Постанова № 58466827, 23.06.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 163/1100/16-п Провадження №33/773/206/16 Суддя в 1 інстанції: Гайдук А. Л. Категорія: ст. 472 МК України Доповідач: Бешта Г. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2016 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області Бешта Г.Б.,

з участю представника митного органу - Пікалюка М.С.,

особи, що притягується до відповідальності, - ОСОБА_3,

представника особи, що притягується до відповідальності, ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Любомльського районного суду Волинської області від 12 травня 2016 року, якою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, що проживає по АДРЕСА_1 непрацюючого, притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 472 МК України,-

В С Т А Н О В И В:

Зазначеною постановою ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 93085 гривень 27 копійок з конфіскацією в дохід держави товару, вилученого згідно протоколу та опису затриманих предметів №0321/20500/2016 від 12.02.2016 року, загальною вартістю 93085 гривень 27 копійок. Постановлено стягнути з ОСОБА_3 в користь Волинської митниці ДФС 3467 гривень 29 копійок витрат по справі за зберігання товару та в користь держави 275 гривень 60 копійок судового збору.

ОСОБА_3 притягнутий до відповідальності за те, що 03.02.2016 року приблизно о 10 год. 11 хв., слідуючи з Республіки Польща в Україну через митний пост «Ягодин» Волинської митниці ДФС по смузі руху «червоний коридор» в якості водія автомобіля марки «Фольксваген LT-35», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, не задекларував, тобто не заявив за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування, кількість, вартість тощо) про переміщуваний ним товар, а саме: одяг трикотажний жіночий в кількості 31 штука, вартістю 68507,37 грн.; шарфи трикотажні жіночі в кількості 17 штук, вартістю 4802,58 грн.; взуття на підошві з гуми або пластмаси та з верхом з текстильних матеріалів в кількості 64 штуки, вартістю 11300,18 грн.; статуетки керамічні декоративні в кількості 10 штук, вартістю 8475,14 грн., який знаходився в багажному відсіку вказаного автомобіля серед задекларованого товару, без ознак приховування, та наявність його була встановлена у процесі повного митного огляду транспортного засобу в оглядовому боксі, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.472 МК України.

ОСОБА_3 у поданій апеляційній скарзі зазначає, що при розгляді справи суд першої інстанції неповно з'ясував усі обставини справи та помилково прийшов до висновку про його винуватість в інкримінованому йому правопорушенні. Вказує, що перевезення товарів по митній території України не здійснював і не планував здійснювати, оскільки слідував в режимі транзиту. Про такий режим заявляв у митній декларації. Допущені апелянтом помилки в декларації щодо кількості товару не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, а тому не можуть тягнути за собою застосування санкцій.

Просить постанову Любомльського районного суду Волинської області скасувати, провадження у справі закрити за відсутністю в його діях ознак порушення митних правил, а вилучений у нього товар повернути для продовження митного оформлення в режимі транзиту.

Заслухавши доповідача, який виклав зміст постанови суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, ОСОБА_3 та його представника - ОСОБА_4, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, представника митниці, який апеляційну скаргу заперечив, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, доходжу висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно ст.486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

Відповідно до вимог ст.489 МК України, при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вказані вимоги закону судом першої інстанції були дотримані, при прийнятті рішення обставини справи досліджено повно та всебічно, перевірено об'єктивність та повноту провадження у справі, а тому висновок суду про наявність в діях ОСОБА_3 складу правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, є обгрунтованим.

Визнавши ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, суд належним чином мотивував своє рішення з цього приводу і зазначив докази, якими підтверджується вина останнього.

Статтею 472 МК України встановлена адміністративна відповідальність за недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщаються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування, або назва, кількість тощо ) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме - копії контрольного талона серії АБД №440287 від 03.02.2016 року для проходження по «червоному коридору» та витягом з бази даних «Інспектор 2006», цього дня о 10:11:35 год. в зону митного контролю пункту пропуску «Ягодин» Волинської митниці ДФС в'їхав автомобіль марки «Фольксваген LT-35», р.н.з. НОМЕР_1, у якому слідували ОСОБА_3 - в якості водія автомобіля, а ОСОБА_6, який є власником автомобіля, - в якості пасажира.

ОСОБА_6 та ОСОБА_3 під час проходження митного контролю, на переміщуваний кожним із них товар, подали митні декларації за формою, затвердженою постановою КМ України від 21.05.2012 №431, у якій вказали найменування товару, кількість та його вартість.

Як ОСОБА_6, так і ОСОБА_3 слідували з Республіки Польща, однак в подальшому прямували у різних напрямках: ОСОБА_6 - в Україну, тобто в режимі імпорт, а ОСОБА_3 - в Республіку Польща, тобто в режимі транзит.

Як показав в суді першої інстанції свідок ОСОБА_7 - старший державний інспектор Волинської митниці ДФС, під час проходження митного контролю ОСОБА_3 були надані бланки митних декларацій для письмового декларування переміщуваного ним товару, при цьому, про режим слідування через митний кордон України останній йому нічого не повідомляв. Лише після подання митних декларацій, на яких свідок проставив особисту номерну печатку, ОСОБА_3 заявив, що має намір слідувати через митний кордон України в режимі «транзит», у зв'язку із чим останньому було роз'яснено, що перетин кордону у такому режимі дозволяється лише за наявності необхідних документів та оформленої митної декларації форми МД2, яким займаються брокери. Також вказав, що не прийняти заповнені ОСОБА_3 письмові декларації для громадян він не мав права, при цьому, фактур на переміщуваний товар останній йому одночасно з деклараціями не надавав та в руках їх він взагалі не тримав. У випадку надання йому таких документів, на кожному із них він би проставив відтиск своєї особистої номерної печатки. Після подання митних декларацій, ним було прийнято рішення про проведення повного митного огляду транспортного засобу.

Дані обставини підтвердив і свідок ОСОБА_8 - головний державний інспектор управління боротьби з митними правопорушеннями Волинської митниці ДФС, який також показав, що ОСОБА_3 повідомляв йому про переміщення товару в режимі «транзит», однак дана обставина мала місце під час проведення поглибленого огляду транспортного засобу, тобто уже після заповнення та подання митних декларацій.

Твердження ОСОБА_3 в своїй апеляції про те, що до митного контролю він відразу подав фактури на переміщуваний ним товар вже було предметом перевірки в суді першої інстанції та не знайшло свого підтвердження, оскільки спростовуються, як показаннями свідка ОСОБА_7, який приймав від останнього митні декларації та ствердив, що товаросупровідні документи на товар йому не надавались, так і копіями доданих до матеріалів справи фактур на задекларований 03.02.2016 року товар, на яких відсутні відтиски особистої номерної інспектора Чака В.В. Таку позицію ОСОБА_3 апеляційний суд розцінює як намагання останнього уникнути відповідальності.

З акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №205020101/2016/000242 слідує, що під час проведення повного митного огляду автомобіля марки «Фольксваген LT-35», р.н.з. НОМЕР_1, який проводився в період з 17 год. 51 хв. 03.02.2016 року до 02 год. 31 хв. 05.02.2016 року, в його багажному відсіку, серед задекларованого товару, було виявлено незадекларований товар, на загальну суму 93085 грн. 27 коп., який належав громадянину ОСОБА_3 Під час огляду був присутній ОСОБА_3, який з його змістом ознайомився та будь-яких зауважень чи заперечень не мав.

Вказані обставини в суді першої інстанції також підтвердив і сам ОСОБА_3, а саме те, що під час проведення митного огляду він постійно був присутній, не відлучався та допомагав працівникам митниці звіряти товар.

Оскільки ОСОБА_3 незадекларував товар комерційного призначення, що переміщується через митний кордон України, тобто не заявив за встановленою формою точні та достовірні відомості (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, тому в його діях є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України.

Санкція статті 472 МК України передбачає стягнення у виді накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товару, транспортних засобів з конфіскацією зазначених товарів, транспортних засобів. Саме таке стягнення і наклав на ОСОБА_3 суд першої інстанції.

Постанова суду першої інстанції є законна і обґрунтована і підстав для її скасування з обставин, наведених у апеляційній скарзі, немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Любомльського районного суду Волинської області від 12 травня 2016 року щодо нього - без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя