Рішення № 58482595, 21.06.2016, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/341/16-ц

провадження №2/619/441/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Овсяннікова В.С.,

за участю

секретаря судового засідання - Михайлової А.С.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення розміру частки у спільній сумісній власності, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визначити його частку в праві спільної часткової власності на 3/5 частин жилого будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1, в розмірі 2/3 частки, що становить 2/5 частини зазначеного житлового будинку; визначити за ОСОБА_4 частку в праві спільної часткової власності на 3/5 частин жилого будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1, в розмірі 1/3 частки, що становить 1/5 частини зазначеного житлового будинку.

В обґрунтування позову посилається на те, що 17.04.1999 року між ним та ОСОБА_4 був укладений шлюб. Перебуваючи в шлюбі, 08.11.2002 року ОСОБА_4 придбала 3/5 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1. На час придбання будинку він був у незадовільному стані, його вартість складала 7950 гривень. Протягом тривалого часу він одноособово за власні кошти здійснював ремонт будинку. За його підрахунками вартість здійснених ним затрат на ремонт зазначеного будинку складає 19821 гривня 99 копійок.

Оскільки він значно поліпшив стан будинку, тому має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної сумісної власності, а саме в розмірі 2/3 частини.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, пояснили про обставини справи так, як вказано вище.

Відповідач та його представник в судовому засіданні проти позову заперечували, посилаючись на те, що житловий будинок із земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, сторони придбали за час спільного проживання.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, суд доходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 17.04.1999 року по 17.09.2015 року (а.с.22).

Під час шлюбу відповідно договору купівлі-продажу від 08.11.2002 року, посвідченого державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області Задоріною Т.В. за реєстровим № 1-2911, відповідач ОСОБА_4 придбала 3/5 частини житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1. 3/5 частини житлового будинку з надвірними будівлями за цією адресою зареєстровані за ОСОБА_4 (а.с.21).

Тобто, спільним сумісним майном подружжя є 3/5 частини житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1

Відповідно до вимог ст.ст. 60, 70 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Проте розпорядження таким майном після розірвання шлюбу здійснюється колишнім подружжям виключно за взаємною згодою відповідно до положень ЦК ( 435-15 ), оскільки в таких випадках презумпція згоди одного з подружжя на укладення другим договорів з розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя вже не діє.

Згідно п.22 Постанови поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.ст. 69-72 СК (2947-14)та ст.372 ЦК(435-15). Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям,а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Згідно п.24 Постанови до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. Згідно п.25 Постанови у разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Як пояснила відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні та не заперечував позивач ОСОБА_1, вона здійснювала догляд за їх спільною дитиною, в певні періоди також працювала та отримувала певну заробітну плату.

Свідки в судовому засіданні підтвердили, що частина будинку за адресою: АДРЕСА_1, була придбана за час спільного подружнього життя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 Пояснили, що основну частину ремонтних робіт в зазначеному будинку здійснював ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що вона та відповідачка сплачували кошти на придбання станції, позивач витрачав кошти на ремонт, сторони разом купували будівельні матеріали, крім того відповідачка також витрачала кошти на їжу та утримання, здійснювала побілку, міняла вікна, купувала та клеїла шпалери; позивач здійснював ремонтні роботи, відповідачка займалась вихованням дитини, прибирала, додатково працювала на ринку.

Свідок ОСОБА_7 підтвердив, що відповідачка періодично працювала.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що будинок спочатку був не придатний для життя, позивач здійснював в ньому ремонт, провів воду та опалення.

Свідок ОСОБА_9 підтвердила той факт, що батьки відповідачки давали кошти для купівлі будівельних матеріалів, позивач та відповідачка здійснювали певні ремонтні роботи разом.

Відповідно до ч.2 ст.70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

В даному випадку очевидно відсутні підстави для відступлення від засади рівності часток, оскільки відсутні обставини, передбачені ч.2 ст.70 СК України; відповідачка виховувала дитину, періодично працювала, брала участь в певних ремонтних роботах, вона та її батьки придбавали певні будматеріали.

Виходячи з цих вимог закону та обставин по справі, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 частково та визнати за кожним з подружжя право власності по 3/10 частин жилого будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1, оскільки це майно було придбане подружжям під час зареєстрованого шлюбу.

Керуючись ст.ст. 60, 70 СК України, ст.ст. 10, 11, 27, 60, 209, 214, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення розміру частки у спільній сумісній власності - задовольнити частково.

Розділити спільне сумісне майно подружжя, визнавши за ОСОБА_1, ОСОБА_4 право власності за кожним по 3/10 частин житлового будинку жилою площею 53,20 кв.м. з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 (3/5 частин житлового будинку з надвірними будівлями зареєстровано за ОСОБА_4).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, витрати на сплату судового збору у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна гривня) 20 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня ухвалення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В. С. Овсянніков