Ухвала суду № 58480920, 15.06.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/2509/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1377/2016

Категорія 44

Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Фединяка В.Д.

суддів: Горблянського Я.Д., Максюти І.О.,

секретаря Капущак С.В.

з участю представників: Банку ОСОБА_2;

ОСОБА_3 його представника ОСОБА_4, який представляє також інтереси

ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_6 про виселення із займаного житлового приміщення за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» ОСОБА_7 на рішення Івано-Франківського міського суду від 10 травня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 27 березня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № FU0GI0000006626, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 1872000 грн. на строк до 27 березня 2023 року. З метою забезпечення виконання вказаного кредитного зобов'язання між банком та ОСОБА_5 27 березня 2008 року укладено договір іпотеки № FU0GI0000006626, згідно з яким відповідачка передала банку в іпотеку нерухоме майно житловий будинок №24, що знаходиться в м. Івано-Франківську на вул. Рівна, загальною площею 47,0 кв.м, житловою площею 29,1 кв.м. та земельну ділянку, що розташована в м. Івано-Франківську на вул. Рівна, 24, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 261010000:08:010:0170. 19 червня 2013 року апеляційний суд Івано-Франківської області частково задовольнив позов ПАТ КБ «ПриватБанк» та звернув стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № FU0GI0000006626 від 27 березня 2008 року на будинок та земельну ділянку, які розташовані в м. Івано-Франківську на вул. Рівна, 24. Посилаючись на те, що позивач повідомляв відповідача про виселення із житлового будинку у звязку із зверненням стягнення, але відповідач та інші особи, які проживають у будинку, добровільно не виселились із будинку, просив виселити ОСОБА_5 та інших осіб, які зареєстровані та проживають у житловому будинку, розташованому за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Рівна, буд. 24.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 10 травня 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням представник ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про задоволення позову, вказуючи на те, що суд першої інстанції неповно зясував обставини справи, дав неправильну оцінку поданим доказам, допустив порушення норм матеріального і процесуального права й ухвалив незаконне рішення. На думку апелянта, суд не врахував того, що позивач набув право на захист свого порушеного права шляхом виселення боржників з предмету іпотеки, вимога письмового попередження про добровільне звільнення житлового приміщення, що є предметом іпотеки, стосується лише такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки, як позасудове врегулювання спору на підставі договору, і не застосовується в порядку звернення стягнення за рішенням суду. Крім того, необхідність у надсиланні мешканцям письмової вимоги про виселення відсутня та надання іншого постійного житла не входить до компетенції позивача.

У судовому засіданні представник представник ПАТ КБ «ПриватБанк» підтримав доводи апеляційної скарги, просить задовольнити цю скаргу.

ОСОБА_6 та його представник апеляційну скаргу не визнали, вважають рішення суду законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 303 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в іпотеку передано житловий будинок, який не був придбаний за рахунок отриманих кредитних коштів, тому відсутні передбачені законом підстави для виселення мешканців із цього будинку без надання їм іншого постійного житла. Крім того, позивачем не надано суду доказів того, що відповідач та інші особи, які зареєстровані та проживають в будинку отримали письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок.

Висновок суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи.

За змістом частини першої статті 575 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, це вид забезпечення виконання зобовязання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Судом встановлено, 27 березня 2008 року з ОСОБА_5 укладено кредитний договір № FU0GI0000006626, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 1872000 грн. на строк до 27 березня 2023 року. З метою забезпечення виконання вказаного кредитного зобов'язання між банком та ОСОБА_5 27 березня 2008 року укладено договір іпотеки № FU0GI0000006626, згідно з яким відповідачка передала банку в іпотеку нерухоме майно житловий будинок №24, що знаходиться в м. Івано-Франківську на вул. Рівна, загальною площею 47,0 кв.м, житловою площею 29,1 кв.м. та земельну ділянку, що розташована в м. Івано-Франківську на вул. Рівна, 24,

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 червня 2013 року частково задоволено позов ПАТ КБ «Приват Банк» та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № FU0GI0000006626 від 27 березня 2008 року у розмірі 188383, 95 грн. звернуто стягнення на будинок та земельну ділянку, які розташовані в м. Івано-Франківську на вул. Рівна, 24.

Установлено, що передані банку в іпотеку нерухоме майно житловий будинок №24, що знаходиться в м. Івано-Франківську на вул. Рівна, загальною площею 47,0 кв.м, житловою площею 29,1 кв.м. та земельну ділянку, що розташована в м. Івано-Франківську на вул. Рівна, 24, належать на праві власності майновому поручителю ОСОБА_5 і набуті за рахунок власних коштів. Даний факт не заперечується представником позивача і підтверджується копією іпотечного договору (а.с.10).

За змістом із ч. ч. 1, 2 ст. 39 цього Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є ст. 109 ЖК УРСР, у ч. 1 якої передбачені підстави виселення. Частина 3 ст. 109 ЖК УРСР регулює порядок виселення громадян.

За змістом ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ч. 3 ст. 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином, ч. 2 ст. 109 ЖК УРСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Відтак, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» підлягають застосуванню як положення ст. 40 цього Закону, так і норма ст. 109 ЖК УРСР.

Встановивши зазначені обставини суд першої інстанції вірно вважав, що спірний житловий будинок був придбаний ОСОБА_5 не за рахунок кредитних коштів, а тому відстутні підстави передбачені законом для їх виселення без надання іншого постійного житла.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду викладених в оскаржуваному рішенні, тому не можуть бути підставою для скасування по суті правильного рішення суду лише з одних формальних міркувань.

Колегія суддів вважає оскаржуване рішення по суті правильним і таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстав для скасування цього рішення, за доводами апеляційної скарги не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_7 відхилити. Рішення Івано-Франківського міського суду від 10 травня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з часу набрання законної сили.

Головуючий В.Д.Фединяк

Судді: Я.Д.Горблянський

ОСОБА_8