Рішення № 58475307, 21.06.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 320/5229/15-ц Головуючий у 1-й інстанції: Редько О.В.

Провадження № 22-ц/778/2291/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів: Кримської О.М.,

ОСОБА_2,

секретаря Мельник З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Арсенал Страхування» на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Приватного акціонерного товариства «Арсенал Страхування» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП,-

ВСТАНОВИЛА :

У червні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, Приватного акціонерного товариства «Арсенал Страхування» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП та просить стягнути з ПАТ «Арсенал Страхування» матеріальну шкоду 48193,37 грн., з ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 10000 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 6000 грн. та відшкодувати судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на ті обставини, що 10.03.2014р., приблизно о 14 годин 35 хвилин, він, керуючи автомобілем НОМЕР_1, по вул. Ломоносова в м. Мелітополі в північному напрямку, з метою здійснення маневру розвороту рухався в лівій смузі руху, права смуга була вільна. Позаду його автомобіля в попутному напрямку, також по ліввй смузі руху рухався автомобіль НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, який порушуючи вимоги п.12.3 ПДР України, здійснив зіткнення з автомобілем під його керуванням. В наслідок дорожньо-транспортної пригоди, обидва автомобіля одержали механічні пошкодження.

По даному факту відділом ДАІ з обслуговування м. Мелітополя та Мелітопольського району Запорізької області, у відношенні ОСОБА_3 був складений адміністративний матеріал, який був направлений до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.

Під час розгляду матеріалу, судом була призначена комплексна авто-технічна та трасологічна експертиза, згідно якої дії ОСОБА_4 не відповідали вимогам п.12.3 ПДР України і знаходились в причинному зв'язку з ДТП. При цьому в діях ОСОБА_3 невідповідність вимогам п.п.10.1, 10.4 ПДР України, не вбачається.

Постановою від 11.08.2014р. відносно ОСОБА_3 адміністративне провадження було закрито в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою Мелітопольського міськрайонного суду, ОСОБА_4 оскаржив її до Апеляційного суду Запорізької області. Постановою від 11.09.2014 року апеляційна скарга була залишена без задоволення, а постанова Мелітопольського міськрайонного суду залишена без змін.

В наслідок ДТП, яке сталося через противоправні дії відповідача, належний ОСОБА_3 автомобіль отримав механічні пошкодження, що спричинило йому матеріальну шкоду, яка згідно звіту про визначення вартості відновлювального ремонту №73/д від 26.08.2015р., становить 48193,37грн.

Враховуючи ту обставину, що на момент ДТП, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована в СК ПАТ «Арсенал Страхування», страховий поліс №АС/2344554 від 20.04.2013р., строком дії до 19.04.2014р., страхова компанія повинна сплатити ОСОБА_3 страхове відшкодування за шкоду заподіяну майну потерпілих в межах передбаченого розміру.

Крім матеріальної шкоди, ОСОБА_3 була заподіяна моральна шкода, яка виразилася в тому, що внаслідок ДТП, він переніс сильний стрес, психічне та душевне потрясіння, довгий час знаходився під його впливом в наслідок чого була порушена його нормальна життєдіяльність. Він став дратівливим, у його сім'ї порушене нормальне життя. Даний автомобіль був для нього не тільки засобом пересуванням, але й мав істотне значення в забезпеченні потреб його сім'ї, був гостро необхідний у повсякденному використанні. Він сильно переживав з приводу того що сталося. Займався питанням оцінки та відновлення автомобіля, що віднімало у нього багато часу.

З огляду на зазначені обставини, суму моральної шкоди ОСОБА_3 оцінює в розмірі 10000,00грн., яку повинен відшкодувати ОСОБА_4

ОСОБА_3 були понесені витрати, пов'язані зі сплатою автотоварознавчого дослідження в розмірі 600,00грн. та надання правової допомоги в розмірі 6000,00грн. При цьому, витрати пов'язані з наданням правової допомоги, пов'язані з протиправними діями відповідача і є збитками ОСОБА_3, що виникли внаслідок вживання ним заходів, щодо захисту своїх порушених прав, тому відповідач, відповідно до положень п.4 ч.1 ст.611 та ч.1 ст.624 ЦК України, зобов'язаний їх відшкодувати в повному обсязі.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25 лютого 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_3, суму матеріальної шкоди в розмірі 48193 гривні 37 коп.

Стягнуто з ОСОБА_4, на користь ОСОБА_3, 27 суму моральної шкоди в розмірі 2000 гривень 00 коп., витрати на правову допомогу в розмірі 6000 гривень 00 коп. витрати зі сплати судового збору в розмірі 407,82 грн. , вартість авто товарознавчої експертизи в розмірі 600,00 грн., а всього 1007 (одна тисяча сім) гривень 82 коп.

В решті позовних вимог ОСОБА_3, - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ПАТ «Арсенал Страхування» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі..

ОСОБА_4, будучи своєчасно та належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи до апеляційного суду не зявився, про причини неявки суд не повідомив. Справа в провадженні апеляційного суду знаходиться з 13 квітня 2016 року. Судові засіданні призначалися два рази. Жодного разу ОСОБА_4 не зявився. Виходячи з викладеного та у відповідності до вимог ст. 305 ЦПК України, колегія суддів не вбачає поважності причин неявки апелянта в судове засідання і вважає, що неявка ОСОБА_4 належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний су перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що 10.03.2014р., приблизно о 14 годин 35 хвилин, позивач, керуючи автомобілем НОМЕР_1, по вул. Ломоносова в м. Мелітополі в північному напрямку, з метою здійснення маневру розвороту рухався в ліввй смузі руху, права смуга була вільна. Позаду його автомобіля в попутному напрямку, також по лівій смузі руху рухався автомобіль НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, який порушуючи вимоги п.12.3 ПДР України, здійснив зіткнення з автомобілем під його керуванням. В наслідок дорожньо-транспортної пригоди, обидва автомобіля одержали механічні пошкодження. Його автомобілю було завдано механічне пошкодження в розмірі 48193.37 грн.

Відповідно до постанови Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області № 320/2662/14-п від 11 серпня 2014 року провадження у справі про адміністративне правопорушення по адміністративній справі відносно ОСОБА_3 було закрите у звязку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 11.09.2014 року постанова Мелітопольського міськрайонного суду від 11 серпня 2014 року залишена без змін.

Як вбачається з адміністративної справи та висновку експерта №327/328/14 від 27.06.2014 року, яка була проведена за показами двох водіїв встановлено, що з технічної точки зору в дорожньо-транспортній ситуації, водій автомобіля НОМЕР_2, ОСОБА_4, повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху, а водій автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_3 у відповідності др. вимог пп.10.1, 10.4 Правил дорожнього руху. За показами водія ОСОБА_4 він та водій ОСОБА_3 мали технічну можливість уникнути ДТП. За показами водія ОСОБА_3 він не мав технічної можливості уникнути ДТП. За показами водія ОСОБА_4 його дії не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху, що знаходиться в причинному звязку з даною дорожньо-транспортною пригодою, а дії водія ОСОБА_3 не відповідали вимогам пп. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху, що знаходиться в причинному звязку з даною дорожньо-транспортною пригодою.

За показами водія ОСОБА_3 в його діях невідповідностей вимогам пп10.1, 10.4 Правил дорожнього рух не вбачається, а дії водія ОСОБА_4 не відповідали вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху, що знаходиться в причинному звязку з даною дорожньо-транспортною пригодою. Покази водія ОСОБА_4 та ОСОБА_3 стосовно розташування автомобіля Chrysler Town на проїзній частині в момент початку розвороту не виключаються. Покази водія ОСОБА_3 про розташування автомобіля Chrysler Town, в момент первинного контакту з урахуванням характеру його пошкоджень з технічної точки зору найбільш вірогідно можуть відповідати дійсності, а покази водія ОСОБА_4 не можуть ( а.с. 61-85).

На зазначений висновок експертизи послався у постанові від 11.08.2014 року Мелітопольський міськрайонний суд зазначивши, що дії водія ОСОБА_4, як по показам водія ОСОБА_3 так і по показам водія ОСОБА_4 не відповідають вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху і находяться в причинному звязку з даною дорожньо- транспортною пригодою. Адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 було закрите у звязку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. ( а.с. 12-13).

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 11.09.2014 року вищезазначена постанова залишена без змін , та в мотивувальній частині постанови апеляційний суд зазначив, що доводи ОСОБА_4 щодо того, що суд не надав належної оцінки показам свідків, які були очевидцями ДТП, слідчого, який проводив огляд ДТП є безпідставні, оскільки при закритті кримінального провадження судово - автотехнічна експертиза не назначалась і не проводилась, а вважати неправильними висновки експертизи, на яку послався Мелітопольський міськрайонний суд в постанові від 11.08.2014 року, не має підстав, оскільки дані висновки експертизи зроблені на підставі матеріалів справи з урахуванням показів обох учасників ДТП ( а.с. 14-15)..

Вищезазначена постанова набрала законної сили.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що саме дії водія ОСОБА_4 не відповідали вимогам п. 12.3 ПДР та знаходилися в причинному звязку з даною дорожньо-транспортною пригодою, в той же час в діях водія ОСОБА_3 невідповідність вимогам п.п.10.1, 10.4 ПДР не вбачається.

Відповідно до поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/2344654 від 20.04.2013 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 за договором застрахована Приватним акціонерним товариства " Арсенал Страхування». Забезпечений транспортний засіб " Dacia Logan», д/н НОМЕР_3 ( а.с. 104).

Згідно вказаного Полісу, страховик взяв на себе обов'язок з відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну третіх осіб в період дії договору з 20.04.2013 року по 19.04.2014 року включно та страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну складає 50 000 грн., розмір франшизи становить 1000 грн

Відповідно до положень ст.979 ЦК України, ст.16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування, страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч.1,2 ст.985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку.

Підставою для з'ясування обставин і причин настання страхового випадку та визначення розміру збитків була заява позивача про страховий випадок та виплату страхового відшкодування.

Збитками є витрати, які особа зазнала у зв'язку з пошкодженням речі, а також витрати, які вона мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (ст.22 ЦК).

Частиною 2 статті 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Вартість матеріальних збитків, спричинених позивачу пошкодженням належного йому автомобілю визначав експерт (а.с.42-44).

За оцінкою експертного дослідження вартість ремонту пошкодженого автомобіля становить 48193.37 грн. (а.с.44).

Страхова Компанія не сплатила страхове відшкодування, наголошуючи у своїй письмовій відмові на тому, що автопригода не є страховим випадком, оскільки протокол про адміністративне правопорушення відносно водія застрахованого автомобіля ОСОБА_4 не складався, а Постанова суду, якою встановлено вину застрахованого водія відсутня ( а.с. 27-28).

Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники, страховики, особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, Моторне (транспортне) страхове бюро України та потерпілі (стаття 4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Відповідно до статті 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування можуть розглядатись наявні перешкоди страховику переконатись, що автоподія є страховим випадком.

Згідно з п.22.1 ст.22 вказаного Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

З огляду на викладені правові норми, фактичні обставини справи суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову

За таких обставин, суд першої інстанції правильно врахував суми відшкодувань у цій справі, а тому аргументи скарги не є переконливими. Крім того, закон не пов'язує визначення події страховим випадком лише за умови встановлення вини особи.

Задовольняючи вимоги в частині стягнення витрат на правову допомогу суд першої інстанції виходив із того, що інтереси позивача у даній справі представляв адвокат ОСОБА_5, із яким ОСОБА_3 уклав договір про надання правової допомоги та сплатив йому за надані послуги 6000 грн., які мають бути стягнуті з відповідача ОСОБА_4

Проте, вказані висновки суду першої інстанції суперечить вимогам закону й матеріалам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

У ч. 1 ст. 88 ЦПК України зазначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судових витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 20 грудня 2011 року "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У пп. 47, 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" судам роз'яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (ст.ст. 12, 46, 56 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Натомість матеріали справи не містять доказів, як то, акт здачі-приймання виконаних робіт за договором про надання правової допомоги в якому було б зазначено загальний розмір витраченого часу при підготовці та розгляду справи . Відсутність розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Керуючись ст. ст. 303, .307,309,313 ,314, 316, 317 ЦПК України, судова колегія,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Арсенал Страхування» задовольнити частково.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25 лютого 2016 року у цій справі в частині задоволення вимог ОСОБА_3 про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 6000 грн. скасувати.

В цій частині ухвалити нове рішення. В задоволенні вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 6000.00 грн. відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий Г.С. Подліянова

Судді: А.В. Дашковська

ОСОБА_6