Рішення № 58471320, 03.06.2016, Семенівський районний суд Полтавської області

Семенівський районний суд Полтавської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №547/1342/14-ц

Провадження №2/547/2/16

03 червня 2016 року смт. Семенівка

Семенівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Литвина М.М.,

при секретарі Сінельник С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Семенівка Полтавської області цивільну справу за позовом Селянського (фермерського) господарства «С.Барвінок» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за розпискою та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «С.Барвінок», ОСОБА_2 про визнання договору позики удаваним правочином та визнання недійсним договору про відступлення права вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Селянське фермерське господарство «С.Барвінок» звернулося до районного суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за розпискою та вказувало, що 29 вересня 2010 року ОСОБА_1 взяла у борг у ОСОБА_2 46000 гривень, про що була складена боргова розписка, завірена виконавчим комітетом Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області. Вказана розписка не містить кінцевої дати повернення боргу і є безстроковою. Позичені кошти відповідач зобовязувалася повернути за першою вимогою.

01 червня 2014 року між ОСОБА_2 та СФГ «С.Барвінок» було укладено договір про відступлення права вимоги, за яким до позивача перейшло право вимоги повернення коштів, отриманих відповідачем у борг.

23 червня 2014 року СФГ «С.Барвінок» направило відповідачу лист-вимогу про повернення боргу, однак ОСОБА_1 на вимогу не відповіла та боргу не повернула.

Позивач прохав суд стягнути з відповідача суму боргу у сумі 46 000 гривень та судові витрати.

ОСОБА_1 предявила зустрічний позов до Селянського фермерського господарства «С.Барвінок» та ОСОБА_2 про визнання договору позики у формі розписки удаваним правочином та про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги. ОСОБА_1 зазначала, що вона ніколи не мала волі на отримання від гр. ОСОБА_2 позики у сумі 46 000 грн., а договір позики у формі розписки від 29 вересня 2010 року із підписом від її імені є удаваним правочином. ОСОБА_2 був і є одним із засновником Селянського фермерського господарства «С.Барвінок» та був заінтересований у використанні її земельної ділянки площею 3,9 га для сільськогосподарського виробництва.

29 вересня 2010 року ОСОБА_1 видала на імя ОСОБА_2 довіреність, в якій останньому було надано повноваження вчиняти юридично значимі дії щодо належної їй земельної ділянки, а саме: припиняти дію договору оренди земельної ділянки, укладати від її імені договір оренди земельної ділянки, представляти її інтереси на загальних зборах орендарів. Вказана довіреність була видана ОСОБА_2 на відплатній основі. За видачу зазначеної довіреності вона отримала плату грошові кошти на безповоротній основі.

ОСОБА_1 прохала постановити рішення про визнання договору позики у формі розписки удаваним правочином та про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги.

У судове засідання представник Селянського фермерського господарства «С.Барвінок», не зявився, звернулася до суду із клопотанням про розгляд справи за своєї відсутності. Представник позивача підтримала первісний позов та не визнала вимоги за зустрічним позовом.

Представник ОСОБА_1 у судове засідання не зявився, звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи за його відсутності. У клопотанні зазначив, що зустрічні позовні вимоги підтримує, прохав задовольнити, у задоволенні первісних позовних вимог просив суд відмовити.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_2 у судове засідання не зявився. Про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлялася. Про причини неявки суд не повідомив.

Суд, вивчивши позовні вимоги, дослідивши докази, вважає, що первісний позов СФГ «С.Барвінок» про стягнення боргу слід задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 слід відмовити з наступних підстав.

Із оригіналу розписки вбачається, що ОСОБА_1 29 вересня 2010 року отримала у борг 46 000 гривень від ОСОБА_2. Підпис ОСОБА_1 на розписці посвідчено секретарем Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області. У розписці не зазначено дату повернення ОСОБА_2 коштів та зобовязання повернути борг.

Відповідно до висновку судово-технічної експертизи документів №1059 від 25.03.2016 року у наданих двох примірниках розписки ОСОБА_1 про отримання позики у сумі 46000 грн. із посвідчувальним підписом від 29.09.2010 року, зареєстрованих в реєстрі за №229, послідовно першими були нанесені риски (лінії) (електрографічним способом за допомогою копіювально-розмножувальної техніки, тонером чорного кольору), а потім підписи від імені ОСОБА_1 (пишучим приладом з наконечником кулькового типу, барвною речовиною синього кольору).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики та підтверджує укладення такого договору, його умови та факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом предявлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня предявлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Встановлено, що 01 червня 2014 року позикодавець ОСОБА_2 та Селянське фермерське господарство «С.Барвінок» уклали договір про відступлення права вимоги. Згідно з пунктом 1.1 вказаного договору ОСОБА_2, як первісний кредитор, передав СФГ «С.Барвінок» право вимоги боргу за борговою розпискою від кількох позичальників, в тому числі і від ОСОБА_3.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобовязанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобовязання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Таким чином, суд вважає, що укладений між ОСОБА_2 та СФГ «С.Барвінок» договір про відступлення права вимоги відповідає вимогам чинного законодавства.

Судом встановлено, що 19 червня 2014 року ОСОБА_3 була повідомлена про укладення договору про відступлення права вимоги від 01 червня 2014 року, їй же новим кредитором було направлено письмову вимогу про повернення боргу тепер уже СФГ «С.Барвінок».

Зі змісту розписки вбачається, що строк настання виконання зобовязання сторонами не обумовлений. Однак, якщо договором не обумовлено строк повернення позики або цей строк визначений моментом предявлення вимоги, позика має бути повернута позичальником протягом 30 днів від дня предявлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Встановлено, що вимогу про повернення боргу позивачем було предявлено 18 червня 2014 року, яку ОСОБА_1 отримала 18 липня 2014 року, що підтверджується підписом на рекомендованому повідомленні.

Отже, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог СФГ «С.Барвінок» про стягнення зі ОСОБА_3 суми боргу.

Подаючи зустрічний позов ОСОБА_3 стверджувала, що договір позики у формі розписки з її підписом є удаваним правочином, що приховує інший правочин, який насправді було вчинено.

ОСОБА_3, як позивачка вказувала, що вона має на праві власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення, в оренді якої був зацікавлений ОСОБА_2, тому вона на відплатній основі видала йому довіреність на вчинення юридично значимих дій щодо земельної ділянки, зокрема, припиняти дію договору оренди земельної ділянки, укладати від її імені договір оренди земельної ділянки, представляти її інтереси на загальних зборах орендарів. Як плату за видачу такої довіреності вона отримала від ОСОБА_2 грошові кошти на безповоротній основі.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що ОСОБА_3 не довела обставини на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог, тобто укладання іншого правочину про передачу прав на вчинення юридично значимих дій ОСОБА_2 щодо земельної ділянки та отримання за це плати.

Згідност. 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно дост. 237 ЦК Українипредставництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобовязана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Як передбаченост. 244 ЦК України, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Беручи до уваги положення викладених вище норм закону, обставини справи, доводи відповідача наведені на обґрунтування зустрічного позову є необґрунтованими, оскільки зміст правовідносин, якими регулюються зобовязання за договором позики та правовідносини представництва за довіреністю є різними за своєю правовою природою, при цьому останні не містять обовязку щодо оплати вчинених дій, оскільки передбачають добровільну передачу своїх прав іншій особі для представництва перед третіми особами.

Таким чином, ОСОБА_3 та її представник у ході розгляду справи не надали переконливих доказів на підтвердження зустрічних позовних вимог, не переконали у необхідності приховувати один правочин іншим та зазначати в розписці саме таку суму коштів, також не довели факт отримання ОСОБА_3 коштів від ОСОБА_2

З урахуванням викладеного, суд вважає зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 88 ЦПК України зі ОСОБА_3 на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 460 гривень. Вказані витрати документально підтверджені.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212, 214 ЦПК України, ст.ст. 512, 513, 1046, 1047, 1049 ЦК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Селянського фермерського господарства «С.Барвінок» -задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, паспорт серії КО №357734, виданий Семенівським РВ УМВС України в Полтавській області 27.02.2002 року, жительки с. Устимівка Семенівського району Полтавської області) на користь Селянського фермерського господарства «С.Барвінок» (с. Коломицівка Глобинського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 25167103, розрахунковий рахунок 251671016080 в ПАТ «ОСОБА_4 Аваль», м. Київ, МФО 380805) борг у розмірі 46 000 (сорок шість тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Селянського фермерського господарства «С.Барвінок» витрати по сплаті судового збору у розмірі 460 (чотириста шістдесят) гривень.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства «С.Барвінок» та ОСОБА_2 про визнання договору позики у формі розписки удаваним правочином, визнання недійсним договору про відступлення права вимоги відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається Апеляційному суду Полтавської області через Семенівський районний суд.

Головуючий М.М. Литвин