Рішення № 58476254, 17.05.2016, Франківський районний суд м. Львова

465/970/16-ц

2/465/1474/16

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

17.05.2016 року Франківський районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Мартинишин М.О.

при секретарі Кметь Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2, ОСОБА_3 «СК «ПРОВІДНА», Філії ОСОБА_3 «СК «ПРОВІДНА»

про відшкодування матеріального збитку заподіяного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пені за прострочення та моральної шкоди,-

встановив:

позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачів на його користь матеріальну шкоду в розмірі 37350 грн., пеню в розмірі 5898,23 грн., моральну шкоду у розмірі 3735 грн. та судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 23.09.2015 року о 09:15 год. на 15км+ 64.9м автодороги Західний обхід м. Львова ОСОБА_2 керуючи автомобілем ВАЗ 2103, номерний знак НОМЕР_1, не вибравши безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням в наслідок чого виїхав на зустрічну смугу руху де здійснив зіткнення з його автомобілем ВАЗ 21124, номерний знак АТ 4493АЕ, внаслідок зіткнення його автомобіль отримав технічні пошкодження, що здіно витрат та розрахунку становить 37350 грн.. Оскільки ОСОБА_2 порушив Правила дорожнього руху України, вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КупАП, за що постановою Франківського районного суду м. Львова від 16.11.2015р. був притягнутий до адміністративної відповідальності. ОСОБА_2 застрахував свою цивільну відповідальність в ОСОБА_3 „СК „ПРОВІДНА" відповідно до поліса №АЕ 4667007 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 07.08.2015 року.

24 вересня 2015 року він звернувся до страховика в особі філія ОСОБА_3 „СК „ПРОВІДНА" в місті Львів на проспекті Чорновола, 67 Б. та подав заяву про настання події, посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, копію ідентифікаційного номера, первинну довідку ДАІ, копію паспорта та довідку про оцінку пошкоджень ( 36000грн.). На підтвердження його звернення представником страхової ОСОБА_4 було видано йому інформаційний лист НОМЕР_2 про дії потерпілого при врегулюванні страхової події. Однак виплату страхового відшкодування з часу його звернення пройшло вже майже 5 місяців, ні відшкодування, ні будь-якої відповіді від страховика він не отримав, що суперечить вимогам ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вважає такі дії незаконними та необґрунтованими, такими, що порушують умови Договору та норми чинного законодавств України, а тому просить стягнути з відповідачів 37350 грн. у судовому порядку.

Крім цього, повернення коштів у визначений законом термін не було здійснено, а тому внаслідок порушення строку виплати страхового відшкодування, просить стягнути з відповідачів пеню в розмірі 5898,23 грн.

Крім цього, йому була завдана і моральна шкода, яка полягала у тому, що йому пошкодили автомобіль, а це в свою чергу стало причиною її моральних страждань. Порушено його звичайний спосіб життя через затягування відповідачем процесу виплати відшкодування на ремонт автомобіля, порушення ним своїх зобовязань за договором страхування. При цьому переживання посилились небажанням відповідачів відшкодувати завдані збитки. Заподіяну моральну шкоду оцінює в розмірі 3735 грн., а тому просить стягнути вказану суму моральної коди з відповідача у судовому порядку. Просить позов задовольнити.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали повністю, дали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Просять позов задовольнити.

Відповідачі у судове засідання не зявилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомленні про день, час та місце слухання справи, на підставі ст.ст.169,224 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів(постановляє заочне рішення), проти чого не заперечив позивач та представник позивача.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

За вимогами ст. ст.10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.11 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 23.09.2015 року о 09:15 год. на 15км+ 64.9м автодороги Західний обхід м. Львова сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортного засобу - «ВАЗ 2103» д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2, застрахованого за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/ 4667007 від 07.08.2015 року, та автомобіля НОМЕР_4, належного ОСОБА_1,, який був під керуванням останнього.

Постановою Франківського районного суду м.Львова від 16.11.2015р.(справа №465/7175/15-п), ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення штраф у розмірі 340(триста сорок) гривень 00 коп. в дохід держави. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в сумі 243 грн. 60 коп.

Відповідно до ст.61 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, постановою Франківського районного суду м.Львова від 16.11.2015 року встановлена вина ОСОБА_2 у вчиненні ДТП 23.09.2015 року, постанова вступила в законну силу і не є скасована.

Як вбачається із дефектного акту від 02.11.2015 року, розрахунку №045 від 02.11.2015 року складеного СПД-ФО ОСОБА_5 та торгового чека №027 від 06.04.2016 року, що вартість матеріального збитку для відновлюваного ремонту, заподіяного власнику автомобіля НОМЕР_4 - ОСОБА_1 становить 37350 грн..

24 вересня 2015 року позивач звернувся до страховика в особі філія ОСОБА_3 „СК „ПРОВІДНА" в місті Львів на проспекті Чорновола, 67 Б. та подав заяву про настання події, посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, копію ідентифікаційного номера, первинну довідку ДАІ, копію паспорта та довідку про оцінку пошкоджень.

На підтвердження звернення позивача, представником страхової ОСОБА_4 було видано йому інформаційний лист НОМЕР_2 про дії потерпілого при врегулюванні страхової події від 24.09.2015 року.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити Страхову виплату у строк, встановлений договором.

Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.

Згідно ст.990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно ст.1 Закону України «Про страхування» страхування-це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб в разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», обєктом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси повязані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоровю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст.9 даного Закону України страхова сума-грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобовязаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата-грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Згідно Правил страхування страховика які є невід'ємною частиною договору страхування, страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій особі, або іншій третій особі.

Відповідно до ст. 15.3 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхування відповідальності за шкоду заподіяну життю, здоровю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах( договір 1 типу).

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Згідно п. 36.4. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.

Як вбачається із страхового акту ОСОБА_3 «СК «ПРОВІДНА» №2300087353 від 11.03.2016 року, платіжного доручення №0010401 від 12.03.2016 року та відомості № ВПТ -001243 від 11.03.2016 року, позивачу було відповідачем ОСОБА_3 «СК «ПРОВІДНА» виплачено страхове відшкодування у розмірі 13765,48 грн. та пеню в розмірі 847,95 грн., що разом становить 14613,43 грн.

При цьому, суд не бере увага ремонтну калькуляцію №2300087353 від 11.03.2016 року та розрахунок суми матеріального збитку по справі №2300087353 здійснений відповідачем ОСОБА_3 «СК «ПРОВІДНА», оскільки позивачем та належними доказами підтверджено, що вартість реального матеріального збитку для відновлюваного ремонту, заподіяного власнику автомобіля НОМЕР_4 - ОСОБА_1 становить 37350 грн.

Проте станом на дату постановлення рішення суду відповідачем ОСОБА_3 «СК «ПРОВІДНА» здійснено 12.03.2016 року виплату страхового відшкодування частково позивачу в розмірі 13765,48 грн. та пеню в розмірі 847,95 грн., що разом становить 14613,43 грн., а згідно Закону, виплата повинна була бути здійснена ще до 23 грудня 2014 року позивачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільного права та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди , відшкодування моральної (немайнової) шкоди, тощо. Суд може захистити цивільне право і інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.22 ч.1, ч.2 п.1 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала, у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв, ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

В силу приписів ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням проведеним належним чином.

В силу положень ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

У ч.1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ч.1 ст.992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Згідно п. 36.5. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, вирішуючи питання стягнення матеріальної шкоди, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_3 «СК «ПРОВІДНА» на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню матеріальна шкода в розмірі 23584,52 грн.( 37350 грн.. - 13765,48 грн. 500 грн. = 23084,52 грн.), та з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню матеріальна шкода в межах суми франшизи у розмірі 500 грн., оскільки останній застрахував свою цивільну відповідальність визначеного у договорі страхування(Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/ 4667007 від 07.08.2015 року), оскільки відповідає фактичним обставинам, матеріалам справи, умовам договору і вимогам закону.

Крім цього, оскільки відповідачем ОСОБА_3 «СК «ПРОВІДНА» проведена виплата страхового відшкодування частково позивачу 12.03.2016 року, а така виплата мала бути проведена до 23.12.2015 року, тому суд вважає з відповідача ОСОБА_3 «СК «ПРОВІДНА» на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню пеня з 24.12.2015 року по 11.03.2015 року з врахуванням часткової сплати в розмірі 2616,24 грн.( 3464,91грн. - 847,95 грн. = 2616,24 грн.).

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Однак моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів(ч.2 п.2 ст.23 ЦПК України).

Як розяснив Пленум Верховного Суду України в постанові №4 від 31 березня 1995року зі змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при заподіянні особі моральної шкоди обовязок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Під моральною шкодою, згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», слід розуміти: втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Оцінюючи відносини, що склалися між сторонами, суд приходить до висновку про заподіяння моральної шкоди позивачу внаслідок порушення його прав та спричинення моральних страждань.

При визначенні розміру суд враховує характер та обсяг заподіяних фізичних та моральних страждань, їх тривалість, можливість відновлення попереднього стану, ступінь вини та інші обставини справи, а також виходить з засад розумності, виваженості та справедливості. Однак в цій частині позовні вимоги слід задовольнити, в сумі по 1000 грн. з кожного, оскільки, позивач внаслідок ДТП позивач переніс психологічний стрес, погіршився його стан здоровя через пошкодження його автомобіля, змушений був витрачати багато часу для ремонту свого автомобіля, прикладав додаткові зусилля та поніс невиправданих витрат у звязку з неможливістю користуватись автомобілем протягом часу його ремонту та при цьому зазнав багато принижень зі сторони відповідача, безпідставної тяганини, щоб повернути страхове відшкодування, витрачав час на судові засідання з метою встановлення істини, а тому слід стягнути з відповідача ОСОБА_3 «СК «ПРОВІДНА» суму завданої позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 1000 гривень та з відповідача ОСОБА_2 суму завданої позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 1000 гривень.

На підставі зазначеного, дослідивши матеріали справи, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку, щодо необхідності задоволенні позовних вимог частково.

Відповідно до ч.1 ст.84 ЦПК України витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Позивачем надано суду належні докази щодо здійснення оплати за надану правову допомогу, а тому позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів витрат на юридичні послуги підлягають до задоволення.

Відповідно дост.88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відтак, вирішуючи питання стягнення судових витрат та витрат на правову допомогу, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_3 «СК «ПРОВІДНА» слід стягнути на користь позивача 319,10 грн. судового збору, що було сплачено при поданні позовної заяви та 3032,64 грн. витрат на правову допомогу та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача 17,61 грн. судового збору, що було сплачено при поданні позовної заяви та 167,36 грн. витрат на правову допомогу, а щодо витрат на оплату палива дизельного згідно чеку №638876 на суму 399,80 грн. слід відмовити оскільки такі не підтверджують з якої метою та для чого були витрачені такі витрати по даній справі, а тому суд не вбачає, що такі витрати були понесенні стороною.

Керуючись ст.ст. 3,4, 10,27,31,57-60,84,88,169,209,212-215,224-226 ЦПК України, суд

вирішив:

позов частково задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 «СК «ПРОВІДНА» на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 23584,52 грн., пеню в розмірі 2616,24 грн., моральну шкоду у розмірі 1000 грн., 319,10 грн. судового збору, що було сплачено при поданні позовної заяви та 3032,64 грн. витрат на правову допомогу, а всього разом 30552(тридцять тисяч пятсот пятдесят дві)грн.50 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 500 грн., моральну шкоду у розмірі 1000 грн., 17,61 грн. судового збору, що було сплачено при поданні позовної заяви та 167,36 грн. витрат на правову допомогу, а всього разом 1684(одна тисяча шістсот вісімдесят чотири )грн. 97 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Франківським районним судом м. Львова, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Мартинишин М.О.