Рішення № 58480529, 21.06.2016, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/1850/15-ц

Провадження №: 2/0343/27/16

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2016 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючої судді Монташевич С. М.,

секретаря Шикор Г. В.,

з участю адвоката - ОСОБА_1,

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області справу за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Національний банк України, до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги мотивував тим, що 14 вересня 2007 року між ТзОВ "Український промисловий банк" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 116/КВ-07 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії, зі змінами та доповненнями внесеними додатковими угодами до цього договору, які є невід'ємною частиною кредитного договору, за яким банком було надано позичальнику відкличну мультивалютну кредитну лінію та в її межах кредитні кошти еквівалентом 387000,00 гривень, а позичальник зобов'язався повернути кредитні кошти до 13 вересня 2017 року, сплатити проценти за користування кредитними коштами, а у разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту - проценти з розрахунку 30,0% річних, що нараховуються на суму заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення, а також сплатити комісію за управління кредитною лінією. В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між ТОВ "Укрпромбанк" та ОСОБА_3, між ТОВ "Укрпромбанк" та ОСОБА_2 були укладені договори поруки відповідно № 116/ПОР-07-02 від 14.09.2007 р. та № 116/ПОР-07-01 від 14.09.2007 р.

30 червня 2010 року між ПАТ "Дельта Банк", ТОВ "Укрпромбанк" та Національним банком України з метою захисту інтересів держави та повернення коштів, виданих НБУ під рефінансування, було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6. Відповідно до п. 4.2 вказаного договору внаслідок передачі ОСОБА_5 ОСОБА_6 прав вимоги до боржників, ОСОБА_6 переходить право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитом та забезпечувальними договорами. До складу цих вимог було включено і право вимоги за кредитним договором № 116/КВ-07 від 14.09.2007 р. Таким чином відбулася заміна кредитора, внаслідок чого ПАТ "Дельта Банк" набуло статусу нового кредитора.

Відповідачі не виконують належним чином взятих на себе зобов'язань по сплаті кредиту, відсотків за користування кредитом та іншої заборгованості, в результаті чого виникла прострочена заборгованість за кредитним договором, яка станом на 18.08.2015 р. становила 479297,98 грн.

Звернувшись до суду з заявою про уточнення позовних вимог, позивач зазначив, що з моменту відкриття провадження по справі відповідач частково здійснив платежі за кредитним договором № 116/КВ-07 від 14.09.2007 р., проте заборгованість так і не була погашена повністю, в результаті чого продовжувалися нараховуватися відсотки за користування кредитом та штрафні санкції. Станом на 10.03.2016 року заборгованість за кредитним договором складає 198226,37 грн. з яких: 60701,58 грн. - сума заборгованості за строковим кредитом, 59174,34 грн. - сума заборгованості за простроченим кредитом, 60465,61 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 822,40 грн. - сума заборгованості по строкових відсотках, 4215,42 грн. - сума заборгованості по прострочених відсотках, 7537,06 грн. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків; 40,28 грн. - сума заборгованості за строковою комісією, 4894,27 грн. - сума заборгованості за простроченою комісією, 375,41 грн. - пеня за несвоєчасне повернення комісії. Враховуючи вказане, просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 та фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № 116/КВ-07 від 14.09.2007 р. в розмірі 198226,37 грн. та стягнути солідарно з ОСОБА_3 та фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № 116/КВ-07 від 14.09.2007 р. в розмірі 198226,37 грн.

Ухвалою Долинського районного суду від 16 червня 2016 року провадження у справі у частині позовних вимог ПАТ "Дельта Банк" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито.

В судовому засіданні роз"яснено представнику ф.о. - підприємця ОСОБА_4 про можливість вступу у справу в якості третьої особи без самостйних вимог на стороні позивача або відповідача до ухвалення судом рішення, якщо рішення в справі може вплинути на його права або обов"язки щодо однієї із сторін, однак останній категорично заперечив проти такого його залучення, вказавши, що йому відомо про дану справу, однак просить її вирішувати без його участі, проти чого не заперечили сторони.

В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав. З врахуванням того, що провадження у справі у частині позовних вимог ПАТ "Дельта Банк" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито, просив стягнути з поручителів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № 116/КВ-07 від 14.09.2007 р. в розмірі 198226,37 гривень, заперечивши щодо зменшення розміру заборгованості шляхом зменшення пені.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги визнали частково, вказавши, що вони мали намір у добровільному порядку погасити наявну заборгованість, однак позовна заява була надіслана до суду в той же день, коли і досудова вимога, тому можливості досудово врегулювати спір не було. Вони неодноразово звертались до позивача з метою уточнення суми наявного боргу, оскільки до пред"явлення позову про заборгованість, яка виникла, та її розмір їм не було відомо. Вони постійно вносили платежі в рахунок погашення боргу за кредитним договором, однак у зв"язку із ростом курсу долара, неприйняттям в певні періоди платежів у іноземній валюті, реорганізацією банку, їм не було відомо на що зараховуються внесені кошти. На їхню неодноразову вимогу щодо надання їм відомостей про розмір заборгованості, їм було надано реквізити для сплати заборгованості та вказана до сплати сума в розмірі 479297,98 грн., інших сум позивач не пред"являв їм для сплати, тому вони повністю погасили заявлений у первісному позові борг. Однак банк заявив нові вимоги в розмірі 198226,37 грн., при цьому внесені ними кошти зарахував з порушенням черговості, визначеної умовами кредитного договору, зарахувавши їх в рахунок погашення строкового кредиту та процентів, а не простроченої заборгованості, чим штучно та безпідставно збільшив розмір пені. Враховуючи те, що ними вже були сплачені позивачу значні кошти, в тому числі пред"явлена вся сума боргу по кредиту та нараховані проценти, штрафні санкції, що поставило їх у скрутне матеріальне становище, просять суд зменшити розмір нарахованої пені, яка перевищує розмір простроченої заборгованості. При цьому ним визнається сума боргу по кредиту та процентах, так як вони розуміють, що з кожним днем проценти зростають, проведення додаткових перерахунків призведе до збільшення заборгованості та потягне додаткові кошти на залучення спеціалістів, яких у них не має. При цьому в ході розгляду даної справи вони вже раз довірились банку, представники якого заявляли про можливість врегулювання спору в разі внесення ним вказаної ними суми, для чого просили оголосити перерву в судовому засіданні. Ними виконані вимоги позивача в повному обсязі, а як вчинив останній, чітко видно з матеріалів справи.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнача частково та підтримала пояснення відповідача ОСОБА_2 Додатково вказала, що вона перенесла дві операції, стан її здоров'я є незадовільний, продовжує лікування, проходить відповідні процедури, тому сплата заборгованості, зокрема пені, у заявленому розмірі є непосильною для неї.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, - Національного банку України в судове засідання не з'явився, однак подав письмові пояснення, в яких позовні вимоги позивача підтримав у повному обсязі, просив задовольнити, оскільки на даний час існує заборгованість позивача перед Національним банком України по кредитах рефінансування, яка погашається за рахунок, зокрема, погашення заборгованості за кредитами банку, майнові права за якими передано в заставу Національного банку, тому кошти, які стягуються з відповідачів у судовому порядку, після отримання позивачем будуть перераховані Націанальному банку в рахунок погашення вищевказаної заборгованості.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (тобто, положення про договір позики), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п. 1 кредитного договору № 116/КВ-07 від 14 вересня 2007 року, укладеного між ТзОВ "Український промисловий банк" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, та додаткових договорів № 1 від 13 червня 2008 року та № 2 від 19 вересня 2008 року до даного кредитного договору банк відкрив позичальнику відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію та в її межах надав кредитні кошти еквівалентом 387000,00 гривень; строк кредитної лінії з 14 вересня 2007 року по 13 вересня 2017 року включно; мета використання коштів - повернення обігових коштів.

Згідно п.п. 4.6 даного договору у разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту позичальник сплачує проценти з розрахунку 30 % річних, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення і до дати її повного погашення.

У випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або комісій позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного ОСОБА_6 України, що діяла в період прострочення (п.п. 8.1 кредитного договору).

Пунктом 4.1 кредитного договору передбачено, що при надходженні від позичальника та/або його поручителів коштів на сплату заборгованості за кредитом за наявності простроченої заборгованості, банк має право самостійно направляти кошти на погашення заборгованості позичальника у черговості, що передбачена п. 6.1.4 цього договору.

П. 6.1.4 вказаного договору визначена наступна черговість спрямування грошових коштів, внесених боржником: 1) на сплату прострочених процентів за користування кредитом; 2) на сплату прострочених комісій; 3) на сплату простроченої заборгованості по кредиту; 4) на сплату нарахованих процентів за користування кредитом; 5) на сплату нарахованих комісій; 6) на сплату строкової заборгованості по кредиту; 7) на сплату штрафних санкцій; 8) на сплату інших платежів за цим договором.

Згідно п.п. 3.1 кредитного договору виконання позичальником зобов'язань на цим договором забезпечується, зокрема, порукою фізичних осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 8-13, 14, 15).

У ч. 1 ст. 553 ЦК України зазначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Згідно договору поруки № 116/ПОР-07-01 від 14 вересня 2007 року, до якого укладена додаткова угода № 1 від 19 вересня 2007 року, та договору поруки № 116/ПОР-07-02 від 14 вересня 2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (кожен окремо) поручилися перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором № 116/КВ-07 від 14 вересня 2007 року на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії, укладеним між кредитором та боржиком, за умовами якого останній зобов'язаний заставодержателю по 13 вересня 2017 року включно у порядку, строки та на умовах, встановлених кредитним договором, повернути кредит у розмірі еквівалентному 387000,00 грн., сплатити проценти за користування ним, комісії та штрафні санкції у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.

Відповідно до п. 4 вищевказаних договорів поруки поручитель та боржники несуть перед кредитором солідарну відповідальність. Поручителі відповідають перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи повернення кредитних коштів, сплату процентів за користування ними, комісій, штрафних санкцій та відшкодування збитків (а.с. 16-17, 18, 19-20).

06 жовтня 2009 року між Національним банком України та ТзОВ "Український промисловий банк" укладений договір застави майнових прав № 51/64/144/39/86/ЗМП-2, який діє зі змінами, внесеними договорами про внесення змін та доповнень № 1 від 20.07.2010 р., № 2 від 26.01.2011 р., № 3 від 01.02.2011 р., № 4 від 27.12.2013 р., предметом якого є застава майнових прав, в тому числі за кредитним договором на відкриття відновлювальної кредитної лінії № 116/КВ-07 від 14.09.2007 р. з додатковими договорами до нього (а.с. 95-110).

30 червня 2010 року між ПАТ "Дельта Банк", ТзОВ "Український промисловий банк" та Національним банком України укладений договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6, згідно якого заборгованість та зобов'язання ОСОБА_5 перед Національним банком України за кредитними зобов'язаннями переводиться на ОСОБА_7, внаслідок чого ОСОБА_7 змінює ОСОБА_5 як боржника (стає новим боржником) у кредитних зобов'язаннях, серед яких зобов'язання за кредитним договором № 116/КВ-07 від 14.09.2007 р.

Згідно п. 4.2 вказаного договору внаслідок передачі ОСОБА_5 ОСОБА_6 прав вимоги до боржників, ОСОБА_6 переходить право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитом та забезпечувальними договорами (а.с. 21-28).

З 03 березня 2015 року у ПАТ "Дельта Банк" запроваджена тимчасова адміністрація та призначена уповноважена особа Фонду гаранування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації (а.с. 53-56).

Про здійснені готівкові операції по рахунку НОМЕР_1 ОСОБА_4 свідчить рух коштів по відповідному рахунку (а.с. 29-45).

Згідно первісного розрахунку заборгованості за договором кредиту 116/КВ-07 від 14.09.2007 р. загальна сума заборгованості ОСОБА_4 станом на 18.08.2015 р. складала 479297,98 гривень (а.с. 5-7).

Як встановлено в судовому засіданні, з метою добровільного врегулювання спору та погашення наявної заборгованості ФОП ОСОБА_4 добровільно сплатив 463297,89 гривень та 16000,00 гривень, що складає 479297,89 гривень, про що свідчать відповідні копії квитанцій від 03 лютого 2016 року та від 11 вересня 2015 року (а.с. 182, 183).

Згідно додаткових письмових пояснень позивача сплачені 11.09.2015 р. кошти були зараховані на погашення строкового кредиту та строкових відсотків, а 03.02.2016 р. кошти було частково зараховано на погашення строкових відсотків, а частково - на погашення прострочених кредиту та відсотків (а.с. 217). Однак зарахування банком коштів в такій черговості суперечить вимогам вищеописаного кредитного договору.

Разом з тим, позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, зазначивши, що заборгованість повністю не погашена, про що свідчить розрахунок заборгованості за договором кредиту № 116/КВ-07 від 14.09.2007 р. станом на 10 березня 2016 року, згідно якого загальна сума заборгованості становить 198226,37 грн., з яких: 60701,58 грн. - сума заборгованості за строковим кредитом, 59174,34 грн. - сума заборгованості за простроченим кредитом, 60465,61 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 822,40 грн. - сума заборгованості по строкових відсотках, 4215,42 грн. - сума заборгованості по прострочених відсотках, 7537,06 грн. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків; 40,28 грн. - сума заборгованості за строковою комісією, 4894,27 грн. - сума заборгованості за простроченою комісією, 375,41 грн. - пеня за несвоєчасне повернення комісії (а.с. 197-199). Відповідачі визнали розмір боргу по тілу кредиту та відсотках з підстав, зазначених у їх поясненнях, однак просять зменшити розмір нарахованої пені.

Стосовно пені суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обовязку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків (правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 03 вересня 2014 року, у справі № 6-100 цс14).

Таким чином, визначаючи суму пені, яка підлягає стягненню з відповідачів, суд враховує, що сума пені складає 68378,09 грн., зокрема: пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 60465,61 грн., що перевищує суму боргу на простроченим кредитом, яка становить 59174,34 грн., пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 7537,07 грн., коли сума заборгованості за простроченими відсотками - 4215,42 грн., пеня за несвоєчасне повернення комісії - 375,41 грн., а також інші обставини, які мають істотне значення, а саме: ступінь виконання зобов'язання відповідачами, які погасили заборгованість у розмірі479297,89 гривень, про що було заявлено у первісних позовних вимогах; значний розмір виплаченої суми; намір добровільно сплатити всю суму боргу; стан здоров'я поручительки ОСОБА_3, яка за станом здоров'я потребує лікування (а.с. 82). При цьому суд приймає до уваги не лише майнове становище відповідачів, але й інші інтереси сторін, в тому числі відсутність негативних наслідків для позивача, та приходить до висновку про те, що неустойку (пеню), яка включена до суми заборгованості за кредитним договором з 68378,08 грн. слід зменшити до 6000,00 грн., що відповідає засадам добросовісності, розумності та справедливості.

Щодо солідарного стягнення з поручителів - відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором, суд виходить з наступного.

У відповідності до вимог ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пленум Вищого господарського суду України в п. 4.1.4 постанови № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" від 24 листопада 2014 року роз'яснив, що особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки. Ця норма не може бути застосована до правовідносин, що виникли з декількох договорів поруки, оскільки поручителі не несуть солідарної відповідальності один перед одним, якщо інше не передбачено договором, і таку поруку не можна вважати їхньою спільною.

Враховуючи те, що у даному випадку укладені окремі договори поруки, за якими поручителі не несуть солідарної відповідальності один перед одним, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року у справі № 2-62гс14, яка в силу вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України, суд вважає за необхідне стягнути окремо з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором № 116/КВ-07 укладеним 14 вересня 2007 року між ТзОВ "Український промисловий банк" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, у розмірі 135848,29 копійок, яка складається з: 119875,92 гривень - заборгованості за кредитом, 5037,82 гривень - заборгованості за відсотками, 4934,55 гривні - заборгованості за комісією, 6000,00 гривень - пені, а позов задовольнити частково.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України. При цьому зазначає, що за подання заяви про уточнення позовних вимог позивачем було сплачено 2973,40 грн. судового збору, про що свідчить платіжне доручення № НОМЕР_2 від 18 березня 2016 року (а.с. 206). Тому, враховуючи те, що позов задоволено частково (на 69 %(135848,29 грн. *100%)/198226,37 грн.), суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів судові витрати пропорційно до задоволених вимог, а саме в розмірі 1367,77 гривень (198226,37 грн.*69 %)/100%) по 683,89 гривні з кожного.

На підставі ст.ст. 526, 527, 530, 536, 549, 551, 554, 610, 625, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 208, 209, 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

РIШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором № 116/КВ-07 укладеним 14 вересня 2007 року між ТзОВ "Український промисловий банк" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, у розмірі 135848 (сто тридцять п'ять тисяч вісімсот сорок вісім) гривень 29 копійок, яка складається з: 119875,92 гривень - заборгованості за кредитом, 5037,82 гривень - заборгованості за відсотками, 4934,55 гривні - заборгованості за комісією, 6000,00 гривень - пені, та витрати по оплаті судового збору в розмірі 683 (шістсот вісімдесят три) гривні 89 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором № 116/КВ-07 укладеним 14 вересня 2007 року між ТзОВ "Український промисловий банк" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, у розмірі 135848 (сто тридцять п'ять тисяч вісімсот сорок вісім) гривень 29 копійок, яка складається з: 119875,92 гривень - заборгованості за кредитом, 5037,82 гривень - заборгованості за відсотками, 4934,55 гривні - заборгованості за комісією, 6000,00 гривень - пені, та витрати по оплаті судового збору в розмірі 683 (шістсот вісімдесят три) гривні 89 копійок.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подачі апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Долинський районний суд.

Суддя: