Рішення № 58482167, 15.06.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1384/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Волошина Н. Л.

Доповідач Франко В. А.

РІШЕННЯ

Іменем України

15.06.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді : Франко В.А.

суддів: Белінської І.М., Чельник О.І.

за участю секретаря : Постоєнко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Світловодського міськрайсуду Кіровоградської області від 17 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення коштів та моральної шкоди.

В С Т А Н О В И Л А

В червні 2015 року позивач звернувся в суд з позовом до ПАТ Банк Фінанси та Кредит і просив стягнути на його користь інфляційні втрати за період прострочення повернення вкладу у сумі 358 грн. 38 коп., 3% річних від простроченої суми у розмірі 16 грн. 31 коп., пеню за період прострочення суми у розмірі 5957 грн. 06 коп., та 140000 грн. на відшкодування моральної шкоди (а.с. 1-4, 25-26, 33-34, 37-39).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з відповідачем було укладено договір-заяву про банківський строковий вклад (депозит) Стандарт на 370 днів в національній валюті, умови якого відповідачем не виконувались.

По завершенню строку дії договору на його вимогу депозитні кошти відповідачем в установлений строк повернуті не були.

Зазначив, що пеня за неналежне виконання зобов'язання підлягає стягненню з відповідача на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України Про захист прав споживачів.

Моральну шкоду позивач обґрунтовує тим, що він був змушений відкласти необхідне обстеження та лікування, оскільки розраховував на своєчасне повернення депозитних коштів, у зв'язку з чим погіршився стан його здоров'я.

Заочним рішенням Світловодського міськрайсуду Кіровоградської області від 17 листопада 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_2 втрати від інфляції у сумі 358 грн. 38 коп. та 3 % річних у сумі 16 грн. 31 коп.

В задоволенні позовних вимог про стягнення пені та відшкодування моральної шкоди відмовлено. Вирішено питання судових витрат .

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просив рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені та моральної шкоди , та задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. Просив справу розглядати за його відсутності.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з'явились. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином згідно зворотних повідомлень, які містяться в матеріалах справи.

Від представника ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якому ставиться питання про скасування вказаного судового рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі,

Зазначається, що судом першої інстанції при його ухваленні було порушено норми матеріального і процесуального права, не враховано, що на момент розгляду справи було введено тимчасову адміністрацію, що унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в даному випадку з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи (ч.2 ст.305 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процессу за допомогоюзвукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції(ч.1 ст.303 ЦПК України).

Частиною 3 ст.303 ЦПК України визначено, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає за необхідне вийти за межі доводів апеляційної скарги позивача з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, наслідком чого є погіршення прав позивача як споживача, виходячи з положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Відповідно до ст.1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

У силу положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов'язанні строк (термін) його виконання.

Порушенням зобов'язання, з огляду на зміст ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Судом першої інстанції було встановлено, що13 грудня 2013 року між ПАТ «Банк Фінанси та Креди» та ОСОБА_2 було укладено договір-заяву про банківський строковий вклад (депозит) Стандарт на 370 днів в національній валюті № 300131/47599/370-13, відповідно до п.п. 1, 2 якого вкладник вносить, а банк приймає грошові кошти у розмірі 1000 грн. на вкладний рахунок № НОМЕР_1 з 13 грудня 2013 року по 18 грудня 2014 року. За час користування коштами, банк нараховує та виплачує проценти у розмірі 22,50% річних. (а.с.5).

Відповідно до п. 4 договору, вкладник має право неодноразово поповнювати вклад протягом всього строку визначеного п. 1 договору.

Копіями квитанцій № 12 від 13 грудня 2013 року та № 20 від 22 січня 2014 року підтверджується, що вкладний рахунок поповнювався позивачем на 1000 грн. та 25000 грн. (а.с. 6).

Згідно п. 5.2 Основних умов залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у ПАТ Банк Фінанси та Кредит, у випадку закінчення строку розміщення строкового вкладу, визначеного у Договорі-заяві, та умовами якого передбачена можливість продовження строку розміщення строкового вкладу після закінчення строку розміщення строкового вкладу, визначеного у договорі-заяві, вкладник у випадку його бажання не продовжувати подальше розміщення вкладу,отримати кошти з строкового вкладного рахунку шляхом видачі готівкою або перерахування на його власний поточний/картковий або інший вкладний рахунок, а дію договору припинити, зобовязаний надати банку письмову вимогу не пізніше дати закінчення строку строкового вкладу, визначеного договором-заявою. Вказану письмову вимогу вкладник зобовязаний надати банку у двох автентичних примірниках, один з яких приймається банком, а другий повертається вкладнику з відміткою банку про отримання письмової вимоги.

Копією заяви від 09 грудня 2014 року підтверджується, що ОСОБА_2 звертався до ПАТ «Банк Фінанси та Кредит «з вимогою про повернення до 19 грудня 2014 року банківського вкладу у сумі 26000 грн., розміщеного згідно договору банківського вкладу (а.с. 7).

19 грудня 2014 року між ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» і ОСОБА_2 було укладено договір-заяву про банківський строковий вклад (депозит) Стандарт на 5 місяців в національній валюті № 300131/150803/5-14, відповідно до якого ОСОБА_2 вніс на депозитний рахунок 16000 грн. повернутих відповідачем за попереднім договором банківського вкладу та 1063 грн. 51 коп. відсотків нарахованих за цим же договором (а.с. 40).

29 грудня 2014 року ОСОБА_2 поповнено депозитний рахунок за договором № 300131/150803/5-14 на 7000 грн. повернутих відповідачем за попереднім договором банківського вкладу.

Решту коштів за договором № 300131/47599/370-13 від 13 грудня 2013 року позивачем отримано 18 січня 2015 року у сумі 2000 грн. та 30 січня 2015 року у сумі 955 грн. (а.с. 9, 10).

З посиланням на ст..625 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог згідно представленого позивачем розрахунку 3 % річних від простроченої суми складають 16 грн. 31 коп. та втрати від інфляції 358 грн. 38 коп., (а.с. 25, 26).

Суд зазначив ,що вимоги позивача про стягнення в силу ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» пені за неналежне виконання зобовязання є безпідставними та задоволенню не підлягають виходячи з положень статтей 11,526 ЦК України

Зазначена вимога, обґрунтована позивачем на підставі ч. 5ст. 10Закону України «Про захист прав споживачів», не може бути задоволена з огляду на те, що даний Закон не поширюється на спірні правовідносини, а умови укладеного договору банківського вкладу не передбачають стягнення пені у разі невиконання або неналежного виконання банком зобов'язання.

Правовідносини сторін за договором банківського вкладу врегульовано законодавцем у параграфі 3глави 71 ЦК України. Додатково ці правовідносини та відповідальність в даному випадку ст. 10Закону України «Про захист прав споживачів»не регулюються.

Згідност. 611 ЦК України,в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Укладеним між сторонами договором не передбачено відшкодування моральної шкоди в разі порушення його умов, як не передбачено таке відшкодування й законодавством щодо банківської діяльності. Відтак правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди відсутні.

Як вище вже зазначалось, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог згідно представленого позивачем розрахунку 3 % річних від простроченої суми складають 16 грн. 31 коп. та втрати від інфляції 358 грн. 38 коп. Проте з висновком суду погодитися не можна, оскільки є таким, що суперечить вимогам діючого законодавства.

Відповідно до вимог статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" 17 вересня 2015 року Правління Національного банку України прийняло постанову № 612 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до категорії неплатоспроможних".

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 17 вересня 2015 р. № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит»» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Згідно з даним рішенням у ПАТ «Фінанси та Кредит» запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 18 вересня 2015 р. до 17 грудня 2015 р. включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ «Банк «Фінанси та Кредит», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Вказана інформація розміщена на офіційному сайті Національного Банку України, є загальновідомою та загальнодоступною.

Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (п.5 ст.34 Закону).

Таким чином, з моменту запровадження у ПАТ «Фінанси та Кредит» тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів ПАТ «Фінанси та Кредит» здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про банки та банківську діяльність в Україні» та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Зокрема, відповідно до змісту ч.5 п.1 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку, нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.26 цього ж Закону України Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом у визначеному Законом порядку та розмірі.

Отже, на час ухвалення рішення у ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» запроваджена тимчасова адміністрація та призначена уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, внаслідок чого всі повноваження органів управління банку та органів контролю припинились, що позбавляє фізичних осіб - вкладників заявляти свої вимоги до банку.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимог.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, п.4 ч.1ст.309, ст.314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2- задовольнити частково.

Заочне Рішення Світловодського міськрайсуду Кіровоградської області від 17 листопада 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуюча суддя : В.А. Франко

Судді : І.М. Белінська

О.І. Чельник