Ухвала суду № 58475018, 14.06.2016, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

справа № 336/2494/16-а

пр.2-а/336/139/2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 р. м. Запоріжжя

Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Галущенко Ю.А. розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

05.05.2016 року до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10.06.2016 р. адміністративний позов залишено без руху, надано строк для усунення недоліків, а саме визначення відповідача та сплати судового збору у розмірі встановленому Законом України «Про судовий збір».

Згідно ч.3 ст.108 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліків позовної заяви, яку залишено без руху.

13.06.2016 року позивачем через канцелярію суду подано уточнену позовну заяву, в якій вимоги позивача заявлені до посадової особи.

Щодо відомостей про сплату судового збору позивач зазначив наступне, що частина 4 статті 288 Кодексу про адміністративні правопорушення України визначає, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Перевіряючи доводи позивача про звільнення її від сплати судового збору, суд встановив, ч. 4 ст. 288 Кодексу про адміністративні правопорушення України передбачено звільнення особи, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, від сплати державного мита.

Проте 08 липня 2011 року вступив в силу Закону України № 3674-УІ «Про судовий збір» та згідно його редакції № 484-VІІІ від 22.05.2015 року який чинний з 01.09.2015 року. Відповідно до ст. 5 цього Закону встановлено вичерпний перелік осіб які звільнені від сплати судового збору, до яких позивач не відноситься.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Європейський суд з прав людини у рішенні по "Справа "Креуз проти Польщі" (Case of Kreuz v. Poland)" від 19.06.2001 року окремо наголосив, що характеристики судового провадження, як справедливість, відкритість та невідкладність, насправді не мають жодної цінності, якщо таке провадження передусім не порушено і в цивільних справах навряд чи можна уявити верховенство права без можливості мати доступ до суду.

Проте Європейський суд з прав людини вважає, що положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення Європейського суду з прав людини "Справа Ейрі" від 09.10.1979 року).

Таким чином, "право на суд" не є абсолютним. Право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави та з боку держави може бути піддане обмеженням, зокрема шляхом встановлення помірного судового збору.

Законодавством України зазначене правове положення знайшло своє відображення в ст. 8 Закону України "Про судовий збір", ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Як вбачається з наведеної норми, єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану.

Відповідно до ст. 190 ЦК України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки,тобто,під поняттям "майновий стан" розуміється сукупність належних особі майнових прав та обов'язків.

Враховуючи, що відстрочення, розстрочення або звільнення сплати судового збору допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу. Доказами рівня майнового стану фізичної особи можуть бути, наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про відсутність доходу тощо,які належним чином підтверджують, що майновий стан особи перешкоджає сплаті судового збору у встановлених законом розмірах і в строки. Аналізуючи наведене,суддя дійшов до висновку,що особа, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Позивачем разом із позовом доказів про неможливість сплати судового збору не надано.

Як роз*яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.1 постанови від 17.10.2014 р.»Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»,при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання,пов*язані з судовими витратами,у чіткій відповідності до ЦПК,Закону України «Про судовий збір»,забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами позивача щодо можливості звернення до суду та інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ.

Враховуючи,що позивач не звільнений від сплати судового збору, підстави для його звільнення від сплати судового збору відповідно до ст. 288 КУпАП у суду відсутні.

З наведеного суд встановив, що відомості про зарахування суми судового збору до Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі відсутні, позивачем не сплачено судовий збір, що є підставою для повернення позовної заяви позивачу.

На підставі викладеного та керуючись ст. 108 КАС України, суддя-

УХВАЛИВ:

Повернути позивачеві адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - як неподаний.

Позивачеві розяснюється, що повернення адміністративного позову не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом 5 днів з наступного дня після її отримання шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя Ю.А. Галущенко