Рішення № 58476182, 17.05.2016, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/229/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2016 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Адамович М. Я. ,

при секретарі Калиш В.О.,

з участю прокурора - Гавло І.І.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2

представників третіх осіб:

ОСОБА_3 управління Державної казначейської служби України у Львівській області ОСОБА_4,

п.Кріля В.В. адвоката ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу за позовом ОСОБА_6 з участю третьої особи на стороні позивача ОСОБА_7" в особі "Шахта Лісова" до ОСОБА_3 управління МВС України у Львівській області в особі Ліквідаційної комісії ОСОБА_3 управління МВС України у Львівській області, з участю третіх осіб на стороні відповідача ОСОБА_8, ОСОБА_3 управління Державної казначейської служби України у Львівській області про відшкодування заробітку, втраченого у зв'язку з втратою працездатності внаслідок злочину та потреб у додаткових видах допомоги,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд із даною позовною заявою до відповідача та третіх осіб, свої вимоги мотивує тим, що 28.08.2005р. у дворі будинку № 47 по вул. Героїв УПА в м. Сокалі, ОСОБА_8, який на той час здійснював функції представника влади на посаді дільничного інспектора міліції Сокальського РВ ГУ МВСУ у Львівській області, внаслідок незаконного застосування табельної зброї, йому було спричинено вогнепальне поранення, яке по тяжкості віднесено до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

За вказані діяння, вироком Сокальського районного суду від 12.06.2013р. ОСОБА_8 визнаний винний у перевищенні службових повноважень, тобто в умисному вчиненні службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, що супроводжувались застосуванням зброї та спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам та інтересам громадянина( ч.3 ст. 365 КК України) , а також в умисному заподіянні ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.(ч. 1 ст. 121 КК).

Цим же вироком його засуджено : за ч.3 ст.365 КК України із застосуванням до основного покарання ст. 69 КК України, ч.1 ст.121, ст.ст.70, 75 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати атестовані посади в органах внутрішніх справ або виконувати функції працівників міліції на строк 3 роки та встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки, із призначенням до відбування додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати атестовані посади в органах внутрішніх справ або виконувати функції працівників міліції на строк 3 роки.

Цим же вироком задоволено його позов про стягнення з ГУ МВСУ у Львівській області моральної шкоди спричиненої злочинними діями ОСОБА_8

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 11.04.2014р. цей вирок залишено без змін.

Ухвалою ВССУ від 27.11.2014р. відмовлено в задоволенні касаційної скарги ГУ МВСУ у Львівській області на вказаний вирок в частині цивільного позову про стягнення в його користь коштів на відшкодування моральної шкоди.

Згідно з судово-медичними висновками, які знаходяться в матеріалах вказаної вище кримінальної справи, після спричинення ОСОБА_8 вогнепального поранення, у ОСОБА_6 було виявлено сліпе вогнепальне поранення лівого стегна, відкритий відламковий перелом верхньої третини лівої стегнової кістки та інші ушкодження.

Зокрема, у висновку № 5/06 мк-С від 14.03.2006р. стверджується, що рана на стегні та перелом стегнової кістки утворилися від дії одиночного ранячого снаряда-кулі незадовго до поступлення позивача в лікарню, та могли утворитися 28.08.2005р. в результаті пострілу з вогнепальної зброї і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, а у акті судово-медичного обстеження № 58/11 що вистріл у позивача було здійснено з близької відстані, в той час коли він був спиною до ОСОБА_8

Через спричинення ОСОБА_6 вищевказаного вогнепального поранення, він змушений був тривалий термін стаціонарно і амбулаторно лікуватися.

Зокрема, після цього неодноразово стаціонарно лікувався у Сокальській ЦРЛ, Львівському обласному госпіталі інвалідів війни та репресованих ім.. ОСОБА_9.

ОСОБА_8 того, внаслідок отримання тілесних ушкоджень, згідно з висновками Міжрайонної спеціалізованої травматологічної МСЕК Львівського обласного центру МСЕК позивач визнався інвалідом 2- ї, а згодом 3- ї групи.

Відповідно до висновку про умови та характер праці у цих висновків МСЕК, він втратив працездатність, яка у нього залишилась лише залишковою.

В час заподіяння ОСОБА_8 тілесних ушкоджень позивач працював гірником підземним на дільниці конвеєрного транспорту на шахті «Лісова» ДП «Львіввугілля».

На підставі висновку лікарської комісії (ЛКК) у звязку з вказаним травмуванням, та втратою працездатності, наказом по шахті № 184-к від 28.12.2005р. позивача звільнено з шахти з 15.12.2005р. у звязку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоровя, який перешкоджав продовженню даної роботи (п. 2 ст. 40 КЗпП).

Згідно п. 18 Постанови пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» ступінь втрати працездатності (у процентах) та потреби у додаткових видах допомоги в даному випадку повинні визначатися судово-медичною експертизою, оскільки МСЕК визначається лише ступінь втрати працездатності якщо шкода була заподіяна у зв'язку з виконанням працівником(потерпілим) трудових обов'язків.

Відсотки втрати професійної або загальної працездатності МСЕК позивачу не встановлювались, у звязку з тим, що ушкодження здоровя настало не на виробництві, а у побуті, і повязане із злочинними діями іншої особи.

Розмір втраченого ОСОБА_6 внаслідок каліцтва та ушкодження здоровя, заробітку(доходу), підлягає відшкодування Відповідачем ГУ МВСУ у Львівській області, оскільки спричинені ОСОБА_8В, під час здійснення ним функцій представника влади на посаді дільничного інспектора міліції Сокальського РВ ГУ МВСУ у Львівській області.

Ухвалою від 05.03.2015р. провадження по справі зупинено у звязку з призначенням судово-медичної експертизи.

03.09.2015р. позивач ОСОБА_6 подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій вказує, що за результатами проведення експертизи складено висновок комісійної судово-медичної експертизи № 118. Відповідно до вказаного висновку, п.2.3., внаслідок вогнепального поранення він в період: з 15.12.2005р. по 01.01.2008р. був визнаний інвалідом 2-ї групи, та мав 60% стійкої втрати професійної працездатності. З 10.01.2008р. по 01.02.2009р. інвалідом 3 групи та 40 % стійкої втрати працездатності (плюс період з 02.01.2008р. по 02.01.2008р., тобто між висновками МСЕК про визначення 60 і 40 % втрати працездатності). З 30.01.2009р. по червень 2015р. включно 15% стійкої втрати професійної працездатності. Станом на сьогодні (з 01.07.2015р.) 10% стійкої втрати професійної працездатності.

Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров»я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я (ч.2 ст. 1197 ЦК).

Останні три місяці ОСОБА_6 працював на «Шахті «Лісова» на посаді гірника підземного 3 го розряду дільниці конвеєрного транспорту з повним робочим днем в шахті.

Відповідно до ч. 2 ст. 1197 ЦК розмір середнього заробітку обчислений за три останні календарні місяці роботи на Шахті згідно довідки ДП «Львіввугілля» Шахти «Лісова» про заробітну плату позивача, перед вогнепальним поранням становить: червень 2005р - 732,02 грн.; липень 2005р. - 1184, 08 грн.; серпень 2005р. - 1078,66 грн.; 2994,76 / 3міс. = 998,25 грн.

Відповідно до п. 10 Постанови КМУ від 08.02.1995р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Згідно довідки «Шахти «Лісова» від 25.08.2015р. коефіцієнт росту тарифних ставок гірника підземного 3го розряду дільниці конвеєрного транспорту з 28.08.2005р. по 25.08.2015р. складає 5,15.

Станом на сьогодні, відкоригована заробітна плата складає 5140,98 грн.(998, 25 * 5,15), що згідно довідки «Шахти «Лісова» № 1002 від 25.08.2015р. майже співпадає з середньою заробітною платою гірника підземного 3го розряду дільниці конвеєрного транспорту станом на 25.08.2015р. яка становить 5080 грн.

Згідно проведеного розрахунку, розмір втраченого заробітку позивача за період з 15.12.2005р. по 31.08.2015р. включно складає 202911,49 грн.

ОСОБА_8 того, зважаючи на те, що згідно з вищевказаного висновку експерта на даний час у позивача має місце 10 % стійкої втрати професійної працездатності, до стягнення з відповідача підлягає сума в розмірі 514,98 грн. щомісячно безтерміново до змін у законодавстві.

Згідно п.7 вищевказаного висновку експертизи, під час стаціонарних лікувань ОСОБА_6 у 2005, 2007р, 2008р., в КП «ЛОР «Львівський обласний госпіталь інвалідів війни репресованих ім. Юрія Липи» ним за власні кошти було придбано на лікування наступні медикаменти: зінацеф 1,5г 2фл., зінацеф 0,75г-6 фл, кетонал 2,0 5амп., аспекард - 30 таб, марля - 20 м, бинти- 10 шт, система в/в 2 шт, ангіокард 2 шт, шприци 5,0 -20 шт., лейкопластр 2уп., рентгенівська плівка- 6 шт, цефтріакосн 1г 10 фл, мінрекс 750 мг- 12 фл, мелбек 3,0 6 амп, офлоксацин 100,0 28 фл, Гафлокс 400 мг- 10 табл., шприци 5мл- 30 шт, системи для в/в - 20 шт, бинти мякі великі 16 шт.

Згідно відповіді ТОВ «Каріна» від 02.09.2015р. на адвокатський запит, загальна вартість вищевказаних медикаментів станом на 02.09.2015р. складає 2279, 64 грн., крім вартості зінацеф 1,5г 2фл., зінацеф 0,75г-6 фл, аспекард -30 таб, ангіокард 2 шт, мінрекс 750 мг- 12 фл, Гафлокс 400 мг- 10 табл, вартість яких не визначена.

Просить суд, стягнути з ГУ МВСУ у Львівській області в його користь втрачений заробіток через втрату (зменшення) професійної працездатності в період з 15.12.2005р. по 31.08.2015р. в розмірі 202911,49 грн. внаслідок заподіяних йому ОСОБА_8 28.08.2005р. тяжких тілесних ушкоджень при здійсненні ним функцій представника влади на посаді дільничного інспектора міліції Сокальського РВ ГУ МВСУ у Львівській області та судові витрати по справі; стягувати з ГУ МВСУ у Львівській області на його користь втрачений заробіток, починаючи з 01.09.2015р. в сумі 514,98 грн. щомісячно безтерміново до змін в законодавстві; стягнути з ГУ МВСУ у Львівській області в мою користь додаткові витрати викликані необхідністю придбання за власні кошти вищевказаних ліків на моє лікування в КП «ЛОР «Львівський обласний госпіталь інвалідів війни репресованих ім. Юрія Липи» протягом 2005, 2007, 2008років в розмірі 2279, 64 грн., збільшивши вартість цих ліків на вартість медикаментів: зінацеф 1,5г 2фл., зінацеф 0,75г-6 фл, аспекард -30 таб, ангіокард 2 шт, мінрекс 750 мг- 12 фл, Гафлокс 400 мг- 10 табл, яка буде визначена додатково в ході розгляду справи.

16.10.2015р. представником відповідача ОСОБА_3 управління МВС України у Львівській області подано заперечення на позовну заяву, в яких зазначає, що Головне управління МВС України у Львівській області заперечує проти заявлених ОСОБА_10 позовних вимог та вважає, що відсутні будь-які підстави для задоволення позову.

Зокрема представник вказує, що самим позивачем неодноразово зазначається, що тяжкі тілесні ушкодження йому були заподіяні саме працівником Сокальського РВ ГУМВС України у Львівській області, а саме дільничним інспектором міліції ОСОБА_8 Даний факт не оспорювався і не оспорюється. Тобто особа, що завдала тяжких тілесних ушкоджень позивачу була працівником Сокальського РВ ГУМВС України у Львівській області, який є окремою юридичною добою та являється лише окремим структурним підрозділом ГУМВС.

Згідно ст.96 ЦК України: «Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями». В той же час, у відповідності до п. 9 Положення про Сокальський РВ (затвердженого наказом ГУМВС від 22.11.2013 року № 2356) «Відділ є -юридичною особою...». а згідно п. 1 «Сокальський районний відділ ОСОБА_3 управління МВС України у Львівській області є органом Міністерства внутрішніх справ України...».

При цьому п.5. Постанови Пленуму ВС України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що при розгляді справ про відшкодування шкоди суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією з трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

При цьому, ДІМ Сокальського РВ ГУМВС України у Львівіській області ОСОБА_8 (даний факт встановлено судовими рішеннями, більше того підтверджується самим позивачем) не проходив службу в апараті ОСОБА_3 управління МВС України у Львівській області і як наслідок не перебував в трудових відносинах із відповідачем по справі.

Виходячи з вищенаведеного та приймаючи до уваги зміст позовної заяви ОСОБА_10 та ряд рішень судів у справі про відшкодування моральної шкоди позивачу повідомляє, що ГУМВС є неналежним відповідачем у даній справі. Належним відповідачем у даній справі повинен бути Сокальський РВ ГУМВС України у Львівській області.

Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» № 9 від 01.11.1996 p.: «суди мають суворо додержувати передбаченого ст. 56 Конституції права особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

ОСОБА_8 того, відповідно до ст. 56 Конституції України, завдана шкода відшкодовується не безпосередньо органами державної влади, а за рахунок державного бюджету.

Також, при винесенні законного та обгрунтованого рішення у даній справі просить суд взяти до уваги Рішення Конституційного суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 32 Закону України «Про Державний бюджет України на 2000 рік» та статті 25 Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік» (справа про відшкодування шкоди державою) від 03.10.2001 р. №12-рп/2001.

Адже, згідно цього рішення, саме держава має відшкодовувати шкоду, завдану громадянам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю правоохоронних органів, оскільки вони діють від імені держави. При цьому, єдиним джерелом фінансування їх діяльності є кошти державного бюджету, а видатки на відшкодування шкоди громадянам за рахунок цих органів економічною класифікацією видатків бюджету не передбачено. З огляду на це відшкодування шкоди саме за рахунок юштів на утримання правоохоронних органів може негативно позначитися на їх роботі.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про структуру бюджетної класифікації України» від 12.07.1996 р. Ж327/96-ВР функціональною структурою видатків бюджетів України у розглядуваній сфері є правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держави. Економічна структура даних видатків - це видатки на оплату праці, нарахування на заробітну плату, видатки на відрядження, оплату послуг з утримання приміщень і обслуговування установ та організацій тощо. Усі ці видатки бюджету конкретизуються у відомчій структурі видатків бюджетної класифікації України, що затверджується Міністерством фінансів України. Отже, структура бюджетної класифікації України у функціональній структурі видатків України не передбачає видатків (коштів) на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю судів та правоохоронних органів, за рахунок видатків на їх утримання.

Також, звертають увагу на той факт, що розрахунок суми відшкодування втраченого заробітку долучений позивачем до матеріалів цивільного позову, та згідно якого ОСОБА_10 просить стягнути з ГУМВС певну суму коштів - є необгрунтованим та безпідставним, а також не являється самодостатнім доказом. Такий розрахунок не може судом братись до уваги за основу при визначенні такого роду стягнення, оскільки зроблений по-перше особою, що не має належної на те освіти, по-друге - з допущенням прорахунків, які полягають у неправильному застосуванні коефіцієнту росту тарифних ставок.

Так з відповіді ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» від 25.08.2015 року вбачається, що коефіцієнт росту тарифних ставок гірника підземного 3-го розряду дільниці конвеєрного транспорту за період з 28.08.2005 року по 25.08.2015 року складає 5, 15. Однак у відповіді - вказується коефіцієнт 5, 15 за весь період часу з 28.08.2005 року по 25.08.2015 року, тобто за 10 років. Однак не зазначено, який коефіцієнт росту був саме у 2006 чи у 2008 роках. Тобто коефіцієнт росту тарифних ставок за зазначеною посадою не міг бути однаковий у 2006 році та у 2015 році.

З цього випливає, що позивач не маючи належної освіти, не розуміючи принципів належного розрахунку зробив такий, долучив до матеріалів справи, і просить на його основі задоволити вимогу про стягнення на свою користь із державної установи, що фінансується із державного бюджету України певної суми коштів при цьому намагається ввести в оману суд щодо суми втраченого заробітку викладеного у власноручно зробленому розрахунку.

Стосовно вимоги позивача про стягнення на його користь додаткових зитрат викликаних необхідність придбання за власні кошти ліків, то наголошують, що на підставі ст. 60, 64 ЦПК, згідно якої кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Враховуючи той факт, що позивачем не додано жодного доказу про понесення збитків (додаткових витрат на лікування та придбання за власний рахунок ліків) на суму 2 279, 64 грн. і більше із врахуванням вартості не оцінених ОСОБА_11 «Каріна» медикаментів, окрім як долученого переліку ліків та відповідних встановлених ОСОБА_11 «Каріна» цін на них. З такої відомості наданої на запит позивача ОСОБА_11 «Каріна» не вбачається факту застосування саме до позивача нижче перерахованих ліків. ОСОБА_8 того зауважують, що ціни на ліки у 2006, 2007, та 2008 році були значно нижчими по відношенню до сьогодення.

Просять суд у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_3 управління МВС України у Львівській області відмовити повністю.

Судом залучено до участі у справі в якості співвідповідачів Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області, Головне управління Національної поліції у Львівській області та Головне управління МВС України у Львівській області в особі Ліквідаційної комісії ОСОБА_3 управління МВС України у Львівській області.

Ухвалою від 01.04.2016 року позовні вимоги ОСОБА_6 до Державної Казначейської служби України, ОСОБА_3 Управління Державної Казначейської служби у Львівській області та ОСОБА_3 управління Національної Поліції України у Львівській області залишено без розгляду.

Позивач ОСОБА_6 та його представник ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили стягнути з ГУ МВСУ у Львівській області в особі Ліквідаційної комісії ОСОБА_3 управління МВС України у Львівській області в користь ОСОБА_6 втрачений заробіток через втрату (зменшення) професійної працездатності в період з 15.12.2005р. по 31.08.2015р. в розмірі 202911,49 грн. внаслідок заподіяних йому ОСОБА_8 28.08.2005р. тяжких тілесних ушкоджень при здійсненні ним функцій представника влади на посаді дільничного інспектора міліції Сокальського РВ ГУ МВСУ у Львівській області та судові витрати по справі; стягувати з ГУ МВСУ у Львівській області на його користь втрачений заробіток, починаючи з 01.09.2015р. в сумі 514,98 грн. щомісячно безтерміново до змін в законодавстві; стягнути з ГУ МВСУ у Львівській області в мою користь додаткові витрати викликані необхідністю придбання за власні кошти вищевказаних ліків на моє лікування в КП «ЛОР «Львівський обласний госпіталь інвалідів війни репресованих ім. Юрія Липи» протягом 2005, 2007, 2008років в розмірі 2873,34 грн. В обґрунтування надали пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування надала пояснення аналогічні викладеним в запереченні на позовну заяву.

Прокурор Гавло І.І. в судовому засіданні у вирішенні даної справи покликалась на розсуд суду.

Третя особа ОСОБА_12 та його представник ОСОБА_5, а також представник третьої особи ОСОБА_3 управління Державної казначейської служби України у Львівській області ОСОБА_4, висловили думку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Заслухавши учасників та дослідивши письмові докази суд дійшов до наступних висновків.

Вироком Сокальського районного суду Львівської області від 12.06.2013р., який набрав законної сили встановлено, що ОСОБА_8 28.08.2005р. перебуваючи у дворі будинку №47 по вул.Героїв УПА в м.Сокалі Львівської області, здійснюючи функції представника влади на посаді дільничого інспектора Сокальського РВ ГУМВСУ у Львівській області, маючи спеціальне звання капітана міліції та виконуючи свої службові обовязки з охорони громадського порядку, внаслідок незаконного застосування табельної зброї, спричинив ОСОБА_6 вогнепальне поранення, яке по тяжкості віднесено до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, обставини заподіяння ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, які мали місце 28.08.2005 року з вини ОСОБА_8, встановлені вироком Сокальського районного суду від 12.06.2013 року.

У відповідності з ч. 1 ст. 1195 ЦК, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Згідно ч.1 ст. 1197 ЦК розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я (ч.2 ст. 1197 ЦК).

Згідно п. 18 Постанови пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» ступінь втрати працездатності (у процентах) та потреби у додаткових видах допомоги в даному випадку повинні визначатися судово-медичною експертизою, оскільки МСЕК визначається лише ступінь втрати працездатності якщо шкода була заподіяна у зв'язку з виконанням працівником(потерпілим) трудових обов'язків.

Відсотки втрати професійної або загальної працездатності МСЕК позивачу не встановлювались, у звязку з тим, що ушкодження здоровя настало не на виробництві, а у побуті, і повязане із злочинними діями іншої особи.

Розмір втраченого ОСОБА_6 внаслідок каліцтва та ушкодження здоровя, заробітку(доходу), підлягає відшкодування Відповідачем ГУ МВСУ у Львівській області, в особі Ліквідаційної комісії ГУ МВСУ у Львівській області, оскільки спричинені ОСОБА_8В, під час здійснення ним функцій представника влади на посаді дільничного інспектора міліції Сокальського РВ ГУ МВСУ у Львівській області.

Частиною 2 ст. 25 ЗУ «Про міліцію» визначено, що обовязок щодо відшкодування завданих громадянину, права та законні інтереси якого порушено працівником міліції, покладено на міліцію.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Про те, що саме Відповідач ГУ МВСУ у Львівській області в особі Ліквідаційної комісії ГУ МВСУ у Львівській області повинен відшкодувати ОСОБА_6 шкоду підтверджується і ухвалою ВССУ від 27.11.2014р. по кримінальній справі, по який засуджений ОСОБА_8 за злочини які вчинив відносно позивача.

Згідно висновку експерта (комісійної судово-медичної експертизи) №118 від 17.07.2015р. встановлено, що ОСОБА_10 28 серпня 2005 року отримав вогнепальне (кульове) поранення лівого стегна з відкритим багатоуламковим переломом лівої стегнової кістки.

Внаслідок вогнепального поранення ОСОБА_10 в період з 15 грудня 2005р. по 01 січня 2008р. був визнаний інвалідом 2-ї групи і згідно п.108 Наказу № 238 мав 60 % стійкої втрати професійної працездатності. В період з 10 січня 2008р. по 01 лютого 2009р. він був визнаний МСЕК інвалідом 3:-ї групи і відповідно цьому він мав 40% стійкої втрати професійної працездатності згідно п.109 «а» та п.6 «б» Наказу № 238. При обстеженні МСЕК ОСОБА_10 30 січня 2009р. встановлено діагноз: Консолідований вогнепальний перелом лівої стегнової кістки в середній третині. Післятравматичний остеомієліт лівої стегнової кістки в стадії стійкої ремісії. Післятравматична лівобічна невропатія малогомілкового нерву». З цього приводу він більше не був визнаний інвалідом, проте по наслідках перенесеної травми за період з 30 січня 2009року до червня 2015року у нього стійка втрата професійної працездатності становила 15% згідно п.110 та п.6 «а», Наказу № 238. Така динаміка зміни свідчить про зменшення відсотків втрати працездатності у потерпілого, через позитивну динаміку реабілітації.

При обстеженні потерпілого членами комісії на даний час встановлено, по по наслідках перенесеної травми у гр. ОСОБА_10 має місце стійка втрата професійної працездатності в розмірі 10% згідно п.12.5 таблиці №9 Наказу №420 МОЗ від 05.06.2012 року. У комісії немає медичних даних для визначення терміну часу відносно алгоритма зміни відсотків втрати працездатності на майбутнє.

По висновку МСЕК ОСОБА_10 може виконувати роботу на шахті яка не пов'язана із важким фізичним навантаженням та переохолодженням.

ОСОБА_10 не потребував додаткових видів допомоги, крім лікування призначеного лікуючими лікарями.

Відповідно до довідки виданої ДП «Львіввугілля» «Шахта «Лісова» встановлено, що ОСОБА_6 працював на шахті «Лісова» з 21.03.2005р. по 15.12.2005р. і його заробітна плата за цей період складала: 03.2005р. 68,40 грн., 04.2005р. 550грн., 05.2005р. 782,27грн., 06.2005р. 732,02грн., 07.2005р. 1184,08грн., 08.2005р. 1078,66грн.

Судом встановлено, що останні три місяці ОСОБА_6 працював на «Шахті «Лісова» на посаді гірника підземного 3 го розряду дільниці конвеєрного транспорту з повним робочим днем в шахті.

Відповідно до ч. 2 ст. 1197 ЦК розмір середнього заробітку обчислений за три останні календарні місяці роботи на Шахті згідно довідки ДП «Львіввугілля» Шахти «Лісова» про заробітну плату позивача, перед вогнепальним поранням становить: червень 2005р - 732,02 грн.; липень 2005р. - 1184, 08 грн.; серпень 2005р. - 1078,66 грн.; 2994,76 / 3міс. = 998,25 грн.

Відповідно до п. 10 Постанови КМУ від 08.02.1995р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Згідно довідки «Шахти «Лісова» від 25.08.2015р. коефіцієнт росту тарифних ставок гірника підземного 3го розряду дільниці конвеєрного транспорту з 28.08.2005р. по 25.08.2015р. складає 5,15.

Станом на сьогодні, відкоригована заробітна плата складає 5140,98 грн.(998, 25 * 5,15), що згідно довідки «Шахти «Лісова» № 1002 від 25.08.2015р. майже співпадає з середньою заробітною платою гірника підземного 3го розряду дільниці конвеєрного транспорту станом на 25.08.2015р. яка становить 5080 грн.

Згідно проведеного розрахунку, розмір втраченого заробітку позивача за період з 15.12.2005р. по 31.08.2015р. включно складає 202911,49 грн.

Зокрема, розмір середньомісячної заробітної плати становить 998,25 грн.

Розмір втраченого заробітку у період з 15.12.2005р. по 01.01.2008р. при 60% втрати професійної працездатності та відкогегований на коефіцієнт росту тарифних ставок 5,15:

- з 15.12.2005р. по 01.01.2006р. = 1592грн.

998,25грн. х 5,15 = 5140, 98грн. середньомісячна заробітна плата,

5140,98грн. х 60% = 3084,58 грн.,

3084,58 : 31 день = 99,5грн. в день,

99,5 грн. х 16 (днів грудня) = 1592 грн.;

- з 01.01.2006р. по 01.01.2008р. = 74 030,11грн.

998,25грн. х 5,15 = 5140, 98грн.

5140,98грн. х 24 місяці = 123383,52грн.,

123383,52грн. х 60% = 74030,11 грн.

Разом = 75622,11грн.

Розмір втраченого заробітку у період з 01.01.2008р. по 01.02.2009р. при 40% втрати професійної працездатності на коефіцієнт росту тарифних ставок 5,15 (плюс період з 02.01.2008р. по 02.01.2008р., тобто між висновками МСЕК про визначення 60 і 40% втрати працездатності):

- з 01.01.2008р. по 01.02.2009р. = 66 832,35 грн.

998,25грн. х 5,15 = 5140,98грн.,

5140,98грн. х 13 місяців = 66 832,35грн.

Разом = 66 832,35грн.

Розмір втраченого заробітку у період з 30.01.2009р. по червень 2015р. при 15% втрати професійної працездатності та відкорегований на коефіцієнт росту тарифних ставок 5,15:

- з 30.01.2009р. по 01.02.2009р. = 49,75грн.

998,25грн. х 5,15 = 5140,98 грн.,

5140,98грн. : 31 день = 165,83 грн. (середня заробітна плата за день),

165,83 х 15% = 24,87грн.

165,83грн. х 2 = 49,75грн. (за два дні січня).

- з 01.02.2009р. по червень 2015р. = 59 378,32грн.

998,25грн. х 5,15 = 5140,98,

5140,98грн. х 77 місяців = 395 855,46грн.

395 855,46грн. х 15% = 59 378,32грн.

Разом 59 378,32грн.

Розмір втраченого заробітку у період з 01.07.2015р. по 31.08.2015р. при 10% втрати професійної працездатності та відкорегований на коефіцієнт росту тарифних ставок 5,15:

- з 01.07.2015р. по 31.08.2015р. = 1028,96грн.

998,25грн. х 5,15 = 1540,98грн.,

5140,98грн. х 2 місяці = 10 281,96грн.,

10281грн. х 10% = 1028,96грн.

Разом 1028,96грн.

Загалом за всі періоди 202911,49грн.

Разом з цим, згідно листа-повідомлення головного лікаря КЗ ЛОР «Львівський обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих ім. Юрія Липи» ОСОБА_13 від 06.05.2009 року під час стаціонарних лікувань у 2005, 2007 і 2008 роках за власні кошти ОСОБА_10 придбав такі медикаменти: Зінацеф 1,5г - 2фл., Зінацеф 0,75г - бфл., Кетонал 2,0 -5амп., Аспекард - ЗОтабл., марля - 20м, бинти - 10шт., система в/в - 2шт., Ангіокард - 2 шт., шприци 5,0 - 20шт., лейкопластир - 2уп.,рентгенівська плівка - 6шт., Цефтріаксон 1г - Юфл., Мінрекс 750мг - 12фл., Мелбек 3,0 - бамп., Офлоксацин 100,0 -28фл. Га флокс 400мг - ОСОБА_9., шприци 5мл - 30шт., системи для в/в - 20шт., бинти м'які великі - 16шт. Встановлення вартості використаних ліків не входить в компетенцію судово-медичного експерта.

Відповідно до відповіді ОСОБА_11 фірма «Каріна» №43 від 02.09.2015р. встановлено, що вартість медикаментів становить: кетанол 2,0 (5амп.) 82,80грн.; марля (20м.) 120,10грн.; бинти (10шт.) 108грн.; система в/в (2шт.) 15,80грн.; шприц 5,0 (20шт.) 39грн.; лейкопластир (2уп.) 26,70грн.; рентгенівська плівка (6шт.) 164,40грн.; цефтріаксон 1г (10фл.) 114грн.; мелбек 3,0 (6амп.) 70,14грн.; офлоксацин 100,0 (28фл.) 1149,40грн.; шприци 5мл. (30шт.) 58,50грн.; системи для в/в (20шт.) 158грн.; бинти м»які великі (16шт.) 172,80 грн.

Також, відповідно до відповіді ОСОБА_11 фірма «Каріна» №9 від 01.04.2016р. встановлено, що вартість медикаментів становить: зінацеф 1,5г (2фл.) 217,20грн.; зінацеф 0,75г (6фл.) 376,50грн.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 придбав за власні кошти ліків на його лікування в КП «ЛОР «Львівський обласний госпіталь інвалідів війни репресованих ім.Юрія Липи» протягом 2005, 2007, 2008 років в розмірі 2 873, 34грн., яка підлягає стягненню з відповідача в коисть позивача.

Що стосується твердження представника відповідача про те, що ГУМВС є неналежним відповідачем у даній справі та належним відповідачем у даній справі повинен бути Сокальський РВ ГУМВС України у Львівській області, то таке не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

Зокрема, ОСОБА_8 приймався на службу в органи внутрішніх справ в період подій, які мають відношення до справи, наказом начальника ГУ МВСУ у Львівській області, і звільнявся таким же наказом, що визнала в судовому засіданні представник Відповідача ГУ МВСУ у Львівській області.

Також, як встановлено з наказу Міністерства внутрішніх справ №1322 від 30.10.2015р. «Про затвердження голів ліквідаційних комісій територіальних органів МВС по Львівській області» - відповідно до Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», статтей 104, 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, п.11 Положення про міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.2015р. №730 та від 13.10.2015р. №834 утворено ліквідаційні комісії територіальних органів Міністерства внутрішніх справ у Львівській області; затверджено головою ліквідаційної комісії ОСОБА_3 управління МВС України у Львівській області (08592247) начальника ОСОБА_3 управління МВС України у Львівській області полковника міліції ОСОБА_14.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з ОСОБА_3 управління МВС України у Львівській області в особі Ліквідаційної комісії ОСОБА_3 управління МВС України у Львівській області в користь ОСОБА_6 втрачений заробіток через втрату (зменшення) його професійної працездатності в період з 15.12.2005 року по 31.08.2015 року в розмірі 202 911, 49 грн. внаслідок заподіяння йому ОСОБА_8 28.08.2005р. тяжких тілесних ушкоджень при здійсненні ним функцій представника влади на посаді дільничого інспектора міліції Сокальського РВ ГУМВСУ У Львівській області та додаткових витрат викликаних необхідністю придбання за власні кошти ліків на його лікування в КП «ЛОР «Львівський обласний госпіталь інвалідів війни репресованих ім.Юрія Липи» протягом 2005, 2007, 2008 років в розмірі 2 873, 34грн. підлягає до задоволення.

ОСОБА_8 цього, що стосується позовної вимоги про стягувати з ОСОБА_3 управління МВС України у Львівській області в особі Ліквідаційної комісії ОСОБА_3 управління МВС України у Львівській області в користь ОСОБА_6 втрачений заробіток, починаючи з 01.09.2015р. в сумі 514,98грн. щомісячно безтерміново до змін в законодавстві, то така не підлягає до задоволення, оскільки згідно вищевказаного висновку експерта (комісійної судово-медичної експертизи) №118 від 17.07.2015р. по висновку МСЕК ОСОБА_10 може виконувати роботу на шахті, яка не пов'язана із важким фізичним навантаженням та переохолодженням.

Разом з цим, частиною 2 статті 88 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.13 ч.2 ст.3 та ст.5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції станом на 01.01.2015 року) судовий збір не справляється за подання: позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки ОСОБА_8 або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Від сплати судового збору звільняються: позивачі - за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що судовий збір в розмірі 2127,84 грн. слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, оскільки сторони звільнені від сплати судового збору згідно ст.5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції станом на 01.01.2015 року).

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 управління МВС України у Львівській області в особі Ліквідаційної комісії ОСОБА_3 управління МВС України у Львівській області в користь ОСОБА_6 втрачений заробіток через втрату (зменшення) його професійної працездатності в період з 15.12.2005 року по 31.08.2015 року в розмірі 202 911 (двісті дві тисячі девятсот одинадцять) грн. 49 коп. внаслідок заподіяння йому ОСОБА_8 28.08.2005р. тяжких тілесних ушкоджень при здійсненні ним функцій представника влади на посаді дільничого інспектора міліції Сокальського РВ ГУМВСУ У Львівській області.

Стягнути з ОСОБА_3 управління МВС України у Львівській області в особі Ліквідаційної комісії ОСОБА_3 управління МВС України у Львівській області в користь ОСОБА_6 додаткові витрати викликані необхідністю придбання за власні кошти ліків на його лікування в КП «ЛОР «Львівський обласний госпіталь інвалідів війни репресованих ім.Юрія Липи» протягом 2005, 2007, 2008 років в розмірі 2 873 (дві тисячі вісімсот сімдесят три) грн. 34 коп.

Судовий збір в розмірі 2127 (дві тисячі сто двадцять сім) грн. 84 коп. компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, оскільки сторони звільнені від сплати судового збору згідно ст.5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції станом на 01.01.2015 року).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через Сокальський районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які приймали участь у справі, але не були присутні під час оголошення рішення, протягом 10 днів з часу отримання копії рішення.

Головуючий: М. Я. Адамович