Вирок № 58482373, 26.05.2016, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/2554/15-к провадження № 1-кп/415/85/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2016 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі колегії суддів:

головуючого судді Старікової М.М.

суддів Калмикової Ю.О.

Грибанової Л.О.

за участю: секретаря Зайченка І.А.

прокурора Хмеленко Н.В.

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

потерпілих ОСОБА_4

ОСОБА_5

ОСОБА_6

ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015130240000251 від 05 лютого 2015 року за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Лисичанська Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, інвалідом не являється, зареєстрованого за проживаючого адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні злочинів, передбачених ст.15 ч.2, ст.115 ч.2, п.1, п.5, п.7, ст. 296 ч. 4, 263 ч.1 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

В середині січня 2015 року, більш точна дата під час досудового розслідування та судового розгляду не встановлена, приблизно о 16 годині 00 хвилин, ОСОБА_3, знаходячись за місцем своєї роботи на території виробництва № 2 ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій», розташованого за адресою: місто Лисичанськ, вулиця Жовтнева, 318, знайшов бойовий припас - бойову ручну оборонну осколкову гранату Ф-1, та маючи умисел на придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, залишив собі, носив та зберігав при собі без передбаченого законом дозволу до моменту її застосування 04.02.2015 року о 20 годині 40 хвилин.

04.02.2015 року в період часу з 21 години 35 хвилин до 23 години 05 хвилин в літньому павільйоні магазину «Трьошка», розташованому в районі виробництва № 2 ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» за адресою: місто Лисичанськ, вулиця Жовтнева, 318, під час проведення огляду місця події працівниками міліції були вилучені: зогнута пластина (важіль), кільце із закріпленою на ньому чекою, які відповідно до висновку судової вибухотехнічної експертизи № 105 від 28.03.2015 року являються деталями накольного механізму підривники УЗРГМ промислового виготовлення та 11 уламків корпусу, які відповідно до висновку судової вибухотехнічної експертизи № 105 від 28.03.2015 року є залишками бойового припасу - бойової ручної оборонної осколкової гранати Ф-1, який ОСОБА_3 придбав, носив при собі та будучі у стані алкогольного сп'яніння зберігав без передбаченого законом дозволу при зазначених обставинах.

04.02.2015 року приблизно о 20 годині 40 хвилин, ОСОБА_3 знаходився у літньому павільйоні магазину «Трьошка» розташованому в районі виробництва № 2 ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» за адресою: місто Лисичанськ, вулиця Жовтнева, 318, де за столом відпочивали раніше незнайомі йому ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_3 здійснив декілька спроб сісти за один стіл із зазначеними особами, на що вони запропонували йому піти сісти за інший вільний стіл. Отримавши останню відмову, ОСОБА_3 вийшов на вулицю.

Дочекавшись, коли з приміщення вийдуть ОСОБА_7 та ОСОБА_8, ОСОБА_3А маючи прямий умисел на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, способом, небезпечним для життя багатьох осіб, передбачаючи, що від його дій може також бути заподіяна шкода здоров'ю відвідувачам даного закладу - ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які перебували поряд з магазином, діючи з хуліганських мотивів, використовуючи в якості приводу для скоєнні протиправних дій відмову йому сісти за стіл, а також маючи умисел на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, нехтуючи елементарними правилами поведінки в громадських місцях, дістав зі свого одягу бойовий припас - бойову ручну осколкову гранату Ф-1. Далі,обійшовши павільйон з тильної сторони, ОСОБА_3, вилучивши із запалу гранати запобіжну чеку з кільцем, діючи з особливою зухвалістю, піднявши край покриття палатки застосував даний боєприпас, кинувши його в бік ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, внаслідок чого усередині павільйону стався вибух.

Виконавши усі дії, які він вважав необхідними для доведення умисного вбивства ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до кінця, ОСОБА_3 не закінчив його з причин, які не залежали від його волі, оскільки потерпілим були заподіяні тілесні ушкодження, які не є небезпечними для їх життя.

В результаті вибуху гранати були заподіяні тілесні ушкодження:

ОСОБА_4 - у вигляді множенного осколкового поранення лівої стопи, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я;

ОСОБА_5 - у вигляді вогнепального сліпого осколкового поранення м'яких тканин лівої гомілки та правої стопи, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я;

ОСОБА_6 - у вигляді вогнепального сліпого осколкового поранення м'яких тканин грудної клітини праворуч, верхньої треті лівої гомілки, середньої треті правої гомілки, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я;

ОСОБА_9 - у вигляді осколкового поранення лівої кісті, правого стегна, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень;

ОСОБА_7 - у вигляді осколкового поранення м'яких тканин лівого колінного суглоба, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень;

ОСОБА_8 - у вигляді поранення м'яких тканин області обличчя, лоба зліва, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Особлива зухвалість у діях ОСОБА_3 виразилась у свідомому обранні ним загально небезпечного способу досягнення злочинного результату, умисному заподіянні тілесних ушкоджень шістьом особам, порушенні ним нормального режиму роботи торгівельного закладу.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчинені злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296, ст. 15 ч.2, п.1, п.5, п.7 ч. 2 ст. 115 КК України фактично визнав частково та пояснив, що дійсно у січні 2015 року точний час він не пам'ятає, перебуваючи на роботі на території виробництва № 2 ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій», де на той час також базувалася база військовослужбовців Збройних сил України, у одного із військовослужбовців, прізвище, ім'я та по батькові якого назвати не може, в обмін на пляшку горілки придбав гранату, яку поклав в карман куртки та носив при собі, коли цю куртку одягав. Про те, що граната являється бойовим припасом він не знав, оскільки вважав, що ця граната учбова.

04.02.2015 року у вечірній час він прийшов до літнього павільйону магазину «Трьошка», де побачив раніше не знайомих йому трьох військових, які сиділи за останнім столом у кутку палатки разом з двома також незнайомими йому дівчинами. Він підійшов до них та попросився присісти за стіл, вони відмовили йому, але не грубили. Відійшовши від їхнього столику через незначний проміжок часу він знову підійшов до даного столику щоб присісти до них? однак військові знову відповіли йому відмовою та не дозволили присісти до них. Після чого обурившись на відмову військових та вийшовши з павільйону на вулицю, він вирішив пожартувати над кривдниками. Діставши з кармана куртки раніше придбану ним гранату та підійшовши до кутка палатки він кинув гранату в бік військовослужбовців які нещодавно відмовили йому присісти до них за стіл, в наслідок чого у середині павільйону стався вибух. У скоєному щиро розкаявся, вину визнає частково, оскільки вважав, що дана граната є учбовою і не являється бойовим припасом, а тому умислу на позбавлення життя військовослужбовців ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 він не мав. Відповідаючи на питання зазначив, що 04.02.2015 року перед тим, як зайти до павільйону магазину «Трьошка» він дійсно придбав одну пляшку слабоалкогольного напою та зробив декілька ковтків. В павільйоні крім тих військовослужбовців, що сиділи разом з дівчатами, коли він кинув гранату були й інші особи, як цивільні так і військові, які сиділи поруч за іншими столиками. Не заперечує, що тілесні ушкодження у потерпілих утворилися саме від його дій, після того як граната вибухнула. На даний час він не пам'ятає чи виходили з палатки ОСОБА_8 та ОСОБА_7, однак допускає, що коли він вийшов з павільйону, вони вийшли також. Свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 він бачив біля зупинки, розташованої поблизу магазину «Трьошка», однак до них близько не підходив і не спілкувався з ними.

Крім часткового визнання своєї вини у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, вина ОСОБА_3 підтверджується, крім власне його показань, в яких не заперечується окремі обставини з фактичного боку, усією сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються між собою і не викликають сумнівів у своїй достовірності та допустимості.

Так, допитаний в судовому засіданні в режимі відео конференції потерпілий ОСОБА_6 суду пояснив, що він являється військовослужбовцем. 04.02.2015 року приблизно о 20.00 -20.30 він разом зі своїми товаришами по службі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зайшли до торгівельної палатки магазину «Трьошка», розташованої біля заводу «Пролетарій» щоб випити пива. Вони присіли за крайній в кутку столик де до них приєдналися двоє раніше знайомих йому дівчат - ОСОБА_12 та ОСОБА_7. Коли вони спілкувалися до них підійшов обвинувачений, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, та став проситися підсісти до них за столик, на що вони ввічливо відмовили йому. Через деякий час обвинувачений знову підійшов до них з тією ж вимогою нащо вони знову відмовили йому. Почувши відмову обвинувачений сказав «Я щас Вам покажу» та вийшов з палатки. Далі дівчати які сиділи з ними за столиком також вийшли з палатки, і в цей час він почув вибух під їхнім столиком та біль в ногах. Відповідаючи на питання зазначив, що обвинувачений був у стані сильного алкогольного сп'яніння, що було видно по його зовнішньому вигляді, він підходив та просився сісти не лише до їхнього столу, а і до інших відвідувачів даного закладу, які в той час там перебували. Конфлікту між ними та обвинуваченим не було, вони йому не грубили, а ввічливо відмовили. Вони були тверезими, оскільки придбане ними пиво вони не встигли випити. Стверджує, що обвинувачений, якого він бачить у залі судових засідань, це саме той чоловік, який неодноразово підходив до їхнього столику з вимогою присісти до них. Він гарно його запам'ятав, обвинувачений був одягнений у синю куртку і після того як пролунав вибух і вони всі почали тікати з палатки в напрямок КПП заводу, він ( ОСОБА_3) один побіг в іншу протилежну сторону. Вважає, що саме обвинувачений кинув в їх бік гранату. С моменту коли обвинувачений вийшов з палатки та вибухом пройшло декілька хвилин. Відповідаючи на питання сторони захисту зазначив, що на його думку це була граната не Ф-1, а протипіхотна ГРД -5. Наполягав на призначенні обвинуваченому суворого виду покарання, цивільний позов має намір пред'явити в порядку цивільного судочинства.

Потерпілий ОСОБА_4, допитаний в судовому засіданні в режимі відео конференції, суду пояснив, що 04.02.2015 року приблизно о 20.30 він разом зі своїми товаришами по службі та двома дівчатами перебували у торгівельному павільйоні магазину «Трьошка», де сиділи за крайнім столиком в кутку павільйону та хотіли випити пива. На цей час до них підійшов обвинувачений та попросився підсісти за їхній столик та випити, на що вони відмовили йому, оскільки останній вже перебував у стані алкогольного сп'яніння, що було видно по його зовнішньому вигляді та поведінці. Після цього обвинувачений ще декілька разів підходив до них з цією ж просьбою, а вони ввічливо йому відмовляли. Далі обвинувачений щось незрозуміло йому сказав та вийшов, а через декілька секунд пролунав вибух, в результаті якого він отримав тілесні ушкодження. Відповідаючи на питання зазначив, що обвинувачений, якого він бачить в залі судових засідань, це саме той чоловік, який тричі підходив до їхнього столику, та якого на той час він бачив вперше. Конфліктів між ними не було, вони не грубили обвинуваченому а лише відмовили йому сісти з ними за стіл. В павільйоні крім них ще було близько восьмі відвідувачів, серед яких були військовослужбовці. Стверджує, що і вони і інші військовослужбовці знаходились в павільйоні без зброї та без бойових припасів. Обвинувачений був одягнений у темну куртку, яку було видно коли після вибуху обвинувачений тікав з місця події. Він особисто не бачив як обвинувачений у їх бік кинув гранату, однак вважає, що це зробив саме обвинувачений, у якого після вибуху в кармані його одягу знайшли чеку з під гранати. Відповідаючи на питання сторони захисту зазначив, що на його думку це була граната не Ф-1, а протипіхотна ГРД -5. Наполягав на призначенні обвинуваченому суворого виду покарання, цивільний позов має намір пред'явити в порядку цивільного судочинства.

Допитаний в режимі відеоконференції потерпілий ОСОБА_5 суду пояснив, що 04.02.2015 року приблизно о 21 годині він знаходився разом зі своїми товаришами по службі - військовослужбовцями ОСОБА_4 та ОСОБА_6, в павільйоні магазину «Трьошка». Вони замовили пива та сіли за столик, що находився з правої сторони в кінці в кутку павільйону. Разом з ними також сиділи дві дівчини. Обвинувачений десь два рази підходив до них з просьбою присісти за їхній столик, на що вони у ввічливій формі відмовляли йому, після чого обвинувачений вийшов з палатки а через пару хвилин пролунав вибув. Відповідаючи на питання зазначив, що конфліктів між ними не було,вони сиділи своєю компанією і не хотіли спілкуватись з обвинуваченим, який перебував у стані алкогольного сп'яніння. Стверджує, що особа, яка перебуває у залі судових засідань в якості обвинуваченого саме той чоловік, що декілька разів намагався присісти к ним за столик. Він особисто не бачив як обвинувачений кинув гранату, однак бачив як ОСОБА_3 після вибуху намагався втекти. Вважає, що гранату кинув саме обвинувачений. Він і інші військовослужбовці знаходились в павільйоні без зброї і без бойових припасів, оскільки їм це заборонено і їхні командири вели суворий контроль за тим, щоб військовослужбовці не перебували у громадських місцях зі зброєю та боєприпасами. На його думку граната, яка вибухнула була марки РГД -5. Те, що обвинувачений був у стані алкогольного сп'яніння було видно по його неадекватній поведінці,зовнішньому вигляді та почервонінню очей. Він має претензії до обвинуваченого матеріального характеру, так як від злочину отримав тілесні ушкодження, однак цивільний позов має намір заявляти в порядку цивільного судочинства. Просив суд призначити обвинуваченому сувору міру покарання.

Потерпіла ОСОБА_7, допитана в судовому засіданні в режимі відео конференції, суду пояснила, що 04.02.2015 року у вечірній час вона разом зі своєю подругою ОСОБА_12 прийшли до торгівельного павільйону магазину «Трьошка», розташованого біля Склозаводу «Пролетарій» в місті Лисичанську, де зустріли своїх знайомих - військовослужбовців ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які сиділи за крайнім столиком в кутку павільйону і вони до них приєдналися. Коли вони сиділи розмовляли до них підійшов раніше незнайомий їй обвинувачений ОСОБА_3, який був одягнений у темну кутку та перебував у стані алкогольного сп'яніння, при цьому попросився присісти за їхній столик та випити, на що військові попросили його відійти від них, однак він знову почав наполягати на своїй просьбі, на що вони йому знову відмовили. Після чого обвинувачений вийшов з павільйону. Вона разом з ОСОБА_12 також вийшли з палатки на вулицю, де побачила обвинуваченого який стояв біля кутка палатки і в цей момент пролунав вибух і обвинувачений відразу побіг, за ним відразу побігли військові. Крім них в павільйоні були інші відвідувачі, серед яких були військові. Ні зброї, ні бойових припасів у військових в павільйоні вона не бачила, вона достеменно може сказати, що вони були без гранат. Крім того їй відомо, що військових зі зброєю до павільйону не пускали Відповідаючи на питання зазначила, що у зв'язку з незадовільним зображенням під час трансляції в режимі відконференції вона погано бачить обвинуваченого в залі судових засідань, однак зазначила, що прізвище того чоловіка, який підходив до них - ОСОБА_3, про це повідомили їй після того як все сталося продавчині цього павільйону, які його знали, а також ОСОБА_13 їй потім сказала що це був ОСОБА_3 за призвіськом «ОСОБА_3». Крім того через деякий час до неї приходила дружина ОСОБА_3, яка просила її забрати заяву з міліції, ще приходили інші особи, які пропонували їй за це кошти, однак вона відмовилась. Куток палатки, біля якого вона бачила ОСОБА_3 коли пролунав вибух, було розірвано. Особисто вона не бачила що ОСОБА_3 щось кидав у палатку, однак він стояв саме біля того кутку павільйону, де знаходився їх столик і де відразу пролунав вибух. Їй було спричинені тілесні ушкодження, її лікування оплатили військові. На даний час претензій до обвинуваченого вона не має, покарання просила призначити на розсуд суду.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що вона знає обвинуваченого ОСОБА_3 як покупця магазину «Трьошка», де вона працювала продавцем. Точну дату вона вже не пам'ятає приблизно в середені січня - спочатку лютого 2015 року вона разом зі своєю знайомою ОСОБА_11 у вечірній час сиділи на зупинці розташованої поблизу торгівельного павільйону «Трьошка», де вживали слабоалкогольне пиво. В цей час зі сторони торгівельного павільйону на відстані близько 3-х метрів до них підійшов ОСОБА_3, який приклавши палець до роту жестом показав ним «тихо» при цьому щось тримав в руці. ОСОБА_11 сказала їй що ОСОБА_3 вирвав чеку і тримає в руках гранату. Вони злякалися обвинуваченого та побігли до військової бази, розташованої неподалік від павільйону, щоб попередити про це військових, після чого спостерігаючи за обвинуваченим, бачили, як ОСОБА_3 підійшов до торгівельної палатки та приподнявши край палатки, щось кинув в павільйон де виділи військові в результаті чого пролунав вибух. ОСОБА_3 став тікати, однак військові догнали його, підвели до них, щоб вони його впізнали. Відповідаючи на питання зазначила, що обвинувачений і раніше погрожував військовим коли приходив в палатку та висловлював з цього приводу невдоволення оскільки є проросійськи налаштованою особою, у неї також були конфлікти з обвинуваченим з приводу того, що вона продає їжу військовим однак, не дивлячись на це вона обвинуваченого не оговорює і в судовому засіданні говорить правду. Територія в районі торгівельного павільйону та біля нього освітлювалася. Крім того зазначила, що хвилин за 40 до подій, що відбулися, вона бачила ОСОБА_3 у магазині «Копійка», що розташований поруч з «Трьошкою», який придбав у борг слабоалкогольний напій.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що на початку лютого 2015 року після 19-20 години вона разом зі своєю знайомою ОСОБА_10 знаходились на зупинці біля магазину «Трьошка». В цей час на відстані близько 1-2,5 метрів до них підійшов раніше не знайомий їй чоловік, який тримав в руках залізячку по формі схожу на чеку від гранати. Злякавшись, вона сказала ОСОБА_10 що треба тікати, так як у нього в руках річ схожа на чеку від гранати. Після чого вони побігли до військової бази щоб повідомити про це військових, відкіля вона побачила, як ОСОБА_3 ходив повз торгівельного павільйону «Трьошка», інших осіб біля палатки не було і в цей час в палатці відбувся вибух. З палатки вибігли військові та затримали чоловіка, якого підвели до них. ОСОБА_10 сказала що цей чоловік ОСОБА_3 з яким вона скандалила, як з покупцем магазину «Трьошка», а вона (ОСОБА_11) упізнала в ньому того чоловіка, який підходив до них тримаючи в руках річ схожу на чеку. Відповідаючи на питання сторони захисту зазначила, що вона впевнена, що ОСОБА_3 в руках держав річ схожу на чеку від гранати, а ні як ні ключі.

Крім того вина обвинуваченого підтверджується іншими дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами:

протоколом огляду місця події від 04 лютого 2015 року (а.с.16-18) та фототаблицею до даного протоколу (а.с. 19-22), під час якого, з 21.35 год. до 23.05 год., в присутності понятих за участю спеціаліста було оглянуто прибудову магазину «Трьошка», розташованого в районі «Лисичанський склозавод «Пролетарій» за адресою: місто Лисичанськ, вулиця Жовтнева, 318 біля лівого дальнього кута палатки на землі було виявлено воронку круглої форми глибиною 5 см, діаметром 18х19 см з якої було вилучено 10 залишків від вибуху та 1 залишок вибуху зі стільця. На відстані від палатки було виявлено чеку (флажок від запалу) з написом УЗРГМ 99-66583 та кільце.

Довідкою про те, що при зверненні до травпункту ЦМЛ ім. Титова 05.02.2015 року о 10.45. ОСОБА_5, було встановлено діагноз у виді: множинних дрібних осколкових поранень правої стопи та лівої гомілки. Чужорідні тіла (металеві осколки) (а.а. 38);

Довідкою про те, що при зверненні до травпункту ЦМЛ ім. Титова 05.02.2015 року об 11.00 год. ОСОБА_4, було встановлено діагноз у виді: множинних осколкових поранень лівої стопи. Чужорідні тіла (металеві осколки) (а.а. 38);

Довідкою про те, що при зверненні до травпункту ЦМЛ ім. Титова 05.02.2015 року о 10.55 ОСОБА_6, було встановлено діагноз у виді: множинних осколкових поранень лівої стопи. Чужорідні тіла (металеві осколки) (а.а. 39);

Довідкою про те, що при зверненні до травпункту ЦМЛ ім. Титова 04.02.2015 року о 21.30 ОСОБА_8, було встановлено діагноз у виді: міно вибухова травма, поранення м'яких тканин обличчя, лоба зліва (а.с. 39);

Довідкою про те, що при зверненні до травпункту ЦМЛ ім. Титова 04.02.2015 року о 22.35 ОСОБА_7, було встановлено діагноз у виді: осколкові поранення м'яких тканин лівого колінного суглоба (а.с. 40);

Довідкою про те, що при зверненні до травпункту ЦМЛ ім. Титова 05.02.2015 року о 10.50 ОСОБА_9, було встановлено діагноз у виді: осколкового поранення лівої кісті, правого стегна (а.с. 40);

Висновком судово-медичної експертизи № 65 від 28 лютого 2015 року, згідно якої при зверненні до травпункту ОСОБА_8 було встановлено діагноз у виді: міно вибухова травма, поранення м'яких тканин обличчя, лоба зліва. Утворилися ушкодження від взаємодії з тупими твердими предметами, характерні властивості яких встановити не надається можливості у зв'язку з ненаданням потерпілої на експертизу, а також недостатнім описом характеру тілесних ушкоджень в наданій медичній документації. Дані тілесні ушкодження мають ознаки легких тілесних ушкоджень (а.с.92);

Висновком судово-медичної експертизи № 63 від 28 лютого 2015 року, згідно якої при зверненні до травпункту ОСОБА_7 було встановлено діагноз у виді: осколкові поранення м'яких тканин лівого колінного суглоба. При рентгенобстеженні були виявлені 3 металевих осколка в м'яких тканинах лівого колінного суглобу. Утворилися ушкодження від взаємодії з тупими твердими предметами, можливо у строк та за обставин, зазначених потерпілою 04.02.2015 року у результаті осколкових поранень після вибуху гранати. Дані тілесні ушкодження мають ознаки легких тілесних ушкоджень (а.с.93);

Висновком судово-медичної експертизи № 25 від 17 квітня 2015 року, згідно якої у лікарні 05.02.2015 року потерпілому ОСОБА_4 було встановлено діагноз у виді: множинні осколкові поранення лівої стопи. Стан після операції 05.02.2015 року.ПХО» Вищевказані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, що мають обмежену контактну поверхню. Тілесні ушкодження, встановлені у ОСОБА_4 на момент проведення експертизи, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я. Тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, що мають обмежену контактну поверхню, якими могли бути осколки гранати, що вибухнула (а.с.94-95);

Висновком судово-медичної експертизи № 23 від 17 квітня 2015 року, згідно якої у лікарні 05.02.2015 року потерпілому ОСОБА_5 було встановлено діагноз у виді: «вогнепальне сліпе осколкове поранення м'яких тканин лівої гомілки та правої стопи. Стан після операції 05.02.2015 року. ПХО» Вищевказані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, що мають обмежену контактну поверхню. Тілесні ушкодження, встановлені у ОСОБА_5 на момент проведення експертизи, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я. Тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, що мають обмежену контактну поверхню, якими могли бути осколки гранати, що вибухнула (а.с.96-97);

Висновком судово-медичної експертизи № 24 від 17 квітня 2015 року, згідно якої у лікарні 05.02.2015 року потерпілому ОСОБА_6 було встановлено діагноз у виді: «вогнепальне сліпе осколкове поранення м'яких тканин грудної клітини праворуч, верхньої третини лівої гомілки, середньої третини правої гомілки. Стан після операції 05.02.2015 року. ПХО» Вищевказані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, що мають обмежену контактну поверхню. Тілесні ушкодження, встановлені у ОСОБА_6 на момент проведення експертизи, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я. Тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, що мають обмежену контактну поверхню, якими могли бути осколки гранати, що вибухнула (а.с.98-99);

Висновком судово-медичної експертизи № 77 від 17 квітня 2015 року, згідно якої при зверненні до травпункту ОСОБА_9 було встановлено діагноз у виді: осколкового поранення лівої кісті, правого стегна. Утворилися ушкодження від взаємодії з тупими твердими предметами, характерні властивості яких встановити не надається можливості у зв'язку з ненаданням потерпілої на експертизу, а також недостатнім описом характеру тілесних ушкоджень в наданій медичній документації. Дані тілесні ушкодження мають ознаки легких тілесних ушкоджень (а.с.100);

Висновком судової вибухотехнічної експертизи № 105 від 28.03.2015 року відповідно до якого надані на дослідження предмети, вилучені 04.02.2015 року в ході огляду місця події в районі магазину «Трьошка» по вул. Жовтневій в місті Лисичанську являються:

- зогнута пластина (важіль) (об'єкт № 1) та кільце (об'єкт № 2) із закріпленою на ньому чекою (об'єкт № 3) - деталями накольного механізму підривника УЗРГМ промислового виготовлення. Накольний механізм входить до складу уніфікованого підривника дистанційної дії типу УЗРГМ промислового виготовлення, який відноситься до боєприпасів та застосовується для підриву корпусів бойових ручних осколкових гранат Ф-1, РГД -5, РГ -42 промислового виготовлення;

- 11 (одинадцять) предметів (група об'єктів № 4) - найбільш вірогідно уламками корпусу ручної оборонної осколкової гранати Ф-1 промислового виготовлення.

Надані на дослідження деталі накольного механізму підривника УЗРГМ (об'єкти №1-3) та металеві уламки (група об'єктів № 4), найбільш вірогідно, утворились внаслідок вибуху бойової ручної оборонної осколкової гранати Ф-1 промислового виготовлення, яка відноситься до боєприпасів (а.с. 132-140).

Допитаний в судовому засіданні в порядку ст. 356 КПК України в режимі відеоконференції судовий експерт ОСОБА_14 підтвердив висновок вибухотехнічної експертизи № 105 від 28.03.2015 року та пояснив, що на виконання постанови слідчого йому було доручено проводити судову вибухотехнічну експертизу та експертизу вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу. При ідентифікації наданих на дослідження предметів, 11 з них за своїм зовнішнім видом були притаманні уламкам в результаті вибуху гранати Ф-1, а комплексно діюча речовина - тротил, за своїми комплексними ознаками також притаманна гранаті типу Ф-1. При вибуху корпусу гранати Ф-1 утворюються специфічні уламки, неправильної форми, що притаманні уламкам, наданих на експертизу. Гранати ГРД-5 та Ф-1 відрізняються перш за все матеріалом виготовлення, формою. Так граната РГД-5 виготовлена з тонкостінного матеріалу, а граната Ф-1 з чавуну, уламки Ф-1 відрізняються від уламків ГРД-5 за сировиною їх виготовлення. При цьому Ф-1 та ГРД-5 мають однакову вибухову речовину - тротил, але різною за потужністю - Ф-1-150-56 гр., ГРД-5 -110-115 гр., по фугасній дії ГРД-5 більш потужніше. Відповідаючи на питання захисника зазначив, що ступень тяжкості тілесних ушкоджень від вибуху гранати Ф-1 залежить від того, на якій відстані від місця вибуху знаходиться людина, від положення гранати при вибуху. Заряд гранати можливо зменшити шляхом вилученням її частини з корпусу, однак і в такому випадку граната являється бойовим припасом, але розліт та дальність уламків буде менше. Стверджує, що за результатами дослідження наданих на експертизу уламків, виходячи з розміру уламків та їх форми - граната, що вибухнула не зазнала втручання та не перероблялась, заряд даної гранати був повний. Граната Ф-1 як і граната ГРД-5 призначена для знищення бойової сили супротивника. В його практиці неодноразово траплялись випадки, що після вибуху гранати Ф-1 поблизу 1-2 метрів від людини, людина залишалась живою, а тому цілком ймовірно, що вибухнувши під столом, за яким сиділи люди, останні могли отримати лише осколкові поранення, оскільки це залежить від того в якому положенні по відношенню до людини знаходилась граната в момент вибуху. Наполягає, що уламки надані на експертизу належали гранаті Ф-1, яка не зазнала втручань і не була учбовою гранатою, а являлась бойовим припасом з повним зарядом.

Вищевказані висновки експертів, проведені компетентними спеціалістами, узгоджуються з іншими об'єктивними доказами по справі,покази потерпілих, свідків та самого обвинуваченого в тій частині, що їм не суперечать суд визнає належними, допустимими та достовірними доказами, а їх сукупність - такою, що з достатністю доводить спрямованість єдиного умислу ОСОБА_3 на позбавлення життя двох і більше осіб, а саме потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6

При цьому суд виходить із сукупності всіх встановлених обставин події, яка відбулася на фоні ситуації, умов, за яких вона виникла ( відмова потерпілими ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 дозволити обвинуваченому сісти за стіл), у зв'язку з чим останній, нехтуючи елементарними правилами співжиття використав дану відмову як малозначний привід для вчинення злочинних дій, свідчать про наявність у ОСОБА_3 хуліганського мотиву вбивства.

Також суд враховує знаряддя вчиненого злочину - бойову ручну оборонну осколкову гранату Ф-1, тобто знаряддя призначене для знищення бойової сили противника, що об'єктивно може спричинити смерть.

Крім того, керуючись правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у Постанові від 24 січня 2013 року № 5-26/кс відповідно до якої реальність небезпечності способу вбивства повинна оцінюватись не абстрактно, а в конкретній обстановці вчинення злочину. Зокрема у кожному конкретному випадку для з'ясування наявності чи відсутності реальної небезпеки для життя інших осіб необхідно встановити факт перебування сторонніх осіб у місці, в напрямку якого спрямовується вбивча дія знаряддя злочину, суд вважає, що обраний обвинуваченим ОСОБА_3 спосіб позбавлення життя потерпілих, виходячи з нормативного визначення ознак умисного вбивства способом небезпечним для життя багатьох осіб, створював реальну небезпеку для життя інших сторонніх осіб, які перебували на місці вчиненого злочину.

Факт перебування інших осіб в момент вибуху на місці вчинення злочину підтверджується як самими потерпілими ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, яким в результаті злочинних дій ОСОБА_3 спрямованих на позбавлення життя потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, було заподіяно шкоду їх здоров'ю, так і самим обвинуваченим, який під час допиту в судовому засіданні пояснив, що крім військовослужбовців, які відмовили йому присісти за стіл, поруч з ними в павільйоні знаходились і інші особи, як цивільні так і інші військовослужбовці, що свідчить про те, що обвинувачений кидаючи гранату в бік потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в середину павільйону, усвідомлював, що застосовує спосіб, який створює небезпеку для життя не лише потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, реалізуючи умисел на позбавлення їх життя, але й для іншої, хоча б однієї особи - а саме відвідувачів даного закладу ОСОБА_9, ОСОБА_15 та ОСОБА_8

Таким чином твердження обвинуваченого про відсутність наміру на вбивство потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, повністю спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами та приведеними вище у вироку, а вказані обставини, характер, послідовність, динамічність дій ОСОБА_3, його поведінка до, під час та після вчинення злочину, знаряддя злочину, у своїй сукупності з очевидністю вказують на те, що ОСОБА_3 усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання, а тому суд вважає доведеним за вказаних вище обставин, що ОСОБА_3 мав прямий єдиний умисел на позбавлення життя двох і більше осіб - потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, і реалізуючи свій намір, вчинив для цього усі необхідні дії, які були для нього завідомо такими, що потягнуть їх смерть, однак не призвели до смертельного наслідку лише в силу обставин, які не залежали від його волі.

Показання обвинуваченого про те, що граната, яку він придбав, зберігав та носив без передбаченого законом дозволу являлась учбовою, а також те, що дану гранату він не знайшов, а придбав у військовослужбовця прізвище, ім'я та по батькові, якого він назвати не може, суд оцінює критично і вважає неправдивими, оскільки в цій частині вони спростовується дослідженим та оголошеним в судовому засіданні висновком судової вибухотехнічної експертизи № 105 від 28.03.2015 та поясненнями допитаного в судовому засіданні в порядку ст. 356 КПК України судового експерта ОСОБА_14, який підтвердив висновок вибухотехнічної експертизи № 105 від 28.03.2015 року та стверджував, що уламки надані на експертизу належали гранаті Ф-1, яка не зазнала втручань і не була учбовою гранатою, а являлась бойовим припасом з повним зарядом.

Також суд не приймає до уваги покази свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17, допитаних в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту та оцінює їх критично, оскільки дані свідки надавали суперечливі між собою покази щодо місцезнаходження ОСОБА_3 до вибуху та в момент вибуху, які не узгоджуються зі встановленими під час судового розгляду доказами та спростовуються як показами свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 так і показами самого обвинуваченого, а також іншими матеріалами кримінального провадження та на думку суду направлені на уникнення таким чином обвинуваченим відповідальності.

Будь яких істотних порушень КПК України під час досудового слідства, які б вплинули на кваліфікацію дій обвинуваченого та поставили б під сумнів зібрані по справі докази, судом не вбачається.

Отже, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з'ясувавши всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, дослідженими в судовому засіданні, у їхній сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв'язку, суд дійшов висновку що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні закінченого замаху на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті, двох або більше осіб, вчинене із хуліганських мотивів, способом, небезпечним для життя багатьох осіб, не закінченого з причин, що не залежали від його волі, доведено і дії останнього суд кваліфікує за ч. 2 ст.15, п.п.1,5,7 ч. 2 ст. 115 КК України.

Суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у придбанні, носінні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу, а його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 263 КК України.

Також в судовому провадженні знайшла своє підтвердження винуватість ОСОБА_3 у вчиненні хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненого із застосування іншого предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, тобто у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

При цьому суд виходить з правової позиції, викладеної у пункті 11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року «Про судову практику у справах про хуліганство», відповідно до якої використання при вчиненні хуліганства ножів, які не належать до холодної зброї, інших предметів господарсько-побутового призначення, спеціальних засобів, в тому числі гранати… є підставою для кваліфікації дій винного за ч. 4 ст. 296 КК України не тільки в тих випадках, коли вона заподіює тілесні ушкодження, а й тоді коли ця особа за допомогою зазначених предметів створює реальну загрозу для життя чи здоров'я громадян. А відповідно до п. 5 зазначеної постанови за ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнане таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалось наприклад насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знищення чи пошкодженням майна… тимчасовим припиненням нормальній діяльності установи, підприємства чи організації…

За зазначених підстав суд вважає, що кваліфікуючи ознаки злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України у діях ОСОБА_3 при вчиненні хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства - особлива зухвалість, яка виразилась у свідомому обранні ним загально небезпечного способу досягнення злочинного результату, умисному заподіянні тілесних ушкоджень шістьом особам, порушенні ним нормального режиму роботи торгівельного закладу з застосуванням заздалегідь заготовленого бойового припасу - бойової ручної осколкової гранати Ф-1 знайшли своє підтвердження в суді, а його дії суд кваліфікує за ч. 4 ст. 296 КК України.

Часткове визнання своєї провини обвинуваченим ОСОБА_3 суд розцінює як спосіб зменшити ступінь своєї вини, а також вибраною тактикою захисту у суді.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів;

- особу винного, який не працює, офіційно не одружений, інвалідом не являється, раніше не судимий (а.с. 44), на обліку у наркологічному диспансері ЦМЛ ім. Титова м. Лисичанська не числиться, під диспансерним спостереженням у лікаря психіатра не перебуває (а.с. 45), за місцем проживання та за останнім місцем роботи характеризується позитивно (а.с. 46-47);

- обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд визнає його каяття та часткове визнання вини, наявність на утриманні малолітньої дитини.

Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України, обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи: тяжкість вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких (ст. 263 ч.1, 296 ч.4 КК України) та особливо тяжких злочинів (ст.15ч.2, п.п.1,5,7 ч. 2 ст.115 КК України), виходячи із особливостей вчинених злочинів, викладених у даному вироку та обставин його вчинення, наявності обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, беручи до уваги думку потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які наполягали на призначенні обвинуваченому суворого виду покарання, а також враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливе лише із застосуванням покарання, пов'язаного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі, оскільки обвинувачений вчинив умисні злочини проти громадського порядку та громадської безпеки, а також проти життя та здоров'я людини, що відповідно до ст. 3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю.

Разом з тим, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за вчинені злочини, суд також враховує: - загальні засади призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості;

- відсутність тяжких наслідків від вчинених обвинуваченим злочинів;

- поведінку обвинуваченого до та після вчинення злочину, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на початку судового розгляду не визнавав себе винним у вчинені інкримінованих йому органом досудового розслідування злочинів, однак усвідомлюючи свою провину, зробив для себе належні висновки та щиро розкаявся у вчинених злочинах;

- відомості про особу обвинуваченого та його репутацію, який на момент інкримінованого органом досудового розслідування злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України працював, за останнім місцем роботи, а також за місцем проживання характеризується виключно з позитивної сторони, не судимий, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки, має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_4.

За наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, вищенаведені обставини та дані про особу обвинуваченого дають підстави вважати, що виправлення останнього та попередження вчинення ним нових злочинів можливо досягти, призначивши йому покарання за ч. 2 ст. 15, п.п. 1,5,7 ч. 2 ст. 115 КК України нижче від найнижчої межі встановленої в санкції статті у виді позбавлення волі, з застосуванням ст. 69 КК України.

У зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив більш одного злочину, при призначенні останньому покарання, суд вважає за необхідне застосувати вимоги ст.70 ч.1 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, за сукупністю злочинів, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням суд не вбачає.

Підстав для зміни запобіжного заходу - у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3, обраного, відповідно до ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 06.02.2015 року (а.с. 76-77), суд не вбачає.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 слід обчислювати з моменту ухвалення вироку, тобто з 26 травня 2016 року.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_3 за даним вироком покарання необхідно зарахувати строк попереднього ув'язнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, тобто з моменту його затримання - з 05.02.2015 року (а.с.50) до дня ухвалення вироку, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавленні волі.

Вирішуючи питання про заявлений прокурором в інтересах державного закладу військової частини А-3306 (військово-медичний клінічний центр північного регіону) цивільний позов про стягнення коштів, витрачених на лікування потерпілих від злочину ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через фізичний чи матеріальний стан, неповноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Як вбачається з цивільного позову, прокурор в інтересах державного закладу військової частини А-3306 (військово-медичний клінічний центр північного регіону) просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 матеріальну шкоду, понесену закладом охорони здоров'я на лікування потерпілих у сумі 4756 грн. 51 копійку.

Виходячи з вимог п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, згідно з яким у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд вважає вимоги прокурора в інтересах державного закладу військової частини А-3306 (військово-медичний клінічний центр північного регіону) про стягнення матеріальної шкоди, викладені у позовній заяві, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого. 2 ст. 15, п.п.п1,5,7 КК України, повністю доведена в судовому засіданні, а сума коштів, витрачених на лікування потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від злочину за період їх перебування на стаціонарному лікуванні у державному закладі військової частини А-3306 (військово-медичний клінічний центр північного регіону) ОСОБА_4- за період з 06.02.2015 року по 09.02.2015 року; ОСОБА_5 - з 06.02.2015 року по 10.02.2015 року; ОСОБА_6 - з 06.02.2015 року по 07.02.2015 року підтверджена довідкою з розрахунком вартості лікування, наданою суду і наявною в матеріалах кримінального провадження (а.с.59).

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у зв'язку з проведенням в рамках досудового розслідування кримінального провадження стосовно ОСОБА_3 судової вибухотехнічної експертизи № 105 від 28.03.2015 року витрати на залучення експертів у сумі 491 гривня 04 копійки (а.с.131) підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 в дохід держави ( рахунок № 31116115700009, одержувач - УК у Шевч. Р-ні м. Зап/Шевч./24060300; код банку: 813015; код ЄДРПОУ - 38025367; назва банку: ГУДКСУ у Запорізькій області).

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази:

-Пластина (важіль), кільце із закріпленою на ньому чекою та 11 уламків корпусу, які є залишками бойового припасу - бойової ручної оборонної осколкової гранати Ф-1, що відповідно до постанови слідчого від 18.04.2015 року (а.с. 141) знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Лисичанського МВ ГУМВС України в Луганській області - підлягають знищенню.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілими не пред'явлений, що не позбавляє права останніх відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, п.1,5,7 ч.2 ст. 115 КК України, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 2 ст. 15, п.п.п.1,5,7 ч. 2 ст. 115 КК України з застосуванням ст. 69 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років;

за ч. 4 ст. 296 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки;

за ч. 1 ст. 263 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.70 ч.1 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання, за сукупністю злочинів, у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набуття вироком законної сили, залишити попередній, - тримання під вартою.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з 26 травня 2016 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк призначеного обвинуваченому за даним вироком покарання строк попереднього ув'язнення з моменту його затримання - з 05.02.2015 року до дня ухвалення вироку, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавленні волі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь державного закладу військової частини А-3306 (військово-медичний клінічний центр північного регіону) суму витрат на стаціонарне лікування потерпілих від злочину ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 4756 (чотири тисячі сімсот п'ятдесят шість) гривень 51 коп., із них:

- 286 (двісті вісімдесят шість) гривень 40 копійок - на розрахунковий рахунок № 31251202211191, Банк ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 07931813;

- 4470 (чотири тисячі чотириста сімдесят) гривень 11 копійок - на розрахунковий рахунок № 31252201211191, Банк ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 07931813.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави процесуальні витрати за проведення судової вибухотехнічної експертизи у сумі 491 (чотириста дев'яносто одна) гривня 04 копійки( рахунок № 31116115700009, одержувач - УК у Шевч. Р-ні м. Зап/Шевч./24060300; код банку: 813015; код ЄДРПОУ - 38025367; назва банку: ГУДКСУ у Запорізькій області).

Речові докази:

-Пластину (важіль), кільце із закріпленою на ньому чекою та 11 уламків корпусу, які є залишками бойового припасу - бойової ручної оборонної осколкової гранати Ф-1, що відповідно до постанови слідчого від 18.04.2015 року знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Лисичанського МВ ГУМВС України в Луганській області - знищити.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, з дня отримання ним копії вироку.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а також направити потерпілим в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Головуючий суддя: М.М. Старікова

Судді: Л.О. Грибанова

Ю.О. Калмикова