Рішення № 58471177, 22.06.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 243/3030/15-ц Номер провадження 22-ц/775/1168/2016

Головуючий в 1 інстанції Лаптєв М.В.

Доповідач Никифоряк Л.П.

Єдиний унікальний номер 243/3030/15-ц

Номер провадження 22-ц/775/1168/2016

Категорія 32

_______________

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем У К Р А Ї Н И

22 червня 2016 року апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Никифоряка Л.П

суддів: Кішкіної І.В., Новікової Г.В.

за участю секретаря: Марченко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» про встановлення факту проживання однією сім'єю та відшкодування шкоди, в якій подано апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та публічним акціонерним товариством «ДТЕК Донецькобленерго» на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 30 червня 2015 року,

В С Т А Н О В И В :

26 березня 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись в суд з позовом до публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» /надалі Товариство/, в якому зазначали що в результаті діяльності Товариства яка є джерелом підвищеної небезпеки, з причин ураження електричним струмом зазнав смерті ОСОБА_4, через що діти загиблого ОСОБА_2 і ОСОБА_4, а також ОСОБА_1, яка проживала із ним однією сім'єю, реалізовуючи своє право на відшкодування шкоди просили стягнути з Товариства матеріальну шкоду на утримання ОСОБА_4 одноразово за період з 06 серпня 2012 року по 30 червня 2016 року в сумі 27 885,52 грн., моральну шкоду на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в сумі по 100 000,00 грн. кожній, також ОСОБА_1 просила встановити факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_4 і просила стягнути з Товариства моральну шкоду на її користь в сумі 100 000,00 грн.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 30 червня 2015 року позов задоволено частково, стягнуто з Товариства на користь ОСОБА_4 одноразово за період з 06 серпня 2012 року по 30 червня 2016 року на її утримання 13942,76 грн. та моральну шкоду в розмірі 60 000,00 грн., на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 60 000,00 грн., в решті позовних вимог відмовлено.

З таким рішенням суду не погодились сторони у справі та подали апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні її позовних вимог про встановлення факту проживання із загиблим однією сім'єю і відшкодування моральної шкоди, та ухвалити нове про задоволення позову, в обґрунтування скарги посилалася на невідповідність висновків суду обставинам справи, зокрема письмовому акту про спільне проживання, записам в домовій книзі та відомостям зазначеним в паспорті щодо реєстрації місця проживання, а також показам свідка.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просила рішення суду в частині стягнення на її користь моральної шкоди змінити та задовольнити її вимоги у повному обсязі, вказуючи що суд безпідставно зменшив розмір моральної шкоди.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_4 просила рішення суду в частині стягнення на її користь моральної шкоди та витрат на утримання змінити і задовольнити її вимоги у повному обсязі, вказуючи що суд безпідставно зменшив розмір моральної шкоди та помилково зменшив суму на її утримання.

З рішенням суду також не погодився відповідач, в апеляційній скарзі представник Товариства просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, оскільки вимоги про встановлення факту підлягали розгляду в порядку окремого провадження.

Доводом апеляційної скарги також є те, що суд неправильно застосував норми матеріального права, оскільки при вирішенні спору в частині стягнення з Товариства матеріальної шкоди на користь ОСОБА_4 застосував неналежний закон.

Та на думку заявника апеляційної скарги надані позивачами докази не підтверджують спричинення смерті ОСОБА_4, який знаходився в стані алкогольного сп'яніння, внаслідок ураження електричним струмом через обрив проводів ліній електропередач.

Інший довід апеляційної скарги зводиться до того, що відсутній причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та діями її заподіювача.

В судовому засіданні представник Товариства посилалася як на доводи апеляційної скарги на обставини наявності непереборної сили внаслідок чого настала смерть потерпілого, та необхідність зменшення розміру відшкодування шкоди через грубу необережність потерпілого.

Обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши доповідача, пояснення представника позивачів, та пояснення представника відповідача, за відсутності позивачів повідомлених про час та місце судового розгляду належним чином про що свідчать наявні в матеріалах справи телефонограми, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційні скарги позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 слід задовольнити частково, апеляційні скарги позивачів ОСОБА_2 та Товариства слід відхилити за таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року з причин ураження електричним струмом внаслідок обриву проводів лінії електропередач, що належать Товариству та обслуговуються його структурним підрозділом - Ясинуватським РЕМ загинув ОСОБА_4

Згідно висновків суду, з тих підстав, що смерть потерпілого настала в результаті діяльності Товариства яка є джерелом підвищеної небезпеки, суд стягнув з Товариства моральну шкоду на користь двох доньок ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в розмірі який суд визначив з урахуванням характеру та обсягу фізичних та душевних страждань, яких зазнали та продовжують зазнавати позивачі в розмірі по 60000,00 грн. кожній, також керуючись статтею 1200 ЦК України суд стягнув на користь ОСОБА_4 одноразово за період з 06 серпня 2012 року по 30 червня 2016 року на її утримання 13942,76 грн., зменшивши суму утримання що належала позивачу на половину на підставі положень Сімейного кодексу України з огляду на те, що батько і матір рівною мірою повинні утримувати дитину.

Відмовляючи в решті позовних вимог суд виходив з того, що ОСОБА_1 не надала достатніх доказів в підтвердження факту спільного проживання із загиблим та не підтвердила ведення з ним спільного господарства.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційних скарг, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції повно встановив обставини справи та вірно застосував норми матеріального права щодо обставин та причин смерті потерпілого та права його доньок на відшкодування шкоди, однак обставинам справи не відповідають висновки щодо недоведеності факту спільного проживання ОСОБА_1 із загиблим та ведення з ним спільного господарства, а також судом застосований неналежний закон при зменшені розміру шкоди на утримання ОСОБА_4

Відповідно до встановлених обставин ОСОБА_4 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 року на проїзній частині дороги по вулиці Карла Маркса в м. Ясинувата, смерть наступила від ураження електричним струмом, через обрив проводів лінії електропередач, що в повній мірі підтвердили представник позивача та представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду.

Діяльність Товариства з експлуатації електроустановок споживачів та транспортування електроенергії є джерелом підвищеної небезпеки у розумінні положень частини 1 статті 1187 ЦК України відповідно до якої джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Лінії електропередач по вулиці Карла Маркса в м. Ясинувата знаходяться у власності Товариства та в обслуговуванні структурного підрозділу Ясиноватського РЕМ, що підтверджено належними письмовими доказами та поясненнями представника Товариства.

Чинним законодавством передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку /частина 2 статті 1187 ЦК України/.

Отже узгоджуються із вимогами чинного законодавства та фактичними обставинами висновки суду першої інстанції про покладення саме на Товариство обов'язку по відшкодуванню шкоди спричиненої смертю потерпілого ОСОБА_4 в результаті діяльності що є джерелом підвищеної небезпеки.

При цьому суд врахував, що відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами) шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Тобто, законом не ставиться можливість покладення відповідальності за заподіяну джерелом підвищеної небезпеки шкоду в залежність від наявності вини заподіювача, та у даних правовідносинах цивільна відповідальність покладається на заподіювача шкоди незалежно від вини.

Разом з тим, апеляційний суд вважає що відсутні підстави для звільнення Товариства від обов'язку відшкодувати шкоду з підстав передбачених частиною 5 статті 1187 ЦК України внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, оскільки відповідачем не підтверджені обставини непереборної сили.

Доводи представника Товариства щодо причин обриву лінії електропередач через непереборну силу суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги, оскільки відповідачем наведені обставини не підтверджені.

Надана в апеляційний суд представником Товариства довідка публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» № 38 від 21 червня 2016 року не являється належним та достатнім доказом, оскільки містить непідтверджену жодним чином інформацію про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Ясинувата через шквальні пориви вітру, дощ та грози відбулось 9 технологічних порушень, 6 з яких пов'язані із обривом проводів та падінням опор.

В судовому засіданні апеляційного суду представник Товариства також не змогла назвати джерело походження інформації щодо обставин зазначених в довідці № 38 від 21 червня 2016 року про пориви вітру чи інші обставин наявності небезпечних природних явищ в м. Ясинувата станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

У той же час, відображена в довідці Товариства № 38 від 21 червня 2016 року інформація щодо погодних умов спростовується Довідкою регіонального центру гідрометеорології від 17 травня 2016 року, згідно якої метеорологічні дані про погодні умови в Донецькій області в м. Ясинувата з 0000 до 2400 ІНФОРМАЦІЯ_1 року свідчать про те, що небезпечних явищ не спостерігалось та швидкість вітру протягом доби становила не більше 1-9 м/с.

Апеляційний суд вважає що Довідка регіонального центру гідрометеорології від 17 травня 2016 року містить достовірну інформацію з приводу предмету спору та характеризується заявленими в ній фактами, видана органом який діяв відповідно до сертифікованого виду діяльності, і являється належним та допустимим доказом який являється вирішальним для результатів розгляду справи.

Також суд першої інстанції відреагував на аргументи відповідача щодо застосування до спірних правовідносин частини 2 статті 1193 ЦК України якою передбачено можливість зменшення розміру відшкодування, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, залежно від ступеня вини потерпілого.

Відповідно до встановлених обставин, відповідач необхідність зменшення розміру відшкодування пов'язував із обставинами знаходження потерпілого ОСОБА_4 на момент смерті станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 року в стані важкого алкогольного сп'яніння.

За змістом наведеної норми питання про те, чи була допущена потерпілим груба необережність (частина друга статті 1193 ЦК), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Відповідач ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді не конкретизував жодним чином які фактичні обставини справи, характер дії потерпілого ОСОБА_4 який проходив проїзною частиною дороги по вулиці Карла Маркса в м. Ясинувата в сторону свого місця проживання, чи які обставини ураження його електричним струмом чи індивідуальні особливості потерпілого або його стан сприяли виникненню шкоди.

В підтвердження обставин знаходження потерпілого ОСОБА_4 в стані алкогольного сп'яніння відповідачем не надано жодного доказу, суд вважає неприйнятним доказом посилання сторони відповідача в підтвердження існування зазначених обставин на копію постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 15 серпня 2012 року /а.с. 67 том І/, яка не має преюдиційного значення в розумінні ст. 61 ЦПК України та яка у відповідності із листом Головного управління МВС України в Донецькій області від 25 травня 2015 року скасована.

Так само суд апеляційної інстанції вважає що запропонований відповідачем спосіб оцінювання документального доказу акту судово-медичного освідчення, виходячи із усних пояснень самого представника Товариства, враховуючи що сам акт не був наданий в судове засідання і не був предметом дослідження в судовому засіданні, та інформація акту на яку посилався представник Товариства не підтверджена жодними належними та допустимими доказами, - не ґрунтується на нормах чинного процесуального права

У відповідності до положень частини 1 статті 10, частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог так і заперечень.

Причому докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі /ч. 2 ст. 60 ЦПК України/.

Суд апеляційної інстанції виходить з того, що суд сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснив представнику відповідача права та обов'язки щодо надання доказів і сприяв здійсненню їхніх прав, а також попереджував про наслідки неподання доказів, встановлені цивільним процесуальним кодексом, однак Товариство жодних інших доказів в підтвердження своїх заперечень не надало.

При цьому, усні пояснення щодо змісту акту медичного освідчення потерпілого ОСОБА_4 на які представник Товариства посилалася в підтвердження свої заперечень безпосередньо в апеляційному суді не мають доказового значення, що має своїм наслідком неможливість їх прийняття у даній справі в якості належного та допустимого доказу.

З урахуванням встановлених обставин за правилами статей 1167, 1168, 1187 ЦК України, якщо деліктне зобов'язання виникло із факту смерті фізичної особи, чоловік (дружина), батьки (усиновлювачі), діти (усиновлені), особи, що проживали однією сім'ю з особою, яка померла отримують право вимагати від боржника відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про право позивачів ОСОБА_2 і ОСОБА_4, які є доньками померлого ОСОБА_4, на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок смерті батька, на підставі ст. 1187, 1168 ЦПК України.

Визначена судом сума відшкодування моральної шкоди є такою, що визначена на підставі аргументів позивачів, відповідає характеру і ступеню моральних страждань та засадам розумності.

Апеляційні доводи позивачів в частині розміру моральної шкоди за своєю суттю є ідентичними тому що викладено у позовних заявах, та суд першої інстанції фактично відреагував на всі аргументи позивачів щодо розміру такої шкоди.

В апеляційному суді позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_4 не наводять жодних нових обставин чи доказів, які не були досліджені судом першої інстанції, чи в досліджені яких судом було неправомірно відмовлено, з огляду на що, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості переоцінювати докази яким суд першої інстанції дів належну правову оцінку.

Крім того, дитина померлого годувальника ОСОБА_4 яка на момент смерті була неповнолітньою та в подальшому студенткою отримала право на відшкодування шкоди до закінчення навчання, але не більш як до досягнення нею двадцяти трьох років, за період який суд визначив із урахуванням вимог законодавства з 06 серпня 2012 року по 30 червня 2016 року.

При цьому узгоджуються із положеннями частини 1 статті 1200 ЦК України висновки суду першої інстанції про право ОСОБА_4 на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, в розмірі, обчислюваному виходячи з середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого.

Відповідно до ч. 2 ст. 1200 ЦК України особам, визначеним у пунктах 1 - 5 ч. 1 цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Також ґрунтуються на законі висновки суду про виплату сум відшкодування одноразово /ст. 1202 ЦК України/.

Разом з тим, суд необґрунтовано на половину зменшив розмір сум відшкодування на утримання ОСОБА_4 на підставі статей 15, 180 Сімейного кодексу України з огляду на те, що матір ОСОБА_4 також повинна в рівній мірі з батьком нести витрати на утримання дитини, не врахувавши що наведені норми не регулюють відносини з приводу відшкодування шкоди спричиненої втратою годувальника.

Відповідно до частини 3 статті 1200 ЦК України особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.

З урахуванням наведеного з Товариства на користь ОСОБА_3 на її утримання одноразово підлягає стягненню шкода за період з 06 серпня 2012 року по 30 червня 2016 року в розмірі що вірно визначений позивачем в сумі 27 885(двадцять сім тисяч вісімсот вісімдесят п'ять),52 гривни.

У той же час, за правилами статей 1167, 1168, 1187 ЦК України право вимагати від боржника відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи отримали і особи, що проживали однією сім'ю з особою, яка померла.

До відносин про встановлення факту проживання однією сім'єю підлягають застосуванню норми Сімейного кодексу України /надалі СК України/, оскільки із матеріалів справи вбачається, що свої вимоги позивач обґрунтовувала наявністю обставин які виникли в період дії Сімейного кодексу України.

Згідно обставин у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в період часу з 08 жовтня 1982 року по 17 жовтня 2000 р. перебували у зареєстрованому шлюбі, 17 жовтня 2000 року шлюб розірвано та з цього часу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в шлюбі не перебували.

Частиною 2 статті 3 СК України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Відповідно до змісту наведеної норми, умовою встановлення факту проживання однією сім'єю є спільне проживання чоловіка та жінки однією сім'єю, ведення спільного побуту та наявність взаємних прав та обов'язків.

Судом першої інстанції встановлений факт реєстрації за однією адресою по АДРЕСА_1 ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та померлого ОСОБА_4, що вбачається із записів в домовій книзі та реєстрації місця проживання в паспорті.

Підтвердження обставин щодо спільного проживання та спільного побуту ОСОБА_1 саме пов'язувала із фактом продовження спільного проживання в будинку за однією адресою, разом із своїми дітьми та чоловіком після реєстрації розірванню шлюбу в 2000 році.

Відповідно до копії домової книги /а.с. 20/ ОСОБА_1 дані паспорту серія НОМЕР_1 зареєстрована в АДРЕСА_1 06 березня 2002 року, з чого випливає, що інші особи ОСОБА_2 та ОСОБА_4, місце проживання яких зареєстроване за вказаною адресою, а також чоловік потерпілий ОСОБА_4 вже після розірвання шлюбу не заперечували проти внесення даних щодо реєстрації місця проживання за однією адресою до домової книги.

Незмінність місця реєстрації ОСОБА_1 починаючи з 1999 року та після розірвання шлюбу в 2000 році, також вбачається із копії паспорту останньої /а.с. 8/.

Та вірні висновки суду першої інстанції про те, що сам факт реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_4 в будинку за однією адресою, не є достатньою підставою для встановлення факту проживання однією сім'єю.

Однак суд першої інстанції з мотивів того, що Акт про склад родини носить інформативний характер, неправомірно не взяв до уваги зазначений матеріальний доказ.

У відповідності з актом голови громадського комітету № 4 ОСОБА_5, що підписаний особами що проживають по сусідству ОСОБА_6 та ОСОБА_7 він складений про те, що ОСОБА_4 померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 року проживав в АДРЕСА_1, мав склад сім'ї ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, та в акті зазначено, що вищевказані особи проживали однією сім'єю і вели спільне господарство.

Та виходячи із змісту самого акту в сукупності з іншими доказами та встановленими обставинами, одне тільки не зазначення в акті дати його складання, з вказівкою на те хто його склав, скріплення акту печаткою та підписами осіб що приймали участь в його складанні не позбавляє вказаний документ доказового значення.

Також судом не конкретизовано в чому факти зазначені в акті суперечать зібраним у справі доказам, так само не зазначено із якими іншими доказами виникли протиріччя.

Обставини проживання однією сім'єю без шлюбу ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_4 та ведення з ним спільного господарства по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року позивач в судовому засіданні підтверджувала також показами свідка.

Зокрема, обставини щодо спільного проживання ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_4 однією сім'єю як чоловіка та жінки підтвердив свідок ОСОБА_8, допитаний судом, покази якого є належними та допустимими доказами, з огляду на те, що суд зробив висновок про неприйнятність цього доказу з одних лише формальних міркувань про те, що він заінтересований в результатах розгляду справи, при цьому не вказав яка заінтересованість свідка вказує на неналежність такого доказу як показ свідка, та не зазначив жодного іншого доказу в спростування обставин про які свідчив ОСОБА_8

Суд апеляційної інстанції виходить з того, що позивач в підтвердження своїх вимог щодо проживання однією сім'єю надав суду докази які вважав необхідними та достатніми, та відсутні жодні інші докази в спростування таких доводів позивача ОСОБА_1

При вирішенні питання про встановлення факту проживання однією сім'єю, з огляду на обставини з приводу знаходження місця де сталася смерть потерпілого, свідків та інших можливих доказів в м. Ясинувата на тимчасово неконтрольованій території, на якій проводиться антитерористична операція, та враховуючи що органи державної влади в м.Ясинувата тимчасово не здійснюють свої повноваження, суд виходить з того що заявник не має практичної доступної для нього можливості подати інші докази, щодо предмету спору.

З огляду на викладене, суд не відреагував на аргументи позивача ОСОБА_1 стосовно достовірності показів свідка та надійності документальних доказів, які були вирішальними для результатів розгляду справи.

З урахуванням наведеного, є підстави для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки сім'єю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 на день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Відповідно до статей 1167, 1168, 1187 ЦК України ОСОБА_1 також має право на відшкодування моральної шкоди.

Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, суд керується тим, що позивач зазнала душевних страждань у зв'язку зі смертю ОСОБА_4, втрата рідної людини є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню, вона позбавлена можливості матеріальної та моральної підтримки чоловіка в подальшому в своєму житті та в старості, також неможливо відновити попередній стан життя позивача, - а тому із засад розумності та справедливості суд вважає обґрунтованим заявлений позивачем розмір моральної шкоди в сумі 30000,00 (тридцять тисяч) гривен.

Отже рішення суду відповідає вимогам про законність та обґрунтованість в частині вирішення спору про підстави та розмір моральної шкоди яку суд стягнув з Товариства на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_2, доводи апеляційних скарг в цій частині не спростовують висновків суду і встановлених обставин справи, у зв'язку з чим колегія апеляційного суду на підставі статті 308 ЦПК України вважає за необхідне рішення залишити без змін, а апеляційні скарги ОСОБА_2 та Товариства відхилити.

У той же час, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції обставини, щодо порушення норм процесуального права, при вирішенні питання про встановлення факту проживання однією сім'єю в позовному провадженні, оскільки існував спір про право, який не може бути розглянутий в порядку окремого провадження.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково та рішення суду на підставі ст. 309 ЦПК України скасувати в частині відмови в задоволенні позову про встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на день смерті останнього та про відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1, встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 на день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 року та стягнути з Товариства на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 30000,00 (тридцять тисяч) гривен.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 слід задовольнити частково, рішення суду змінити в частині розміру матеріальної шкоди стягнутої з Товариства на користь ОСОБА_4 та стягнути з Товариства на користь ОСОБА_4 на її утримання одноразово 27 885(двадцять сім тисяч вісімсот вісімдесят п'ять),52гривни за період з 06 серпня 2012 року по 30 червня 2016 року.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 30 червня 2015 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову про встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на день смерті останнього та відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1.

Встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 на день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 30000,00 (тридцять тисяч) гривен.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 30 червня 2015 року змінити в частині розміру матеріальної шкоди стягнутої з публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» на користь ОСОБА_3.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» на користь ОСОБА_3 на її утримання одноразово 27 885(двадцять сім тисяч вісімсот вісімдесят п'ять),52гривни за період з 06 серпня 2012 року по 30 червня 2016 року.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня з дня набрання законної сили.

Судді: