Рішення № 58467977, 22.06.2016, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/6126/14-ц

Провадження № 2/362/40/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2016 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Марчука О.Л.,

при секретарях - Шевченко О.Г., Лущик Т.М.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

представників позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника відповідача - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом в обґрунтування вимог якого зазначила, що вона є спадкоємцем свого померлого батька ОСОБА_7, а відповідач є його спадкоємцем за заповітом.

Посилаючись на те, що ОСОБА_7 через стійкий розлад здоров'я 11 червня 2014 року не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, позивач вважає, що заповіт не відображає його справжньої волі щодо встановлення, припинення тощо цивільних прав і обов'язків, у зв'язку з чим просить визнати заповіт від 11 червня 2014 року від імені ОСОБА_7 недійсним.

Позивач та її представники в судовому засіданні підтримали позов та просили задовольнити його вимоги з викладених у заяві підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо вимог позову та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись також на те, що експертним дослідженням не встановлено такого стану, за якого ОСОБА_7 під час складання заповіту не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Вислухавши пояснення позивача, представників сторін, заслухавши показання свідків та дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Позивач є дочкою ОСОБА_7, що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 15 грудня 1992 року (т.с. 1, а.с. 13).

11 червня 2014 року ОСОБА_7 було складено заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б не складалося він заповів ОСОБА_6 (т.с. 1, а.с. 49).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 08 липня 2014 року (т.с. 1, а.с. 12).

Відповідно до частини першої статті 225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Згідно із Висновком судово-психіатричного експерта № 39ц від 13 травня 2015 року, ОСОБА_7 на психічний розлад здоров'я не страждав та під час складання заповіту 11 червня 2014 року він міг розуміти характер і значення своїх дій та керувати ними (т.с. 1, а.с. 104 - 105).

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 пояснила, що вона мала дружні відносини із ОСОБА_7 та бачила його останній раз 08 червня 2014 року; тоді він був не таким, яким вона його знала, був дуже схудлим, нічим не цікався та її не впізнав; також в березні ОСОБА_7 говорив їй, що квартиру бажає залишити своїй дочці.

Свідок ОСОБА_9 - нотаріус, яка посвідчила спірний заповіт, в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_7 звернувся до неї з приводу складання заповіту. ОСОБА_6 надала їх паспорти. На запитання щодо родинних відносин ОСОБА_7 відповів, що ОСОБА_10 йому не стороння особа бо вони 15 років проживають разом. Пояснила, що ОСОБА_7 був адекватний і орієнтувався в обстановці, відповідав на її питання чітко і впевнено; його фізичний стан її не цікавив. Також, зазначила, що у ОСОБА_7 тремтіла рука.

Допитана в якості свідка ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що вона була знайома з померлим з 1998 року. Вона бачила ОСОБА_7 за день до його смерті. Тоді біля 15 хвилин вони були у нього вдома та він її впізнав. Пояснила, що він із нею не обговорював заповіт чи спадщину, а в березні 2014 року він був в хорошому стані.

Допитана в якості свідка ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що вона була знайома з померлим більше 20 років. Він любив свою дочку. Влітку вони зустріли його, ОСОБА_7 був хворий і худий та її не впізнав.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що в травні їй стало відомо про тяжку хворобу ОСОБА_7, тоді він її впізнавав; в червні 2014 року він сказав, що бажає написати заповіт. Також, їй відомо, що ОСОБА_7 і ОСОБА_6 проживали разом по АДРЕСА_1 понад 10 років.

ОСОБА_14 допитана в якості свідка в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_7 бажав залишити квартиру своїй дочці. Пояснила, що він погано виглядав і перебував в жахливому стані; коли вони зустрілись він її впізнав.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що вони дружили з ОСОБА_7 з 2000 року. Пояснив, що він спілкувався із ОСОБА_7 влітку 2014 року в Києві в обласній лікарні та останній раз бачив його за день до смерті, вони спілкувались. ОСОБА_7 впізнав його. Також, пояснив, що ОСОБА_7 не говорив з ним про розпорядження своїм майном і про заповіт йому нічого не відомо. Зазначив, що дочку ОСОБА_7 він ніколи не бачив.

ОСОБА_16 допитаний як свідок в судовому засіданні пояснив, що він знайомий із ОСОБА_7 з 1989 року; про заповіт йому нічого не відомо. Він бачив ОСОБА_7 за місяць до смерті останнього, тоді ОСОБА_7 виглядав втомленим; по телефону вони спілкувались 21 червня 2014 року.

Допитаний лікар ОСОБА_17 в судовому засіданні як свідок пояснив, що ОСОБА_7 поступив на стаціонарне лікування з діагнозом «онко». Пояснив, що ОСОБА_7 впізнавав його, а відділення у якому перебував останній має відкритий тип, що означає про відсутність стосовно обмеження пересування хворих. Також, йому не відомо чи був присутній ОСОБА_7 на ЛКК 11.06.2014 року та взагалі в лікарні. Психічний розладів у ОСОБА_7 не було, психічно він був здоровий, а фізичний стан був середньої тяжкості через онко-захворювання.

Допитана як свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснила, що вона не пам'ятає, чи був присутній ОСОБА_7 на ЛКК 11.06.2014 року та чи перебував він в той день у лікарні. Пояснила, що психічний стан ОСОБА_7 не викликав сумнівів, оскільки він був адекватний у своїй поведінці. Його фізичний стан був не дуже добрий. Також, зазначила, що ОСОБА_7 не скаржився на розумові розлади, а мав скарги лише по діагнозу. Пояснила, що наркотичні препарати йому не призначались.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_19 пояснила, що вона не пам'ятає чи був присутній ОСОБА_7 11.06.2014 року; по його психічному стану вона не бачила змін, а фізичний стан був обумовлений онкологічним захворюванням.

Допитана як свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні пояснила, що особисто вона ОСОБА_7 не бачила. Ставили його на облік в лікарні родичі по документах. На прийом до неї він не приходив. Також, пояснила, що ОСОБА_7 не призначались наркотичні альдегіди, оскільки у цьому не було потреби; і у справі хворого про їх призначення не було записів.

Отже, надані в судовому засіданні показання свідків не спростовують висновків експерта.

При цьому, отримані судом показання свідків разом із документацією лікувальних установ - закладів охорони здоров'я щодо хвороби ОСОБА_7, яка міститься в матеріалах цивільної справи, на переконання суду, з урахуванням вимог статей 58 і 59 ЦПК України, не є належними і допустимими доказами того, що ОСОБА_7 на момент складення заповіту від 11 червня 2014 року не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, оскільки для встановлення цієї обставини потрібні спеціальні знання в галузі медицини (т.с. 1, а.с. 67 - 79, 98 - 100, 204 - 220).

Одночасно, слід зазначити, що допит свідків було здійснено за клопотанням сторони позивача для отримання інформації та даних для можливого призначення додаткової судово-психіатричної експертизи, оскільки згідно із Висновком судово-психіатричного експерта № 39ц від 13 травня 2015 року покази свідків для дослідження не були надані.

Проте, не зважаючи на неодноразові роз'яснення головуючого в судовому засіданні про право осіб, які беруть участь у справі клопотати про призначення у даному випадку саме додаткової експертизи з цього питання, клопотань або заяв про призначення і проведення відповідного виду експертизи представник позивача не заявив.

Отже, під час розгляду справи судом не встановлено, що існують передбачені частиною першою статті 225 ЦК України, на яку посилається позивач, підстави для визнання недійсним заповіту ОСОБА_7 від 11 червня 2014 року.

Доводи сторони позивача щодо підписання оспорюваного заповіту не ОСОБА_7, а іншою особою, а також усі інші обставини щодо складання і оформлення даного заповіту, суд не приймає до уваги, оскільки з цих підстав позов не заявлявся.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов є безпідставним і необґрунтованим, а тому в його задоволенні слід відмовити в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 203, 225 ЦК України, ст. ст. 1 - 11, 57 - 62, 64, 88, 169, 208, 209, 212 - 215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий