Ухвала суду № 58474078, 15.04.2016, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/17853/16-к

У Х В А Л А

Іменем України

15 квітня 2016 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Шапутько С. В.,

за участю секретаря Березовської К. А.

прокурора Войтовича О.М.

захисника адвоката Скринника А. В.

підозрюваного ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання заступника начальника відділу з розслідування кримінальних проваджень у сфері власності управління з розслідування кримінальних проваджень у сферах державної служби та власності Департаменту з розслідування та нагляду у кримінальних провадженнях у сферах державної служби та власності Барабаша А.Г., погоджене старшим групи прокурорів - прокурором відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування та нагляду у кримінальних провадженнях у сферах державної служби та власності Генеральної прокуратури України Войтовичем О. М., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Львова, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину 2016 р.н., раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Заступник начальника відділу з розслідування кримінальних проваджень у сфері власності управління з розслідування кримінальних проваджень у сферах державної служби та власності Департаменту з розслідування та нагляду у кримінальних провадженнях у сферах державної служби та власності Барабаша А.Г. за погодженням із процесуальним керівником у кримінальному провадженні - прокурором відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування та нагляду у кримінальних провадженнях у сферах державної служби та власності Генеральної прокуратури України Войтовичем О. М. звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2.

Обґрунтовуючи клопотання, слідчий зазначає, що Управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сферах державної служби та власності Департаменту з розслідування та нагляду у кримінальних провадженнях у сферах державної служби та власності Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000000835 від 23.03.2016 за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 360, Державна міграційна служба України (далі - ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

В підпункті 14 пункту 4 зазначено, що ДМС відповідно до покладених на неї завдань приймає рішення про визнання іноземців та осіб без громадянства біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про втрату, позбавлення статусу біженця або додаткового захисту і про скасування рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Згідно п. 10 вказаного положення ДМС очолює Голова, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра внутрішніх справ. До повноважень Голови ДМС належить затвердження положень про самостійні структурні підрозділи апарату ДМС, призначення на посаду та звільнення з посади за погодженням з Міністром внутрішніх справ керівників і заступників керівників самостійних структурних підрозділів апарату ДМС; призначення на посаду за погодженням з Міністром внутрішніх справ та головами відповідних місцевих держадміністрацій та звільнення з посад керівників територіальних органів ДМС, а також інші повноваження.

Наказом Голови ДМС № 343 від 05.12.2014 затверджено Положення про Департамент у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України (далі - Положення).

Відповідно до п. 1.2. та 1.4. Положення про Департамент у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України (далі - Департамент) Департамент є самостійним структурним підрозділом апарату ДМС, який підпорядковується безпосередньо Голові ДМС, спрямовується, координується та контролюється Першим заступником Голови ДМС.

Відповідно до п. 1.3. Положення Департамент у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, міжнародними договорами України, нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, наказами ДМС, дорученнями керівництва ДМС, а також іншими нормативно-правовими актами та цим Положенням.

У п. 2 Положення визначено основні завдання Департаменту, до яких належить: розробка та вжиття заходів з реалізації державної політики у сферах міграції (імміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів; організація роботи з прийняття рішення про визнання/відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату, позбавлення, скасування рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту або відсутність підстав для прийняття рішення про втрату, позбавлення, скасування статусу біженця або додаткового захисту; організаційно-методичне забезпечення та контроль за діяльністю територіальних органів ДМС з питань реалізації законодавства про імміграцію, правовий статус іноземців та осіб без громадянства, протидію нелегальній (незаконній) міграції, біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, оформлення і видачі іноземцям та особам без громадянства запрошень на отримання візи для в'їзду в Україну, документів для тимчасового перебування або постійного проживання в Україні, дотримання чинного законодавства та обґрунтованість прийняття рішень про скорочення термінів перебування та заборону в'їзду в Україну іноземцям-правопорушникам, та інші завдання.

Згідно п. 5.1. Положення Департамент очолює директор, який призначається на посаду і звільняється з посади Головою ДМС за погодженням з Міністром внутрішніх справ України.

Наказом Голови Державної міграційної служби України № 356-к від 04.06.2014 ОСОБА_5 призначено на посаду директора Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України.

Наказом від 14.08.2015 № 103 доповнено підпункт 5.10 пункту 5 Положення новим абзацом та уповноважено ОСОБА_5, як директора Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України, підписувати рішення, прийняття яких передбачено Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», наказом МВС України від 07.09.2011 № 649 «Про затвердження Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.10.2011 за № 1146/19884, а також інші документи, пов'язані з оформленням та видачою посвідчення біженця, проїзного документа біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзного документа особи, якій надано додатковий захист.

Згідно Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених наказом МВС України від 07.09.2011 № 649, питання прийняття та розгляду документів про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту вирішується уповноваженими посадовими особами територіального органу ДМС до якого звернулася особа.

Встановлено, що громадянин Лівії ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, навчався та проживає на території України з 2008 року.

30 грудня 2015 року ОСОБА_8 в розмові зі своїм знайомим ОСОБА_9 дізнався від останнього, що у нього є знайомий, який працює в Службі безпеки України, та може допомогти ОСОБА_8 в отриманні ним в Україні статусу біженця.

Пізніше, 11 березня 2016 року, ОСОБА_8 зустрівся з ОСОБА_9 та ОСОБА_2, який працює на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 1 сектору 1 відділу Управління контррозвідувальних заходів по боротьбі з тероризмом Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України. В ході зустрічі, у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_8 за вплив на прийняття рішення уповноваженими на те особами, а саме на службових осіб Державної міграційної служби України до компетенції яких входить вирішення питань щодо надання особам статусу біженця, які є державними службовцями та згідно п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», на час вчинення злочину є особами, уповноваженими на виконання функцій держави, у зв'язку з чим, він повідомив ОСОБА_8, що він, як представник Служби безпеки України, користуючись своїм службовим становищем, має вплив на службових осіб Державної міграційної служби України, до компетенції яких входить вирішення питань щодо надання особам статусу біженця. Крім того, ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_8 процедуру отримання ним статусу біженця в Україні і вказав на те, що отримання ним відповідних документів буде можливим лише після надання йому неправомірної вигоди в сумі 8500 доларів США, при цьому вказавши на те, що якщо він буде робити документи за допомогою інших осіб, то він все рівно швидко про це дізнається, знайде у документах підробку, внаслідок чого у ОСОБА_8 виникнуть проблеми з документами і його можуть примусово видворити з України.

Маючи на меті отримати в Україні статус біженця, усвідомлюючи, що в інший спосіб отримати статус біженця не представляється за можливе, ОСОБА_8 12 квітня 2016 року знову зустрівся з ОСОБА_2. Під час зустрічі, яка проходила в приміщенні кафе «Кофе-Хауз», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 8/14, ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_8 написати заяву до органів Державної міграційної служби України про надання йому статусу біженця. Крім того, ОСОБА_2 повідомив, що після написання заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту йому буде надано довідку про звернення за захистом в Україні, яка надасть йому право перебувати на території України до вирішення питання про надання йому статусу біженця. Також, ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_8 механізм надання йому неправомірної вигоди в розмірі 8500 доларів США, зазначивши при цьому, що сума неправомірної вигоди не може бути меншою а ніж 8 500 доларів США, оскільки в цю суму входить одержання довідки про звернення за захистом в Україні, супроводження ним документів у Державній міграційній службі і в подальшому одержання ОСОБА_9 статусу біженця.

Згідно запропонованого ОСОБА_2 плану, ОСОБА_8 мав надати йому першу частину неправомірної вигоди в сумі 6000 доларів США після подачі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до Управління ДМС у Київській області, а іншу частину неправомірної вигоди ОСОБА_8 мав надати йому після отримання статусу біженця.

13 квітня 2016 року ОСОБА_8 разом зі своїм знайомим ОСОБА_9 зустрілися з ОСОБА_2 поблизу приміщення Управління ДМС у Київській області, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Петропавлівська, 11. Зайшовши в приміщення, ОСОБА_2 вказав ОСОБА_8 до кого йому підійти з працівників ДП «Документ» для заповнення заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Під час заповнення заяви ОСОБА_2 вказав ОСОБА_8, що у заяві необхідно зазначити про те, що його переслідує терористична організація «ІДІЛ», представники якої погрожують його вбити.

14 квітня 2016 року ОСОБА_8 на виконання раніше досягнутих з ОСОБА_2 домовленостей, прибув за адресою: м. Київ, вул. Петропавлівська, 11, за якою розташовано Управління ДМС у Київській області. Знаходячись в приміщенні Управління ДМС у Київській області ОСОБА_8 виконуючи вказівки ОСОБА_2, надав працівнику Управління ДМС у Київській області заповнену ним заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту та інші документи, необхідність надання яких передбачена наказом МВС України від 07.09.2011 № 649 «Про затвердження Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту».

Пізніше, близько 17 год. 10 хв. 14.04.2016, знаходячись в автомобілі Hyundai Accent, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який було припарковано поблизу будинку № 6 по вул. Петропавлівській в Подільському районі м. Києва, ОСОБА_8 в ході розмови з ОСОБА_2, на його вимогу, передав останньому раніше обумовлену частину неправомірної вигоди у розмірі 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень, які знаходились в поліетиленовому пакеті, за здійснення впливу на прийняття рішення службовими особами Державної міграційної служби України при вирішенні ними питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Після передачі грошових коштів ОСОБА_2 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

14.04.2016 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Слідчий зазначає, що підозра ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, обґрунтовується доказами, які зібрані у кримінальному провадженні, а метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_2 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Також слідчий зазначає, що з урахуванням наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, з конфіскацією майна, а також наявності наведених вище ризиків, які передбачені у ч. 1 ст. 177 КПК України, сторона обвинувачення приходить до висновку про неможливість запобігти їм шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

При визначенні розміру застави підозрюваному ОСОБА_2 орган досудового розслідування просить врахувати виключність даного випадку, викликаного резонансом події, посадою підозрюваного, його матеріального стану, зухвалою поведінкою щодо вчинення злочину та те, що застава у розмірі вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати не здатна забезпечити виконання ним, покладених на нього обов'язків, на виконання вимог ст. ст. 182, 183 КПК України, вважаю за необхідне визначити заставу у розмірі 500 розмірів мінімальної заробітної плати, що складає 689 000 гривень.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав повністю, посилаючись на викладені в ньому підстави та обставини, просив задовольнити. Розмір застави обґрунтовував характером кримінального правопорушення, проте зазначив, що на даний час у орану досудового розслідування відсутні будь-які дані щодо майнового стану підозрюваного, включаючи дані про наявне у нього рухоме та нерухоме майно, якими можливо було обґрунтувати розмір застави.

Підозрюваний, його захисник проти задоволення клопотання заперечували, посилаючись на необґрунтованість підозри та відсутність передбачених ст. 177 КПК України ризиків. Просили врахувати, що належних та допустимих доказів підозри органом досудового розслідування та прокурором слідчому судді не надано. Звернули увагу на протокол про використання заздалегідь ідентифікованих засобів (грошових коштів) від 14.004.2016, що проводився з 13-00 год. до 13-17 год. за участю понятих ОСОБА_10, ОСОБА_11, які також приймали участь при проведенні 14.04.2016 участь при проведенні обшуків, огляді речей і документів, в контексті із даними, що містяться в протоколах їх допиту від 14.04.2016, які показали, що 14.04.2016 під час їх перебування в м. Києві по вул. Петропавловській до них підійшов чоловік, який представився працівником Служби безпеки України, та запропонував бути понятим, після чого вони прийняли участь в обшуку особи на ім'я ОСОБА_12, обшуку автомобіля, при цьому поняті не зазначають про участь при складанні протоколу про використання заздалегідь ідентифікованих засобів (грошових коштів) від 14.04.2016. Також зазначили, що свідок ОСОБА_16, на показання якого орган досудового розслідування посилається в підтвердження обґрунтованості підозри, змінив показання, зазначивши, що показання, зафіксовані в протоколі від 14.04.2016, надані ним під тиском, тоді як насправді він ніколи не чув, щоб ОСОБА_2 та ОСОБА_8 домовлялись про якісь грошові кошти. Вважали також недоведеним існування щодо ОСОБА_2 будь-яких передбачених ст. 177 КПК України ризиків, та необґрунтованою суму застави, яку просить застосувати орган досудового розслідування.

Підозрюваний ОСОБА_2 пояснив, що за родом служби він підтримує зв'язки із виходцями із Сирії, Лівану, Лівії тощо, від яких отримує необхідну для роботи інформацію. Оскільки Служба безпеки України не має бюджету для винагороди агентів, кожен оперативний співробітник якимось чином намагається налагодити відносини із особами, що можуть надати необхідну в роботі інформацію, зокрема шляхом допомоги в оформленні документів в міграційній службі (надання роз'яснень куди звернутися, які документи надати тощо). Він дійсно називав ОСОБА_8 певні суми коштів в процесі їх спілкування, проте це було частиною плану - в подальшому мав намір сказати, що йому за допомогу в оформленні документів грошові кошти не потрібні та ОСОБА_6 має їх лишити собі, тоді як йому потрібна тільки інформація, проте сказати цього він не встиг.

На підставі наведеного підозрюваний, захисник просили в задоволенні клопотання відмовити.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 зазначив, що протягом тривалого часу знайомий із ОСОБА_2, та саме він познайомив його з ОСОБА_8. ОСОБА_15 та ОСОБА_8 відбувались розмови та зустрічі з приводу оформлення останньому посвідки біженця, проте він ніколи не чув від ОСОБА_15, щоб він вимагав від ОСОБА_8 грошові кошти за таку допомогу, та в міграційній службі ОСОБА_8 заповнював документи як і всі інші відвідувачі, на загальних підставах, тоді як ОСОБА_2 до відділення міграційної служби навіть не заходив.

Зазначив, що показання, надані ним при допиті органу досудового розслідування, він надавав під тиском, оскільки при затриманні ОСОБА_2 та обшуку автомобіля до нього було застосовано фізичний вплив та чинився психологічний тиск.

Слідчий суддя, вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання про застосування запобіжного заходу, приходить до наступного висновку.

ОСОБА_2 є підозрюваним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України згідно повідомлення про підозру від 14.04.2016 /а. м. 71-76/.

14.01.2016 о 17 год. 20 хв. ОСОБА_2 затримано в порядку ст. 208 КПК України згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 14.01.2016 /а. м. 58-64/.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини та вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів щодо можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_2 інкримінованого йому злочину містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні та долучених до клопотання, а саме заяві ОСОБА_8 про вчинення злочину від 21.03.2016 /а.м. 21/; протоколах допиту свідка ОСОБА_8 від 23.03.2016, 13.04.2016 /а.м.23-26, 27-30, /; протоколі обшуку транспортного засобу марки «Hyundai Accent», реєстраційний номер НОМЕР_1 від 14.04.2016 /а.м. 35-38/, які слідчий суддя вважає достатніми на даній стадії провадження для визначення поняття обґрунтованої підозри, та доводами захисту означені висновки слідчого судді не спростовані.

Щодо наявності передбачених ст. 177 КПК України ризиків щодо підозрюваного слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Слідчий суддя вважає доведеними в ході розгляду клопотання наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема можливість переховування підозрюваною від органів досудового розслідування, враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2, та суворість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, що оцінені в сукупності з даними про особу підозрюваного, який має вищу освіту, працює, позитивно характеризується, є учасником бойових дій, одружений, має на утриманні малолітню дитину 2016 року народження; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

На підставі викладеного слідчий суддя вважає, що у зв'язку із встановленням обґрунтованої підозри, доведеністю існування передбачених ст. 177 КПК України ризиків, конкретних обставин правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2, навіть з урахуванням виключно позитивних даних про його особу, контроль за поведінкою підозрюваного шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу є неможливим, а тому клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

При цьому на виконання ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя вважає необхідним визначити розмір застави як альтернативного запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується, у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів мінімальної заробітної плати відповідно.

Враховуючи конкретні обставини та тяжкість правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_2, даних про його особу, ненаданням слідчим та прокурором слідчому судді будь-яких даних про майновий стан підозрюваного, вважаю не встановленими виняткові, виключні обставини, які вказують, що застава у зазначених законом межах не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного, що дало б підстави слідчому судді вийти за межі п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України при визначенні розміру застави та даних, що запропонований стороною обвинувачення розмір застави не є явно та завідомо непомірним для підозрюваного та завідомо не позбавить його можливості скористуватись своїм правом на внесення застави.

Отже, враховуючи обставини кримінального правопорушення, вік, стан здоров'я, сімейний стан підозрюваного, наявність на утриманні дитини 2016 року народження, наявність у нього постійного місця проживання та роботи, те, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, вважаю із врахуванням принципів розумності і співмірності, необхідним визначити для підозрюваного ОСОБА_2 розмір застави в межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України - 80 розмірів мінімальної заробітної плати, що становить 110 240 (сто десять тисяч двісті сорок) грн., оскільки на підставі досліджених матеріалів і думки учасників провадження вважаю, що внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

Крім того, у відповідності до ч.5 ст. 194 КПК України вважаю необхідним покласти на підозрюваного наступні обов'язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду у кримінальному провадженні;

- не відлучатися з м. Києва, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні - працівниками УДМС України в Київській області, працівниками ДП «Документ», ОСОБА_13 та ОСОБА_8;

- не відвідувати місце роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 182, 183, 184, 309 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ :

Клопотання заступника начальника відділу з розслідування кримінальних проваджень у сфері власності управління з розслідування кримінальних проваджень у сферах державної служби та власності Департаменту з розслідування та нагляду у кримінальних провадженнях у сферах державної служби та власності Барабаша А.Г., погоджене старшим групи прокурорів - прокурором відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування та нагляду у кримінальних провадженнях у сферах державної служби та власності Генеральної прокуратури України Войтовичем О. М., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Застосувати відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Львів, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою обраховувати з 17 год. 20 хв. 14 квітня 2016 року, та до 17 год. 20 хв. 13 червня 2016 року.

Ухвала про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою оголошена підозрюваному ОСОБА_2.

Одночасно визначити розмір застави для забезпечення виконання ОСОБА_2 покладених на нього обов'язків, у разі внесення суми якої він підлягає звільненню з-під варти - у розмірі 80 розмірів мінімальної заробітної плати, що становить 110 240 (сто десять тисяч двісті сорок) грн.

В іншій частині в задоволенні клопотання відмовити.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент з дня обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою внести заставу у визначеному розмірі на відповідний рахунок суду та надати документ, що це підтверджує, слідчому, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні. Депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва:

р/р 373 110 010 028 07;

МФО (код банку) 820019;

ЗКПО 02 896 745;

ЄДРПОУ банку: 38004897;

Банк одержувача: УДКСУ в Печерському районі ГУ ДКСУ в м. Києві.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_2 наступні обов'язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду у кримінальному провадженні;

- не відлучатися з м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні - працівниками УДМС України в Київській області, працівниками ДП «Документ», ОСОБА_13 та ОСОБА_8;

- не відвідувати місце роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Підозрюваний, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки.

Строк дії ухвали слідчого судді та термін дії обов'язків, покладених на ОСОБА_2, встановити до 14 червня 2016 року.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя С. В. Шапутько