Рішення № 58466889, 21.06.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 170/805/15-ц Провадження № 22-ц/773/935/16 Головуючий у 1 інстанції: Сушик Н.В. Категорія: 27 Доповідач: Русинчук М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Русинчука М.М.,

суддів - Матвійчук Л.В., Осіпука В.В.,

з участю: секретаря - Губарик К.А.,

представника позивача - Курила Р.М.,

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційними скаргами позивача та відповідача ОСОБА_2 на рішення Шацького районного суду від 21 квітня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Райффайзен Банк Аваль» звернулось в суд з даним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 27.02.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та фізичною особою ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №014/08-11/2085, згідно з умовами якого ОСОБА_2 було надано кредит в сумі 750 000 грн. строком до 26.02.2018 року зі сплатою 16,75 % річних з погашенням відповідно до графіку погашення (додаток до договору). Надання кредитних коштів проводилось згідно вимог п. 4.1. даного договору шляхом відкриття позичальнику позичкового рахунку та надання кредитних коштів.

Для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 27.02.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 було укладено договір поруки №014/08-11/2085/-1.

Зазначає, що ОСОБА_2 належним чином не виконує умови договору і станом на 16.11.2015 року у нього утворилась заборгованість по кредитному договору, яка становить 633 486,12 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 267 570 грн.; заборгованість по сплаті відсотків - 240 924,53 грн.; пеня за порушення графіку повернення кредиту та сплати відсотків - 48 756,05 грн., пеня за несвоєчасне погашення відсотків за кредитом - 76 235,54 грн.

Рішенням Шацького районного суду від 26.07.2012 року в цивільній справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості ухвалено рішення про солідарне стягнення з відповідачів на користь банку заборгованості за кредитним договором №014/08-11/2085 від 27.02.2008 року, станом на 30.04.2012 року, в сумі 450 366,99 грн. Вказане рішення виконане частково та перебуває на примусовому виконанні у ВДВС Шацького РУЮ.

Оскільки заборгованість за кредитним договором №014/08-11/2085 від 27.02.2008 року, що була нарахована та не стягнута з відповідачів, станом на 16.11.2015 року складає - 351 586 грн., з яких: заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами за період з 01.05.2012 року по 14.11.2015 року в сумі 226 594,41 грн.; заборгованість з пені за період з 16.11.2014 року по 14.11.2015 року в сумі 124 991,59 грн. (48 756,05 грн. - пеня за несвоєчасне погашення тіла кредиту, 76 235,54 грн. - пеня за несвоєчасне погашення відсотків), тому банк просив стягнути солідарно з відповідачів в користь банку вказану заборгованість за кредитним договором, а також судові витрати у справі.

Рішенням Шацького районного суду від 21.04.2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований по АДРЕСА_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка зареєстрована по АДРЕСА_2, на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором від 27.02.2008 року в сумі 296 066,48 грн., з яких: заборгованість по відсоткам - 183 874,42 грн., заборгованість по пені - 112 192,06 грн.

Стягнуто з відповідачів на користь банку з кожного судовий збір в сумі 2 636,90 грн.

В апеляційній скарзі позивач ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також через порушення норм матеріального та процесуального права, просив змінити оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні вимог банку та повністю задовольнити його позов.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції в частині нарахованої пені скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.

Апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення, а оскаржуване рішення суду зміні, виходячи з такого.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем вимоги про стягнення заборгованості по відсоткам за кредитним договором №014/08-11/2085 від 27.02.2008 року за період з 01.05.2012 року до 15.12.2012 року та про стягнення пені за період з 16.11.2014 року до 15.12.2014 року заявлені поза межами, відповідно трирічного та однорічного строку (для пені) позовної давності, а тому прийшов до висновку, що для вимог про стягненні пені заборгованості по відсоткам слід обчислювати з 15.12.2012 року, а для вимог про стягнення пені з 15.12.2014 року, стягнувши відповідно заборгованість по відсоткам - 183 874,42 грн., заборгованість по пені - 112 192,06 грн., а всього 296 066,48 грн.

Однак, з такими висновками місцевого суду не можна погодитися, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.02.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонастпуником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та фізичною особою ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №014/08-11/2085, згідно з умовами якого ОСОБА_2 було надано кредит в сумі 750 000 грн. строком до 26.02.2018 року та зі сплатою 16,75 % річних з погашенням відповідно до графіку погашення (а.с.4-11).

Надання кредитних коштів проводилось згідно вимог п. 4.1 даного договору шляхом відкриття позичальнику позичкового рахунку та надання кредитних коштів.

Банк свої зобов'язання виконав у повному обсязі надавши позичальнику кредитні кошти в розмірі 750 000 грн.

Відповідно до п. 5.1. кредитного договору відповідач ОСОБА_2 зобов'язувався забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату відсотків на умовах передбачених договором.

Для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 27.02.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 було укладено договір поруки №014/08- 11/2085 відповідно до умов якого вона зобов'язувалась відповідати по зобов'язанням ОСОБА_2, що виникають зі згаданого кредитного договору, у повному обсязі цих зобов'язань (а.с.12-13).

Проте, відповідач ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав у зв'язку з чим станом на 16.11.2015 року загальна сума заборгованості по договору становить 633 486,12 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 267 570 грн.; заборгованість по сплаті відсотків - 240 924,53 грн.; пеня за порушення графіку повернення кредиту та сплату відсотків - 48 756,05 грн., пеня за несвоєчасне погашення відсотків за кредитом - 76 235,54 грн. (а.с.14-16).

Рішенням Шацького районного суду від 26.07.2012 року у справі №0317/414/2012 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором солідарно стягнуто кредитну заборгованість станом на 30.04.2012 року в сумі 450 366,99 грн. (а.с.17-19). Вказане рішення виконане частково та перебуває на примусовому виконанні у ВДВС Шацького РУЮ.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 6.5. даного кредитного договору, кредитор має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції у випадках невиконання позичальником умов цього договору, та/або договорів застави, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту.

Відповідно до п. 9.1 договору, за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, передбачених положеннями договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

Згідно із ч. 2 ст. 553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України зазначає, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Місцевим судом також встановлено, що заборгованість за кредитним договором була нарахована, однак не стягнута, і станом на 16.11.2015 року вона становить 351 586 грн., з яких: заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами за період з 01.05.2012 року по 14.11.2015 року в сумі 226 594,41 грн.; заборгованість з пені за період з 16.11.2014 року по 14.11.2015 року в сумі 124 991,59 грн. (48 756,05 грн. - пеня за несвоєчасне погашення тіла кредиту, 76 235,54 грн. - пеня за несвоєчасне погашення відсотків) (а.с.16).

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що з відповідачів на користь позивача слід стягнути заборгованість зі сплати відсотків та пені, однак визнаючи її розмір, суд помилково визнав обґрунтованою заяву відповідача про застосування строку позовної давності щодо вимог банку про стягнення заборгованості по відсоткам, а також пені, стягнувши заборгованість по відсоткам за період з 15.12.2012 року по 15.12.2015 року в розмірі - 183 874,42 грн., для вимог про стягнення пені за період з 15.12.2014 року по 15.12.2015 року в розмірі - 112 192,06 грн., а всього 296 066,48 грн.

Решту вимог банку про стягнення заборгованості по відсоткам за період з 01.05.2012 року до 15.12.2012 року та по пені за період з 16.11.2014 року до 15.12.2014 року суд вважав такими, що заявлені банком поза межами строку позовної давності, а тому відмовив у їх задоволенні.

Однак, прийшовши до таких висновків, та стягуючи вказану заборгованість частково, суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що відповідачем ОСОБА_2 після 01.05.2012 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014/08- 11/2085 від 27.02.2008 року були здійснені платежі на погашення заборгованості, а саме: 30.08.2012 року в сумі 16 000 грн. відсотків за користування кредитом та 02.10.2012 року в сумі 8 000 грн. відсотків за користування кредитом, 29.05.2014 року 23 000 грн. за тілом кредиту (а.с.14-16).

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Оскільки відповідачем ОСОБА_2 проводилися погашення кредитної заборгованості у вказані періоди, кожного разу з дня здійснення цих платежів позовна давність в три роки переривалися і вона по заявлених позивачем вимогах щодо стягнення відсотків до часу звернення з ними в суд не спливла. Пеня ж позивачем нарахована за період з 16.11.2014 року по 14.11.2014 року, тобто в межах встановленої для цієї вимоги п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовної давності в один рік, тому вона підлягає стягненню в повному обсязі.

Передбачених ч. 3 ст. 551 цього Кодексу підстав для зменшення розміру неустойки немає, оскільки він майже вдвічі менший від суми нарахованих відсотків, тобто немає значного перевищення розміру збитків.

За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржуване в даній справі рішення підлягає зміні, заявлений банком позов слід задовольнити повністю, стягнувши з відповідачів на користь банку в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № 014/08-11/2085 від 27.02.2008 року в сумі 351 586 грн., з яких: заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами за період з 01.05.2012 року по 14.112015 року в сумі 226 594 грн. 41 коп.; заборгованість з пені за період з 16.11.2014 року по 14.11.2015 року в сумі 124 991 грн. 59 коп.

Доводи відповідача про неправильне нарахування суми пені, які ґрунтуються на тому, що її не можна було нараховувати на непогашені суми тіла кредиту, заборгованість по якому вже була стягнута згаданим рішенням суду від 26.07 2012 року, є безпідставними, оскільки вся сума заборгованості по тілу кредиту після ухвалення цього рішення і до звернення з розглядуваним позовом до суду не була погашена, тобто тривало прострочення виконання зазначеного грошового зобов'язання, у зв'язку з чим позивачем правомірно нараховано за таке порушення умов кредитного договору вказаний вид неустойки.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції судове рішення не в повній мірі відповідає обставинам справи, а тому його в означеній частині на підставі ст. 309 ЦПК України слід змінити, із залишенням в решті рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги задовольнити частково.

Рішення Шацького районного суду від 21 квітня 2016 року в даній справі змінити.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_5 в користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/08-11/2085 від 27 лютого 2008 року в сумі 351 586 (триста п'ятдесят одна тисяча п'ятсот вісімдесят шість) грн., з яких: заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами за період з 01 травня 2012 року по 14 листопада 2015 року в сумі 226 594 грн. 41 коп.; заборгованість з пені за період з 16 листопада 2014 року по 14 листопада 2015 року в сумі 124 991 грн. 59 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: