Рішення № 58479601, 21.06.2016, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/1298/16-ц

Провадження № 2/185/1294/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2016 року

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого Перекопського М. М.,

за участю cекретаря судового засідання Волошиної К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді у приміщені суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи Павлоградська міська рада, Орган опіки та піклування Павлоградської міської ради про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення та

за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, до ОСОБА_1, Виконавчого комітету Павлоградської міської ради, Управління комунального господарства та будівництва Павлоградської міської ради, третя особа Орган опіки та піклування Павлоградської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання членами сім'ї наймача житлового приміщення, визнання права на користування житловим приміщенням, визнання недійсним ордеру на жиле приміщення, -

в с т а н о в и в:

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та її дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення із самовільно зайнятої квартири. Згодом позивач уточнила свої позовні вимоги та просила усунути перешкоди у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення відповідачів. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що вона 02.12.2015р. отримала ордер квартиру АДРЕСА_1 (надалі по тексту - квартира №9) на себе та свого сина ОСОБА_6. 14.12.2015р. вона зареєструвалася за вказаною адресою на підставі зазначеного ордеру. Проте, вселитися у квартиру позивач не змогла, оскільки там проживали відповідачі, які відмовилися добровільно виселитися з квартири. Після звернень до Павлоградської міськради та поліції позивач звернулася до суду з даним позовом про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення відповідачів, оскільки останні не хочуть виселятися та самовільно і безпідставно займають житлове приміщення.

Відповідач ОСОБА_2, діючи в своїх інтересах та в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, Виконавчого комітету Павлоградської міської ради, Управління комунального господарства та будівництва Павлоградської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання членами сім'ї наймача житлового приміщення, визнання права на користування житловим приміщенням, визнання недійсним ордеру на жиле приміщення. В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 зазначила, що вона з 1999 року проживала однією сім'єю з ОСОБА_7, який був наймачем квартири №9 . Вона вселилася до квартири як член сім'ї наймача, оскільки на момент її вселення там проживали ОСОБА_7 та його батьки, які і отримали право користуватися квартирою на підставі відповідного ордеру. Згодом батьки ОСОБА_7 померли і ОСОБА_7 став основним наймачем. За час спільного проживання із ОСОБА_7 у них народилися спільні діти: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3. ОСОБА_2 зазначає, що зазначена квартира №9 є єдиним і постійним місцем проживання її та неповнолітніх дітей. ІНФОРМАЦІЯ_5 року помер ОСОБА_7 Після смерті ОСОБА_7 вона та її діти продовжують проживати в квартирі №9. Факт проживання ОСОБА_2 та її дітей однією сім'єю з ОСОБА_7 підтверджується відповідними актами та показами свідків. Встановлення даного факту потрібно ОСОБА_2 для визнання її, як члена сім'ї померлого ОСОБА_7 та в інтересах дітей, новим наймачем квартири, тобто для захисту її житлових прав у квартирі №9. ОСОБА_2 вважає, що виконком Павлоградської міської ради незаконно видав ордер ОСОБА_1, оскільки достовірно знав про її проживання разом з дітьми в зазначеній квартирі. Таким чином, ОСОБА_2 просить встановити факт її проживання з ОСОБА_8 однією сім'єю з 1999 року та її дітей з моменту їх народження; визнати її та її дітей членами сім'ї наймача ОСОБА_7; визнати за нею та її дітьми право користування квартирою №9 на умовах раніше укладеного договору найму жилого приміщення; визнати недійсним ордер на жиле приміщення квартиру №9, виданий ОСОБА_1 та ОСОБА_9

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник позов підтримали та просили його задовольнити, посилаючись на те, що вони мають законні підстави для зайняття квартири, яка зайнята незаконно відповідачами. У задоволенні зустрічного позову просили відмовити, оскільки відповідач та її діти мають інше житло.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник заперечували проти задоволення позову ОСОБА_1, оскільки вважають виданий на ім'я ОСОБА_1 ордер незаконним. Також просили задовольнити зустрічний позов.

Представник Органу опіки та піклування Павлоградської міської ради підтримав позов ОСОБА_1 Також представник частково підтримав зустрічний позов в частині встановлення факту проживання ОСОБА_2 та її дітей однією сім'єю з ОСОБА_7, а в іншій частині зустрічного позову просив відмовити. На виконання вимог ст. 19 Сімейного кодексу України орган опіки та піклування Павлоградської міської ради надав суду висновки щодо захисту житлових прав неповнолітніх дітей, які є сторонами по справі, і які відповідають позиції представника.

Представник Павлоградської міської ради та виконкому надав суду заяву в якій просив розглянути справу за відсутності представника та у вирішенні справи поклався на розсуд суду.

Інші учасники процесу у судове засідання не з'явилися, повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Вислухавши сторони та їх представників, інших учасників процесу, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають задоволенню повністю, а вимоги ОСОБА_2 та її дітей за зустрічним позовом підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Павлограда, що підтверджується відповідною довідкою Відділу по обліку комунального майна та житлової площі Павлоградської міської ради №217/ж від 01.06.2016р.

З матеріалів справи вбачається, що в квартирі №9 до ІНФОРМАЦІЯ_5 року, тобто до дня своєї смерті, був зареєстрований тільки ОСОБА_7

З актів, складених Комунальним підприємством «Павлограджитлосервіс» Павлоградської міської ради вбачається, що разом з ОСОБА_7 без реєстрації проживали ОСОБА_2 та її діти ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 суду пояснили, що ОСОБА_2 та її діти ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 дійсно проживали разом з ОСОБА_7 однією сім'єю та вели спільне господарство.

ОСОБА_2 суду пояснила, що вона не перебувала ні з ОСОБА_7, ні з ким іншим у зареєстрованому шлюбі, а проживала без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 однією сім'єю, вела спільне господарство. Діти ОСОБА_3, ОСОБА_4 є їх спільними дітьми, ОСОБА_5 також є сином ОСОБА_7, хоча батько записаний зі слів матері відповідно до ст. 135 СК України. Відомості щодо батьківства дітей підтверджуються відповідними свідоцтвами про їх народження, які містяться в матеріалах справи. Раніше ОСОБА_7 перебував у шлюбі, але його дружина померла.

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року.

За таких обставин, враховуючи письмові докази та пояснення свідків, суд вважає доведеним факт того, що ОСОБА_2 та діти проживали однією сім'єю з ОСОБА_7 без реєстрації шлюбу до його смерті. Проте, до відносин, які виникли до 1 січня 2004 року, застосовуються положення Кодексу про шлюб та сім'ю України, яким не передбачено можливості визнання факту спільного проживання без реєстрації шлюбу. Отже, вимоги щодо визнання факту проживання однією сім'єю ОСОБА_2 та дітей разом з ОСОБА_7 підлягають задоволенню тільки з 01.01.2004 року, а за попередній час законних підстав для встановлення даного факту немає.

Згідно відповіді адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України у Дніпропетровській області від 24.02.2016 року ОСОБА_2 зареєстровано за адресою АДРЕСА_4 (надалі по тексту - квартира №54) з 12.08.1997 року. Отже, на момент вселення до квартири №9 ОСОБА_2 була фактично зареєстрова в квартирі №54, і не могла вселитися до квартири №9 як член сім'ї наймача.

З відповідей виконкому Павлоградської міської ради та відділу по обліку комунального майна та житлової площі Павлоградської міської ради вбачається, що ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_7 неодноразово зверталася до Павлоградської міської ради з заявами щодо постановки її на квартирний облік для отримання житла та щодо її реєстрації в квартирі №9, але їй було відмовлено з підстав того, що квартира підлягає заселенню згідно з квартирною чергою серед громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

У судовому засіданні ОСОБА_2 не заперечувала того факту, що вона зареєстрована в квартирі №54. Також ОСОБА_2 суду пояснила, що вона отримує пільги щодо сплати житлово-комунальних послуг, які надаються за адресою квартири №54.

Згідно довідки Комунального підприємства «Павлограджитлосервіс» Павлоградської міської ради в квартирі АДРЕСА_3 зареєстровані ОСОБА_3 з 05.02.2002 року, ОСОБА_4 з 22.04.2004 року, ОСОБА_5 з 12.04.2011 року. Також, згідно зазначеної довідки діти були внесені в форму «Б» (поквартирна карточка) за місцем реєстрації матері.

У судовому засіданні ОСОБА_2 також підтвердила суду, що діти дійсно за її зверненням зареєстровані саме в квартирі №54, а не в квартирі №9.

Відповідно до довідки КП Павлоградське МБТІ від 01.06.2016р. право власності на квартиру №54 не зареєстровано. ОСОБА_2 суду пояснила, що зазначена квартира знаходиться у комунальній власності і вона вселилися в квартиру №54 як член сім'ї наймача цієї квартири, тобто своїх батьків, які є наймачами цієї квартири.

З виписок з особистих рахунків по сплаті за житлово-комунальні послуги по квартирі №9 вбачається, що мається заборгованість, останні платежі по оплаті зазначених послуг датовані 2007 роком. ОСОБА_2 суду пояснила, що платежі по квартирі №9 нею не здійснювалися.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що доводи ОСОБА_2 про те, що у неї немає іншого житла є безпідставними та необґрунтованими, оскільки вона та її діти є зареєстрованими та мають право користування квартирою №54, як члени сім'ї наймача зазначеної квартири.

Як пояснила ОСОБА_2 в судовому засіданні письмової згоди на її та дітей проживання в квартирі №9 з боку ОСОБА_7 та його батьків, які також були наймачами зазначеної квартири в 1999 році, не було.

Згідно ст. 64 ЖК УРСР до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Враховуючи, що ОСОБА_2 не перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7, підстав для визнання її членом сім'ї наймача, як дружини наймача суд не вбачає.

Відповідно до ст. 65 ЖК УРСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові №2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» зазначив, що вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

Судом з'ясовано, що письмової згоди на вселення в квартиру №9 ОСОБА_2 та її дітей не було, вони не приписані в даному жилому приміщенні, а, навпаки, зареєстровані в квартирі №54, суду не було надано угоди щодо порядку користування зазначеною квартирою.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 та її діти займають квартиру №9 без законних на те підстав, оскільки за життя ОСОБА_7 ні ним, ні будь-ким іншим не вчинялося дій, спрямованих на реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 або їх дітей в квартирі №9. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 почала звертатися до органів місцевого самоврядування тільки після смерті ОСОБА_7

Не зважаючи на те, що ОСОБА_2 та її діти проживали однією сім'єю з ОСОБА_7, який був наймачем квартири №9, суд дійшов висновку, що підстав для визнання за ОСОБА_2 та її дітьми права на користування квартирою №9 як членів сім'ї ОСОБА_7 немає, оскільки ОСОБА_2 та її діти були і є зареєстрованими в квартирі №54 як члени сім'ї наймача квартири №54. Доводи ОСОБА_2 щодо визнання за нею та дітьми права користування квартирою №9 як членів сім'ї ОСОБА_7 є безпідставними та зводяться до суб'єктивного та невірного трактування норм Житлового кодексу УРСР.

Відмовляючи у задоволенні частини вимог ОСОБА_2 та її дітей суд вважає, що їх права на житло не порушуються, оскільки у них існували та існують права користування житловим приміщенням - квартирою №54.

02.12.2015 року ОСОБА_1 та її сину ОСОБА_6 виданий ордер на житлове приміщення №70 серія Б-2015 на право заняття квартири АДРЕСА_1 на підставі рішення виконкому Павлоградської міської ради від 25.11.2015 року №778.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що видавши ордер на квартиру №9 на ім'я ОСОБА_1, виконком Павлоградської міської ради не порушив прав ОСОБА_2 та її дітей, тому підстав для задоволення вимог щодо визнання ордеру недійсним суд не вбачає.

Суд вважає, що посилання ОСОБА_2 на норми цивільного кодексу, які регламентують спадкові права, не можуть бути застосовані до даних правовідносин, оскільки квартира не належала ОСОБА_7

Відповідно до ст. 58 ЖК УРСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

ОСОБА_1 було видано ордер, згідно відмітки у паспорті ОСОБА_1 остання зареєстрована в квартирі №9 з 14.12.2015 року, рішення виконкому щодо видачі ОСОБА_1 ордеру на квартиру №9 ніким не оскаржено, тобто остання має законні підстави для проживання в зазначеній квартирі.

Відповідно до висновку ДОП ВП Павлоградського ВП ГУНП України в Дніпропетровській області ОСОБА_13 ОСОБА_1 зверталася до поліції з підстав неможливості потрапити до квартири №9, оскільки її займають невідомі люди. В результаті проведеної поліцією перевірки було встановлено, що в квартирі №9 мешкає ОСОБА_2 та її діти та виселятися з квартири вона не буде. Також ОСОБА_1 запропоновано звернутися до суду для вирішення даного спору.

У судовому засіданні ОСОБА_2 заперечувала проти проживання в квартирі ОСОБА_1 та її сина, що також підтверджує наявність з боку ОСОБА_2 перешкод у користуванні ОСОБА_1 квартирою №9.

Відповідно до ст. 116 ЖК УРСР осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

За таких обставин, враховуючи те, що у ОСОБА_2 та її дітей немає законних підстав для зайняття квартири №9, а ОСОБА_1 та її дитина мають право користування зазначеною квартирою, суд дійшов висновку про те, що вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні квартирою №9 шляхом виселення ОСОБА_2 та її дітей підлягають задоволенню. Враховуючи, що ОСОБА_2 та її діти мають житло, а квартиру №9 зайняли самоправно, підстав для надання іншого житлового приміщення при виселенні суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.10,11,57,60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи Павлоградська міська рада, Орган опіки та піклування Павлоградської міської ради про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення задовольнити.

Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з житлового приміщення, а саме з квартири АДРЕСА_2 без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 551,20 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, до ОСОБА_1, Виконавчого комітету Павлоградської міської ради, Управління комунального господарства та будівництва Павлоградської міської ради, третя особа Орган опіки та піклування Павлоградської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання членами сім'ї наймача житлового приміщення, визнання права на користування житловим приміщенням, визнання недійсним ордеру на жиле приміщення - задовольнити частково.

Встановити факт проживання з ОСОБА_7 однією сім'єю ОСОБА_2 з 01 січня 2004 року, дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з дня їх народження та по ІНФОРМАЦІЯ_6 року, тобто по день смерті ОСОБА_7.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 22 червня 2016 року.

Суддя М. М. Перекопський