Рішення № 58468543, 15.06.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/7762/15-ц Головуючий у І інстанції Білик Г.О.Провадження № 22-ц/780/2242/16 Доповідач у 2 інстанції Суханова Є. М.Категорія 48 15.06.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

15 червня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді Суханової Є.М.,

суддів: Коцюрба О.П., Мережко М.В.,

за участю секретаря: Бобка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2015 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Броварського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Свої вимоги обґрунтував тим, що 04 серпня 2001 року зареєстровано його шлюб з відповідачкою. За час шлюбу в них народилася дочка ОСОБА_5. Разом з тим зазначив, що через відсутність взаєморозуміння сімейне життя не склалося, а тому з лютого 2015 року вони не ведуть спільного господарства та не підтримують шлюбні відносини.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 лютого 2016 року позов задоволено.

Розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, зареєстрований 04 серпня 2001 року Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним центром розвитку сім»ї, актовий запис № 1351.

Не погоджуючись з висновком суду відповідачка подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та постановити відмову від задоволення позову, посилаючись на те, що суд першої інстанції не повно з'ясував всі обставини справи, що мають значення для справи, а саме те, що вона не була належним чином повідомлена про дати засідання, чим було порушено її права, які призвели до не вірного застосування норм процесуального права та матеріального справа.

Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що вона обґрунтована та підлягає задоволенню.

У відповідності до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції було зроблений хибний висновок про те, що сторони не проживають разом однією сім»єю та не ведуть спільного господарства, не підтримують шлюбних відносин.

Згідно до ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права

Суд першої інстанції встановив, що 04 серпня 2001 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний запис в книзі реєстрації шлюбів Центральний відділ реєстрації шлюбів м. Києва з Державним центром розвитку сім»ї, актовий запис № 1351 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1.

В шлюбі народилася донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Також судом встановлено, що з лютого 2015 року подружжя не проживає разом через різні погляди на життя.

При розгляді справ про розірвання шлюбу, суд за правилами ст. 112 СК України з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства (ст. 111 СК України).

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (далі - Постанова), суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Передбачене ч. 1 ст. 111 СК України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч. 5 ст. 191 ЦПК України). Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей. При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи.

Відповідачка категорично заперечила можливість розірвання шлюбу так, як вони продовжують проживати однією сім»єю, ведуть спільне господарство, підтримують шлюбні відносити, разом формують витрати сімейного бюджету, разом організовують дозвілля, разом виховують малолітню дитину, доньку ОСОБА_5, зазначила, що їх шлюб ґрунтується на взаємній згоді і взаємній довірі.

А, отже, судом першої інстанції було зроблено не обґрунтований висновок щодо розірвання шлюбу між сторонами, так як останні проживають разом, ведуть спільне господарство та виховують малолітню дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Таким чином, колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вислухавши думку осіб по справі, приходить до висновку, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню.

Оскільки сторони в суді апеляційної інстанції заявили про можливість збереження шлюбу, колегія суддів вважає, що правових підстав для його розірвання на даний час немає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 293, 303, 304, 307, 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 лютого 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: