Постанова № 58482770, 14.06.2016, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/4079/16-а

Провадження № 2-а/643/118/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2016 року суддя Московського районного суду м. Харкова Харченко А.М., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

07.04.2016 року позивач звернулася до суду з адміністративним позовом та просить: визнати строк звернення до адміністративного суду пропущеним з поважних причин; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова перерахувати пенсію за віком позивачу з дати поновлення 11.06.2012 року у розмірах відповідно до чинного законодавства.

Розгляд справи проведено у порядку скороченого провадження відповідно до ст. 183-2 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

09.06.2016 року відповідач надав до суду заперечення проти позову, в якому просить відмовити в його задоволенні, з тих підстав, що згідно ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Крім того, строк дії паспорту громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_1 закінчився 25.04.2016 року. На підставі постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013 по справі № 2027/2а-20170/12, яка надійшла на адресу управління 11.07.2013, ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії з 11.06.2012 у відповідності до пенсійного законодавства України. Згідно з ч. 2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що постанова та ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі і підлягає виконанню на всій території України. Судові рішення, що набрали законної сили, виконуються органами Пенсійного фонду України відповідно до покладених зобов'язань, у встановленому чинним законодавством порядку. Оскільки постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013 зобов'язує управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова поновити пенсію з 11.06.2012 та не містить зобов'язань про проведення будь-яких перерахунків пенсії, тому законних підстав для зміни розміру пенсії позивачеві, що склався на час поновлення виплати пенсії, немає. Також протоколом Управління про розгляд спірних питань від 29.05.2015 ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії, згідно заяви від 25.05.2015. Не погодившись з рішенням Управління, Позивач звернулася до Московського районного суду м. Харкова із позовом, та просила зобов'язати Відповідача провести перерахунок пенсії починаючи з 11.06.2012. Постановою Московського районного суду м. Харкова від 25.04.2014 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління відмовлено в повному обсязі, ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду м. Харкова від 23.02.2016 по справі №643/1006/14-а Постанову Московського районного суду м. Харкова залишено без змін. Оскільки, питання щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 з дати поновлення, з 11.06.2012 вже розглядалося судом першої та апеляційної інстанції. На підставі п. 4 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

Суд, вивчивши матеріали справи, в порядку скороченого провадження, оцінивши обставини справи, вважає їх достатніми для прийняття рішення.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова та отримує пенсію за віком. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013 р. позов задоволено частково. Постанову Московського районного суду м. Харкова від 11.03.2013 р. по справі № 2027/2а-20170/12 скасовано. Поновлено ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 11.06.2012 року у відповідності до пенсійного законодавства України.

Управлінням Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова поновлено виплату пенсії з 11.06.2012р. та по наступний час виплачується в розмірі 509 грн. 03 коп. на місяць, тобто в розмірі на дату припинення виплати - 2007 рік. Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернулася до Московського районного суду м. Харкова із позовом, та просила зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії позивача та виплачувати її згідно із ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 11.06.2012 року. Постановою Московського районного суду м. Харкова від 25.04.2014р. по справі №643/1006/14-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016р., у задоволенні позову відмовлено. В обгрунтування прийнятого рішення суд зазначив, що судом не було зобов'язано відповідача перерахувати розмір пенсії. 14.03.2016р. представник позивача - ОСОБА_3 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова із заявою про перерахунок розміру пенсії з дати поновлення - 11.06.2012р. зі всіма підвищеннями, індексаціями, надбавками та доплатами, передбаченими Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як непрацюючому пенсіонеру. Листом № 166/Б-З від 25.03.2016р. в перерахунку пенсії відмовлено, оскільки зазначене питання розглядалося Управлінням Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, а також судом першої та апеляійної інстанції по справі №643/1006/14-а відмовлено.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 1058-IV) виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року за №1-32/2009 (№25-рп/2009) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-IV.

Згідно з пунктом 3.3 мотивувальної частини вищезазначеного рішення, виходячи із правової, соціальної природи пенсії право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія,- в Україні чи за її межами.

Відповідно до статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Окрім того, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Дійсно, заявник, який був економічно активним в Україні з 1956 до 1996 року, мав право на отримання пенсії після закінчення трудової діяльності та, як це передбачалося національним законодавством на час події, він знову отримував би свою пенсію після повернення в Україну. Тому ЄСПЛ дійшов до висновку, що заявник перебував у відносно схожій ситуації із пенсіонерами, які проживали в України, щодо самого права на отримання пенсії (пункт 51 рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою: статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України і статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини як джерела права.

Таким чином, позивач проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України має такі ж самі конституційні права, як громадянин України проживаючий на території України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання громадянина України.

Відповідно до п. 3 ч.2 статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

Частинами першою, другою статті 42 Закону передбачено, що пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Отже, позивач має такі ж самі конституційні права, як громадянин України проживаючий на території України, це також стосується її права як на виплату пенсії, так і на індексацію та інші перерахунки таких виплат.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що позивач, звернулась до суду 07.04.2016 року із вимогою про зобов'язання відповідача перерахувати їй пенсію за віком з 11.06.2012 року у розмірах відповідно до чинного законодавства.

Згідно з частиною другою статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Отже, позов в частині позовних вимог за період з 11.06.2012 року по 06.10.2015 року, про перерахунок та виплату пенсії за віком, у розмірах відповідно до чинного законодавства, підлягає залишенню без розгляду.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивачу у розмірах відповідно до чинного законодавства листом № 166/Б-З від 25.03.2016року є протиправними, а позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню з 07.10.2015 року.

При звернені до суду позивач понесла судові витрати по сплаті судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 11, 17, 18, 71, 94, 160, 161, 162, 163, 183-2, 186 КАС України, ч.1 ст. 8, 19, ч.3 ст. 22, ч.1 ст. 58 Конституції України, ст.ст. 27, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком з 07.10.2015 року, у розмірах відповідно до чинного законодавства.

Позов в частині позовних вимог ОСОБА_1 за період з 11.06.2012 року по 06.10.2015 року, про перерахунок та виплату пенсії за віком, у розмірах відповідно до чинного законодавства - залишити без розгляду.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Управління пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова на користь ОСОБА_1, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 551 грн. 20 коп. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня двадцять копійок).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного адміністративного суду через районний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко А.М.