Рішення № 58480506, 15.06.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3215/16 Справа № 191/3833/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Прижигалінська Т. В. Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 30

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року м. Дніпро 15 червня 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого - Куценко Т.Р.

суддів - Волошина М.П., Демченко Е.Л.

при секретарі - Синенко Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

Приватного акціонерного товариства

«Українська пожежно-страхова компанія»,

на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування матеріальних та моральних збитків від злочину, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 у листопаді 2015 року звернувся до суду з позовом до ПрАТ «УПСК» про стягнення на його користь коштів в сумі 43848 грн. у зв'язку зі стійкою втратою його сином ОСОБА_4 працездатності та отримання інвалідності першої групи; матеріальної шкоди в сумі 37709, 91 грн; моральної шкоди в сумі 5000 грн. та 4500 грн. - витрати на поховання.

В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що 12.10.2013 року його син ОСОБА_4, з вини водія ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження. ОСОБА_5 на час скоєння ДТП мав поліс страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/1040421 від 18.04.2013 року укладений з ПрАТ «УПСК».

ОСОБА_2 звернувся до відповідача з заявою про відшкодування шкоди, але листом від 15.05.2015 року йому було відмовлено у виплаті у зв'язку з тим, що вироком Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 07.11.2014 року було стягнуто матеріальну та моральну шкоду на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_6, тобто встановлено порядок відшкодування шкоди /а.с. 3/.

Позивач посилається на те, що вироком суду не враховано витрати, пов'язані з лікуванням, реабілітацією, втраченим заробітком пов'язані зі стійкою втратою працездатності, встановленням інвалідності та смертю його сина, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а тому відповідно до п.26.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду у розмірі 36 мінімальних заробітних плат встановлених на день настання страхового випадку, яка становить 1218 грн., так як після ДТП його син став інвалідом першої групи, в сумі 43848 грн. (1218 грн. х 36).

Позивач вважає, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_5 засуджений до позбавлення волі і у нього немає коштів та майна на яке може бути звернено стягнення, це повинен зробити відповідач на підставі полісу та просить стягнути на його користь витрати на лікування в сумі 31672, 91 грн., витрати на придбання дизпалива в сумі 6038 грн. та моральну шкоду у розмірі 5% від страхової суми, що складає 5000 грн. /а.с. 1-2/.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.01.2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з ПрАТ «УПСК» на його користь шкоду пов'язану зі стійкою втратою працездатності та інвалідності першої групи в сумі 41292 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат /а.с. 100-102/.

З рішенням суду не погодився відповідач ПрАТ «УПСК», представник якого звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду в частині задоволення позовних вимог та стягнення судового збору скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права /а.с. 110-111/.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду в частині задоволення позовних вимог - скасуванню, відповідно до ст. 309 ЦПК України, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.10.2013 року ОСОБА_5 будучі у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем НОМЕР_1, здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_7 та ОСОБА_4 Згідно висновку експерта № 4781е від 18.11.2013 року ОСОБА_4 були спричинені тілесні ушкодження які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 на момент ДТП була застрахована полісом № АС/1040421 від 18.04.2013 року у ПрАТ «УПСК» /а.с. 130/.

Вироком Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 07.11.2014 року ОСОБА_5 було засуджено та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки та стягнуто на користь ОСОБА_2 матеріальні витрати на лікування в сумі 37 709 грн. 91 коп. та моральну шкоду в сумі 15 000 грн. та ОСОБА_6 моральну шкоду в сумі 15 000 грн. /а.с. 4-11/.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.02.2015 року вирок в чистині стягнення моральної шкоди змінено та стягнуто на користь ОСОБА_2 - 40 000 грн. та на користь ОСОБА_6 - 40 000 грн. /а.с. 12-13/.

Відповідно до довідки МСЄК 20.01.2015 року ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено першу групу інвалідності безстроково /а.с. 14/.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим виконавчим комітетом Оленівської сільської ради Мандалинівського району Дніпропетровської області, актовий запис № 18 від 03.11.2015 року /а.с. 57/.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з ПрАТ «УПСК» шкоди пов'язаної із стійкою втратою його сином ОСОБА_4 працездатності та встановлення сину 1 групи інвалідності в розмірі 41 292 грн. (з розрахунку 36 х 1147 грн.) підлягають задоволенню.

Але з таким висновком суду погодитися не можна, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідно до ч.1 ст. 1200 ЦК України в разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

За змістом п.п. 27.1, 27.2, 27.4, ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право на отримання відшкодування за шкоду, пов'язану із смертю потерпілого, мають особи, які знаходилися на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати з поховання. У зв'язку із смертю годувальника в результаті ДТП право на страхове відшкодування мають: діти (в тому числі усиновлені) - до досягнення ними повноліття; непрацездатна вдова (вдовець), непрацездатні батьки - до відновлення ними працездатності, а також працездатна вдова (вдовець), якщо у сім'ї є діти віком до восьми років; інші члени сім'ї, які знаходилися на утриманні потерпілого.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2, який є батьком постраждалого ОСОБА_4, у листопаді 2015 року звернувся до суду з позовом та посилаючись на те, що його сину ОСОБА_4 у результаті ДТП було встановлено стійку втрату працездатності та першу групу інвалідності, а тому в силу п. 26.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» просив стягнути 36 мінімальних заробітних плату місячному розмірі встановлених законом на дату настання страхового випадку з розрахунку 1218 грн. х 36 місяців = 43848 грн.

Колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 в цій частині задоволенню не підлягають, через те, що з такими позовними вимогами міг звернутися безпосередньо сам потерпілий ОСОБА_4 , який цього не зробив, правонаступництво у даному випадку не передбачено.

Крім того, відповідно до ст.27.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом року після ДТП та є прямим наслідком цієї ДТП.

Враховуючи те, що ДТП сталася 12.10.2013 року, а смерть ОСОБА_4 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 року позовні вимоги до ПрАТ «УПСК» позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення шкоди пов'язаної із стійкою втратою працездатності та інвалідності першої групи в розмірі 41292 грн. підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» - задовольнити.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2016 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення шкоди пов'язаної із стійкою втратою працездатності та інвалідності першої групи в розмірі 41292 грн. - скасувати.

ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог в цій частині - відмовити.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2016 року в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь держави судовий збір в сумі 1218 грн. - скасувати.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий: Куценко Т.Р.

Судді: Волошин М.П.

Демченко Е.Л.