Постанова № 58481713, 23.06.2016, Маловисківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 392/709/16-а

Провадження № 2-а/392/28/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2016 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Кратка Д.М., із участю секретаря судового засідання Касьян З.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Маловисківського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області про зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про зобов»язання вчинити дії, в якому просить суд: зобов»язати Маловисківське об»єднане управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області здійснити перерахунок пенсії з 01 грудня 2015 року, у зв»язку із підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури відповідно до постанови Кабінету Міністрів України та вимог статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 12 липня 2011 року в розмірі 90% від суми місячного заробітку.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в травні 2002 року він звільнився з посади заступника прокурора Маловисківського району, маючи стаж прокурорсько-слідчої роботи понад 25 років та вийшов на пенсію, розмір якої було йому визначено в розмірі 90% від суми місячного заробітку. У 2006, 2007, 2009 роках, у зв»язку із підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури йому перераховувалася пенсія в розмірі 90%. Зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про впорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» в черговий раз було підвищено посадові оклади працівникам прокуратури, тому позивач звернувся 04 лютого 2016 року до відповідача із заявою про перерахунок пенсії в більшому розмірі, згідно довідки Прокуратури Кіровоградської області № 18-44 від 27 січня 2016 року. Проте відповідачем 05 лютого 2016 року було відмовлено позивачу у здійсненні перерахунку пенсії, у зв'язку із чим позивач змушений звернутися за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів до суду.

В судове засідання особи, що беруть участь у справі не з»явилися, надавши до суду заяви про розгляд справи у їхню відсутність, відповідно яким позивач просить його позов задольнити в повному обсязі, а представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову (а.с. 18, 31).

Представником відповідача до суду були надані письмові заперечення проти позову (а.с. 14).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб»єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин (ч. 1 ст. 6 КАС України).

З наведених вище норм законодавства випливає, що особа на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб»єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки особи у сфері публічно-правових відносин, створюючи певні негативні праві (юридичні) наслідки для такої особи.

Таким чином у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб»єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Згідно з вищевказаними нормами права задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Враховуючи вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю суб»єкта владних повноважень.

Надаючи правову оцінку доказам досліджених судом та наданими сторонами, а також витребуваними з власної ініціативи, суд виходить із наступного.

Позивач з травня 2002 року одержує пенсію на підставі Закону України «Про прокуратуру» нарахування та виплата якої здійснюється Управлінням Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області (правонаступник - Маловисківське об»єднане управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області), що підтверджується матеріалами пенсійної справи позивача, часткові копії якої знаходяться в матеріалах справи.

04 лютого 2016 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області із заявою про здійснення йому перерахунку, у зв»язку із підвищенням заробітної плати за посадою відповідного працівника прокуратури (а.с. 24, 25, 27, 28).

Листом від 05 лютого 2016 року Управлінням Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області позивачу було відмовлено у здійсненні перерахунку розміру пенсії з тих підстав, що частиною 5 розділу ІІІ Закону України від 02 березня 2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з 01 червня 2015 року скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначались, зокрема згідно з Законом України «Про прокуратуру». З 01 червня 2015 року органами Пенсійного фонду України пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру не призначаються», а призначені до 01 червня 2015 року - не перераховуються, та зазначено, що розмір пенсії до виплати може збільшуватись якщо в складі пенсії є підвищення, надбавки, доплати, розмір яких обчислюється виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Також повідомлено, що пенсії призначені відповідно до Закону України «Про прокуратуру» індексуються згідно із Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (а.с. 6, 29).

Як вбачається з довідки Прокуратури Кіровоградської області № 18-44 від 27 січня 2016 року заробітна плата на посаді заступника прокурора району, з якої ОСОБА_1 призначено пенсію, з 01 грудня 2015 року згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09 грудня 2015 року складається: основний оклад - 2743,00 грн., класний чин - 130,00 грн., вислуга років (40%) - 1149,20 грн., надбавка за особливо важливу роботу (65%) - 2614,43 грн., щомісячна премія (150%) - 9954,95 грн., матеріальна допомога на оздоровлення (1/12) - 553,05 грн., матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових потреб (1/12) - 553,05 грн., а всього становить 17697,68 грн. (а.с. 5).

Згідно постанови Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 17 травня 2016 року було зобов»язано Маловисківське об»єднане управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області провести перерахунок та здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 03 серпня 2015 року , виходячи з розрахунку 90 % від суми місячного заробітку в порядку статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (а.с. 15-17).

Згідно пункту 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Виходячи з принципу незворотності дії законів у часі, норми Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" стосуються порядку призначення пенсії прокурорам у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії та не впливає на можливість проведення перерахунку пенсії, призначеної раніше, у відповідності до діючих на час її призначення норм Закону України "Про прокуратуру".

Крім того, Верховний Суд України у постанові від 10.12.2013 року по справі №21-348а13 дійшов правового висновку, зазначивши, що внесені Законом №3668-VI зміни до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення.

Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів та слідчих визначено статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ. Редакція зазначеної статті змінювалась.

Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам є частини 13 та 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII.

Згідно статті 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Вирішуючи питання про застосування цього Закону в часі, суд виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Крім того, Верховним Судом України було надано правову оцінку аналогічним правовідносинам у постановах від 10 грудня 2013 року (справа № 21-348а13) та від 17 грудня 2013 року (справа № 21-445а13) та зроблено висновки щодо застосування норм права, які в силу ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов»язковими та мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Так, відповідно до частини 1 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ в редакції, що діяла на час призначення пенсії ОСОБА_1, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Відповідно до положень ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Тобто, необхідною умовою для перерахунку пенсії є документи, додатково подані пенсіонером щодо розміру місячного заробітку за відповідною посадою станом на час звернення за перерахунком пенсії.

При цьому, перерахунок має здійснюватися з урахуванням норм законодавства, які були чинними на момент призначення пенсії позивачу, тобто, згідно ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" перерахунок має бути проведено виходячи з розміру раніше призначеної позивачеві пенсії, а саме 90% від суми місячного заробітку з урахуванням підвищення заробітної плати та з урахуванням вже проведених виплат.

Щодо невизначення Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, то зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення особи гарантованого законом права на перерахунок пенсії.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає, що оскільки позивач 04 лютого 2016 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області правонаступником якого є Маловисківське об»єднане управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області із заявою здійснити перерахунок призначеної пенсії з урахуванням довідки Прокуратури Кіровоградської області № 18-44 від 27 січня 2016 року, а не з заявою про призначення пенсії, то відповідач повинен був керуватися ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачеві) та відмова відповідача у проведенні перерахунку пенсії є неправомірною.

З урахуванням встановлених обставин, суд вважає, що перерахунок пенсії позивачу на підставі поданої ним 04 лютого 2016 року заяви з долученою довідкою Прокуратури Кіровоградської області № 18-44 від 27 січня 2016 року має бути проведено з 01 березня 2016 року, оскільки позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії 04 лютого 2016 року, що відповідає вимогам положень ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", відповідно якій перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

Відповідно до положень ст. 94 КАС України документально підтверджений сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 17, 18, 70, 71, 158 - 163 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Зобов»язати Маловисківське об»єднане управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01 березня 2016 року на підставі довідки Прокуратури Кіровоградської області № 18-44 від 27 січня 2016 року про заробітну плату, в порядку передбаченому статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру», виходячи з розрахунку 90 % від суми місячного заробітку, з урахуванням проведених фактично виплат.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Маловисківського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області (код ЄДРПОУ: 40385588; місце знаходження 26200, Кіровоградська область, м. Мала Виска, вул. Центральна, буд. 62) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 551,20 грн. (п»ятсот п»ятдесят одна гривня 20 коп.).

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду, апеляційної скарги через Маловисківський районний суд Кіровоградської області, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Д.М. Кратко