Вирок № 58481807, 23.02.2016, Лисичанський міський суд Луганської області

415/535/16-к

1-КП/415/231/16

ВИРОК

Іменем України

23.02.16 року Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Грибанової Л.О.

за участю:

секретаря Демченко Е.Є.,

прокурора Дьомушкіної І.В.,

захисника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Орлівка Роздольненського району АР Крим, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого, не одруженого, судимого 18 грудня 2001 року Роздольненським районним судом АР Крим за ст.185 ч.2, ст.185 ч.3, ст.70 ч.1 КК України до 4 років позбавлення волі, 14 червня 2002 року Роздольненським районним судом АР Крим за ст.185 ч.3, ст.71 КК України до 5 років позбавлення волі, 25 травня 2005 року Роздольненським районним судом АР Крим за ст.185 ч.3, ст.71 КК України до 5 років 06 місяців позбавлення волі, 22 червня 2006 року Ялтинським міським судом АР Крим за ст.186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі, 31 березня 2011 року Роздольненським районним судом АР Крим за ст.185 ч.3, ст.71 КК України до 3 років 06 місяців позбавлення волі, 09 червня 2011 року Ленінським районним судом міста Севастополя за ст.186 ч.2, ст.70 ч.4 КК України до 5 років позбавлення волі, 15 серпня 2014 року звільненого з місць позбавлення волі, відповідно до Ухвали Перевальського районного суду Луганської області від 07 серпня 2014 року (ст.81 КК України) умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 01 місяць 14 днів, не зареєстрованого, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_3,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого, не одруженого, не судимого, зареєстрованого та проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_6,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженцю селища Олексіївка Білокуракінського району Луганської області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_8, не працюючого, не одруженого, судимого 07 лютого 2014 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.190 ч.2 КК України до 3 років обмеження волі, зареєстрованого та проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_9/22-а,

у вчиненні злочинів, передбачених ст.185 ч.3, ст.190 ч.2 КК України,

встановив:

Приблизно в серпні 2015 року, у денний час, більш точніші дата та час не встановлено, обвинувачений ОСОБА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, за попередньою змовою з обвинуваченим ОСОБА_3, проникнувши до гаражу №4, на території гаражного кооперативу «Нафтохімік», на кварталі Жовтневої революції міста Лисичанська, таємно викрали брухт чорного металлу, загальною вагою 644 кг, у вигляді: 2 чавуних радіаторів опалення, по 6 секцій кожний, загальною вагою 120 кг, 4 металевих автомобільних підставок, загальною вагою 100 кг, металевого верстака з металевими тисками, загальною вагою 74 кг, металевих дверей, розміром 70х190 см, вагою 60 кг, 2 металевих бочок, об'ємом по 200 л кожна, загальною вагою 70 кг, холодильника марки «Морозко», вагою 70 кг, газової пічки на 4 конфорки, вагою 50 кг, металевого стеллажа, вагою 70 кг, частини пральної машинки, загальною вагою 30 кг, на загальну суму 1416 гривень 80 копійок, а також, лом кольорового металлу, загальною вагою 34 кг, у вигляді: 3 листів алюмінію, загальною вагою 18 кг, алюмінієвої каструлі, об'ємом на 30 л, вагою 6 кг, частини пральної машинки, загальною вагою 10 кг, на загальну суму 442 гривні, і 80 скляних банок, об'ємом по 3 л кожна, на суму 1080 гривень, 20 скляних банок, об'ємом по 2 л кожна, на суму 200 гривень, спричинивши потерпілій ОСОБА_5 майнову шкоду на загальну суму 3138 гривень 80 копійок.

Крім того, у вересні 2015 року, у вечірній час, більш точніші дата та час не встановлено, обвинувачений ОСОБА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), за попередньою змовою з обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_4, проникнувши до гаражу №3, на території гаражного кооперативу «Нафтохімік», на кварталі Жовтневої революції міста Лисичанська, повторно, таємно викрали брухт чорного металлу, загальною вагою 200 кг, у вигляді: 2 газових балонів під побутовий газ, об'ємом 25 л та 50 л, загальною вагою 30 кг, чавунної пічки, вагою 80 кг, металевої труби, діаметром 114 мм, довжиною 9,5 м, вагою 90 кг, на загальну суму 440 гривень, а також, 2 автомобільні камери марки «R13», на суму 270 гривень, 2 металевих автомобільних дисків, на суму 632 гривні, 2 автомобільних скати марки «BC-20 R13», на суму 1212 гривень, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 2554 гривень.

І, на початку жовтня 2015 року, приблизно о 16 годині, більш точніші дата та час не встановлено, обвинувачений ОСОБА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), за попередньою змовою з обвинуваченим ОСОБА_4, проникнувши до гаражу №272, на території гаражного кооперативу «Нафтохімік», на кварталі Жовтневої революції міста Лисичанська, повторно, таємно викрали брухт чорного металлу, загальною вагою 590 кг, у вигляді: 50 металевих труб діаметром 15 мм, 20 мм, 32 мм, 50 мм та 100 мм, довжиною від 2 м до 2,5м, загальною вагою 350 кг, і 25 металевих кутів з розмірами сторін 25 мм, 45 мм, 67 мм та 75 мм, довжиною від 1,8 м до 2,2 м, загальною вагою 240 кг, на загальну суму 1180 гривень, спричинивши потерпілому ОСОБА_7 майнову шкоду на вказану суму.

01 грудня 2015 року, приблизно о 08 годині, більш точніший час не встановлено, обвинувачений ОСОБА_4, знаходячись у приміщенні аптечного пункту КАПЛО «Фармація», по вулиці Генерала Потапенка, 283, міста Лисичанська, та, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману і зловживання довірою (шахрайство), отримавши від потерпілої ОСОБА_8, під приводом здійснення дзвінка, мобільний телефон марки «Samsung», модель «GT-S5255 Star 3 Duos», вартістю, відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи за №558-221/7 від 23 грудня 2015 року, 600 гривень, і, заздалегідь маючи намір не виконувати обумовлене, з корисливих мотивів, повторно, заволодів останнім, спричинивши майнову шкоду на вказану суму.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою провину у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України, при обставинах, вказаних в обвинувальному акті, визнав повністю, зазначивши, що час та місце скоєння ним, разом з обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_4, кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, а саме, крадіжки брухту чорного та кольорового металлу, в тому числі, і інших побутових пристроїв та запчастин, проникнувши до приміщення гаражів на території гаражного кооперативу «Нафтохімік», на кварталі Жовтневої революції міста Лисичанська, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному щиро розкаявся, перепрошуючи за свої дії, завдана потерпілим майнова шкода не відшкодована, що зобов'язується усунути найближчим часом, при виникненні певної можливості.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України, при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, визнав повністю, від надання пояснень відмовився, і, відповідая на питання, зазначив, що час та місце скоєння ним, разом з обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_4, інкримінованого органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, а саме, крадіжки брухту чорного та кольорового металлу, в тому числі, і інших побутових пристроїв та запчастин, проникнувши до приміщення гаражів на території гаражного кооперативу «Нафтохімік», на кварталі Жовтневої революції міста Лисичанська, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному щиро розкаявся, перепрошуючи за свої дії, завдана потерпілим майнова шкода не відшкодована, що зобов'язується усунути найближчим часом, при виникненні певної можливості.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину у вчиненні злочинів, передбачених ст.185 ч.3, ст.190 ч.2 КК України, при обставинах, вказаних в обвинувальному акті, визнав повністю, зазначивши, що час та місце скоєння ним інкримінованих органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, як разом з обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України, так і одноособово щодо злочину, передбаченого ст.190 ч.2 КК України, описаних в обвинувальному акті, а саме, крадіжки брухту чорного та кольорового металлу, в тому числі, і інших побутових пристроїв та запчастин, проникнувши до приміщення гаражів на території гаражного кооперативу «Нафтохімік», на кварталі Жовтневої революції міста Лисичанська, а також, заволодінні мобільним телефоном марки «Samsung», модель «GT-S5255 Star 3 Duos», отримавши останній від провізора аптеки, по вулиці Генерала Потапенка міста Лисичанська, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися у дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному щиро розкаявся, перепрошуючи за свої дії, завдана потерпілим майнова шкода відшкодована частково: зокрема шляхом повернення викраденого мобільного телефону потерпілої ОСОБА_8, залишок зобов'язується усунути найближчим часом, при виникненні певної можливості.

Враховуючи те, що обвинувачені ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в повному обсязі визнали свою провину у вчиненні інкримінованих кожному органом досудового розслідування кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачені ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши сторонам положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_2 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу останього, вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у скоєнні таємного викрадення чужого майна (крадіжки), повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у інше примішення, доведено, і органи досудового розслідування вірно і обгрунтовано кваліфікували дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ст.185 ч.3 КК України.

За таких обставин, суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_3 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу останнього, вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні таємного викрадення чужого майна (крадіжки), повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у інше примішення, доведено, і органи досудового розслідування вірно і обгрунтовано кваліфікували дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ст.185 ч.3 КК України.

За таких обставин, суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_4 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу останього, вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4

у скоєнні таємного викрадення чужого майна (крадіжки), повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у інше примішення (ст.185 ч.3 КК України),

у заволодінні чужим майном шляхом обману і зловживання довірою (шахрайстві), повторно (ст.190 ч.2 КК України),

і органи досудового розслідування вірно і обгрунтовано кваліфікували дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ст.185 ч.3 і ст.190 ч.2 КК України, відповідно.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання: скоєне обвинуваченим ОСОБА_2 кримінальне правопорушення, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів (ст.185 ч.3 КК України), обвинувачений ОСОБА_2 не працює, має постійне місце проживання і за місцем мешкання та у побуті характеризується позитивно (том 1 а.с.191), у скоєному щиро розкаявся.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, згідно зі ст.67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання: скоєне обвинуваченим ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів (ст.185 ч.3 КК України), обвинувачений ОСОБА_3 не працює, має постійне місце проживання і за місцем мешкання та у побуті характеризується позитивно (том 1 а.с.220), у скоєному щиро розкаявся.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину, а також, ту обставину, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності (том 1 а.с.218-219).

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, згідно зі ст.67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання: скоєні обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальні правопорушення, відповідно до вимог ст.12 КК України, відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості (ст.190 ч.2 КК України) та тяжких злочинів (ст.185 ч.3 КК України), обвинувачений ОСОБА_4 не працює, має постійне місце проживання і за місцем мешкання та у побуті характеризується позитивно (том 2 а.с.20), у скоєному щиро розкаявся.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4, згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочинів.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4, згідно зі ст.67 КК України, судом не встановлено.

Приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи данні про особу обвинуваченого ОСОБА_2, який не працює, і, разом з тим, має постійне місце мешкання, за місцем проживання позитивно характеризується у побуті, у судовому засіданні в повному обсязі визнав свою провину, щиро розкаявся, активну сприяв розкриттю злочину, вибачаясь за скоєне, враховуючи обставини, що пом'якшують покарання, враховуючи відсутність обставин, які обтяжують покарання, а також, беручи до уваги думку потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у наданих до суду заявах, які на призначенні обвинуваченим суворого покарання не наполягали, і, одночасно, враховуючи суспільну небезпеку злочинного діяння, безпосередню роль обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні останнього, при цьому, також, враховуючи суму заподіяної кримінальним правопорушенням майнової шкоди та відсутність відшкодування завданих збитків, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, в межах, передбачених санкцією ст.185 ч.3 КК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_2 скоїв умисний злочин, який є корисливим, та, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких кримінальних правопорушень, крім того, в короткий проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі, де відбував покарання за за попереднім вироком суду за скоєння умисного злочину, в тому числі, і за аналогічних обставин, та у період невідбутої частини покарання, у з'язку з чим, на переконання суду, виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 можливо лише за умови застосування покарання, пов'язанного з ізоляцією від суспільства у виді позбавлення волі, що, на думку суду, буде необхідним та достатнім для досягнення мети виправлення та попередження нових злочинів.

Крім того, у зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_2 скоїв злочин, викладений в данному вироку, в період невідбутої частини покарання за вироком Ленінського районного суду міста Севастополя від 09 червня 2011 року (том 1 а.с.185-187), суд вважає за необхідне застосувати вимоги ст.71 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_2 остаточне покарання, за сукупністю вироків: до покарання, призначенного за данним вироком, необхідно частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком вироком Ленінського районного суду міста Севастополя від 09 червня 2011 року.

При цьому, оскільки суд прийшов до переконання призначення обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, суд, враховуючи положення ст.72 ч.5 КК України, вважає за необхідне зарахувати обвинуваченому ОСОБА_2 строк попереднього ув'язнення в межах того самого кримінального провадження: з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2, відповідно до Ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду «Про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» від 26 січня 2016 року (том 1 а.с.211-215), слід обчислювати з 26 січня 2016 року, оскільки, термін перебування під вартою, відповідно до вимог кримінального та кримінально-процессуального законодавства, зараховується судом у строк покарання, призначеного вироком суду, за правилами, встановленими ст.72 ч.5 КК України, і строк тримання під вартою, згідно зі ст.197 ч.2 КПК України, обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, з моменту затримання.

Підстав щодо скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного, відповідно до Ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду «Про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» від 26 січня 2016 року (том 1 а.с.211-215), у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2, суд не вбачає.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_3, враховуючи вищевикладене та беручи до уваги суму заподіяної кримінальним правопорушенням майнової шкоди та відсутність відшкодування завданих збитків, а також, з урахуванням суспільної небезпеки злочинного діяння, передбаченого ст.185 ч.3 КК України, яке, відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів та є умисним, суд вважає за необхідне також призначити у виді позбавлення волі, в межах, передбачених санкцією зазначеної статті, при цьому, враховуючи данні про особу обвинуваченого ОСОБА_3, який не працює, і, разом з тим, має постійне місце мешкання, за місцем проживання позитивно характеризується у побуті, вперше притягується до кримінальної відповідальності, у судовому засіданні в повному обсязі визнав свою провину, щиро розкаявся, активну сприяв розкриттю злочину, вибачаясь за скоєне, враховуючи безпосередню роль обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого злочину, а також, враховуючи обставини, що пом'якшують покарання, та враховуючи відсутність обставин, які обтяжують покарання, і, одночасно, беручи до уваги думку потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у наданих до суду заявах, які на призначенні обвинуваченим суворого покарання не наполягали, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства із застосуванням вимог ст.75 КК України, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням та з покладенням ряду обов'язків, передбачених ст.76 ч.1 п.3, ст.76 ч.1 п.4 КК України, що, на переконання суду, буде необхідним та достатнім для досягнення мети виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав щодо обрання запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 суд не вбачає, і зазначене питання учасниками данного кримінального провадження не ставилось.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_4, приймаючи до уваги вищенаведене, а також, враховуючи обставини, що пом'якшують покарання, в тому числі, враховуючи і відсутність обставин, які обтяжують покарання,, при цьому, також, беручи до уваги данні про особу обвинуваченого ОСОБА_4, який не працює, і, разом з тим, має постійне місце мешкання, за місцем проживання позитивно характеризується у побуті, у судовому засіданні в повному обсязі визнав свою провину, щиро розкаявся, активну сприяв розкриттю злочину, вибачаясь за скоєне, а також, враховуючи думку потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у наданих до суду заявах, які на призначенні обвинуваченим суворого покарання не наполягали, при цьому, також, враховуючи суму заподіяної кримінальним правопорушенням майнової шкоди та відсутність відшкодування завданих збитків, і, одночасно, враховуючи суспільну небезпеку злочинних діянь і безпосередню роль обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні останніх, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, в межах, передбачених санкціями ст.185 ч.3, ст.190 ч.2 КК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 скоїв умисні злочини, які є корисливим, один з яких, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких кримінальних правопорушень, інший, відповідно до вимог ст.12 КК України, до злочинів середньої тяжкості, крім того, в період невідбутої частини покарання за попереднім вироком суду за скоєння умисного злочину, в тому числі, і за аналогічних обставин, у з'язку з чим, на переконання суду, виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливо лише за умови застосування покарання, пов'язанного з ізоляцією від суспільства у виді позбавлення волі, що, на думку суду, буде необхідним та достатнім для досягнення мети виправлення та попередження нових злочинів.

І, оскільки, обвинувачений ОСОБА_4 скоїв більш одного злочину, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4покарання, суд вважає за необхідне застосувати вимоги ст.70 ч.1 КК України, призначивши останньому покарання, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Крім того, у зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_4 скоїв злочин, викладений в данному вироку, в період невідбутої частини покарання за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 07 лютого 2014 року (том 2 а.с.12-16), суд вважає за необхідне застосувати вимоги ст.71 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_4 остаточне покарання, за сукупністю вироків, з урахуванням положень ст.72 КК України, оскільки невідбута частина покарання за вироком Лисичанського міського суду від 07 лютого 2014 року визначена у виді обмеження волі, а при складанні покарань за сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид, виходячи з такого їх співвідношення, що, в даному випадку, одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі: до покарання, призначенного за данним вироком, необхідно частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 07 лютого 2014 року.

При цьому, оскільки суд прийшов до переконання призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, суд, враховуючи положення ст.72 ч.5 КК України, вважає за необхідне зарахувати обвинуваченому ОСОБА_4 строк попереднього ув'язнення в межах того самого кримінального провадження: з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4, відповідно до Ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду «Про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» від 02 лютого 2016 року (том 2 а.с.37-39), слід обчислювати з 02 лютого 2016 року, оскільки, термін перебування під вартою, відповідно до вимог кримінального та кримінально-процессуального законодавства, зараховується судом у строк покарання, призначеного вироком суду, за правилами, встановленими ст.72 ч.5 КК України, і строк тримання під вартою, згідно зі ст.197 ч.2 КПК України, обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, з моменту затримання.

Підстав щодо скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного, відповідно до Ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду «Про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» від 02 лютого 2016 року (том 2 а.с.37-39), у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4, суд не вбачає.

Цивільні позови у встановленому законом порядку потерпілими ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не заявлені, що не позбавляє останніх права звернутися до суду з відповідними позовами у порядку цивільного судочинства.

У зв'язку з необхідністю встановлення розміру заподіяної потерпілій ОСОБА_8 майнової шкоди, в рамках досудового розслідування кримінального провадження стосовно обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, за ознаками складу злочинів, передбачених ст.185 ч.3, ст.190 ч.2 КК України, було проведено судову товарознавчу експертизу за №558-221/7 від 23 грудня 2015 року (том 1 а.с.160-163), витрати на залучення експертів щодо проведення яких складають суму у розмірі 614 гривень 40 копійок (том 1 а.с.164), котра підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 в дохід держави (одержувач УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Речові докази по справі:

металеві тиски, загальною вагою 4 кг, що знаходяться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_5 (том 1 а.с.30-31),

підлягають поверненню потерпілій ОСОБА_5,

10 металевих труб, що знаходяться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_7 (том 1 а.с.81-82),

підлягають поверненню потерпілому ОСОБА_7,

мобільний телефон марки «Samsung», модель «GT-S5255 Star 3 Duos», з Sім-карткою, що знаходяться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_8 (том 1 а.с.167-168),

підлягають поверненню потерпілій ОСОБА_8

Керуючись ст.349 ч.3, ст.373, ст.374 КПК України, суд,

засудив:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.185 ч.3 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.71 КК України, до призначеного за данним вироком покарання, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду міста Севастополя від 09 червня 2011 року у виді 01 (одного) місяця позбавлення волі, і, призначити обвинуваченому ОСОБА_2 остаточне покарання, за сукупністю вироків, у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 01 (один) місяць.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2, до набуття вироком законної сили, залишити попередній, тримання під вартою.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 обчислювати з 26 січня 2016 року. Зарахувати обвинуваченому ОСОБА_2 срок попереднього увязнення з 26 січня 2016 року до 23 лютого 2016 року, включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.185 ч.3 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 наступні обов'язки:

повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання,

періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3, до набуття вироком законної сили, не обирати.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.185 ч.3, ст.190 ч.2 КК України, та призначити йому покарання:

за ст.185 ч.3 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки,

за ст.190 ч.2 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.70 ч.1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.71 КК України, до призначеного за данним вироком покарання, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 07 лютого 2014 року у виді 02 (двох) місяців обмеження волі, що, згідно ст.72 КК України, відповідає 01 (одному) місяцю позбавлення волі, і, призначити обвинуваченому ОСОБА_4 остаточне покарання, за сукупністю вироків, у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 01 (один) місяць.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4, до набуття вироком законної сили, залишити попередній, тримання під вартою.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 обчислювати з 02 лютого 2016 року. Зарахувати обвинуваченому ОСОБА_4 срок попереднього увязнення з 02 лютого 2016 року до 23 лютого 2016 року, включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави:

(одержувач УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО ГУДКСУ у Луганській області, 804013)

614 (шістьсот чотирнадцять) гривень 40 копійок за проведення судової товарознавчої експертизи за №558-221/7 від 23 грудня 2015 року.

Речові докази по справі:

металеві тиски, загальною вагою 4 кг, що знаходяться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_5,

повернути потерпілій ОСОБА_5,

10 металевих труб, що знаходяться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_7,

повернути потерпілому ОСОБА_7,

мобільний телефон марки «Samsung», модель «GT-S5255 Star 3 Duos», з Sім-карткою, що знаходяться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_8,

повернути потерпілій ОСОБА_8

На вирок суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Копію вироку суду негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченим та прокуророві.

Суддя: