Вирок № 58468214, 23.06.2016, Миронівський районний суд Київської області

23.06.2016 Єдиний унікальний № 371/468/16-к

Провадження №1-кп/371/48/16

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2016 року Миронівський районний суд Київської області

в складі:головуючого судді - Пархоменко В.М.

при секретарі - Овчаренко В.С.

за участю:

прокурора - Піголя Р.В.

обвинуваченої - ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

представника потерпілого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миронівці кримінальне провадження №12015110220000543 від 31 жовтня 2015 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, пенсіонерки, вдови, зареєстрованої та проживаючої в ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимої

за ст.286 ч.1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачена ОСОБА_1 30 жовтня 2015 року близько 12 години 00 хвилин у світлий час доби, при сприятливих погодних умовах та сухому асфальтному покритті керувала технічно справним, належним їй відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобілем марки «ВАЗ», модель «21154», д.н.з. НОМЕР_2.

Рухаючись із швидкістю близько 40 км./год. по автомобільній дорозі Зеленьки - Пивці у напрямку села Зеленьки Миронівського району Київської області, доїжджаючи до відрізка дороги 13 км. + 460 м., обвинувачена у порушення вимог Правил дорожнього руху України, а саме:

п. 2.3. ПДР України, згідно якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобовязаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

п. 10.1. ПДР України, згідно якого перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху-проявила неуважність до дорожньої обстановки, не обрала безпечну швидкість для свого руху, та, перебуваючи на заокругленій ділянці дорожнього покриття, розпочала виконувати маневр повороту праворуч.

Під час виконання вказаного маневру , в порушення вимог підпункту 1.1 розділу 34 «Дорожня розмітка» ПДР України, згідно з яким «вузька суцільна лінія 1.1 горизонтальної розмітки поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах, на які в'їзд заборонено», не переконавшись в безпечності своїх дій,обвинувачена перетнула вузьку суцільну лінію 1.1 дорожньої розмітки та виїхала на смугу зустрічного руху, по якій рухався технічно справний автомобіль марки «ВАЗ», модель «21043», реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням потерпілого ОСОБА_3, внаслідок чого сталося зіткнення автомобілів.

Згідно висновку експерта №8-02/330 від 21 березня 2016 року водій автомобіля марки «ВАЗ», модель «21154», д.н.з. НОМЕР_2 мав технічну можливість попередити зіткнення шляхом виконання вимог дорожньої розмітки 1.1. р. 34 та п. 10.1 Правил дорожнього руху України, для чого не було перешкод технічного характеру; за даних дорожніх обставин, своїми односторонніми діями, водій автомобіля марки «ВАЗ», модель «21043», д.н.з. НОМЕР_3, не мав технічної можливості попередити зіткнення із автомобілем марки «ВАЗ», модель «21154».

Згідно висновку судово-медичної експертизи №45 від 25 грудня 2015 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому задньої стінки вертлюгової западини зліва зі зміщенням відламків, що викликає розлад здоровя більше 21-го дня, відноситься до ушкоджень середньої тяжкості.

Таким чином, обвинувачена порушила п.п. 2.3; 10.1 Правил дорожнього руху України, що знаходиться у причинному зв'язку із наслідками, а саме заподіянні потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України визнала повністю, пояснила, що 30 жовтня 2015 року на автомобілі НОМЕР_4 вона рухалась у напрямку села Зеленьки, Миронівського району. На дорозі побачила легковий автомобіль під керуванням потерпілого. Вказаний автомобіль спочатку стояв, а потім став рухатися у зустрічному напрямку. На повороті вона з незрозумілих їй причин виїхала на змугу зустрічного руху, де сталось зіткнення її автомобіля з автомобілем під керування потерпілого. Внаслідок зіткнення автомобілі отримали технічні пошкодження, а потерпілий тілесні ушкодження.

У вчиненому щиро кається, просить її суворо не карати. Цивільний позов прокурора у кримінальному провадженні визнала повністю.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд, враховуючи повне визнання обвинуваченою своєї винуватості у вчиненому злочину, за згодою всіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченої, дослідженням даних, що характеризують особу винної. При цьому судом зясовано, що обвинувачена та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, вони не викликають сумнівів у добровільності їх позицій. Судом розяснено, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд кваліфікує дії обвинуваченої за ч.1 ст.286 КК України, оскільки вона, керуючи транспортним засобом, порушила п.п.2.3, 10.1 Правил дорожнього руху України, що спричинило середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілому.

Відповідно до ст.65 КК України при призначенні обвинуваченій міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, обставини, що пом»якшують покарання.

Відповідно до ст.66 КК України обставинами, що помякшують покарання обвинуваченої суд вважає її щире каяття у вчиненому, правдиві покази, що сприяли слідству, вона вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, є особою пенсійного віку, вдовою, завдану майнову шкоду відшкодувала потерпілому в добровільному порядку.

Відповідно до ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання, суд не вбачає.

Враховуючи вказані обставини, суд вважає за можливе призначити обвинуваченій основне покарання у межах санкції частини 1 статті 286 КК України, а саме у виді штрафу.

Разом з тим, враховуючи суспільну небезпеку вчиненого злочину, суд вважає за доцільне застосувати щодо обвинуваченої додаткову міру покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Таке покарання буде достатнім та необхідним для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів.

Заявлений прокурором в інтересах держави в особі комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня», Миронівської центральної районної лікарні цивільний позов про стягнення коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого у сумі 8592 грн. 06 коп. підлягає задоволенню.

Судом установлено, що внаслідок злочинних дій обвинуваченої ОСОБА_1 потерпілий ОСОБА_3 отримав середньої тяжкості тілесне ушкодження та перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Миронівської центральної районної лікарні з 30 жовтня 2015 року по 03 листопада 2015 року, витрати на його лікування за вказаний період складають 460 грн. 43 коп.; з 03 листопада 2015 року по 13 листопада 2015 року потерпілий ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні в ортопедо-травматологічному центрі КЗ КОР «Київська обласна клінічна лікарня», вартість його лікування становить 8233 грн. 11 коп., а всього витрати на лікування потерпілого в медичних закладах складають 8693 грн. 54 коп.

Згідно ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов»язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров»я на лікування потерпілого від цього злочину. Якщо лікування проводилось закладом охорони здоров»я, що є у державній власності, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно зі ст.89 Бюджетного Кодексу України видатки на фінансування лікарні широкого профілю, здійснюються за рахунок місцевого бюджету.

Крім того, з обвинуваченої відповідно до вимог ст.ст.124, 126 КПК України необхідно стягнути витрати, повязані з проведенням експертиз, які документально підтверджені:

- інженерно- технічної експертизи № 5-02/530 від 06 листопада 2015 року у розмірі 768грн.00коп.;

- інженерно- технічної експертизи № 5-02/529 від 06 листопада 2015 року у розмірі 768грн.00коп.;

- інженерно- технічної експертизи № 8-02/1230 від 03 березня 2016 року у розмірі 879грн.60коп.;

інженерно- технічної експертизи № 8-02/330 від 21 березня 2016 року у розмірі 879грн.60коп., а всього стягнути 3295 грн. 20 коп. в дохід держави.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

Визнати винною ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України і призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн. з позбавленням її права керувати транспортними засобами строком на один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 3295 грн. 20 коп.за проведення інженерно- технічних експертиз.

Стягнути з ОСОБА_1 (ід.н.2387312720) на користь комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» (р/р 31558201132089 в ГУДКСУ у Київській області, МФО 821018, код 01993701) кошти, витрачені на лікування потерпілого від злочину у сумі 8 233 грн. 11 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (ід.н.2387312720) на користь Миронівської центральної районної лікарні (р/р 3541002025063 в ГУДКСУ у Київській області, МФО 821018, код 01994149) кошти, витрачені на лікування потерпілого від злочину у сумі 460 грн. 43 коп.

Вирок може бути оскаржений протягом 30 днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Відповідно до ч.3 ст. 376 КПК України розяснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати в суді копію цього вироку.

Суддя підпис ОСОБА_5

Згідно з оригіналом

Суддя Пархоменко В.М.