2015 року управління ПФУ в Лозівському районі виплату йому вказаної вище пенсії припинило відповідно до ст. 12 ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року, ст. 47 ЗКУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказаною статтею було передбачено, що тимчасово, у період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року, у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного утримання у порядку та на умовах, передбачених ЗУ «Про прокуратуру», пенсії, призначені до цього Закону, не виплачуються. Відповідно до п.5 Перехідних положень до ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, у тому числі «Про прокуратуру» до 01.06.2015 року. Позивач вважає, що йому призначена пенсія довічно, а тому її виплата не може бути припинена в жодному випадку. 18.04.2016 року він звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області із заявою про відновлення виплати йому пенсії за вислугу років, яка призначена відповідно до ЗУ «Про прокуратуру» з 01 червня 2015 року, але йому було відмовлено.

В судовому засіданні позивач підтримав позовну заяву, посилаючись на обставини, викладені в неї, від позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди та компенсації в зв'язку з втратою частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати відмовився.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», частину 15 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789 доповнено реченням: « тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам на яких поширюється дія цього Закону у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/ щомісячного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, пенсія призначається відповідно до цієї статті, не виплачується. Крім того, в своїх запереченнях відповідач звернув увагу, що позивач на підставі ст. 99 КАС України пропустив строк для звернення до суду з вимогами про зобов'язання вчинити певні дії з 01.06.2015 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Із матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_2 відповідно до довідки відповідача № 198 від 22.06.2016 року перебуває на обліку з 24.07. 2012 року по теперішній час у Лозівському об'єднаному управлінні пенсійного фонду України Харківської області і одержує пенсію по вислузі років та на даний час пенсія не виплачується.

Позивач у теперішній час перебуває на посаді прокурора Лозівської місцевої прокуратури відповідно до наказу прокурора Харківської області № 384к від 14.12.2015 року, що підтверджується довідкою Лозівської місцевої прокуратури та наказу № 3842 Прокуратури Харківської області..

Із матеріалів справи вбачається, що позивачу з 01 квітня 2015 року призупинено виплату пенсії на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ від 2 березня 2015 року.

Відповідно до п. 6 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно Законами України.

Так, з 01.04.2015 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-УІІІ.

До абзацу другого частини 1 статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" були внесені зміни, якими з 01.04.2015року встановлено, що «Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", «Про державну службу", «Про прокуратуру", «Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється».

З 01.04.2015р. позивачу тимчасово припинено виплату пенсії за вислугу років у зв'язку із тим, що станом на 01.04.2015 р. він працює на посаді прокурора.

Разом з тим, відповідно до пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII (далі - Закон № 213) у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", «Про прокуратуру"; "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України"; "Про Кабінет Міністрів України"; "Про судову експертизу"; "Про Національний банк України"; "Про службу в органах місцевого самоврядування"; "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Вказаний в пункті 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону №213 закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року не прийнятий, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про державну службу» та Закону України "Про судоустрій і статус суддів", «Про прокуратуру"… щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії/щомісячне довічне грошове утримання за цими Законами не призначаються.

В теперішній час особам, які підпадають під дію Закону «Про прокуратуру" пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, передбачені ч. 1 ст. 47 ст. 54 Закону № 1058 підстави для невиплати позивачу пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, відпали, і з 1 червня 2015 року перешкоди для виплати позивачу вказаної пенсії відсутні.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» принципами загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, поряд з іншими, є рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат; державна гарантія реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом, відповідальність суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.

Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи інших людей.

Відповідно до ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зазначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожній людині, яка знаходиться під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі 1 цієї Конвенції.

Стаття 14 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» передбачає, що здійснення прав і свобод, викладених у цій Конвенції, гарантується без будь-якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, належності до національних меншин майнового стану, народження або інших обставин.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 18 Конвенції обмеження, які дозволяються нею щодо згаданих прав та свобод, можуть застосовуватися тільки з тією метою, з якою вони передбачені.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду Україна № 9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі, коли зі змісту норм Конституції не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що діями відповідача безпосередньо порушено право позивача на соціальний захист, гарантоване ст.46 Конституції України, обмеження якого неможливе, враховуючи положення норм вище проаналізованого чинного законодавства.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України ( ч.2 ст. 46).

Тому, суд вважає, що з 1 червня 2015 року виплата пенсії, призначеної позивачу відповідно до Закону № 1058, підлягає відновленню у зв'язку з відсутністю підстав для її невиплати.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень дій, чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкти владних повноважень повинні подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач в порушення вимог цієї норми закону, не надав суду переконливих та належних доказів, які б вказували на те, що Лозівське об'єднане Управління Пенсійного фонду України в Харківської області діяло на підставі, у спосіб та в межах повноважень, передбачених законодавством.

Позивач просить виплачувати пенсії в повному обсязі без обмеження розміру, не конкретизувавши дану вимогу, до того ж суд не може постановити рішення на майбутнє, тому вважає в даній частині вимоги позивачу необхідно відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача просив взяти до уваги ст. 99 КАС України.

Положеннями ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Однак, суд вважає, що позивач не пропустив строк звернення до суду з наступних підстав.

Відповідно до ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються;

Однак в даній статті не вказано, що пенсії не нараховуються. Відповідно до вищевказаних Законів пенсія позивачу було вже нарахована та виплачувалася.

Таким чином, нарахована сума пенсії, на виплату якої пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, що відповідає положенням в ч.2 ст.46 Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Тому, суд вважає, посилання відповідача на ст.99 КАС України є безпідставною, оскільки позивач не пропустив строк звернення до суду з адміністративним позовом.

З огляду на вищевикладене суд, вважає, позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст.2,11,71 КАС України, Конституцією України, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-УІІІ, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Постановою Пленуму Верховного Суду Україна № 9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", суд

п о с т а н о в и в:

Уточнений адміністративний позов ОСОБА_2 до Лозівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Харківської області про зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати дії Лозівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Харківської області щодо припинення виплати ОСОБА_2 пенсії по вислузі років з 01.06. 2015 року протиправними.

Зобов'язати Лозівське об'єднане Управління Пенсійного фонду України в Харківської області поновити виплату ОСОБА_2 пенсії по вислузі років з 01.06. 2015 року по 31.12.2015 року.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного Бюджету України на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в сумі 551,20 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі протягом 10-ти днів з дня її проголошення апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя С.Т.Мішуровська