Ухвала суду № 58466962, 23.06.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/39/16-к Провадження №11-кп/773/344/16 Головуючий у 1 інстанції:Ковальчук В. О. Категорія:ч. 1, 2 ст. 185 КК України Доповідач: Силка Г. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2016 року місто ОСОБА_1

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Силки Г.І.,

суддів Польового М.І., Бешти Г.Б.,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12014030010001648 за апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_3 та її захисника ОСОБА_4 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 березня 2016 року щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, жительки м. Херсон, пр. Текстильщиків, 6/39, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_4, непрацюючої, розлученої, яка має на утриманні малолітню дитину, раніше судимої:

- вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.03.2014 року за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1500 грн.;

- вироком Луцького міськрайонного суду від 19.05.2014 року за ч. 1 ст. 190 КК України до 200 годин громадських робіт, звільнена від відбування покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, на підставі ст. 1 п. в Закону України Про амністію від 08.04.2014 року,

обвинуваченої у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1, 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України,

прокурора Сіжука В.П.,

захисника ОСОБА_4,

обвинуваченої ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

В апеляційних скаргах обвинувачена ОСОБА_3 та її захисник ОСОБА_4, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, вважають вирок суду незаконним у звязку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів і особи обвинуваченої. Зазначають, що ОСОБА_3 повністю визнала себе винною у скоєному, щиро розкаялася, сприяла розкриттю злочинів, які вчиняла за необхідністю коштів для лікування її дочки, має постійне місце проживання за яким характеризується позитивно, сама виховує двоє дітей. Потерпілі на суворому покаранні не наполягають і претензій не мають, а суми викрадених коштів є незначні. Просять вирок суду в частині призначеного покарання змінити, помякшивши його та звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання, застосувавши ст. 75, 76 КК України.

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 березня 2016 року ОСОБА_3 засуджена і їй призначено покарання:

- за ч. 1 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік;

- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 6 (шість) місяців;

- за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_3 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ч. 1 ст. 71, 72 КК України, за сукупністю вироків, ОСОБА_3 до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 березня 2014 року за ч. 2 ст. 125 КК України, заміненого 17 грудня 2015 року ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області з штрафу 1500 гривень на громадські роботи на строк 88 годин, перевівши його з покарання у виді громадських робіт в більш суворий вид покарання позбавлення волі, остаточно до відбування ОСОБА_5 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 6 (шість) місяців 10 (десять) днів.

Строк відбування покарання ухвалено рахувати з 29 листопада 2015 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_3 зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення в межах даного кримінального провадження, а саме: з 29 листопада 2015 року до вступу даного вироку в законну силу, з розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає двом дням позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишено попередній утримання під вартою.

Вироком вирішено питання щодо речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_3 засуджена за те, що вона 04 червня 2014 року, біля 12 год., у магазині Велика Дрібниця, що в будинку №2 по бульварі Дружби Народів в м. Луцьку Волинської області, з журналу, що знаходився в шухляді робочого столу таємно викрала 1 500 грн., чим завдала потерпілій ОСОБА_1 майнову шкоду на вказану суму.

Вона ж, 30 червня 2014 року, біля 12 год., в м. Луцьку Волинської області, у приміщенні художнього салону, що в будинку №24-а по вул. Лесі Українки, повторно, таємно викрала із каси салону 900 грн., завдавши потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоди на вказану суму.

Вона ж, 19 липня 2014 року, біля 17 год., у магазині №14 а Світ сорочок, що знаходиться у ТЦ Гостинець, в буд.№11 по пр. Соборності в м. Луцьку Волинської області, скориставшись неуважністю потерпілої ОСОБА_7, повторно, таємно викрала із тумбочки стола гаманець в якому знаходилися 1 500 грн. та золота підвіска у вигляді кленового листа вагою 1,5 грам, 585 проби, вартістю 500 грн., заподіявши ОСОБА_7 майнову шкоду на загальну суму 2 000 гривень.

Вона ж, 28 липня 2014 року, біля 17 год., перебуваючи у квартирі №172 будинку №9, що по вул. Шота Руставелі в м. Луцьку Волинської області, шляхом обману, який виразився у повідомленні потерпілому ОСОБА_8 завідомо неправдивої інформації про здачу в оренду вищевказаної квартири, яка в дійсності на праві приватної власності належала ОСОБА_9, та не маючи на меті виконувати домовленість, оскільки жодних прав на дане житло не мала та не була уповноважена на укладення договору оренди, повторно заволоділа чужим майном, отримавши від ОСОБА_10 в якості оплати за оренду вищезазначеної квартири грошові кошти в сумі 3 600 грн., завдавши останньому майнову шкоду на вищевказану суму.

Вона ж, 14 серпня 2014 року, біля 19 год., у квартирі №48 будинку №2, що по вул. Гірній в м. Луцьку Волинської області, шляхом обману, який виразився у повідомленні ОСОБА_11 завідомо неправдивої інформації про здачу в оренду вказаної квартири, яка в дійсності на праві приватної власності належала ОСОБА_12, не маючи на меті виконати домовленості, оскільки жодних прав на дане житло не мала та не була уповноважена на укладення договору оренди квартири, повторно, заволоділа чужим майном, отримавши від ОСОБА_11 в якості оплати за оренду даного житла грошові кошти в сумі 1 800 гривень.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляційних скарг, пояснення ОСОБА_3 та її захисника ОСОБА_4, які скарги підтримали та просили їх задовольнити, прокурора, який апеляційні скарги заперечив, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що скарги до задоволення не підлягають.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, за які її засуджено, та правильність кваліфікації дій за ч. 1, 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України в апеляційних скаргах не оспорюються. Тому, відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає вирок місцевого суду в межах апеляційної скарги.

Твердження обвинуваченої та її захисника про те, що призначене ОСОБА_3 покарання за ч. 1, 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України та за сукупністю злочинів і вироків у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців 10 днів не відповідає ступеню тяжкості вчинених нею злочинів та особі обвинуваченої через суворість, є безпідставними.

За змістом ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують і обтяжують покарання .Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання ОСОБА_3, суд дотримався вимог ст. 50, 65 КК України, вказавши у мотивувальній частині вироку які саме обставини кримінального провадження, дані щодо особи обвинуваченої та помякшуючі покарання обставини ним враховано, призначивши покарання обвинуваченій, обґрунтовано застосувавши принципи поглинання при визначенні покарання за сукупністю злочинів та часткового складання при визначенні покарання за сукупністю вироків.

Зокрема, судом було враховано, що ОСОБА_3 визнала себе винною та сприяла розкриттю злочинів, позитивно характеризується Пастером церкви, яку відвідувала, думку потерпілих, які не наполягали на суворій мірі покарання.

Однак, врахував місцевий суд і те, що шкода потерпілим не відшкодована, обвинувачена не вперше вчиняє умисний корисливий злочин, після застосування до неї Закону України «Про амністію» від 08.04.2014 року і звільнення від покарання продовжила займатись злочинною діяльністю, вчинивши злочини середньої тяжкий у кількості пяти епізодів за обтяжуючої обставини рецидив злочинів, що свідчить про її небажання ставати на шлях виправлення.

Врахована судом і та обставина, що на утриманні в обвинуваченої знаходиться малолітня дитина, яка хворіє, про що вказують апелянти у своїх скаргах, однак дані обставини не є збігом тяжких обставин, які знижують ступінь суспільної небезпечності вчиненого та особи винної. Крім того, будь яких доказів про використання ОСОБА_3 викрадених коштів на лікування дитини суду не надано. Обвинувачена також має дорослого сина ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_5.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що призначене покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої й попередження вчинення нею нових злочинів, а підстав для помякшення покарання чи звільнення від його відбування з випробуванням, про що просять апелянти, немає. .

Вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і вмотивованим. Тому апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_3 та її захисника ОСОБА_4 задоволенню не підлягають.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 404 КПК України, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_3 строк відбування покарання з 29 листопада 2015 року визначено неправильно. Згідно протоколу затримання (а.п. 98), ОСОБА_3 затримана 28 листопада 2015 року, тому строк покарання останній слід рахувати з вказаної дати

За таких обставин, вирок суду в цій частині слід змінити, встановивши строк відбування покарання ОСОБА_3 з 28 листопада 2015 року та зарахувати цей день обвинуваченій на підставі ч. 5 ст. 72 КК України один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_3 та її захисника ОСОБА_4 залишити без задоволення.

В порядку ч. 2 ст. 404 КПК України вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 березня 2016 року щодо ОСОБА_3 в частині строку відбування покарання змінити.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту її затримання, тобто з 28 листопада 2015 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України цей день (28 листопада 2015 року) обвинуваченій зарахувати один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

В решті вирок залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засуджена у цей же строк з дня вручення копії ухвали.

Головуючий

Судді